Ефективність роздрібної торгівлі

Показники, які характеризують результати економічної діяльності торгівлі — це роздрібний товарообіг, сума реалізованих торгових націнок (валовий дохід торгівлі), прибуток та його співвідношення з товарообігом, витратами обігу, валовим доходом, основними фондами та обіговими коштами, чисельністю торгових працівників. Ця система показників забезпечує оцінку діяльності торгівлі на всіх рівнях: галузь, регіон, торговельна організація, об’єднання, підприємство. Як відомо, економічна ефективність ґрунтується на принципі отримання максимальних обсягів товарообігу, валового доходу та прибутку при найменших витратах.

Статистична інформація свідчить, що торгівля через мережу державних підприємств була збитковою. В цілому по Україні витрати обігу перевищували валовий дохід. Якщо від річного обсягу роздрібного товарообігу відняти вартість закупівлі товарів, то очевидним був ступінь збитковості торгівлі.

Слід зауважити, що від реалізації товарів у половини торговельних підприємств не було прибутку. Він створювався за рахунок позареалізаційних доходів, які були джерелом утримання управлінського і торговельного персоналу торговельних підприємств.

Так, вартість основних фондів та оборотних коштів роздрібної торгівлі у 4 рази перевищувала річний обсяг роздрібного товарообігу. В таких умовах важко говорити по ефективність їх використання, про розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази торгівлі.

Скорочення купівельної спроможності населення призвело не лише до спаду роздрібного товарообігу, а й до розвитку різноманітних організаційних форм продажу, за яких населенню пропонувалися товари за значно нижчими цінами.

Основні причини великих витрат торговельних підприємств — це високі відсоткові ставки за банківський кредит, зростання вартості комунальних послуг, транспортних витрат, необхідність утримання персоналу торговельних підприємств. У таких умовах навіть підвищення цін не сприяло поліпшенню становища, оскільки купівельна спроможність населення падала. А тому основна увага була зосереджена лише на піднесенні якості обслуговування покупців з високим рівнем доходів, для яких ціни на товари не мали такого значення, як для більшості населення. Підтвердженням цього є відкриття елітарних спеціалізованих магазинів у центральних районах великих міст, фірмових магазинів. Вони призначені для респектабельного контингенту покупців, у яких підвищені вимоги до новизни, оригінальності, якості, відповідності моді.

Слід зауважити, що, на відміну від економічної ефективності, соціальну ефективність не завжди можна виміряти кількісною оцінкою.

На наш погляд, соціальну ефективність доцільно визначати з двох позицій: по-перше, ступенем задоволення потреб населення в товарах і послугах; по-друге, якістю торговельного обслуговування.

Як відомо, кількісною оцінкою ступеня задоволення потреб населення може бути співвідношення між фактичним споживанням і фізіологічними нормами споживання. Цей показник завжди використовували для визначення соціальної ефективності торгівлі.

В умовах гострого розшарування населення за рівнем грошових доходів увага держави повинна бути спрямована на задоволення потреб різних груп населення з різним рівнем доходів. У задоволенні потреб усіх верств суспільства і полягає соціальна справедливість суспільства.

Високі ціни на товари в магазинах роздрібної торгівлі і низька купівельна спроможність основної маси населення України призвело до скорочення частки державної торгівлі та сприяло розширенню торгівлі на речових та сільськогосподарських ринках, які є найважливішим конкурентом для магазинів завдяки нижчим цінам. І хоча культура обслуговування на ринках не відповідає необхідним вимогам, за теперішніх умов основна маса покупців купує товари на ринках. Великий потік покупців на ринках сприяє створенню нових приватних магазинів, які працюють ефективніше і мають більший рівень прибутку.

Проаналізовані тенденції у сфері торгівлі потребують її вдосконалення з метою піднесення її економічної ефективності і культури обслуговування покупців. Для цього необхідно:

- ввести торгівлю для верств населення відповідно до їхніх доходів;

- дати можливість кожному за свої гроші мати товари як першої необхідності, так і довготривалого використання;

- надати пільги на податок на додану вартість і податок на прибуток українським виробникам товарів першої необхідності;

- посилити контроль за порядком зважування товарів, за станом ваговимірювальної техніки на лотках і в магазинах.

Необхідність державного регулювання торгівлі виникла як наслідок появи негативних диспропорцій у торгівлі, її низької ефективності, з одного боку, і скорочення купівельної спроможності населення, з іншого.