Історія вчень про характер

 

Характерология – отрасль психологии личности (иногда рассматривается как самостоятельная психологическая наука), предмет которой характерХарактерологія - галузь психології особистості (іноді розглядається як самостійна психологічна наука), предмет якої характер.

Учение о характере — характерология имеет длительную историю своего развития. Вчення про характер - характерологія має тривалу історію свого розвитку. Важнейшими проблемами характерологии на протяжении веков было установление типов характера и их определения по его проявлениям с целью прогнозировать поведение человека в различных ситуациях. Найважливішими проблемами характерології протягом століть було встановлення типів характеру та їх визначення з його проявами з метою прогнозувати поведінку людини в різних ситуаціях. Так как характер является прижизненным образованием личности, большинство существующих его классификаций исходят из оснований, являющихся внешними, опосредованными факторами развития личности. Так як характер є прижиттєвою утворенням особистості, більшість існуючих його класифікацій походять від підстав, є зовнішніми, опосередкованими чинниками розвитку особистості.

Одной из наиболее древних попыток прогнозирования поведения человека является объяснение его характера датой рождения. Однією з найбільш древніх спроб прогнозування поведінки людини є пояснення її характеру датою народження. Разнообразные способы предсказания судьбы и характера человека получили название - гороскопов. Різноманітні способи пророкування долі і характеру людини отримали назву - гороскопів. Не менее популярны попытки связать характер человека с его именем. Не менш популярні спроби зв'язати характер людини з її ім'ям. В последнее время эта ветвь характерологии получила новый импульс развития. Останнім часом ця гілка характерології отримала новий імпульс розвитку. Считается, люди с одинаковыми именами похожи друг на друга. Вважається, люди з однаковими іменами схожі один на одного.

Значительное влияние на развитие характерологии оказала физиогномика - учение о связи между внешним обликом человека и его принадлежностью к определенному типу личности, благодаря чему по внешним признакам могут быть установлены психологические характеристики этого типа. Значний вплив на розвиток характерології справила фізіогноміка - вчення про зв'язок між зовнішнім виглядом людини та її приналежністю до певного типу особистості, завдяки чому за зовнішніми ознаками можуть бути встановлені психологічні характеристики цього типу. Уже Аристотель и Платон предлагали определять характер человека, отыскивая в его внешности черты сходства с каким-нибудь животным, а затем отождествляли его характер, как в восточном гороскопе, с характером этого животного. Вже Аристотель і Платон пропонували визначати характер людини, відшукуючи в її зовнішності риси подібності з якою-небудь твариною, а потім ототожнювали характер, як в східному гороскопі, з характером цієї тварини. Так, по Аристотелю, толстый, как у быка, нос означал лень, широкий нос с большими ноздрями, как у свиньи, - глупость, нос, как у льва, - важность, волосы тонкие, как шерсть у коз, овец и зайцев, робость, волосы жесткие, как у львов и кабанов, - храбрость.5 Так, за Арістотелем, товстий, як у бика, ніс означав лінь, широкий ніс з великими ніздрями, як у свині, - дурість, ніс, як у лева, - важливість, волосся тонке, як шерсть у кіз, овець і зайців, боязкість, волосся жорстке, як у левів і кабанів, - хоробрість.

Наиболее известной стала физиогномическая система Иоганна Каспера Лафатера, считавшего основным путем познания человеческого характера изучение строения головы, конфигурации черепа, мимики и т.д. Найбільш відомою стала фізогномітична система Йоганна Каспера Лафатера, який вважав основним шляхом пізнання людського характеру вивчення будови голови, конфігурації черепа, міміки і т.д.

При определении характера человека физиономисты использовали в качестве определяющих самые различные признаки. При визначенні характеру людини фізіономісти використовували в якості визначальних найрізноманітніші ознаки. Так, помимо носа, внимание уделялось рту человека. Так, крім носа, увага приділялася роту людини. А. Делестр отмечал, что степень сжимания губ прямо пропорциональна твердости характера; А. Делестр відзначав, що ступінь стискання губ прямо пропорційна твердості характеру; расслабленные губы - признак обладания “женскими” чертами характера (мягкость, любезность), и чем больше - тем выраженнее (у глупого человека, например, рот вообще открыт). розслаблені губи - ознака володіння "жіночими" рисами характеру (м'якість, люб'язність), і чим більше - тим виражено (у психічно хворої людини, наприклад, рот взагалі відкритий).

Однако самым важным показателем характера являлись глаза человека. Однак найважливішим показником характеру були очі людини. Аристотель указывал, что большие добродушные, но выпуклые глаза являются признаком глупости. Арістотель вказував, що великі добродушні, але опуклі очі є ознакою дурості.

В настоящее время под эти факты пытаются подвести научные доказательства. В даний час під ці факти намагаються підвести наукові докази. Американские психологи Дж. Глайв и Э. Клери после пятилетнего изучения черт характера примерно 10 тыс. детей доказали, что дети с темными глазами обладают большей жизнью, инициативой и более неспокойным характером, нежели дети со светлыми глазами. Американські психологи Дж. Глайв і Е. Клер після п'ятирічного вивчення рис характеру приблизно 10 тис. дітей довели, що дітям з темними очима притаманні більша ініціативність і більш неспокійний характер, ніж дітям зі світлими очима. У взрослых возможны некоторые отклонения. У дорослих можливі деякі відхилення. Авторы утверждают, что люди с темно-голубыми глазами весьма настойчивы, но имеют склонность к сентиментальности. Автори стверджують, що люди з темно-блакитними очима дуже наполегливі, але мають схильність до сентиментальності. Они легко поддаются настроению, долго помнят обиды, бывают капризны, иногда их поступки непредсказуемы. Вони легко піддаються настрою, довго пам'ятають образи, бувають примхливі, іноді їх вчинки непередбачувані. Люди с темно-серым цветом глаз - упрямы и смелы, они настойчивы и добиваются своего, несмотря на различные трудности. Люди з темно-сірим кольором очей - вперті й сміливі, вони наполегливі і домагаються свого, незважаючи на різні труднощі. Бывают вспыльчивы и злопамятны. Бувають запальні і злопам'ятні. Ревнивы, большей частью однолюбы. Ревниві, здебільшого однолюби. Те, кто обладает темно карими глазами, веселы, остроумны, вспыльчивы, но отходчивы. Ті, хто володіє темно карими очима, веселі, дотепні, запальні, але відхідливі. Они влюбчивы, но не очень постоянны. Вони закохуються, але не дуже постійні. Как правило, общительны, любят юмор, легко сходятся с людьми. Як правило, товариські, люблять гумор, легко сходяться з людьми. Обладатели светло-карих глаз застенчивы, склонны к уединению, мечтательны, тяжело переносят нанесенную им обиду. Володарі світло-карих очей сором'язливі, схильні до усамітнення, мрійливі, важко переносять нанесену їм образу. Трудолюбивы, старательны, на них можно положиться - они не подведут. Працьовиті, старанні, на них можна покластися - вони не підведуть. Синие глаза свидетельствуют о романтических наклонностях, но в тоже время об эгоизме и самомнении. Сині очі свідчать про романтичні схильності, але в той же час про егоїзм і зарозумілості. Синеглазые легко поддаются порывам, но быстро остывают. Синьоокі легко піддаються поривам, але швидко остигають. Их несомненно положительная черта - правдивость. Їх безсумнівно позитивна риса - правдивість. Что же касается людей с зелеными и серо зелеными глазами, то, как утверждают Дж. Глайв и Э.Клери, в большинстве случаев они имеют сильную волю, решительны и неукоснительно идут к своей цели. Що ж стосується людей з зеленими і сіро-зеленими очима, то, як стверджують Дж. Глайв і Е.Клері, в більшості випадків вони мають сильну волю, рішучі і неухильно йдуть до своєї мети. Они отличаются постоянством. Вони відрізняються сталістю. Бывают жесткими и несговорчивыми. Бувають жорсткими і незговірливими.

В качестве отдельного направления характерологии можно выделить определение индивидуальных особенностей человека по его позе, положению тела. В якості окремого напрямку характерології можна виділити визначення індивідуальних особливостей людини по її позі, положенню тіла. По мнению некоторых психологов, наиболее ярко характер раскрывается в позе человека: как он стоит, как идет. На думку деяких психологів, найбільш яскраво характер розкривається в позі людини: як вона стоїть, як йде, как сидит и даже в какой позе засыпает. як сидить і навіть в якій позі засинає.

Не менее знаменитую и богатую историю, чем физиогномическое направление в характерологии, имеет хиромантия. Хиромантия - система предсказаний черт характера человека и его судьбы по кожному рельефу ладоней. Не менш знамениту і багату історію ніж фізіогномічний напрямок в характерології, має хіромантія. Хіромантія - система пророкувань рис характеру людини та її долі по кожному з рельєфу долонь. Хиромантия известна с глубокой древности, но наибольший рассвет приходится на XVI-XVIII вв., когда во многих университетах стран Европы существовали кафедры хиромантии. Хіромантія відома з глибокої давнини, але найбільший розквіт приходиться на XVI-XVIII ст., коли в багатьох університетах країн Європи існували кафедри хіромантії. В своих истоках хиромантия тесно связана с астрологией, поскольку главными признаками руки, которые принимаются во внимание, являются “7 холмов “ на ладони, называемые именами Солнца и планет: Венеры, Юпитера, Сатурна, Меркурия, Марса и Луны. У своїх витоках хіромантія тісно пов'язана з астрологією, оскільки головними ознаками руки, які беруться до уваги, є "7 пагорбів" на долоні, звані іменами Сонця і планет: Венери, Юпітера, Сатурна, Меркурія, Марса і Місяця.

До последнего времени научная психология неизменно отвергала хиромантию, однако изучение эмбрионального развития пальцевых узоров в связи с наследственностью дало новый толчок к возникновению новой отрасли знания - дерматоглифики. Было, в частности показано, что формирование рисунка ладоней каждого человека, как и развитие мозга, происходит на 3-4 месяце внутриутробного развития и обусловлено одним и тем же влиянием генного набора родителей или хромосомными отклонениями плода. До останнього часу наукова психологія незмінно відхиляла хіромантію, проте вивчення ембріонального розвитку пальцевих візерунків у зв'язку зі спадковістю дало новий поштовх до виникнення нової галузі знання - дерматогліфіки. Було, зокрема показано, що формування малюнка долонь кожної людини, як і розвиток мозку, відбувається на 3-4 місяці внутрішньоутробного розвитку і обумовлено одним і тим же впливом генного набору батьків або хромосомними відхиленнями плоду. Поэтому хиромантию следует рассматривать скорее как анатомическую или физиологическую особенность организма, и она может поставлена в один ряд с конституционным направлением характерологии, ярким представителем которого был Э. Кречмер. Тому хіромантію слід розглядати швидше як анатомічну або фізіологічну особливість організму, і вона може бути поставлена ​​в один ряд з конституційним напрямком характерології, яскравим представником якого був Е. Кречмер. Кречмер рассматривал характер в связи со строением тела как психическую конституцию человека, соответствующую его телесной конституции, и объяснял характер, в конечном счете, врожденными, прежде всего эндокринными факторами. Кречмер розглядав характер у зв'язку з будовою тіла як психічну конституцію людини, відповідну його тілесної конституції, і пояснював характер, в кінцевому рахунку, вродженими, перш за все ендокринними факторами.

Однако в настоящее время ни антропология, ни анатомия, ни психология не располагают никакими сколько-нибудь достоверными данными о том, что характер человека зависит от строения тела, конфигурации лица, цвета глаз и т.д. Однак в даний час ні антропологія, ні анатомія, ні психологія не мають ніяких скільки-небудь достовірних даних про те, що характер людини залежить від будови тіла, конфігурації обличчя, кольору очей і т.д. Следует ли из этого, что определение характера человека на основании изучения его внешности невозможно? Чи випливає з цього, що визначення характеру людини на підставі вивчення її зовнішності неможливо? Связь между внешностью человека и складом его характера отчетливо прослеживается как в литературных произведениях, так и в изображении великих мастеров портрета. Зв'язок між зовнішністю людини і складом її характеру чітко простежується як в літературних творах, так і в зображенні великих майстрів портрета. Однако научная психология исходит из положения, что зависимость между привычным выражением лица человека и складом его характера не является однозначной. Однак наукова психологія виходить з положення, що залежність між звичним виразом обличчя людини і складом її характеру не є однозначною. То или иное выражение лица, складки, морщины могут иметь самые различные причины возникновения. Той чи інший вираз обличчя, складки, зморшки можуть мати найрізноманітніші причини виникнення. И здесь нельзя не согласиться с А.В.Петровским, что причиной слегка приоткрытого рта может быть не только глупость человека, но и глухота, и больная носоглотка, и напряженное внимание. І тут не можна не погодитися з А. В. Петровським, що причиною злегка відкритого рота може бути не тільки дурість людини, але і глухота, і хвора носоглотка, і напружена увага.

Наиболее яркое, отчетливое представление о характере человека можно получить, зная специфику его поступков, поведения, деятельности. Найбільш яскраве, чітке уявлення про характер людини можна отримати, знаючи специфіку її вчинків, поведінки, діяльності. Движения и действия, выполнение которых становится в определенных условиях потребностью, как известно, называют привычками. Рухи і дії, виконання яких стає в певних умовах потребою, як відомо, називають звичками. Привычные действия человека, повторяясь, становятся чертами характера, составляя его существо, влияя на положение человека в общественной жизни и на отношение к нему со стороны других людей. Звичні дії людини, повторюючись, стають рисами характеру, становлячи її істоту, впливаючи на стан людини в суспільному житті і на ставлення до неї з боку інших людей.

В этом отношении более ценным в диагностическом отношении, можно считать графологию - науку, которая рассматривает почерк как разновидность выразительных движений, отражающих психологические свойства пишущего. В цьому відношенні більш цінним в діагностичному відношенні, можна вважати графологію - науку, яка розглядає почерк як різновид виразних рухів, що відображають психологічні властивості пише. Графологические сведения, накапливаемые веками, устанавливали связь между рядами фактов - особенностями почерка и характером. Графологічні відомості, що накопичуються століттями, встановлювали зв'язок між рядами фактів - особливостями почерку і характером.

Таким образом, существует учение о характере, называемое характерология. Таким чином, існує вчення про характер, зване характерология. Данное учение возникло ещё во времена Аристотеля и Платона. Дане вчення виникло ще за часів Аристотеля і Платона. Учение о характере человека развивалось благодаря таким деятелям науки, как Иоганн Каспер, А. Делестр, Дж. Глайв и Э. Клери, Э. Кречмер, А.В.Петровский и др. Вчення про характер людини розвивалося завдяки таким діячам науки, як Йоганн Каспер, А. Делестр, Дж. Глайв і Е. Клер, Е. Кречмер, А. В. Петровський та ін.

 

Типології характеру

 

Наиболее интересные и жизненно правдивые описания характера (известные как «типологии характера») возникли в пограничной области, на стыке двух дисциплин: психологии и психиатрии. Найбільш цікаві та життєво правдиві опису характеру (відомі як «типології характеру») виникли у граничній області, на стику двох дисциплін: психології і психіатрії. Они принадлежат талантливым клиницистам, которые в своих типологиях обобщили многолетний опыт работы с людьми — опыт наблюдения за их поведением, изучения их судеб, помощи им в жизненных трудностях. Вони належать талановитим клініцистам, які в своїх типологіях узагальнили багаторічний досвід роботи з людьми - досвід спостереження за їх поведінкою, вивчення їхніх доль, допомогли їм у життєвих труднощах. Здесь встречаются такие имена, как К. Юнг, Э. Кречмер, П. Б. Ганнушкин, К. Леонгард, А. Е. Личко и др. Тут зустрічаються такі імена, як К. Юнг, Е. Кречмер, П. Б. Ганнушкін, К. Леонгард, А. Е. Личко і ін.

Первые работы этого направления содержали небольшое число типов. Перші роботи цього напрямку містили невелику кількість типів.

Так, Юнг выделил два основных типа характера: экстравертированный – характеризуется обращенностью личности на окружающий мир, объекты которого подобно магниту, притягивают к себе интересы, жизненную энергию субъекта, в известном смысле ведет к принижению личностной значимости явлений его субъективного мира. Так, Юнг виділив два основних типи характеру:

- Екстравертованний - характеризується спрямованістю особистості на навколишній світ, об'єкти якого подібно магніту, притягають до себе інтереси, життєву енергію суб'єкта, в даному разі веде до приниження особистісної значущості явищ її суб'єктивного світу. Ему свойственны импульсивность, инициативность, гибкость поведения, общительность. Йому властиві імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, товариськість. И интровертированный – характеризуется как фиксация интересов личности на явлениях собственного внутреннего мира, которым она придает высшую ценность, необщительность, замкнутость, склонность к самоанализу, затрудненная адаптация

- Інтровертованний - характеризується як фіксація інтересів особистості на явищах власного внутрішнього світу, яким вона надає вищу цінність, нетовариськість, замкнутість, схильність до самоаналізу, утруднена адаптація.

Кречмер также описал всего два типа: циклоидный и шизоидный. Кречмер також описав всього два типи: циклоїдний і шизофренік. Со временем же число типов увеличилось. Згодом же число типів збільшилася. У Ганнушкина мы находим уже порядка семи типов (или «групп») характеров;

У Ганнушкіна ми знаходимо вже близько семи типів (або «груп») характерів; у Леонгарда и Личко — десять-одиннадцать. у Леонгарда і Личка - десять-одинадцять.

Практически все авторы типологий подчеркивали, что характер может быть более и менее выражен. Практично всі автори типологій підкреслювали, що характер може бути більш і менш виражений. Различение между патологическими и нормальными характерами, включающими акцентуации, очень важно. Розрізнення між патологічними і нормальними характерами, що включають акцентуації, дуже важливо. По одну сторону черты, разделяющей вторую и третью зоны, оказываются индивиды, подлежащие ведению психологии, по другую — малой психиатрии. По один бік риси, що розділяє другу і третю зони, виявляються індивіди, що підлягають веденню психології, по інший - малої психіатрії. Конечно, «черта» эта размыта. Звичайно, «межа» ця розмита. Тем не менее, существуют критерии, которые позволяют ее приблизительно локализовать. Проте, існують критерії, які дозволяють її приблизно локалізувати. Таких критериев три, и они известны как критерии психопатий Ганнушкина — Кербикова. Таких критеріїв три, і вони відомі як критерії психопатій Ганнушкіна - Кербикова.

Характер можно считать патологическим, т. е. расценивать как психопатию, если он относительно стабилен во времени, т. е. мало меняется в течение жизни. Характер можна вважати патологічним, тобто не розцінювати як психопатію, якщо він відносно стабільний в часі, та не мало змінюється протягом життя. "Этот первый признак, по мнению А. Е. Личко, хорошо иллюстрируется поговоркой: «Каков в колыбельке, таков и в могилку»6. Ця перша ознака, на думку А. Е. Личка, добре ілюструється приказкою: «Який у колисці, такий і в могилку».

Второй признак — тотальность проявлений характера: при психопатиях одни и те же черты характера обнаруживаются всюду: и дома, и на работе, и на отдыхе, и среди знакомых, и среди чужих, короче говоря, в любых обстоятельствах. Друга ознака - тотальність проявів характеру: при психопатіях одні і ті ж риси характеру виявляються усюди: і вдома, і на роботі, і на відпочинку, і серед знайомих, і серед чужих, коротше кажучи, в будь-яких обставинах. Если же человек, предположим, дома один, а «на людях» — другой, то он не психопат. Якщо ж людина, припустимо, вдома одина, а «на людях» - інша, то вона не психопат.

Наконец, третий и, пожалуй, самый важный признак психопатий — это социальная дезадаптация. Нарешті, третя і, мабуть, найважливіша ознака психопатій - це соціальна дезадаптація. Последняя, заключается в том, что у человека постоянно возникают жизненные трудности, причем эти трудности испытывает либо он сам, либо окружающие его люди, либо и тот и другие вместе. Остання, полягає в тому, що у людини постійно виникають життєві труднощі, причому ці труднощі відчуває або вона сама, або люди, що її оточують, або всі разом. Вот такой простой житейский и в то же время вполне научный критерий. Ось такий простий життєвий і в той же час цілком науковий критерій.

В психологии выделяют следующие типы характера человека: У психології виділяють наступні типи характеру людини:

1) авторитарный – термин Э. Фромма, означающий тип характера садомазохистской личности, для коей характерны одновременно восхищение властью и желание подчиниться ей – и стремление самой стать властью и подчинять других. 1) авторитарний - термін Е. Фромма, що означає тип характеру садомазохістської особистості, для якої характерні одночасно захоплення владою і бажання підкорятися їй - і прагнення самої стати владою і підкоряти інших. Также свойственна любовь к ограничивающим свободу условиям, охотное подчинение судьбе.

2) астено-невротический – один из типов акцентуации характера Свойственны быстрая утомляемость, раздражительность, склонность к депрессиям и ипохондрии. 2) астено-невротичний - один з типів акцентуації характеру. Властиві швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресій і іпохондрії.

3) биофильный – согласно Э. Фромму – форма структуры характера, выступающая в виде развитой формы продуктивного характера. 3) біофільний - згідно з Е. Фроммом - форма структури характеру, яка виступає у вигляді розвиненої форми продуктивного характеру. Для него типичны: любовь к жизни и живому; Для нього типові: любов до життя і живого; стремление поддерживать рост, развитие и прогресс; прагнення підтримувати зростання, розвиток і прогрес; конструктивность, продуктивность, созидательность; конструктивність, продуктивність; стремление творить добро, и пр. прагнення творити добро та ін.

4) гипертимный – один из типов акцентуации характера. 4) гіпертимний - один з типів акцентуації характеру. Отличается почти всегда хорошим, даже слегка приподнятым настроением, брызжущей энергией, неудержимой активностью. Відрізняється майже завжди хорошим, навіть злегка піднесеним настроєм, нестримною активністю. Постоянное стремление к лидерству – неформальному. Постійне прагнення до лідерства - неформального. Хорошее чувство нового сочетается с неустойчивостью интересов, большая общительность – с неразборчивостью в знакомствах. Гарне почуття нового поєднується з нестійкістю інтересів, велика товариськість - з нерозбірливістю в знайомствах. Гипертимы легко осваиваются в незнакомой обстановке. Гіпертими легко освоюються в незнайомій обстановці. Склонны переоценивать свои возможности и строить чрезмерно оптимистические планы на будущее. Схильні переоцінювати свої можливості і будувати надмірно оптимістичні плани на майбутнє. Короткие вспышки раздражения бывают вызваны стремлением окружающих подавить их активность и лидерские склонности. Короткі спалахи роздратування бувають викликані прагненням оточуючих придушити їх активність і лідерські схильності. Для гипертимов тяжелы ситуации, где строго регламентируется поведение, где нет свободы инициативы, где монотонный труд или вынужденное бездействие. Для гипертимів важкими є ситуації, де строго регламентується поведінка, де немає свободи ініціативи, де присутня монотонна праця або вимушена бездіяльність. В таких ситуациях они дают взрывы или срывы. У таких ситуаціях вони здатні на вибухи або зриви. «Слабое звено» характера гипертимного – изоляция от сверстников, вынужденное безделье, однообразие, строгий режим. «Слабка ланка» характеру гипертима - ізоляція від однолітків, вимушене неробство, одноманітність, строгий режим.

5) дистимный – один из типов акцентуации характера. 5) дистимний - один з типів акцентуації характеру. Свойственны преобладание пониженного настроения, склонность к депрессии, сосредоточенность на мрачных и печальных сторонах жизни. Властиві переважання зниженого настрою, схильність до депресії, зосередженість на похмурих і сумних сторонах життя.

6) истероидный (характер демонстративный) – один из типов акцентуации характера. 6) істероїдний (характер демонстративний) - один з типів акцентуації характеру. Для истероидного акцентуанта труднее всего переносить невнимание к его особе. Для істероидного акцентуанта найважче переносити неувагу до його особи. Он стремится к похвалам, славе, лидерству, но из-за деловой незрелости скоро теряет позиции и тогда очень страдает. Він прагне до похвали, слави, лідерства, але через ділову незрілість скоро втрачає позиції і тоді дуже страждає. Оставить истероида в покое – значит создать ситуацию психологического дискомфорта или даже стресса. Залишити істероида в спокої - значить створити ситуацію психологічного дискомфорту або навіть стресу. Его «слабое звено» – удары по эгоцентризму, невозможность быть в центре внимания, вызвать всеобщий интерес к себе. Його «слабка ланка» - удари по егоцентризму, неможливість бути в центрі уваги, викликати загальний інтерес до себе.

7) конформный — один из типов акцентуации характера. 7) конформний - один з типів акцентуації характеру. Свойственны чрезмерная подчиненность и зависимость от мнения других, недостаток критичности и инициативности, консерватизм. Властиві надмірна підпорядкованість і залежність від думки інших, недолік критичності та ініціативності, консерватизм.

8) лабильный – один из типов акцентуации характера. 8) лабільний - один з типів акцентуації характеру. Свойственны резкая смена настроения в зависимости от ситуации. Властиві різка зміна настрою в залежності від ситуації.

9) навязчивый – согласно З. Фрейду – термин для названия характера лиц, тяготеющих к действиям навязчивым. 9) нав'язливий - згідно З. Фрейду - термін для назви характеру осіб, тяжіють до дій нав'язливим.

10) некрофильный – согласно Э. Фромму – злокачественная форма структуры характера. 10) некрофільний - згідно Е. Фроммом - злоякісна форма структури характеру. Типичны следующие состояния: страх перед жизнью; Типові наступні стани: страх перед життям; влечение к мертвечине; потяг до мертвечині; интерес к болезням и смерти; інтерес до хвороб і смерті; особого рода безжизненность и отчужденность; особливого роду млявість і відчуженість; установка на обладание, власть и силу; установка на володіння, владу і силу; ориентация на прошлое; орієнтація на минуле; механическое восприятие жизни; механічне сприйняття життя; принудительный педантизм, садизм; примусовий педантизм, садизм; преклонение перед техникой; схиляння перед технікою; разрушение жизни, и пр. руйнування життя, тощо.

11) неустойчивый – один из типов акцентуации характера. 11) нестійкий - один з типів акцентуації характеру. Свойственны склонность поддаваться чужому влиянию, поиск новых впечатлений, поверхностная общительность. Властиві схильність піддаватися чужому впливу, пошук нових вражень, поверхнева товариськість.

12) паранойяльный (характер застревающий) – один из типов акцентуации характера. 12) паранойяльний (ригідний) - один з типів акцентуації характеру. Свойственны повышенная подозрительность и обидчивость, стойкость отрицательных аффектов, стремление к доминированию, неприятие чужих мнений и высокая конфликтность. Властиві підвищена підозрілість і уразливість, стійкість негативних афектів, прагнення до домінування, неприйняття чужих думок і висока конфліктність.

13) психастенический – один из типов акцентуации характера. 13) психостенічний - один з типів акцентуації характеру. Свойственны высокая тревожность, мнительность, нерешительность, склонность к самоанализу, постоянным сомнениям, тенденция к образованию обсессий и ритуальных действий. Властиві висока тривожність, недовірливість, нерішучість, схильність до самоаналізу, постійних сумнівів, тенденція до утворення обсессий і ритуальних дій. Оставить психастеника в покое можно, иногда даже нужно. Залишити психастеника в спокої можна, іноді навіть потрібно.

14) сенситивный – один из типов акцентуации характера. 14) сенситивний - один з типів акцентуації характеру. Свойственны повышенная впечатлительность, боязливость, обостренное чувство собственной неполноценности. Властиві підвищена вразливість, боязкість, загострене почуття власної неповноцінності.

15) социальный – согласно Э. Фромму – совокупность черт характера, которая присутствует у большинства членов социальной группы, возникла в результате общих для них переживаний и образа жизни. 15) соціальний - згідно Е. Фроммом - сукупність рис характеру, яка присутня більшості членів соціальної групи, виникла в результаті спільних для них переживань і способу життя. Социальный характер является ключевым для понимания общественных процессов, ибо этот характер – основной элемент функционирования общества и в то же время – промежуточное звено между социально-экономической структурой и господствующими в обществе идеями и идеалами. Соціальний характер є ключовим для розуміння суспільних процесів, бо цей характер - основний елемент функціонування суспільства і в той же час - проміжна ланка між соціально-економічною структурою і пануючими в суспільстві ідеями та ідеалами. Анализ социального характера как формы связи между социальной системой и индивидуальной психикой приводит к выводу о существовании типов характеров соответственных социальной структуре общества и формам отчуждения и самоотчуждения человека. Аналіз соціального характеру як форми зв'язку між соціальною системою і індивідуальної психікою призводить до висновку про існування типів характерів відповідних соціальній структурі суспільства і формам відчуження і самовідчуження людини.

16) циклоидный – один из типов акцентуации характера. 16) циклоїдний - один з типів акцентуації характеру. Характеризуются сменой фазы повышенной активности (гипертимности) фазой пониженной деятельности (субдепрессивности). Характеризуються зміною фази підвищеної активності (гіпертимности) фазою зниженою діяльності (субдепрессивної). В субдепрессивной фазе отмечается вялость, упадок сил.7 У субдепрессивній фазі відзначається млявість, занепад сіл.

17) шизоидный – один из типов акцентуации характера. 17) шизоїдний - один з типів акцентуації характеру. Главные черты – замкнутость и недостаток интуиции в общении. Головні риси - замкнутість і недолік інтуїції в спілкуванні. Трудно устанавливаются неформальные эмоциональные контакты, нередко эта неспособность тяжело переживается. Важко встановлюються неформальні емоційні контакти, нерідко ця нездатність важко переживається. Быстрая истощаемость в контакте приводит к еще большему уходу в себя. Швидка виснаженість в контакті призводить до ще більшого погляду в себе. Недостаток интуиции проявляется неумением понять чужие переживания, угадать желания других, догадаться о невысказанном. Недолік інтуїції проявляється невмінням зрозуміти чужі переживання, вгадати бажання інших, здогадатися про невисловлене. Их внутренний мир почти всегда закрыт для других и заполнен увлечениями и фантазиями, предназначенными только для самого себя. Їх внутрішній світ майже завжди закритий для інших і заповнений захопленнями і фантазіями, призначеними тільки для самого себе. Увлечения отличаются силой, постоянством, нередко несбыточностью, изысканностью. Захоплення відрізняються силою, постійністю, нерідко нездійсненністю, вишуканістю. Для лиц с таким характером труднее всего вступать в эмоциональные контакты с людьми. Для осіб з таким характером найважче вступати в емоційні контакти з людьми. Поэтому они дезадаптируются там, где нужно неформально общаться. Тому вони дезадаптуються там, де потрібно неформально спілкуватися. Им не следует поручать организацию нового дела, что требует установления многих связей с людьми, учета их настроений и отношений, тонкой ориентировки в социальной обстановке, гибкости поведения и пр. Еще они не переносят, когда им «лезут в душу»; Їм не слід доручати організацію нової справи, що вимагає встановлення багатьох зв'язків з людьми, врахування їх настроїв і відносин, тонкого орієнтування в соціальній обстановці, гнучкості поведінки тощо. Ще вони не переносять, коли їм «лізуть в душу»; особенно нуждаются в бережном отношении к их внутреннему миру. особливо потребують дбайливого ставлення до їх внутрішнього світу. Оставить шизоида в покое можно, иногда даже нужно. Залишити шизоїда в спокої можна, іноді навіть потрібно. Шизоид, как всякий человек, временами пытается войти с окружающими в эмоциональный контакт. Шизоїд, як будь-яка людина, часом намагається увійти з оточуючими в емоційний контакт. Но ввиду парадоксальности его сферы эмоциональной – одновременно раздражительности и холодности – он не находит понимания, отчего замыкается и уходит в себя. Але з огляду на парадоксальність його сфери емоційної - одночасно дратівливості і холодності - він не знаходить розуміння, тому замикається і йде в себе. Отмечаемые «аристократическая сдержанность», «холодность», «чопорность» и «сухость» для него – скорее вторичные свойства, выработанные, чтобы отдалиться от окружающих и тем защититься от эмоциональных травм. Відзначаються «аристократична стриманість», «холодність», «манірність» і «сухість» для нього - швидше вторинні властивості, вироблені, щоб віддалитися від оточуючих і тим захиститися від емоційних травм. Его «слабое звено» – необходимость быстро устанавливать с окружающими глубокие, неформальные, эмоциональные контакты. Його «слабка ланка» - необхідність швидко встановлювати з оточуючими глибокі, неформальні, емоційні контакти.

18) эпилептоидный – один из типов акцентуации характера. 18) Епілептоїдний - один з типів акцентуації характеру. Свойственны склонность к злобно-тоскливому настроению с накоплением агрессии, конфликтность, вязкость мышления, скрупулезная педантичность. Властиві схильність до злобно-тужливого настрою з накопиченням агресії, конфліктність, в'язкість мислення, скрупульозна педантичність.

Таким образом, в психологии выделяют несколько типов характера человека. Таким чином, в психології виділяють кілька типів характеру людини. В настоящее время их число достигло восемнадцати. В даний час їх число досягло вісімнадцяти. Среди них выделяют авторитарный, астено-невротический, биофильный, гипертимный, дистимный, истероидный, конформный, лабильный, навязчивый, некрофильный и другие. Серед них виділяють авторитарний, астено-невротичний, біофільний, гіпертімний, дістімний, істероїдний, конформний, лабільний, нав'язливий, некрофільний і інші. Основоположниками данного деления характера человека на типы были К. Юнг, Э. Кречмер, П. Б. Ганнушкин, К. Леонгард, А. Е. Личко, а также Э. Фромм и другие. Засновниками даного поділу характеру людини на типи були К. Юнг, Е. Кречмер, П. Б. Ганнушкін, К. Леонгард, А. Е. Лічко, а також Е. Фромм та інші.

РОЗДІЛ 2