132. Філософія П. О. Куліша, який закликав повернутися до близькості з природою та простих форм життя:
A) хуторянська філософія;
133. Український і російський філософ-ідеаліст; розробив вчення про серце; стверджував, що ідея ні до чого не змушує, а лише є зразком для діяльності:
A) Юркевич П. Д.;
134. Назва, якою часто позначають філософську концепцію П. Д. Юркевича:
C) філософія серця;
135. Державний устрій, спосіб правління, для якого характерні повний контроль держави над усіма сферами життя суспільства, фактична ліквідація конституційних прав та свобод, репресії:
D) тоталітаризм;
136. Буржуазна концепція, за якою в ході історичного розвитку поступово зникає відмінність між капіталізмом і соціалізмом, відбувається їхнє зближення, поступове злиття:
E) теорія конвергенції.
137. Розроблена В. К. Винниченком світоглядна позиція, за якою людина повинна жити у згоді з собою, з природою, з людьми, з нацією, повинна бути чесною з собою:
B) конкордизм;
138. Вчення, яким обґрунтовував свою державницьку ідею В. К. Липинський, пояснюючи його як віру у наперед визначене вищими силами призначення українського народу здійснити високу справу в історії людства, повести його до більшої досконалості:
A) месіанство;
139. Принцип, розроблений Д. І. Донцовим; першою його підставою є зміцнення волі нації до життя, до влади, до експансії, а другою – прагнення до боротьби та свідомість її конечності:
B) інтегральний націоналізм;
140. Напрям у сучасній філософії, який розглядає особу як первинну реальність і найвищу духовну цінність та має національний колорит: говорить про українську людину, українця:
C) український персоналізм;
ТЕМА 7
141. Філософське вчення про буття, його основи, принципи, структуру і закономірності:
A) онтологія;
142. Філософська категорія, яка позначає все, що реально існує:
C) буття;
143. Відсутність, заперечення буття; стосовно до існування окремого предмета – межа, за якою даний предмет ще не існує або вже не існує. Протиставляється буттю взагалі:
D) небуття;
144. Те, що вже існує в собі і для себе, але ще не одержало подальших визначень:
B) дещо;
145. Відсутність, небуття конкретного сущого або ж відсутність буття взагалі. Протиставляється багатоманітності різних дещо:
E) ніщо.
146. У широкому розумінні – все існуюче, тобто матеріальний світ та всі ідеальні утворення:
B) реальність;
147. Нематеріальне начало, на відміну від матеріального, природного начала:
A) дух;
148. Філософська категорія для позначення нематеріальної, духовно-образної реальності; суб’єктивний образ об’єктивної реальності:
C) ідеальне;
149. Віра в існування душ і духів як надприродних носіїв життя, що управляють усім матеріальним світом:
E) анімізм.
150. Об’єктивна матеріальна дійсність, яка є об’єктом людської практики і пізнання (частина матеріального світу, з якою взаємодії людина):
B) природа;
151. Категорія мислення, яка фіксує відособленість (практичну і теоретичну) одних предметів від інших; об’єкт пізнання й предмет діяльності:
D) річ;
152. Спосіб існування матерії. У найбільш загальному вигляді – це будь-яка зміна взагалі:
A) рух;
153. Об’єктивна форма існування матерії, яка характеризує її протяжність, структурність, співіснування (відділеність) і взаємодію матеріальних тіл:
C) простір;
154. Об’єктивна форма існування матерії, яка характеризує послідовність, тривалість, ритми і темпи, відокремленість різних станів у змінах і розвитку матеріальних систем і процесів:
E) час.
155. Сукупність дискретних (роздільних, перервних) утворень, що мають масу спокою, просторову обмеженість, хімічні властивості тощо; один з двох основних видів матерії:
B) речовина;
156. Один з двох основних видів матерії, що характеризується неперервністю і відсутністю маси спокою:
D) поле фізичне;
157. Газоподібне середовище, де концентрації позитивних і негативних іонів практично однакові, а хаотичний рух частинок переважає над упорядкованим рухом їх навіть в електричному полі:
B) плазма;
158. Фундаментальні елементарні частинки, з яких побудовано всі відомі й невідомі (але можливі) елементарні частинки:
A) кварки;
159. Фізична величина, яка характеризує знецінювання (розсіювання) енергії, зумовлене перетворенням усіх її видів на теплову і рівномірним розподілом тепла між тілами:
D) ентропія;
160. Ідеалістичне вчення, за яким в організмах міститься особлива нематеріальна надприродна сила, що спрямовує й регулює всі біологічні процеси в них:
A) віталізм;.
161. Абсолютизація законів механіки, спроба пояснити за допомогою механіки всі явища природи й суспільства; перенесення законів нижчих форм руху на вищі:
D) механіцизм;
162. Сукупність визначених елементів, між якими існує закономірний зв’язок чи взаємодія:
A) система;
163. Внутрішня будова чогось, спосіб зв’язку елементів системи:
C) структура;
164. Певна завершеність, внутрішня єдність об’єкта, його відносна автономність, протиставленість оточенню, пов’язана з внутрішньою активністю, якісна своєрідність об’єкта, зумовлена специфічними закономірностями його функціонування та розвитку:
E) цілісність.
ТЕМА 8
165. Загальна властивість матерії, яка полягає в тому, що за певних умов взаємодії одна матеріальна система через свої зміни, зберігаючи якісну визначеність, відтворює в специфічній для неї формі певні сторони іншої системи, що взаємодіє з нею:
A) відображення;
166. Здатність живого організму відповідати на вплив зовнішнього середовища або внутрішнього органічного процесу. Є основною і початковою властивістю живих істот:
B) подразливість;
167. Реакція організму людини та тварин на подразнення рецепторів:
D) рефлекс;
168. Відображення окремих властивостей предметів і явищ об’єктивної дійсності та станів організму внаслідок безпосереднього впливу подразників на органи чуттів:
E) відчуття.
169. Спеціалізовані периферичні органи людини і тварин, які сприймають подразнення, що надходять із зовнішнього і внутрішнього середовищ:
C) органи чуттів;
170. Філософське вчення, за яким здатність відчувати притаманна всій матерії:
D) гілозоїзм;
171. Спосіб відображення світу живою істотою (твариною, людиною) у формі суб’єктивного образу та практичних дій (у людини – насамперед у праці):
A) психіка;
172. Властивий людині спосіб відношення до світу через суспільно вироблену систему знань, закріплених у мові; найвища форма відображення матерії:
C) свідомість;
173. Система звукових сигналів (знаків) разом з їхніми значеннями, основний засіб спілкування між людьми і форма реального існування свідомості:
B) мова;
174. Опосередковане, абстрактне, узагальнене пізнання явищ світу, їхньої сутності і зв’язків між ними, здійснюване шляхом відповідних операцій (аналізу і синтезу, абстрагування та інших); найвища форма відображальної діяльності людини:
C) мислення;
175. Психічне відображення дійсності у формі безпосереднього пристрасного переживання життєвого смислу предметів, явищ і ситуацій стосовно потреб і прагнень суб’єкта (задоволення, незадоволення, радість тощо):
D) емоція;
176. Форма суб’єктивного, безпосереднього переживання людиною взаємовідношень з позитивними чи негативними для неї явищами дійсності. Не тотожна з емоціями, оскільки пов’язана з задоволенням вищих, зокрема духовних, потреб:
E) почуття.
177. Здатність людини мобілізовувати і цілеспрямовувати свої сили на розв’язання завдань, що постають перед нею і вимагають свідомого подолання суб’єктивних і об’єктивних труднощів та перешкод:
A) воля;
178. Пізнана і практично використовувана в інтересах людини необхідність; основана на пізнанні необхідності здатність людини діяти відповідно до своїх цілей та інтересів:
C) свобода;
179. Форма суспільної свідомості, що ґрунтується на вірі в надприродні сили, у можливість впливу їх на долю людини і можливість людини впливати на них, одержувати від них допомогу:
A) релігія;
180. Форма суспільної свідомості; сфера діяльності, функцією якої є вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність:
E) наука.
181. Форма суспільної свідомості; система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Її специфікою є те, що вона спирається не на силу державного примусу, а на силу переконання, громадської думки, традицій, авторитетів:
B) мораль;
182. Філософське вчення і наука про мораль, теорія моралі:
D) етика;
183. Розділ етики, що вивчає проблеми обов’язку, сферу належного, всі форми моральних вимог та їхнє співвідношення:
C) деонтологія;
184. Форма суспільної свідомості, в якій відбувається естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості – особливого виду діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів:
E) мистецтво.
185. Форма суспільної свідомості; діяльність, пов’язана з відношеннями між класами, націями, соціальними групами, партіями та державами:
D) політика;
186. Форма суспільної свідомості; сукупність норм поведінки, додержання яких забезпечується примусовою силою держави; зведена в закон воля пануючого класу:
A) право;
187. Матеріальні відносини людей до природи і один до одного, що виникають разом із виникненням людського суспільства й існують незалежно від суспільної свідомості та відображаються нею:
E) суспільне буття.
188. Духовне життя суспільства, цілісне духовне явище, що володіє певною внутрішньою структурою; ідеї, теорії, погляди, уявлення, якими люди керуються у своїй практичній діяльності:
D) суспільна свідомість;
ТЕМА 9
189. Теорія і метод пізнання дійсності шляхом осягнення саморуху предмета на основі його внутрішніх суперечностей:
A) діалектика;
190. Первоначало, те, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки:
B) принцип;
191. Філософський принцип, а також вчення, що стверджує об’єктивну закономірність і причинну зумовленість усіх явищ природи, суспільства й мислення:
E) детермінізм.
192. Загальне, гранично широке поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення всіх матеріальних, суспільних і духовних явищ:
C) категорія;
193. Філософська категорія, що відображає головне, визначальне в предметі, таке, що зумовлене глибинними, необхідними зв’язками й тенденціями розвитку та пізнається на рівні теоретичного мислення:
A) сутність;
194. Філософська категорія, що відображає зовнішні властивості, процеси, зв’язки предмета, які пізнаються безпосередньо в формах живого споглядання. Є зовнішнім розкриттям сутності, формою її виявлення:
D) явище;
195. Специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного:
A) розвиток;
196. Поступовий розвиток предмета при збереженні його якості в процесі кількісних змін (на відміну від революції); процес зміни, розвитку, перетворення когось, чогось:
E) еволюція.
197. Тип, напрямок розвитку, що полягає у висхідному русі від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого:
C) прогрес;
198. Тип, напрямок розвитку, що полягає у переході від вищого до нижчого, від більш досконалого до менш досконалого:
D) регрес;
199. Філософська категорія, що відображає необхідне, істотне, стійке, повторюване, загальне для даної галузі відношення між явищами:
E) закон.
200. Одна з двох сторін предмета, явища, процесу, які взаємно виключають і взаємно обумовлюють одна одну:
B) протилежність;
201. Взаємодія протилежностей, їхня єдність і боротьба:
D) суперечність;
202. Філософська категорія, що характеризує предмети і явища з погляду відносної байдужості до їхньої якості, відображаючи ступінь розвитку притаманних їм властивостей і виражаючись величиною, числом:
B) кількість;
203. Істотна визначеність об’єкта, невіддільна від його буття, тотожна з його буттям, яка відрізняє його від інших об’єктів; виражає цілісну характеристику об’єкта і не зводиться до простої суми його властивостей:
A) якість;
204. Співвідношення між якістю і кількістю, коли при збереженні даної якості кількісні характеристики не можуть вийти за певні межі, а при збереженні (змінах) кількості у певних межах не змінюється якість:
C) міра;
205. Процес кількісних змін у межах міри при збереженні даної якості:
B) поступовість;
206. Процес переходу кількісних змін у якісні, що починається з досягненням об’єктом, який змінюється, меж міри; перехід до нової якості:
D) стрибок;
207. Поняття діалектики, яке передбачає не тільки знищення чогось, але й збереження певних його сторін, зняття, як умову наступного розвитку:
A) заперечення;
208. Спільна дія органів або систем, яка перевищує просту суму окремих дій цих органів чи систем:
C) синергізм;
209. Протилежний діалектиці спосіб мислення і метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв’язком і розвитком, в застиглому, незмінному стані, не визнає внутрішніх суперечностей як джерела саморуху:
E) метафізика.
210. Хитромудре використання у спорі та доведеннях усяких логічних і словесних вивертів, невірних доводів, що подаються як істинні. Для цього свідомо застосовуються хибні аргументи, безпідставність яких замасковано зовнішньою, уявною правильністю:
D) софістика;
ТЕМА 10
211. Вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання:
A) гносеологія;
212. Процес цілеспрямованого активного відображення світу в свідомості людей; специфічна, вища форма відображення дійсності:
C) пізнання;
213. Форма духовного засвоєння результатів процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їхньої істинності:
B) знання;
214. Чуттєве відображення предметів та явищ об’єктивної дійсності в сукупності притаманних їм властивостей та особливостей при безпосередній дії їх на органи чуття:
D) сприймання;
215. Чуттєво-наочний узагальнений образ предметів чи явищ дійсності, який зберігається і відтворюється в свідомості і без безпосереднього впливу самих предметів на органи чуттів:
E) уявлення.
216. Творча здатність людини (поряд з інтуїцією та мисленням), що полягає у створенні нових образів, ідей у наочно-чуттєвій і абстрактній сферах:
C) уява;
217. Мислене відкидання частини властивостей, зв’язків об’єкта пізнання з метою його спрощення, виділення у самостійні об’єкти тих сторін, зв’язків, що зацікавили людину і є предметом пізнання:
A) абстракція;
218. Форма мислення, що характеризується відображенням закономірних відношень та властивостей об’єктів у вигляді думки про їхні загальні та специфічні ознаки. У мові виражається словом (звичайно іменником у називному відмінку) або словосполученням:
E) поняття.
219. Основна форма мислення, в якій стверджується або заперечується наявність у предметів, явищ, процесів тих чи інших ознак, властивостей, зв’язків або відношень між ними:
C) судження;
220. Спосіб логічного зв’язку висловлювань, за допомогою якого з наявних положень (засновків) можна одержати нове положення (висновок) і оцінювати його істинність за істинністю засновків:
E) умовивід.
221. Наукове і взагалі будь-яке припущення; спосіб побудови імовірного, проблематичного знання, коли формується одна з можливих відповідей на питання, що виникло в ході дослідження:
D) гіпотеза;
222. Система вірогідних наукових знань про якусь сукупність об’єктів, вища, найдосконаліша форма організації наукового знання:
C) теорія;
223. Найвища форма пізнання й мислення, яка не тільки відображає об’єкт, а й спрямована на його перетворення. Виявляє найсуттєвіші риси і закони об’єктивних процесів і створює цілісний, взірцевий образ предмета в пізнанні або творчості:
A) ідея;
224. Знання, що відповідає дійсності, відображення об’єкта таким, яким він є сам по собі, поза і незалежно від людини та її свідомості:
C) істина;
225. Суб’єктивна форма істини; поєднання об’єктивного знання і особливостей відображення людини чи групи людей, тобто суб’єкта пізнання:
E) правда.
226. Мірило для визначення, оцінки предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації:
B) критерій;
227. У марксизмі – критерій істини; матеріальна чуттєво-предметна цілепокладаюча діяльність людини, що має своїм змістом освоєння природних та соціальних об’єктів та становить загальну основу, рушійну силу людського суспільства і пізнання:
E) практика.
228. Форма і спосіб сприйняття інформації, норм, цінностей, ідеалів, коли вони не будучи даними власним досвідом, приймаються як очевидні факти чи характеристики дійсності, сущого і належного:
C) віра;
229. Філософська категорія, яка означає, що відповідність знання об’єктові та знання цієї відповідності виступають для суб’єкта як повністю встановлені:
A) вірогідне;
230. Філософська категорія, яка характеризує кількісну сторону можливості, об’єктивний ступінь її зумовленості, отже й здатність стати дійсністю:
E) імовірне.
231. Безпосереднє, однобічне, неадекватне відображення сутності предметів і явищ у їхніх зв’язках з іншими предметами і явищами. Не є породженням свідомості, а відбиває реальні відношення речей, їхню сутність та реальні умови спостереження:
D) видимість;
232. Термін, що позначає тип теоретичного знання, яке виводиться без звернення до досвіту, за допомогою рефлексії і спрямоване на осягнення граничних основ буття:
A) спекулятивне;
233. Реально існуючий об’єкт (окрема річ чи система речей) як цілісне утворення у єдності всіх його сторін, зв’язків і відношень, єдине ціле у всіх його часткових і особливих проявах, єдність у багатоманітності:
C) конкретне;
ТЕМА 11
234. Найзагальніша система зв’язків і відносин між людьми, що складається в процесі їхньої життєдіяльності:
A) суспільство;
235. Частина земного природного оточення, яка включена на даному історичному етапі в процес суспільного виробництва і є необхідною умовою існування й розвитку людського суспільства:
D) географічне середовище
236. Сукупність людей, що живуть на певній території (земній кулі в цілому, континенті, країні, її частинах, сільській місцевості, містах):
B) народонаселення;
237. Складноорганізоване, впорядковане ціле, що включає окремих індивідів і соціальні спільності, об’єднані різноманітними зв’язками і взаємовідносинами, специфічно соціальними за своєю природою:
C) система соціальна;
238. Спосіб закономірного взаємозв’язку елементів соціальної системи на певному етапі її розвитку:
D) структура соціальна;
239. Відносно стала сукупність людей, яка є елементом соціальної структури суспільства і характеризується спільністю інтересів, норм поведінки, соціально-психологічних ознак, цінностей тощо:
B) група соціальна;
240. Процес творення матеріальних і духовних продуктів (цінностей) з використанням зовнішніх засобів та внутрішніх сил і здібностей людей:
E) виробництво.
241. Доцільна діяльність людей з метою забезпечення обміну речовин між суспільством і природою, з метою перетворення і освоєння природних і суспільних сил для задоволення людських потреб:
A) праця;
242. Відносини між людьми з приводу засобів виробництва і предметів матеріального і духовного споживання:
D) власність;
243. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії:
C) культура;
244. Будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; ступінь розвитку матеріальної та духовної культури, суспільного розвитку в цілому; етап, що приходить на зміну дикості й варварству, пов’язаним з первіснообщинним ладом:
E) цивілізація.
245. Система наукової і практичної діяльності, спрямована на зміцнення та охорону здоров’я людини, продовження її життя, запобігання хворобам та лікування хворих:
B) медицина;
246. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, група кровних родичів, які ведуть своє походження по єдиній лінії:
E) рід.
247. Об’єднання кількох родів, що характеризується спільністю території, економічного життя, мови, релігії, звичаїв, суспільного управління, походження і кровною спорідненістю:
B) плем’я;
248. Форма спільності людей рабовласницького та феодального ладу, що характеризується спільністю території, мови, культури, психологічного складу, певними господарськими зв’язками:
D) народність;
249. Стійка спільність людей, що виникає у період становлення капіталізму на основі спільності території, економічного життя, мови, культури, психологічного складу, а також має єдиний ринок:
B) нація;
250. Процес розвитку в природі і суспільстві; наука, що вивчає минуле суспільства з метою пізнання його сучасного і перспектив розвитку в майбутньому:
E) історія.
251. Необхідність у чомусь людини чи взагалі живого організму:
B) потреба;
252. У широкому розумінні – крайнє загострення суперечностей:
D) конфлікт;
253. Суперечність, що характеризується найгострішою боротьбою і непримиренністю тенденцій, сил, класів:
B) антагонізм;
254. Поняття, в якому фіксуються незначні, другорядні процеси, події, що стимулюють настання інших подій:
E) привід.
255. Індивід як суб’єкт соціальної діяльності:
A) особа;
256. Індивід, що виділяється правильним розумінням завдань і шляхів їх розв’язання у певній галузі людської діяльності, а також особливою активністю у досягненні суспільно значущих цілей:
C) особа видатна;
257. Нав’язування народу схиляння перед носіями влади як непогрішимими, приписування їм здатності творити історію за власним розсудом і сваволею:
D) культ особи;
ТЕМА 12
258. Суспільна істота, що втілює вищий ступінь у розвитку життя на Землі, продукт і суб’єкт трудової діяльності і культури:
A) людина;
259. Окремий організм тварини або рослини, який існує самостійно; окрема людина, особа:
B) індивід;
260. Суттєва визначеність способу буття людини в світі, здатність її вносити в дійсність зміни, опосередковані ідеальним; її істотною ознакою є цілепокладання:
E) діяльність.
261. Ідеальний, наперед визначений результат людської діяльності, спрямованої на перетворення дійсності відповідно до усвідомленої людиною потреби. Є безпосереднім мотивом людської діяльності:
D) ціль;
262. Спонукальна причина людської діяльності, зумовлена потребою (те, що штовхає до дії); безпосередньо передує конкретній поведінці людини і органічно пов’язана з нею:
C) мотив;
263. Смислоутворюючий зміст практики, що полягає у формуванні цілі (цілеформуванні) і втіленні її в результаті діяльності (цілереалізації). Є найвищим виявом активності свідомості людини, виявом її свободи:
E) цілепокладання.
264. Спосіб відношення суб’єкта до умов існування і розвитку його, що виражається у прагненні створювати і використовувати ці умови; спрямованість особистості до певних цінностей:
A) інтерес;
265. Стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення якоїсь потреби; первинна неусвідомлена реакція суб’єкта на ситуацію, в якій він ставить і вирішує задачі:
E) установка.
266. Основний принцип медицини:
C) не зашкодь;
267. У соціальній психології – спосіб зв’язку між людьми в процесі їхньої взаємодії; набирає різних форм:
B) спілкування;
268. Продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні і духовні цінності:
A) творчість;
269. Кардинальна світоглядна проблема людського існування, у якій усвідомлюється сутність людини, її місце у світі, життєве призначення:
C) сенс життя;
270. Гранично інтенсивне переживання людиною універсальності і глибини утвердження свого буття, максимальної відповідності наявного найзаповітнішим бажанням і мріям; моральна насолода життям:
B) щастя;
271. Етичний принцип, за яким основою моральності є прагнення людини до щастя:
A) евдемонізм;
272. Стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів:
E) здоров’я.
273. Нездатність адаптивних механізмів індивідуума забезпечувати фізичний і емоційний баланс, що призводить до зниження можливостей і тривалості життя:
D) хвороба;
274. Перехід у небуття, фізіологічну основу якого становить утрата людським організмом своїх життєвих функцій внаслідок старіння чи руйнування; необоротне припинення життєдіяльності організму, яке є неминучим кінцевим ступенем його індивідуального існування:
B) смерть;
275. Розділ медицини, що вивчає процеси, які відбуваються в організмі в останні, передсмертні моменти й після смерті, а також ознаки смерті, методи реанімації та полегшення передсмертних мук хворого:
E) танатологія.
276. Навмисне прискорення смерті або умертвіння невиліковного хворого з метою припинення його страждань:
D) евтаназія;
277. Штучне підтримання життя:
B) дистаназія;
278. Відмова від штучного підтримання життя:
C) ортоназія;
279. Гіпотетична здатність живого безконечно зберігати тотожність із самим собою:
E) безсмертя.
ТЕМА 13
280. Вчення про цінності:
A) аксіологія;
281. Певне (позитивне чи негативне) значення (важливість) об’єкта, явища чи процесу (носіїв цього значення), що його надають їм людство, група людей чи особа (адресати цього значення):
C) цінність;
282. Категорія теорії цінностей, що позначає сам процес і наслідок усвідомлення значущості будь-яких об’єктів, явищ і процесів для задоволення потреб, нахилів, цілей певних суб’єктів:
B) оцінка;
283. Суттєва ознака біологічної та соціальної форм руху матерії, найважливішими властивостями якої є подразливість, ріст, розмноження:
A) життя;
284. Термін, введений К. Юнгом для позначення особливого класу психічних явищ, які є носіями досвіду філогенетичного розвитку людства, що передається спадково через мозкові структури:
B) колективне несвідоме;
285. Центральне поняття аналітичної психології К. Юнга, яке позначає “первісні уявлення”, структурні елементи людської психіки, що заховані в її неусвідомлюваних шарах, спільних для всього людства:
E) архетип.
286. Взірець досконалості, кінцева, найвища мета прагнень:
A) ідеал;
287. Загальновизнане, узаконене правило, міра, закон, взірець, звичайний стан:
C) норма;
288. Закріплений у житті людини спосіб її поведінки, здійснення якого у певних ситуаціях набирає характеру потреби. Затримка у його виконанні супроводиться негативними емоційними станами (незадоволення, напруження, страждання):
D) звичка;
289. Особливий зміст, яким людина наділяє прояви своєї життєдіяльності, предмети та явища об’єктивного світу і внаслідок цього надає їм певного значення в системі людської культури, в ієрархії суспільних цінностей:
A) сенс;
290. Сукупність предметів, ідей, явищ та способів дій, які є неодмінною умовою реалізації цілі:
D) засіб;
291. Сфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність виступає визначальним фактором розвитку:
B) ноосфера;
292. Сукупність населених людиною областей Землі:
E) ейкумена.
293. Сукупність усіх життєво важливих проблем, від вирішення яких залежить дальша доля людства, його соціальний прогрес:
D) глобальні проблеми;
294. Частина Біблії, одна з книг Нового Заповіту, що містить пророцтва про кінець світу; уявлення про кінець світу і Страшний Суд Творця над людьми:
C) Апокаліпсис;
295. Наука, що вивчає зв’язок живих організмів між собою і з довкіллям; умови існування людини, тварин і рослин у певному регіоні:
D) екологія;
296. Наука, що вивчає можливості створення машин, приладів, механізмів тощо шляхом моделювання будови і функціонування живих організмів:
A) біоніка;
297. Наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці:
E) ергономіка.
298. Перехід до якісно нових способів виробництва, заснованих не на грубому зовнішньому втручанні у природні процеси, а на входженні у внутрішнє їхнє регулювання на засадах їхніх власних законів та властивостей:
A) технологічна революція;
299. Політика залякування; використання насильницьких методів для досягнення мети (аж до вбивства):
C) диктатура;
300. Напрям у генетиці, що досліджує шляхи і методи активного впливу на еволюцію людини, ставить завдання поліпшити біологічні властивості людини:
C) євгеніка;
