Серед чинників, що впливають на асортимент послуг і організацію їх надання в кожному конкретному готелі, можна назвати: місце розташування, сезонність, зазначений рівень комфорту (класність) і призначення готелю.
Залежно від типу готелю кількість і якість послуг значно відрізняється. Це пов’язано насамперед із потребами споживачів даного сегмента ринку, їх платоспроможністю. Наприклад, готелі ділового призначення повинні розташовуватися поблизу адміністративних, громадських, промислових центрів; у них мають бути створені умови для організації праці клієнтів, проведення ними нарад. Головні додаткові послуги у деяких готелях – це послуги служб зв’язку (телефон, факс, тайп), служб фінансового забезпечення (відділення банків, обміну валют), послуги торговельних організацій. У розміщенні готелів туристичного типу враховують характер і якість туристичних маршрутів, способів руху, наявність об’єктів туристичної привабливості. Отже, головними додатковими послугами у туристичних готелях є послуги підприємств громадського харчування, довідково-інформаційного і екскурсійно-туристичного характеру, організація культурно-розважальних заходів.
У світовій практиці готельний фонд групують за різними ознаками. Засновниками наукового підходу до класифікації готелів стали доктор
В. Хунцикер (засновник науково-дослідного центру з вивчення туризму в Берні) і доктор К. Крапф (засновник науково-дослідного центру з туризму в Сенгалені). Основними класифікаційними ознаками, що впливають на тип готелю, були визначені такі:
1) тривалість перебування;
2) мета перебування;
3) місце розташування;
4) вид транспорту, який використовується туристом;
5) кількість обслуговуваних туристів;
6) клас готелю;
7) місткість готелю;
8) режим експлуатації (сезон, рік);
9) форма власності.
Згідно з цими чинниками, автори виділяють такі види готелів:
1. За тривалістю перебування:
а) для тривалого перебування клієнтів (сімейні);
б) для короткотривалого (тимчасового) проживання.
2. Залежно від мети перебування:
а) курортні;
б) курортно-лікувальні;
в) бальнеологічні;
г) спортивні:
д) для ділових людей;
є) спеціальні представницькі.
3. Залежно від місця розташування:
а) міські (розташовані у центрі міста, на околиці тощо);
б) гірські;
в) сільські.
4. Залежно від виду транспорту:
а) пристанційні;
б) пристановища;
в) мотелі;
г) ротелі;
д) флайтелі.
5. Залежно від кількості обслуговуваних туристів:
а) для групових туристів;
б) для індивідуальних туристів.
6. Залежно від класу готелю:
а) люкс;
б) перша категорія;
в) друга категорія;
г) третя категорія.
Види сучасних засобів розміщення
7. Залежно від місткості готелю:
а) невеликі (малі);
б) середні;
в) великі.
Місткість (ємність) готелю визначається кількістю постійних спальних місць. Класифікація готелів за місткістю у різних країнах різна. Наприклад, у Швейцарії та Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими, 100-200 місць – середніми, понад 200 місць – великими; у Чехії до 120 місць – малими, до 500 – середніми, понад 500 місць – великими; у США до 100 номерів – малими, до 500 номерів – середніми, понад 500 – велики-ми. В Україні немає офіційної диференціації готелів за місткістю, але поширена така їхня градація: до 100 місць – готелі малої міст-кості, до 500 – середньої, понад 500 місць – великої.
Світовий готельний номерний фонд переважно розміщений у малих і середніх готелях. Будівництво готелів великої місткості зумовлене насамперед економічними причинами. При збільшенні місткості готелів постає економічна доцільність застосування потужнішого і сучаснішого технологічного та інженерного обладнання. Разом із тим, вітчизняні і зарубіжні спеціалісти в галузі будівництва та експлуатації готелів зазначають, що збільшення місткості готелів доцільне в розумних межах, після яких готелями важко керувати. Цією межею переважно вважають місткість близько 2000 місць.
8. Залежно від режиму експлуатації:
а) цілорічні;
б) двосезонні (які працюють влітку і взимку);
в) односезонні (літні або зимові).
Го т е л і цілорічної експлуатації мають вищий рівень комфорту і надають широкий набір послуг, в т.ч. мають розгалужену мережу закладів харчування, розширений склад приміщень для проведення дозвілля (зали ігрових автоматів, бальні зали, дискотеки, кегельбани та ін.), майданчики для відпочинку і спорту, солярії, аерарії, пляжі, причали тощо. Все це дозволяє використовувати готелі і в період міжсезоння. Курортні готелі сезонної експлуатації будують із полегшеною зовнішньою огорожею, без опалення чи без кондиціонування повітря, в них надається обмежений набір послуг.
9. Залежно від форми власності:
а) приватні;
б) акціонерні товариства.
Серед інших класифікаційних ознак можна зазначити ще й такі:
• рівень цін, що встановлюються на основні платні послуги (які надаються в номерному фонді). Залежно від цього критерію, готелі поділяються на:
- бюджетні ($25-35);
- економічні ($35-55);
- середні ($55-95);
- першокласні ($95-125);
- апарт-готелі ($65-125);
- люкс-готелі ($125-525);
• спосіб надання харчування клієнтам, за яким готелі можна умовно поділити на такі, що:
- забезпечують повний пансіон;
- надають тільки сніданок;
- не пропонують харчування (здебільшого через відсутність власного гастрономічного виробництва).
• поверховість. Світова практика свідчить, що готелі будують від одного-двох до сорока поверхів і більше. Це залежить від економічних, містобудівних умов, нормативних вимог, конструкцій і будівельних матеріалів, методів будівництва, які застосовуються в тій чи іншій країні. Поверховість готелів у різних країнах різна: в Чехії - 8-14 поверхів; в Угорщині в невеликих містах - 4- 5 поверхів, у більших містах і на курортах - 6-11 поверхів; в Німеччині - 8-10 поверхів; в Англії - 10-15 поверхів; у Росії - 5-16 поверхів та ін. Будівлі готелів за поверховістю можна поділитина такі групи:
- малоповерхові (1-2 поверхи);
- середньої поверховості (3-5 поверхів);
- підвищеної поверховості (6-9 поверхів);
- багатоповерхові (1-ї категорії - 10-16 поверхів, 2-ї катего-рії - 17-25 поверхів, 3-ї категорії - 26-40 поверхів);
- висотні будівлі (понад 40 поверхів).
Малоповерхові готелі (переважно малої місткості – до 50 місць) будують здебільшого в малих містах і сільських населених пунктах. Хоч а багатоповерхові будівлі готелів складніші і дорожчі в будівництві, останніми роками у великих містах багатьох країн їх будують дедалі частіше, що пояснюється прогресом будівельної техніки, підвищенням густоти міської забудови і загальним ростом поверховості міст, високою вартістю земельних ділянок, особливо в центральних частинах міст, іноді рекламними міркуван-нями. Проте будівництво готелів висотою понад 40 поверхів поки що залишається рідкісним явищем.
Визначення оптимальної поверховості для готелів різної міст-кості та виявлення змін будівельної вартості ліжко-місця при змі-ні цієї поверховості потребує детальних наукових обґрунтувань. Але дослідження вчених дозволяють вважати, що для кожної міс-ткості готелів існує оптимальна поверховість будівлі, а отже, й довжина житлового корпусу. Збільшення поверховості понад оп-тимальну супроводжується зростанням вартості будівництва, що варто враховувати при проектуванні.
