Споживчі властивості ткани, їх коротка характеристика

Споживчі властивості - це сукупність властивостей і показників, які обумовлюють задоволення реальних або передбачуваних потреб.

Основні споживчі властивості одягу:

• відповідність ергоном1чним вимогам;

• естетичність;

• надійність

Ергономічні властивості визначаються особливостями людини і характеристиками середовища. Найважливішими є антропометричні, гігієнічні та психофізичні вимоги.

Естетичні властивості одягу припускають відповідність виробу соціальним потребам, що склалися у стильовому напрямі і моді. Стиль – історично сформована стійка спільність системи формальних засобів і прийомів художньої виразності. Основою сучасного стиля є загальноєвропейський. Провідні ознаки такого стилю –гранична доцільність, чистота, ясність, чіткість і досконалість форм і ліній. Мода – тимчасова спільність засобів художньої виразності. Мода в одязі – це нетривале панування тих чи інших смаків, що виявляються в зовнішніх формах.

Надійність – це здатність одягу задовольняти матеріальні і нематеріальні потреби в часі, відповідаючи вимогам довговічності, ремонтоздатності і збереження.

До найбільш розповсюджених дефектів тканин відносяться:

· на бавовняних тканинах – засміченість залишками коробочок та незрілим волокном, шишкуватість, мушкуватість, відтінковість, різновідтінковість, смугастість (поздовжня і поперечна), зебристість, муар, розтраф, стик шаблону, розсіченість ниток, накладки, нерівномірність ворсування і недостатній начіс, недостатні обпалювання і стрижка, заломи тощо;

· на лляних тканинах – шишкуватість, мушкватість, збитий малюнок, розрив утоку, гофристість по основі і утоку, різновідтінковість, засміченість кострою, перекіс малюнка, і полотна, місця з недостатньою вибивкою;

· на шовкових тканинах – шишкуватість, засміченість пряжі, смуги по основі, різновідтінковість (нерівномірність фарбування або вибивки), місця з недостатньою вибивкою, стик шаблону, розтраф, заломи, нерівномірність стрижки ворсу, перекіс тканини, порушення пруга (відірваний, стягнутий, деформований), затікання фарби;

· на вовняних тканинах – непрокрас бавовняної основи, мушкуватість, засміченість реп’яхами, недостатня ширина, різновідінковість, перекіс, смужка по основі, засміченість мертвим волокном (для виробів із

Якість тканин залежить, в першу чергу, від виду і кількості дефектів, котрі можна поділити на дефекти зовнішнього вигляду, загальні, специфічні, місцеві і поширені.

Дефекти зовнішнього вигляду – видимі небажані зміни зовнішнього вигляду полотна.

Дефекти загальні - дефекти, які мають однаковий зовнішній вигляд, незалежно від виду текстильного полотна.

Дефекти специфічні – дефекти, типові для одного виду текстильного полотна, залежно від його структури та технології виробництва.

Дефекти місцеві – дефекти, які розміщені на обмеженій ділянці текстильного полотна.

Дефекти поширені – дефекти, наявні по всій довжині куска текстильного полотна або його значної частини.

З метою більш ціле направленого вивчення та визначення причин виникнення дефектів, їх слід поділити на:

· дефекти тканин, що виникли від дефектів волокон, пряжі і ниток: засміченість, відмінна нитка, потовщення, потоншення, вузол, шишкуватість, мушкуватість, сук рутини, залипання, моховість, обірвані елементарні нитки;

· дефекти ткацтва:тканин: відсутня нитка, двійник, під ниряння, смуга по утоку або основі, нерівномірна щільність, дефект петлі, рідке місце, розсічення, близна, проліт, забоїна, недосіченя, розрив утоку, підплетина, проскубки, зміщення нитки, петлі, ребристість;

· дефекти обробки тканин: помітне усунення дефекту, опалене місце, діра, складка, залом, збитий малюнок, порушення пругу, пляма, місце з блиском, слід від голки, непродрукований малюнок, штриф, потерте місце, нерівномірний ворс, неправильне гофрування, різновідтінковість, перекіс, звуження полотна, накладки, смуги по основі і утоку, затікання фарби, стик від шаблону, зміщення візерунка.