Загальний аналіз крові від 20.01.2002р.
Гемоглобін 100 г/л
Паличкоядерні
6%;Еритроцити 4.0х1012 /л,
Сегментоядерні 51%
Лімфоцити 26%
Лейкоцити 4,0х109 /л,
Моноцити 7% Базофіли О
ШОЕ 23 мм/год
Еозинофіли 9%
Загальний аналіз сечі від 19.01.2002р.
Колір солом'яно-жовта
Білок 0,099%
Еритроцити 0-1-2 в п/з
Прозорість мутна
Цукор —
Питома вага 1,021
Лейкоцит- густо
рН 5,0
Епітелій 1-2 в п/з
Біохімічний аналіз крові від 20.01.2002р.
Загальний білок 71,3 г/л
Альбуміни 65%
тімолова проба 1,28 ОД 8Н
Глобуліни 35%
глюкоза 3,36 ммоль/л
А/Г 1,8
лужна фосфатаза 954 ОД
АлТ 0,15 ммоль/л
АсТ 0,23 ммоль/л
Білірубін 16,3 мкмоль/л
Аналіз калу на скриту кров від 21.01.2002р. Різко позитивна.
ЕКГвід 21.01.2002р.
Заключення:ритм синусовий правильний з частотою 74 уд/хв., положення осі серця правильне. Дистрофічні і дисметаболічні зміни міокарду..
ФЕГДС від 19.01.2002р.(проведена в стаціонарі)
Стравохід з вогнищевими запальними змінами в с/3 і н/3, закид шлункового вмісту. Кардіальна розетка — без змін. Шлунок: кардіальний відділ — вогнищеві запальні зміни. Дно і тіло — порожнина вільно розправляється повітрям, містить незначну кількість мутної рідини з домішками слизу і жовчі. Астральний відділ — вогнищеві запальні зміни. Перистальтика всіх відділів збережена. Спостерігається помірна складчастість рельєфу слизової. Пілорус спазмований. Цибулина 12-ти палої кишки гіперемована, деформована.Ознаки перенесеної кровотечі. По передній стінці 12-ти палої кишки — виразка діаметром 0,8х0,7 см, глибиною до 0,5 см, по задньо-нижній стінці пілоричного відділу 12 типалої кишки виразка діаметром 0,5-0,4 см. Рh — 2.5. Заключення: Пептичний езофагіт у фазі загострення. Виразки дванадцятипалої кишки по передній стінці діаметром 0,8х0,7 см, по задньо-нижній стінці пілоричного відділу діаметром 0,5-0,4 см. Деформація цибулини дванадцятипалої кишки. Супутній хронічний гастро дуоденіт.Ознаки перенесеної кровотечі.
Диференціальний діагноз
З метою уточнення діагноза була проведена диференціальна діагностика з такими захворюваннями:
1. Виразкова хвороба шлунку:
Спільні ознаки: біль — ріжуча, пронизуюча, інколи переймоподібна, рідше тупа, ниюча, яка локалізується переважно в ділянці епігастрію. При нападі болю хворий займає вимушене положення — лягають на живіт чи приводять ноги до живота. Біль припиняється після прийому харчової соди чи інших антацидів. Характерно сезонність перебігу. Диспепетичні симптоми: нудота, блювота, печія і відрижка. Закрепи також частий супутник виразкової хвороби. Апетит у хворих підвищений. При огляді можна виявити астенічну конституцію чи знижене відживлення; також характерною ознакою є парасимпатикотонія: ціаноз і вологість кистей рук, посилене потовиділення, виражений червоний дермографізм, температурна асиметрія. Язик обкладений білим налетом. Пальпаторно болючість в епігастрії, позитивний симптом Менделя, гіперестезія в зонах Захар'їна-Геда (передньо-бокова і задня поверхня тулуба на рівні Th5-Th9 дерматомів), визначають спазмований пілорус і відділи товстого кишківника. Можлива болючість в точках: Боаса, Опехновського, Гербста. При визначенні показників шлункової секреції визначають підвищення показників ВАО і SАО, також має місце зростання рН шлунку. При дослідженні виявляють скриту кров в калі.
Відмінні ознаки: біль локалізується під мечовидним відростком, за грудиною, в ділянці серця, переважно іррадіює в ліву половину тіла, характерно також, що біль ранній, тобто виникає незабаром після прийому їжі, а при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки біль локалізується в епігастрії і пілородуоденальній зоні, виникає через 3-4 години після прийому їжі (пізній біль) або також характерний нічний біль, який переважно стихає після вживання їжі — так званий мойнінганівський ритм болю: голод — біль — прийом їжі — спокій. При глибокій пальпації відзначають підвищену болючість в епігастральній ділянці, можливе також опущення нижньої межі шлунку, а при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки підвищена болючість в пілородуоденальній зоні, пілорус пальпується у вигляді валика. Основними диференційними методами є: рентгенологічне дослідження ШКТ при якому виявляють симптом "ніші" в певній ділянці шлунку, запальний вал і конвергенцію складок, також другорядні симптоми виразки, ці ж симптоми але в дванадцятипалій кишці при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки. При ФЕГДС виявляють виразку на певні стінці шлунку, виразка ж в дванадцятипалій кишці свідчить про виразкову хворобу дванадцятипалої кишки.
2. Хронічний гастрит:
Спільні ознаки: Біль і важкість в ділянці епігастрію, диспепетичні симптоми: нудота, блювота, печія і відрижка, закрепи. Язик обкладений білим налетом. Пальпаторно болючість в епігастрії. Астеновегетативний синдром, парасимпатикотонія: ціаноз і вологість кистей рук, посилене потовиділення, виражений червоний дермографізм,температурна асиметрія. При дослідженні секреторної функції при гасриті з підвищеною секрецією: підвищені показники ВАО і SАО шлункової секреції і рН шлунку.
Відмінні ознаки: відсутність виразкового анамнезу, який характерний для виразкової; хвороби біль тривалий і постійний, слабко виражений зв'язок з прийомом їжі, а при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки біль локалізується в епігастрії і пілородуоденальній зоні, виникає через 3-4 години після прийому їжі (пізній біль) або також характерний нічний біль, який переважно стихає після вживання їжі — так званий мойнінганівський ритм болю: голод — біль — прийом їжі — спокій. Більш характерно для гастриту з підвищеною секрецією: печія, кисла відрижка, рідко блювання які з'являються через 2 год після прийому Їжі. При гастриті із зниженою секрецією на перший план виступають симптоми шлункової диспепсії: відрижка повітрям чи "тухлими яйцями", нудота, відчуття важкості в епігастрії. У хворих з вираженою секреторною недостатністю спостерігається атрофія слизової язика, анемія В12—дефіцитна, залізодефіцитна, а при виразковій хворобі переважають печія, відрижка кислим. При глибокій пальпаці виявляють біль в пілородуоденальній зоні і позитивний симптом Менделя виявляють при виразці дванадцятипалої кишки. При дослідженні секреторної функції при гастриті зі зниженою секрецію знижені показники шлункової секреції і знижене рН шлунку, при виразковій хворобі ї визначають підвищення показників ВАО і SАО, також має місце зростання рН шлунку. При рентгенологічному дослідженні ШКТ виразки не виявляють, а спостерігаються тільки побічні ознаки гастриту: натще залишковий вміст, посилена перистальтика. При ФЕГДС ознаки гастриту: набряк слизової, гіперемія, точкові крововиливи, зміна рельєфу слизової шлунка, виразки не виявляють. А при виразковій хворобі за допомог рентгенологічного і ендоскопічного методів виявляють дефект слизової — виразку дванадцятипалої кишки. Невроз шлунку
Спільні ознаки: відчуття дискомфорту в епігастрії, відрижка, печія, відчуття розпирання, блювота. При пальпації болючість в епігастрії. Посилена перистальтика, спазмований пілорус. При дослідження шлункової секреції підвищені показники ВАО і ЗАО шлункової секреції і рН шлунку.
Відмінні ознаки: біль не характерний для неврозу шлунку, яка характерна для виразки: різкий, стискаючий, який має зв'язок з їжею і сезонність загострень, розповідь хворого про своє захворювання дуже яскрава, багата великою кількістю подробиць, вказує на загострення проявів після психоемоційних стресів, не пов'язує з харчуванням, немає сезонності. Спостерігається невідповідність між скаргами хворого і важкістю стану, тобто загальний стан хворого без змін. При виразковій хворобі стан хворого середньої важкості. При обстеженні також виявляють ознаки вегето-судинної дистонії: тахікардію, нестійкий артеріальний тиск, запаморочення, втрату свідомості, що не характерно для виразки дванадцятипалої кишки В хворого переважає загальна нервозність емоційна лабільність. При ФЕГДС і рентгенологічному дослідженні ШКТ не виявляють значних змін, можливі зміни тільки на висоті приступу, які характерні для поверхневого гастриту. А при виразковій хворобі за допомог рентгенологічного і ендоскопічного методів виявляють дефект слизової — виразку дванадцятипалої кишки, також має місце зростання показників шлункової секреції ВАО і SАО, також зростає рН шлунку, а при неврозі шлунка ці показники переважно в межах норми.
Ран шлунку:
Спільні ознаки: біль у епігастрії, нудота, блювота, схуднення, виразковий анамнез, позитивна реакція на скриту кров в калі. При первинно-виразковому раці шлунку в початкових стадіях ознаки виразки певної локалізації.
Відмінні ознаки: біль не має чіткого зв'язку з їжею, переважно постійний, а при виразці дванадцятипалої кишки характерний мойнінганівський ритм болю,відрижка "тухлими яйцями", безпричинна загальна слабість, втомлюваність, зниження працездатності, зменшення апетиту, відраза до м'ясної їжі, прогресуюче схуднення аж до кахексії, психічна депресія, втрата інтересу до праці, апатія, а при виразці переважають печія, відрижка кислим, підвищений апетит, похудння не значно виражене. Об'єктивно блідість слизових і шкіри, інколи з незначною істеричністю. Язик обкладений сірим налетом, інколи можна про пальпувати пухлинопдібний утвір в ділянці епігастрію. При виразці болючість при пальпації в пілородуоденальній зоні і епігастрії, позитивний симптом Менделя. Можливі метастази типу Крукенберга, Вірхова, Шніцлера, яких звичайно немає при виразковій хворобі. При метастазуванні в печінку виникає жовтяниця, асцит, а при обсіменінні очеревини виникає параканкрозний перитоніт. В загальному аналізі крові прогресуюче зниження рівня еритроцитів і гемоглобіну, підвищення ШОЕ, при виразці показники крові переважно о межах норми. При дослідженні шлункової секреції виявляють ахлоргідрію, рН наближається до нейтрального чи навіть лужного, а при виразковій хворобі зростання показників шлункової секреції ВАО і SАО, також має місце зростання рН. шлунку. При рентгенологічному дослідженні — дефект наповнення, зміна рельєфу слизової оболонки, дивергенція складок, ригідність, обривки і деконфігурація складок, відсутність перистальтичних хвиль в зоні локалізації пухлини. При цитологічному дослідженні промивних вод виявляють атипові клітини. При фіброгастроскопії виявляють пухлинний ріст, беруть матеріал на гістологічне дослідження за допомогою якого визначають характер пухлини.. А при виразковій хворобі за допомог рентгенологічного і ендоскопічного методів виявляють дефект слизової — виразку дванадцятипалої кишки, в гістологічному матеріалі не виявляють атипових клітин.
Хронічний холецистит.
Спільні ознаки: важкість в епігастрії, диспепсичні розлади, можливий біль в епігастрії, що виникає через 1-3 год. після їди. Загальна втомлюваність, подразливість.
Відмінні ознаки: біль локалізується переважно в ділянці правого підребір'я і іррадіюює в праву руку, праву лопатку, виникає переважно після прийому гострої, жирної чи жареної їжі, а при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки біль локалізується в епігастрії і пілородуоденальній зоні, виникає через 3-4 години після прийому їжі (пізній біль) або також характерний нічний біль, який переважно стихає після вживання їжі — так званий мойнінганівський ритм болю: голод — біль — прийом їжі — спокій. Періодично виникають сильний біль, що нагадує жовчеву коліку, Переважно спостерігається чергування закрепів і проносів, для виразкової хвороби більш характерні закрепи. Хворі скаржаться на відчуття гіркоти в роті, а при виразці відрижка кислим, печія. При перкусії визначається метеоризм, при пальпації чутливість і навіть виражена болючість в точці проекції жовчевого міхура на передню черевну стінку.Також можна виявити в цій зоні незначну резистентність. Часто позитивні симптоми: Захар'їна, Василенко, Ортнера, Мюссі-Георгієвського, Образцова-Мерфі, Печінка дещо збільшена і ущільнена. При глибокій пальпаці виявляють біль в пілородуоденальній зоні і позитивний симптом Менделя виявляють при виразці дванадцятипалої кишки. В крові спостерігається нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, при виразці кров спокійна., також немає змін при дуодентальному зондуванні. При дуодентальному зондуванні порція В каламутна в ній багато лейкоцитів та епітеліальних клітин. При холецистографії відмічається зміна форми жовчевого міхура його деформація, контури міхура не чіткі. При УЗД спостерігається потовщення, набряк стінки жовчевого міхура, його деформація, можливе виявлення "піску", конкрементів, ці всі ознаки не характерні для виразкової хвороби, а при виразковій хворобі за допомог рентгенологічного і ендоскопічного методі? виявляють дефект слизової — виразку дванадцятипалої кишки
Хронічний гепатит
Спільні ознаки: важкість в епігастрії, інколи болючість, відрижка, нудота, вздуття живота. Загальна слабість, втомлюваність, емоційна лабільність. При дослідженні крові анемій.
Відмінні ознаки: біль локалізується переважно в ділянці правого підребір'я, також в цій же ділянці виникає відчуття важкості, розпирання — такі відчуття виникають переважно після прийому гострої чи жирної їжі, а при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки біль локалізується в епігастрії і пілородуоденальній зоні, виникає через 3-4 години після прийому їжі (пізній біль) або також характерний нічний біль, який переважно стихає після вживання їжі — так званий мойнінганівський ритм болю: голод — біль — прийом їжі — спокій. Надзвичайно виражений астеновегетативний синдром: головні болі, зміна настрою. Хворих турбує гіркота в роті, нестійкі випорожнення, при виразці закрепи і астеновегетативний синдром виражений не так надмірно. У жінок виникає порушення менструації у чоловіків _ гінекомастія, при виразковій хворобі гормональних зрушень не виявляють. Викає свербіння шкіри, кропив'янка. Шкіра має іктеричне забарвлення, суха, тургор знижений. Можливі крововиливи на шкірі, носові кровотечі. Шкіра при виразковій хворобі бліда, без патологічних змін. Печінка при пальпації збільшена, ущільнена, край заокруглений, під час пальпації визначається помірна болючість. При виразці печінка інтактна, а має мічце біль в епігастрії і пілородуоденальній зоні, позитивний симптом Менделя. При дослідженні крові, зростання ШОЕ, при виразці ШОЕ переважно без змін. В біохімічному аналізі крові зростання активності трансаміназ, лужної фосфатази, підвищення загального білірубіну переважно за рахунок прямого, розвивається диспротеїнемія за рахунок збільшення альфа і гамаглобулінів, гіперліпемія, гіперхолестеринемія. Позитивні осадові проби (тімолова і сулемова). Порушення згортання крові, зниження протромбінового індексу. При виразці біохімічні показник! крові незначно страждають. При УЗД визначають збільшення розмірів печінки, ущільнення її, неоднорідність структури. При радіоізотопному дослідженні неоднорідне накопичення ізотопу в печінці. При гістологічному дослідженні дистрофія гепатоцитів. Зміни печінки не характерні для виразкової хвороби, але ж за допомог рентгенологічного і ендоскопічного методів виявляють дефект слизової — виразку дванадцятипалої кишки.
Хронічний апендицит: Для нього характерні наступні ознаки:
- Наявність в анамнезі приступу гострого чи рецидивуючого хронічного апендициту.
- Болючість при пальпації сліпої кишки у внутрішньому її краю(у місці розташування апендиксу)
- Область болючості має певну протяжність,при відсутності аналогічних явищ на протилежній стороні.
- Відсутність регулярності і закономірності приступних болей.
- Посилення болі при ходьбі та фізичному нвантаженні.
Стравохідна кровотеча: Для якої характерно:
- біль при глотанні.
- Підшкірна емфізема на шкірі.
- Раннє виникнення езофагіту та медіастиніту.
- Рвота з домішками крові.
- Вимушене положеня хворого – тулуб наклонений вперед.
- Частим ускладненням є емпієма плеври.
- Травмуючий чинник ванамнезі.
- Значне порушення загального стану хворого.
Хвороба Шенлейна-Геноха: для якої характерно:
- капіляротоксикоз ванамнезі.
- Крововиливи під серозні оболонки органів черевної порожнини.
- Біль в животі без чіткої локалізації.
- Геморагії на тулубі та на кінцівках.
Тромбоз мозентеріальних судин:
Спільні ознаки: біль в черевній порожнинні, відрижка, нудота, блювота, здуття живота.
Відмінні ознаки: біль виникає гостро, локалізується переважно навколо пупка. Хворі неспокійні, при виразковій хворобі біль виникає поступово, він турбує хворого тривало, має чіткий зв'язок з прийомом їжі. Блювота зі згустками крові, при виразці блювота шлунковим вмістом, шлунковим соком. Велике значення мають в анамнезі:вади серця, септичний ендокардит, аневризми серця і аорти, кардіосклероз, аортоартериїт, а при виразці виразковий анамнез. Стан хворого крайнє важкий, живіт слабко бере участь у диханні, живіт не напружений спочатку, передня черевна стінка при пальпації різко болюча. Аускультативно посилена перистальтика, яка надалі слабне з подальшим парезом кишківника. Далі викають симптоми перитоніту, наростає загальна інтоксикація. А при виразці стан хворого середньої важкості, живіт бере участь в акті дихання, круглий м'який, біль і резистентність в епігастрії і пілородуоденальній зоні і позитивний симптом Менделя. Тахікардія, артеріальний тиск знижується. Лабораторне лейкоцитоз, зростання ШОЕ. При виразці пульс і тиск в межах норми, кров без особливих змін. Рентгеноскопічне — відсутня перистальтика, газ у петлях кишки. Лапароскопічно: ішемія з подальшою гангреною ділянки кишки. Ангіографія: визначають рівень оклюзіі мезентеріальних судин — переважно проводять селективну мезентерікографію або аортографію. Всі перераховані зміни не характерні для курованої патології, а при виразковій хворобі за допомогою рентгенологічного і ендоскопічного методів виявляють дефект слизової — виразку дванадцятипалої кишки, також має місце зростання показників шлункової секреції ВАО і SАО, також зростає рН шлунку.
