Друге місце за рейтингом розповсюдженості зайняв гіпертимний тип (3 опитуваних з 15 осіб).

До нього належать діти, які завжди перебувають у піднесеному настрої. Така особистість справляє враження, що в неї все гаразд, відсутні будь-які проблеми. Вона енергійна, рухлива, радісна та самостійна, демонструє гармонію зі світом, а відкритий характер свідчить про безконфліктність і справедливість.

Неформальні взаємини з іншими людьми складаються в гіпертимів досить сприятливо, якщо не зважати на їх нестійкість та поверховість. Вирізняючись контактністю, невмотивовано піднесеним настроєм і рішучістю, вони, як правило, претендують на головні ролі в групі, беруть на себе функції лідера і часто добиваються визнання. Ділові стосунки із людьми цього типу підтримувати складно: вони не виконують обіцянок, не рахуються з думками інших, не сприймають критичних зауважень, тому здатні на несправедливі дії.

Гіпертим виявляє індивідуально-неповторні особливості чітко і константно, проте образ самого себе при всій його цілісності здебільшого складається з Я-ідеального, уявлень про те, яким можна стати, якщо лише захотіти. Усвідомлення, яким бачить його в цей час оточення, утруднене. Така людина добре себе проявляє в роботі, пов'язаній з постійним спілкуванням. Це організаторська діяльність, служба побуту, спорт, театр. Для нього характерно часто змінювати професії і місце роботи.

Інші види акцентуацій зустрічаються набагато рідше. Але, це не означає, що отримана катрина розповсюдженості типів акцентуацій характеру є сталою та об’єктивною.

В процесі проведення практичного дослідження було зроблено висновок, що для отримання більш точних даних необхідно проведення опитування значно більшої кількості підлітків з різних місць та умов проживання (село/місто, квартира/приватний будинок), виховання (родинне/інтернатне, стилі виховання) та навчання (школа/навчальний заклад нового типу/професійне училище).

 

 

ВИСНОВОК

 

ПВ заключение можно сделать следующие выводы.ПППППППід характером розуміється структура стійких, порівняно постійних психічних властивостей, що визначають особливості відносин і поведінки особистості. Статику характера определяет тип нервной деятельности, а его динамику - окружающая среда. Статику характеру визначає тип нервової діяльності, а його динаміку - навколишнє середовище.

Во-вторых, существует учение о характере, называемое характерология. Існує вчення про характер, назване характерологія. Данное учение возникло ещё во времена Аристотеля и Платона. Дане вчення виникло ще за часів Аристотеля і Платона. Учение о характере человека развивалось благодаря таким деятелям науки, как Иоганн Каспер, А. Делестр, Дж. Глайв и Э. Клери, Э. Кречмер, А.В.Петровский и др. Вчення про характер людини розвивалося завдяки таким діячам науки як Йоганн Каспер, А. Делестр, Дж. Глайв і Е. Клер, Е. Кречмер, А. В. Петровський та ін.

В-третьих, в психологии выделяют несколько типов характера человека. В психології виділяють кілька типів характеру людини. В настоящее время их число достигло восемнадцати. В даний час їх число досягло вісімнадцяти. Среди них выделяют авторитарный, астено-невротический, биофильный, гипертимный, дистимный, истероидный, конформный, лабильный, навязчивый, некрофильный и другие. Серед них виділяють авторитарний, астено-невротичний, біофільний, гіпертимний, дистимний, істероїдний, конформний, лабільний, нав'язливий, некрофільний і інші. Основоположниками данного деления характера человека на типы были К. Юнг, Э. Кречмер, П. Б. Ганнушкин, К. Леонгард, А. Е. Личко, а также Э. Фромм и другие. Засновниками даного поділу характеру людини на типи були К. Юнг, Е. Кречмер, П. Б. Ганнушкін, К. Леонгард, А. Е. Личко, Е. Фромм та інші.

В процесі проведення практичного дослідження було зроблено висновок, що для отримання більш точних даних необхідно проведення опитування значно більшої кількості підлітків з різних місць та умов проживання (село/місто, квартира/приватний будинок), виховання (родинне/інтернатне, стилі виховання) та навчання (школа/навчальний заклад нового типу/професійне училище).

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Личко Е. А. Подростковая психология. М., 1985 г.

2. Хрестоматия по психологии и типологии характеров. Книги Психология, философия Автор: Редактор составитель — Д.Я.Райгородский Год издания: 1997 Формат: doc Издат.:БАХРАХ; Самара Страниц: 640 Размер: 2,61 ISBN: 5-94648-009-X Язык: Русский

3. Рубінштейн С. Л. Основи загальної психології: У 2 т. М., 1989 р.

4. Гіппенрейтер Ю. Б. Введення в загальну психологію. М.: Изд-во МГУ, 1988.

5. А. Михайлов. З історії характеру // Людина і культура: Індивідуальність в історії культури. М., 1990.

6. В. І. Слободчиков, Е. І. Ісаєв. Психологія людини. М., 1995 р.

7. И.П.Брязгунов, Е.В. Касатикова "Непоседливый ребенок, или Все о гиперактивных детях". ООО "Психотерапия". М.: 2008.

8. Петрюк П. Т. Профессор Пётр Борисович Ганнушкин — выдающийся психиатр современной эпохи: к 125-летию со дня рождения (1875–1933) // — 2000. — № 1. — С. 218.

9. Озерецковский С.Я. Иванов Н.Я., Личко А.Е. Выявление депрессии у подростков при патохарактерологическом исследовании. — В кн.: Аффективные расстройства. Диагностика. Лечение. Реабилитация. Ред. В.И.Кашкаров. — Л.: изд. инст. им. Бехтерева, 1988, с.47–52.

10. http://ru.bookzz.org/book/624996/bbdc8a

11. http://klex.ru/d56

12. http://coollib.com/b/258699/read

 

 

ДОДАТОК А