Визначення електронних грошей

Вступ

Останнє десятиріччя характеризується появою інноваційних продуктів для здійснення платежів, чому певною мірою сприяє науково-технічний прогрес і розвиток фінансового ринку.

Внутрішні та транскордонні роздрібні платежі, які виконуються з використанням новітніх платіжних продуктів, збільшуються як за кількістю, так і за обсягами. Нові платіжні інструменти не з’являються випадково за бажанням розробників, їх поява – об’єктивний процес, викликаний новими незадоволеними потребами і підвищеними вимогами до ефективності та надійності платежів.

Традиційні технології банківського обліку операцій, пов’язані з ідентифікацією клієнта, виявляються дорогими для систем масових платежів, які здебільшого оброблюють операції з невеликими сумами. Для вирішення питання ефективності та конфіденційності платіжних трансакцій необхідно відмовитися від зберігання та передавання конфіденційних відомостей при віддаленому здійсненні тих угод, які не потребують ідентифікації клієнта. Безпека без ідентифікації може бути легко реалізована за допомогою електронного платіжного засобу на пред’явника, що випускається в обіг без відкриття банківського рахунку. Саме таким платіжним засобом є електронні гроші.

Питанням, які пов’язані з обігом електронних грошей, присвячені праці В. Міщенка, М. Савлука, М. Александрової, Н. Дмитрика, А. Лебедєва, С. Маслової, І. Свиридук [1]. Вони загалом характеризували зміст та особливості електронних грошей. У публікаціях відображається, як правило, правовий або технічний аспект новацій [3].

Економісти називають сучасний період розвитку електронних грошей «дитячим», підкреслюють віддаленість перспективи їх повсюдного проникнення, вважають, що широке використання цих грошей – поки ще теоретична концепція. Однак вчені визнають, що електронні гроші мають величезний і малодосліджений потенціал, який у майбутньому, завдяки імпульсам інформаційно-технічної революції, які важко передбачити, може перетворити їх на реально діючий феномен економічного життя.

Також представники фундаментальної економічної науки не дійшли єдиної думки щодо сутності електронних грошей і тієї ролі, яку вони відіграватимуть у майбутньому. Серед відомих економістів ведеться дискусія стосовно наслідків, які може викликати розвиток електронних грошей, зокрема впливу емісії електронних грошей на монетарну політику та роль центральних банків.

Актуальність дослідження полягає у тому, що позитивна динаміка збільшення Інтернет-аудиторії, підвищення швидкості появи на віртуальній арені нових сайтів і наростання темпів розвитку електронної торгівлі дозволяють вести мову про серйозні перспективи розвитку електронних платіжних систем мережі Інтернет. Електронні платіжні системи мережі Інтернет дозволяють зручно проводити розрахунки, не замислюючись про курси валют, черги в банківських касах, час перерахування грошей та інше. Електронні платіжні системи (Інтернет-гроші) - це фактично електронний еквівалент звичайних грошей, які використовуються при розрахунках між покупцем і продавцем в Інтернет-магазинах. Виникнення таких електронних платіжних систем зумовило те, що електронна комерція в світі стала набирати значних обертів, а розрахунки кредитними картками стали небезпечними та повільними. Тому наприкінці дев’яностих років виникла потреба у надійній грошовій системі, пристосованій до розрахунків у мережі. З'явилась нова помітна ніша у сфері розрахунків - електронні гроші.

Визначення електронних грошей

Група авторів (Усоскин В.М., Матюхін Г.Г., Хандруєв А.А., Дробозіна ЛА, Савінський Ю.П., Лозівський Л.Ш. та ін) розуміють під терміном «електронні гроші» у загальному вигляді схему безготівкових розрахунків з використанням «грошей у банківському комп'ютері», що пересилаються по банківським мережам.

Але чи правомірно використовувати термін «електронні гроші» як синонім терміна «електронні грошові перекази»? На нашу думку - ні, тому що при таких операціях змінюється лише форма платіжних інструментів (наказів) на переведення безготівкових грошей, що знаходяться на рахунках у банках. Адже жодних нових безготівкових грошей не виникає. А особливість назви - безготівкові, відображає лише специфіку їх існування. Рух таких грошей йде шляхом записів на рахунках, ініційованих банками за наказом клієнтів. У банківських комп'ютерах зберігається інформація про залишки коштів на рахунках, і по телекомунікаційних лініях передаються накази на зарахування або списання грошей. Причому, незважаючи на наявність комп'ютерної форми банківського обліку, первинним у законодавчій та діловій практиці продовжує залишатися ведення банківських книг у паперовій формі. Самі ж безготівкові кредитні гроші представляють лише специфічні відносини між банком та його клієнтами.

Інша група авторів (Шаров О.М., Пашкус Ю.В., Назаров М.Г. та ін) пов'язує термін «електронні гроші» тільки з банківськими картками. Не хотілося б погоджуватися з таким підходом, що зв'язує поняття «електронні гроші» та «банківські картки». Розрахунки за допомогою банківських карт, незалежно від того, дебетові це карти або кредитні, функціонують вони на основі паперового документообігу або в системі електронних переказів, відбуваються з тими ж безготівковими кредитними грошима, як і за допомогою інших платіжних інструментів (чеків, прямих переказів). Жодна традиційна банківська картка не дозволяє остаточно провести платіж від платника до одержувача без участі банку. Оформлені паперові сліпи або їхні електронні аналоги (в тому числі і в режимі офф-лайн) - це лише накази провести платіж, але ніяк не передача грошових коштів. І лише після списання суми платежу з рахунку платника банком та зарахування на рахунок одержувача його можна вважати завершеним. Таким чином, розрахунки відбуваються не за допомогою якогось нового виду грошей, а за допомогою коштів на банківських рахунках, тобто безготівкових грошей. І як ми зазначали вище, їх не можна віднести до електронних грошей.

Так що ж представляють із себе електронні гроші? Електронні гроші в їх фізичній формі - це файл (спеціалізовані електронні імпульси), що містить число, що характеризує величину грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні його власника, а також іншу спеціалізовану інформацію. Цей файл сформований кредитною організацією і зберігається на накопичувачах (у пам'яті) комп'ютера користувача. Дані з нього передаються до іншого комп'ютера за допомогою телекомунікаційних ліній і інших електронних засобів передачі інформації. В економічному ж сенсі електронні гроші являють собою емітовані кредитною організацією грошові знаки, представлені у вигляді інформації в пам'яті комп'ютера, що виконують функцію як засобу платежу, так і засобу обігу, а також інші функції грошей і володіють всіма основними властивостями традиційних готівкових кредитних грошей (банкнот і дрібної розмінної монети), процес оплати якими відбувається шляхом переказу (перезапису) їх з комп'ютера платника в комп'ютер одержувача. Іншими словами - це новий вид готівкових кредитних грошей.

Електронні гроші можуть називатися такими тільки при задоволенні всіх основних властивостей готівкових грошей: обращаемости, універсальності у використанні, відсутність прямого зв'язку з банківським рахунком, а також клірингу. Розрахунки з їх використанням повинні бути одночасно й остаточні. Існує ще один параметр готівкових грошей - анонімність, і ряд авторів (наприклад Лебедєв О.М., Волчков А.А. та ін) відзначають це властивість електронних грошей в якості позитивного моменту, розглядаючи його як один з основних параметрів класифікації електронних грошей в як готівка. Однак необхідно відзначити, що саме з допомогою електронних грошей існує можливість зробити готівкові гроші іменними.

Володіючи властивостями традиційних готівкових грошей, електронні гроші в той же час долають більшість їх недоліків: високі витрати обігу, складності транспортування, необхідність перерахунку, проблеми трансформації (зменшення або збільшення номіналу банкноти), потреба в спеціальному папері і т.д.

Першим етапом розвитку електронних грошей (1960-80-і рр..) Стало впровадження в обіг магнітних кредитних і дебетових карт (credit cards і debit cards), а також широке використання електронної системи платежів (electronic funds transfer).

Другим етапом (1990-2000-і рр..) Стало впровадження в обіг смарт-карт або «карт з збереженої сумою» (smart cards або stored-value cards). В даний час більшість західних дослідників розглядає смарт-карти в якості одного з елементів електронних грошей. У той же час, смарт-карти є одним з інструментів електронних грошей, так званим, «продуктом-ключем».

Протягом цих етапів, магнітні картки та смарт-карти не замінили готівкових грошей, а лише дали їх власникам можливість більш ефективно розпоряджатися своїми рахунками в банках. Незважаючи на те, що сучасні системи безготівкових розрахунків за допомогою карт мають масу очевидних переваг (зниження витрат обігу, безпека, зручність використання, додаткові пільги і т.д.), готівка остаточно не зникають з обігу. Так відбувається тому, що готівкові розрахунки, зі свого боку, мають ряд позитивних, з точки зору платника, властивостей: по-перше, можливістю безумовного і необмеженого розпорядження своїми засобами, по-друге, більшої, в порівнянні з системами електронних розрахунків, оперативністю, по-третє, що особливо важливо, анонімністю. Тому основний сенс запровадження в обіг електронних грошей полягає в поєднанні переваг готівкового та електронного обігу грошової маси.

Третій етап розвитку електронної грошової форми (2000-2010-і рр..) Характеризується появою нових видів електронних грошей «мережевих грошей» (network money), які дозволяють здійснювати платежі в режимі реального часу або «он-лайн» у комп'ютерних мережах.Ці платежі стають можливими завдяки спеціально розробленому програмному забезпеченню.

Електронні гроші є наступним етапом розвитку грошей як засобу платежу.