Ліквідність, платоспроможність, фінансова стійкість та ділова активність: показники, що їх характеризують та методика їх розрахунку

 

Ліквідність підприємства – це його здатність швидко продати активи й одержати кошти для оплати своїх зобов’язань.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи вистачить у підприємства грошей для погашення його зобов’язань, слід передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та цільовими фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона „стійкою” (нд, борг постачальнику, з яким існують довготривалі зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, строк погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань з наявністю ліквідних активів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й цілком виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється як за поточний, так і на прогнозований період.

Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов’язаннями з використання платіжного календаря.

Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства слід доповнювати оцінкою його фінансової стійкості.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні активів, згрупованих за рівнем їхнього ліквідності із зобов’язаннями, згрупованими за строками їхнього погашення. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) — до них відносяться усі статті грошових засобів підприємства і надійні короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

- швидко реалізовувані активи (А2) — дебіторська забор-
гованість та інші оборотні активи. Підсумок цієї групи одержується відніманням від підсумку розділу ІІ активу величини найбільш ліквідних і повільно реалізовуваних активів. Також бажано, використовуючи дані бухгалтерського обліку, відрахувати витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фінансування, та розрахунки з робітниками за одержаними ними позиками.

- повільно реалізовувані активи (А3) — статті розділу ІІ ак­тиву «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові інвестиції» з розділу І активу балансу. Щоправда, може виникнути запитання щодо включення (не включення) до цієї групи суми витрат майбутніх періодів (розділ ІІІ активу). Сума витрат майбутніх періодів може бути включена до цієї групи у випадку, якщо термін її погашення не перевищує 12 календарних місяців;

- важко реалізовувані активи (А4) — статті розділу І активу балансу «Необоротні активи», за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

- найбільш термінові зобов’язання (П1) — до них належать кредиторська заборгованість (статті розділу IV пасиву балансу «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги»), а також «Поточні зобов’язання за розрахунками»;

- короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язан­нями;

- довгострокові пасиви (П3) — довгострокові зобов’язання (розділ ІІІ пасиву), а також розділ ІІ пасиву «Забезпечення наступ­них витрат і платежів»;

- постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву балансу «Власний капітал», а також розділ V «Доходи майбутніх періодів». Для збереження балансу активу й пасиву підсумок цієї групи зменшується на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу ІІ активу.

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених даних по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:

А1 П1

А2 П2

А3 П3

А4 <П4

Класифікація та порядок розрахунку показників оцінки ліквідності

Показник	Порядок розрахунку або джерело одержання вихідних даних
Величина власних оборотних коштів (капітал, що функціонує)	Власний капітал - Необоротні активи
Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності	Оборотні активи Поточні зобов’язання
Коефіцієнт проміжної (швидкої) ліквідності	Грошові кошти та їх еквіваленти Поточні зобов’язання
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові кошти Поточні зобов’язання

 

Коефіцієнт покриття або коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

 

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються в разі потреби поглиблення аналізу для відображення впливу окремих статей поточних активів.

Зниження значення ліквідності найчастіше говорить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами і про необхідність серйозних заходів для керування ними.

Динаміка показників ліквідності говорить про незначне зниження загальної ліквідності при різкому падінні коефіцієнта швидкої ліквідності. Це свідчить про ріст низько ліквідних елементів (запасів) у структурі поточних активів. Усе це говорить про ріст ризикованості діяльності компанії з погляду неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності. Крім того, необхідно проаналізувати ступінь ліквідності дебіторської заборгованості і запасів, щоб одержати більш реальну картину.

Збільшення власних оборотних коштів може говорити про ріст ліквідності компанії.

Фактори, що впливають на збільшення ліквідності	Фактори, що впливають на зменшення ліквідності
Одержання довгострокового кредиту	Погашення довгострокових позик
Інвестування капіталу	Грошові виплати
Прибутки	Збитки
Амортизаційні відрахування	Податки на дохід від до оцінки активів
Скорочення дебіторської заборгованості	Інвестиції в основні засоби
Скорочення запасів	Збільшення дебіторської заборгованості
Повернення наданих позик	Погашення короткострокових кредитів
Продаж необоротних активів	Використання резервних фондів

Платоспроможність, як одна із найважливіших характеристик діяльності підприємства, являє собою можливість суб’єкта господарювання наявними грошовими коштами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.

Основними причинами неплатоспроможності, як правило, є:

- помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

- невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури і асортименту, зниження якості продукції;

- підвищення собівартості продукції;

- в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців-замовників;

- неплатоспроможність самих покупців і замовників;

- невиконання плану прибутковості і нестача власних джерел фінансування підприємства;

- інфляційні проценси і недоцільна податкова політика держави;

- значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

- зниження обертання оборотного капіталу.