Одеський жаргон прийнято гордо називати "одеською мовою" — цей вислів є у Бабеля, Ільфа і Петрова, Жванецького. Корінні одесити запевняють, що завдяки особливій манері розмови одесити в будь-якій точці земної кулі впізнають один одного буквально з півслова. "Вся справа в особливій інтонації і манері побудови речень", — говорить корінний одесит Яків. Щоправда, на Молдаванці, куди екскурсоводи водять послухати одеську мову, почути її можна вже не так часто. Хвилі еміграції розкидали корінних одеситів по світу, а вік тих, хто залишився, не дозволяє їм багато розгулювати вулицями.
Досі брехунів в Одесі називають "фармазонами". Слово з'явилося в XIX столітті як спотворене "франк-масони" і було поширене серед простих людей як зневажливе і образливе. Зараз означає брехливу, підлу людину, котра намагається урвати куш обманним шляхом. Суто одеським вважається і дивне "хімині кури", яке вживалося стосовно ділка, котрий пропонує сумнівну угоду або видає відбраковку за товар вищого гатунку. Покупець, котрий сумнівається, міг вимовити щось на кшталт: "Та це якісь хімині кури!".
За легендою, на Олексіївському ринку в серці Молдаванки торгувала хитра рвачиха Хіма, яка могла заговорити зуби будь-кому, при цьому кидаючи на ваги з добірним м'ясом телячу кістку для ваги, підсовуючи дохлих курей або котятину замість кролятини. Зрештою її товар став ім'ям називним, а її прилавок люди почали обходити десятою дорогою. Ані хитрої торговки Хіми, ані ринку, на якому вона промишляла, давно вже немає, але пам'ять про "хіминих курей" передається з покоління в покоління. Хоча в одеського письменника Валерія Смирнова щодо походження цього вислову інша думка: "Хіма — у євреїв таке ж поширене ім'я, як Іван у росіян. "Хіміни кури" — це своєрідний синонім фрази "Іван-дурень". У цьому ключі ще використовують ім'я Шая. "Шая з трамвая" — така собі простачка", — пояснює письменник.
Дуже поширений в Одесі термін "каструльщик". Для будь-якого городянина зрозуміло, що мова йде про людину, котра займається приватним перевезенням. У Києві їх називають "граками", в Москві "бомбилами". Від каструльщика бувають і похідні — "каструлити", "зловити каструлю", "їхати на каструлі". Причому нинішні таксисти дуже ображаються, коли їх теж називають каструльщиками, адже останні — їхні прямі конкуренти! Особливо активні каструльщики вранці і ввечері, в годину пік, коли городяни поспішають на роботу або квапляться швидше потрапити додому. "Як правило, у каструльщиків старі, ще радянські автомобілі, яким давно місце на звалищі, їздити на такому авто те ж саме, що на каструлі з'їжджати зі сніжної гірки, шуму і гуркоту багато, а зручності мало", — каже таксист Олександр Новик.
Креветки в Одесі іменуються "рачками", причому незалежно від розміру та походження, будь то королівські креветки чи виловлені в лимані крихітки. Питання, чому вкоренилася така назва, у торговок викликає щире здивування: "Ти що, з Сибіру приїхав? Ще скажеш, що кавуни на деревах ростуть! — під дружний регіт подруг кепкує продавщиця з Привозу Світлана. — Навіть дитині зрозуміло, що великий з клешнями — це рак, а маленькі — рачки".
Пляшку в Одесі теж називають по-своєму — "флеш". Але не всяку, а лише зі спиртним. Кажуть, це пішло від німців, яких ще з часів Катерини II в тутешніх околицях було безліч. Ті тримали шинки і спиртні лавки, а "Flasche" німецькою — "пляшка".
Список використаної літератури
1. В. Івашин, Я. Радевич-Винницький. Мова і нація. – Відродження, 1994.
2. Панько Т. Мова і нація в естетичній концепції І. Франка. - Л.: Світ,
1992.
3. Бабич Н.Д. Історія української літературної мови. –Львів: Світ, 1993.
4. Блик О.П. Українська мова: Підручник: В 2-ч. – К., 1997.
