Тема №1: Предмет та система аграрного права України

Аграрне право

 

Література до всіх тем:

1. Янчук «Аграрне право України» «ЮрІнком Інтер»

2. Погрібний «Аграрне право України» Київ «Істина» 2004 рік

3. Жушман та Гайворонська «Аграрне право» Харків «Право» 2003

4. «Аграрное право» Быстров и Козерь Москва «Юрист» 1996 год

5. «Землі сільськогосподарського призначення» Титова Ніна Іванівна Львів 2005 рік

6. «Аграрне Законодавство: проблеми ефективності» Семчик В. І Київ «Наукова думка» 1998 рік

7. «Проблеми права власності» та господарювання в сільському господарстві за ред. Семчик 2001 рік

8. «Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні» Семчик 2002 рік

9. Носік «Право власності на землі українського народу» Монографія Київ «ЮрІнком Інтер» 2006 рік

10. Уркевич В. І «Проблеми теорії аграрних відносин» Харків «право» 2007 рік

11. Траянов «предмет и система сельськохазяйственного права» 1980 год

12. Янчук «Проблемы теории колхозного права» Москва 1969 год

13. Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства ред. Гетьман і Янчук Київ 2005 рік

 

Нормативні акти:

1. З.У «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» від 15 травня 1992 року

2. З.У «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 – 2004 років» від 18 січня 2001 року

3. З.У «Про державну підтримку сільського господарства України від 26 червня 2004 року

4. З.У «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015»

 

Тема №1: Предмет та система аграрного права України

1. Аграрна політика та аграрна реформа в Україні, роль аграрного права в їх реалізації.

2. Предмет аграрного права як галузі права, аграрні правовідносини

3. Методи правового регулювання аграрних відносин

4. Система аграрного права

5. Принципи аграрного права

6. Поняття аграрного права як галузі права України, його завдання та функції

7. Аграрне право як наука та як навчальна дисципліна

 

 

1.Аграрна політика та аграрна реформа в Україні, роль аграрного права в їх реалізації.

В загальному аспекті аграрна політика – це розробка її владними структурами та практичним здійсненням системи правових, організаційних, економічних, кадрових та інших заходів з метою забезпечення такого розвитку аграрної сфери економіки який би повністю відповідав продовольчим інтересам України.

В основі аграрної політики – Аграрна реформа.

Реформування аграрних відносин було започаткована З.У «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу»

Напрямки реформування:

1. Рівноправний розвиток всіх форм господарювання (до 1990 року в сільському господарстві мала Радгоспи – державні, після 90 року ряд н/а впровадили: КСП, селянські фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи)

2. Реформування земельних відносин на основі роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарського призначення – (лежать відносини щодо паювання земель)

3. Реформування майнових відносин – на основі приватизації державного майна та реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств.

4. Розвиток ринкової інфраструктури – запровадження біржового сільськогосподарського ринку (такі поняття як оптовий ринок, аукціони..)

5. Перехід від командно-адміністративних методів управління до ринкових (економічних)

6. Створення умов для розвитку підсобного господарства громадян

7. Післяприватизаційна державна підтримка реформованих та новостворених с/г структур ринкового типу

 

1995 рік Указ ПУ «Про заходи щодо реформування аграрних відносин»

1998 рік Указ ПУ «Про основні напрямки розвитку агропромислового комплексу України»

1999 рік Указ ПУ «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» - всі КСП (колективні сільськогосподарські підприємства) підлягали реформуванню.

2001 рік З.У «Про стимулювання розвитку сільського господарства»

2004 рік З.У «Про державну підтримку с\г»

2005 рік З.У «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року»

 

Мета державної аграрної політики:

1. Гарантування продовольчої безпеки держави

2. Перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішніх ринках аграрний сектор економіки

3. Збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.

4. Комплексний розвиток сільських територій та розв’язання соціальних проблем на селі

 

Основні засади аграрної політики поширюються на: сільське та рибне господарство, аграрну науку та освіту, соціальну сферу села, їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення, переробка с\г продукції.

 

Законом визначено критерії ефективності державної політики.

 

2.Предмет аграрного права як галузі права, аграрні правовідносини

В юридичній літературі немає одностайної думки щодо предмету правового регулювання.

Думки:

1. Існує аграрне законодавство але немає аграрного права ніяк основної, ніяк комплексної галузі права (Дем’яненко, Казьмін, Панкратов, Яковлев та інші, здебільшого ця теорія існувала коли було сільськогосподарське право)

2. Аграрне право України – це спеціалізована комплексна галузь права (Аксеньонов, Бистров, Клюкін, Козер, Петров, Раянов, Семчик, Середа, Титова, Янчук та інші)

3. Аграрне право – є підгалуззю або розділом господарського права (Лаптєв, Мартів’янов)

4. Норми права що регулюють аграрні відносини належать до агропромислового права)

Предметом аграрного права – є аграрні правовідносини.

Аграрні правовідносини в юридичній літературі визначаються – це врегульовані нормами права комплекс суспільних відносин що виникають між сільськогосподарськими товаровиробниками з одного боку та іншими видами господарюючих суб’єктів членами сільськогосподарських підприємств та їх найманими працівниками, органами державної влади та місцевим самоврядуванням, з приводу конкретних об’єктів, майна, земель, праці тощо на підставі певних юридичних фактів та надають їх учасникам взаємообумовлені права й обов’язки у сфері с\г і пов’язаної з нею діяльністю.

Аграрні правовідносини характеризуються:

Об’єктом – виступає с\г виробництво, яке базується на обов’язковому використанні земельних та інших природних ресурсів та їх властивостей і органічно поєднуються із зберіганням, транспортуванням, переробкою та реалізацією с\г продукції. Охоплює також соціальну сферу села.

Специфічний суб’єктний склад – юр та фіз. особи, держава, територіальні громади, тощо. Класифікація на декілька груп: у сфері товарного виробництва (фермерські господарства, с\г кооперативи, колективні с\г підприємства), в сфері агросервісну (агрохімічне, меліоративне), в сфері фінансування, кредитування, страхування, торгівлі.

Зміст аграрних правовідносин – це права та обов’язки суб’єктів що виникають в процесі с\г виробництва та розвитку соціальної сфери села. Виникають, змінюються, припиняються за наявності певних юридичних фактів: дії, події (щодо страхування…)

 

Класифікація аграрних правовідносин (поділ на 2-і групи):

1. Внутрішні (внутрішньо господарські) – виникають між сільськогосподарським товаровиробником та його членами, учасниками, працівниками, а також між с\г підприємствами та його структурними підрозділами. Мають певну специфіку (Шелестев). Можна поділити на окремі групи:

1.1 Членські (відносини участі) – є правовою осново для виникнення інших відносин

1.2 Земельні – суб’єктами є с\г підприємство та його учасники (визначення земельної частки паю … та інше)

1.3 Майнові – про розподіл продукції, про визначення майнового паю, отримання доходів

1.4 Трудові – ст..3 КЗпП

1.5 Організаційно-управлінські – виникають з приводу створення органів управління, його функції, структура.

2. Зовнішні – це сукупність врегульованих нормами аграрного та інших галузей права суспільних відносин, які виникають між с\г товаровиробниками, а також між с\г товаровиробником та іншими юридичними та фізичними особами, органами державної влади, та органами м\с. Групи відносин:

2.1 Земельні

2.2 Майнові – укладення договорів, регулюються нормами Аграрного та Цивільного права

2.3 Фінансові – охоплюють відносини щодо оподаткування, страхування, кредитування. Специфіка – запровадження податку тільки для с\г – фіксований с\г податок

2.4 Організаційно-управлінські – між органами д\а та органами м\с, та суб’єктами аграрно-господарської діяльності.

3. Ще виділяють легалізаційні (окремо визначені) – врегульовані нормами аграрного права суспільні правовідносини які виникають у зв’язку із заснуванням або визначення правового статусу …..

Предмет аграрного права – це врегульовані нормами аграрного, господарського та іншого законодавства внутрішні та зовнішні суспільні відносини, які складаються в сфері сільського господарства з приводу виробництва, переробки та реалізації с\г продукції та розвитку соціальної сфери села.

 

 

3.Методи правового регулювання аграрних відносин

Являють собою встановлені або санкціоновані державою способи та засоби правового впливу за допомогою яких здійснюється регулювання аграрних правовідносин.

Методи аграрного права (2-і групи) Чабаненко:

1. Загальні – які властиві всім галузям права

1.1 Дозволу -

1.2 Заборони -

1.3 Рекомендації -

2. Специфічні – які властиві лише аграрному праву як галузі права

2.1 Легелізаційний – відносини щодо реєстрації с\г вирбника

2.2 Локально-правового регулювання – про регулювання внутрішніх і зовнішніх правовідносин локальними актами (статут)

2.3 Членський (засновницький)

2.4 Колективної демократії

2.5 та інші (ПІДРУЧНИК за ред.. Янчука)

 

 

4.Система аграрного права

Система аграрного - це науково обґрунтоване, логічне послідовне розміщення аграрно-правових інститутів нормами яких регулюється аграрні правовідносини.

Кожний вчений систему права виділяє по-різному.

 

5.Принципи аграрного права

Принципи аграрного права – це загальні керівні ідеї які визначають напрями та характер правового регулювання аграрних відносин.

Основні принципи:

1. Свобода аграрного підприємництва та добровільність виробу форм господарювання

2. Поєднання раціонального використання земель, які виступають основним засобом виробництва в с\г із ефективним введенням с\г виробництва

3. Державної підтримки сільського господарства України

4. Безперешкодного вступу в члени с\г підприємства та право добровільного виходу

5. та інше.

 

 

6.Поняття аграрного права як галузі права України, його завдання та функції

Аграрне право України є правонаступником колишнього колгоспного права та сільськогосподарського права.

Аграрне право - Це сукупнсіть встановлених та санкціонованих державою правових, а також прийнятих в законному порядку локально-правових норм та методів, як регулюють комплекс органічно поєднаних суспільних відносин, що виникають між суб’єктами в аграрному секторі економіки, соціальній сфері села, у процесі введення особистого селянського господарства, здійснення державного регулювання с\г виробництва.

 

Завданням аграрного права – є:

1. Забезпечення юридичними засобами, реалізації державної аграрної політики.

2. Закріплення оптимального правового становища всіх учасників аграрних правовідносин

3. Забезпечення становлення ринкових відносин, розвиток їх інфраструктури,

4. Сприяння раціональному використанню землі та інших природних ресурсів та інші

 

Функції аграрного права:

1. Регулятивна

2. Превентивна

3. Охоронна

 

 

7.Аграрне право як наука та як навчальна дисципліна

Багай Марія Онупріївна – дивитися праці «Розвиток науки аграрного права» автореферат Київ 2002 рік.

Підручник Погрібний – Розвиток науки аграрного права.

Наука аграрного права – це комплекс знань про правове регулювання суспільних аграрних відносин.

Предметом науки аграрного права – є теорії, уявлення та ідеї в яких відображається аграрне право як об’єктивна реальність.

Наука аграрного права - вивчає історію розвитку аграрного права та аграрного законодавства, джерела та принципи, інститути аграрного права, досліджуються проблеми правозастосовної діяльності та пропонуються заходи, щодо удосконалення аграрного законодавства, усунення існуючих недоліків в аграрній сфері економіки.

 

Вчені: Янчук, Титова, Семчик та інші.

 

Аграрне право слід розглядати як навчальну дисципліну. В 20 роках минулого століття вивчається курс земельного права а правові питання колгоспного права були включені до курсу кооперативного права.

В 1930 – 1938 Читався курс Земельно-колгоспного права.

З 1938 – 1982 2-і дисциплін (курс було розділено)

1982 – радянське С/Г право

З початку 90-х років – було запроваджено самостійну дисципліну Аграрне право (складається з Загальної, Особливої, Спеціальної частини). Загальна частина – вивчення предмету, методів, системи, джерел аграрного права тощо. Особлива – вивчення інститутів, зокрема: правовий режим майна сб аграрного підприємництва, правове регулювання виробничо-господарської діяльності. Спеціальне – аграрне право зарубіжних країн.

 

 

Тема: «Джерела аграного права»

1. Поняття та види джерел аграрного права

2. Конституція як джерело аграного права

3. Закони України та простанови ВРУ як джерела аграного права

4. Укази ПУ в системі джерел агрраного права

5. Нормативно-правові акти КМУ та інших органів виконавчої влади як джерела аграного права

6. Рішення Ксу як джрела аграного права

7. Характеристика види та юридична природа локальних н-п актів як джерел аграного права

8. Роль та значення судової практики у забезпеченні належного правозастосування та зміцнення законності в аграронму секторі економіки

9. Міжнародні договори як джерела аграного права

 

1.Поняття та види Джерела аграногоправа

Під джерелами АП розуміють зовнішній вираз правових норм.

Особливості джерел АП:

1. Наявність великої кількості законодавчих і підзаконних актів та видсутність єдиного кодифікованого права. (вперше за кодифікацію АП виступав Янчук в 1958р. структура цього акту була запропонована Козерем та Біляєвими – «Источники колхоного права».

2. В 1960 – 1970 – лунали пропозиції щодо прийняття Сільскогосподарського кодексу Семчиком. Ця пропозиція актуальна і досі.

3. В РФ Бисторовим пропонується прийняття аграного (сільськогосподарського) законодавства – «Источники сельскохозяйственного права» - М. 1985р.

4. а сучасному етапі пропонується декілько варіантів структури аграного кодексу. був розроблений с/г права кафедрою земельного екологуічного права КНУ (Носік В. В.)

5. Аграні кодекси прийняті в Франції, Мексиці, Уругваї.

6. Велика кількість актів рекомендаційного характеру. Адже мова йде про державну влсність стимулюють локальну нормотворчість

7. Важливе значення локальних нормативних актів. Особливо велика кількість стосвовно паюавання майна

8. Висока питома вага технічних норм.

9. Закріплення в н-п актах переважно публічно-правових методів правового регулювання. Діяльність в сфері с/г безпосереднь впливає на навколишнє середовище а продукція споживається як продукти харчування населенням.