Предмет, джерела та система конституційно-процесуального права України 13

Інші вітчизняні дослідники, Ю. М. Тодика та Є. В. Супру-нюк, зауважили, що конституційному праву України не прита­манна спеціальна процесуальна галузь. Однак ці автори вже на момент видання роботи, на яку ми посилаємося (1997 p.), вказу­вали на позитивну тенденцію розвитку конституційного права України, яка полягає у збільшенні кількості в ньому процедур­но-процесуальних норм¹.

А. В. Грабильніков зазначає, що конституційне право Украї­ни не має конституційно-процесуальної галузі права, хоча охоп­лює багато процедурних та процесуальних норм².

А. А. Єзеров вважає, що нині в літературі формується тенден­ція розвитку конституційного права України у напрямі збіль­шення питомої ваги процедурних норм, покликаних вирішува­ти та попереджати процедурні конфлікти³.

Чимало учених схильні вести мову про існування в Україні конституційного процесуального права як самостійної галузі національного права. Зокрема, С. Л. Лисенков визначає кон­ституційне процесуальне право як галузь права України, яка представлена системою загальнообов'язкових правил поведін­ки (правових норм та інститутів), що регламентують суспільні відносини, пов'язані з процесом реалізації прав і обов'язків учас­ників відносин, встановлених нормами конституційного права України⁴.

На думку Ю. М. Бисаги, В. В. Гомоная та В. І. Чечерського, конституційно-процесуальне право України як галузь права — це сукупність конституційно-процесуальних норм, які регулю­ють суспільні відносини, що визначають порядок реалізації тих конституційно-матеріальних норм, котрі потребують для цього відповідної процедури у сфері формування та діяльності органів

¹ Тодыка Ю. Н. Конституционное право Украины: отрасль права и нау­
ка: учеб. пособ. / Ю. Н. Тодыка, Е. В. Супрунюк. — Симферополь: Таврида,
1997. - С 19.

² Грабыльников А. В. Конституционное право Украины как отрасль пра­
ва и наука: учеб. пособие. / А. В. Грабыльников. — Днепропетровск, 1999. —
С. 15.

³ Єзеров А. А. Конституційний конфлікт як феномен та процес в Украї­
ні: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 /
А. А. Єзеров // Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2007. —
С 5.

⁴ Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Зазнач, праця. — С 258.

Тема f

державної влади¹. Однак, на наш погляд, таке визначення кон­ституційно-процесуального права є досить звуженим, оскільки відносить до конституційно-процесуальних лише норми, які ре­гулюють формування та діяльність органів державної влади. Хо­ча названі автори звертають увагу на наявність значної кількості процесуальних норм, наприклад, в інституті місцевого самовря­дування. Не можна також погодитися із позицією Ю. М. Бисаги, В. В. Гомоная та В. І. Чечерського про те, що складовою консти­туційно-процесуального права є правовідносини, які виникають при ратифікації, погодженні та розірванні міжнародних догово­рів², оскільки такі відносини є предметом міжнародного публіч­ного та міжнародного приватного права, а не конституційного. П. П. Шляхтун зазначає, що конституційно-процесуальне право становить особливу галузь права, і розглядає його у двох значеннях:

1) у широкому значенні — як сукупність конституційно-про­цесуальних норм, що регулюють порядок діяльності органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування;

2) у вузькому значенні — як сукупність конституційно-про­цесуальних норм, що регулюють розгляд справ у конституцій­ному суді³.

В. М. Кампо визначає конституційно-процесуальне право як сукупність норм, якими регулюється порядок реалізації пов­новажень суб'єктами конституційного права. Воно є частиною конституційного права і забезпечує реалізацію його матеріаль­них норм. Також вчений зауважує, що в теоретичному плані ця галузь права опрацьована недостатньо.

Дискусійними є також питання про існування галузі кон­ституційно-процесуального права як такої, про доцільність її виокремлення з конституційного права. Ці самі проблеми стосу­ються конституційно-процесуального права як навчальної дис­ципліни. Втім, цю дисципліну вже викладають на юридичних факультетах Київського національного університету імені Та­раса Шевченка, Львівського національного університету імені

¹ Бисага Ю. М. Конституційно-процесуальне право України / В. В. Го-
монай, В. І. Чечерський. — Ужгород: Ліра, 2008. — С 11—12.

² Бисага Ю. М., Гомонай В. В., Чечерський В. І. Зазнач, праця. — С 12.

³ Шляхтун П. П. Конституційно-процесуальне право / П. П. Шляхтун //
Конституційне право. Словник термінів. — К.: Либідь, 2005. — С 218, 434.