Підйом підрозділів за бойовою тривогою здійснюється командирами (начальниками), яким Міністром оборони України надано це право. Підйом за бойовою тривогою відбувається з метою підготовки до виконання бойових завдань.
Під час підйому підрозділів за бойовою тривогою здійснюються встановлені заходи з наступним виведенням у визначений район усього особового складу військової частини з належним йому озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, матеріальними засобами.
Підйом підрозділів за бойовою тривогою здійснюється згідно з планом, що розробляється командиром військової частини і затверджується старшим командиром.
У плані передбачаються:
− порядок і способи одержання розпоряджень (команд, сигналів) від вищого штабу й доведення їх до штабів і підрозділів;
− порядок оповіщення та збору військовослужбовців, які проживають поза розташуванням військової частини;
− заходи, які проводяться у військовій частині та її підрозділах щодо підвищення рівня бойової готовності, порядок і термін їх виконання, сили й засоби, які повинні залучатися до їх виконання;
− порядок нарощування чергових сил і засобів, посилення охорони;
− морально-психологічні заходи;
− організація несення комендантської служби під час виходу військової частини в районі зосередження і пункти збору;
− заходи бойового, медичного, технічного й тилового забезпечення;
− організація управління та зв'язку під час підйому військової частини за бойовою тривогою та пересування до визначеного району.
Для відпрацювання дій підрозділів за бойовою тривогою, виходу військової частини й підрозділів для гасіння пожежі чи ліквідації стихійного лиха та вирішення інших завдань оголошується збір.
Збір військової частини (підрозділу) оголошується черговим частини після отримання встановленого сигналу (команди, розпорядження) з вищого штабу, а також командиром військової частини або старшим командиром (начальником). Для збору в частині встановлюється єдиний постійно діючий сигнал.
Перевірка встановленого рівня бойової готовності підрозділів з проведенням усіх заходів без обмеження може здійснюватися тільки Міністром оборони України або з його дозволу Начальником Генерального штабу Збройних Сил України. Інші посадові особи, зокрема під час інспектування підрозділів можуть здійснювати перевірку з обмеженнями, встановленими Міністром оборони України. Після оголошення бойової тривоги, збору, а також під час перевірки бойової готовності командир військової частини (підрозділу) повинен уточнити завдання і порядок дій.
Для осіб добового наряду розробляється інструкція для дій у разі оголошення бойової тривоги чи збору, в підрозділах крім того розробляється бойовий розрахунок.
В бойовому розрахунку відображається:
1. Порядок оповіщення офіцерів, прапорщиків і військовослужбовців, які мешкають поза казармою.
2. Порядок отримання зброї і боєприпасів.
3. Порядок екіпірування і отримання майна.
4. Порядок виносу (вивозу) майна і матеріальних засобів.
5. Порядок зміни добового наряду.
6. Порядок зміни варти.
7. Порядок охорони, оборони розташування частин, підрозділів.
8. Порядок зняття техніки і озброєння зі зберігання.
9. Порядок виведення машин з парку.
10. Завантажувально-розвантажувальні команди.
11. Заходи щодо захисту від ЗМУ, розвідки, маскування та інші заходи в залежності від пункту дислокації і завдань частин, підрозділів.
Усі військовослужбовці повинні твердо знати й чітко виконувати свої функціональні обов'язки у разі оголошення бойової тривоги чи збору.
Бойовий розрахунок доводиться та уточнюється щодня на вечірній перевірці, з урахуванням відсутнього особового складу.
Порядок дій чергового роти з отриманням сигналу
Черговий роти у разі тривоги зобов'язаний:
− здійснити підйом особового складу;
− доповісти черговому частини про отримання сигналу;
− відправити посильних для оповіщення офіцерів, прапорщиків і військовослужбовців, які перебувають на службі за контрактом;
− виставити днювального для охорони казарми на вході;
− видати зброю особовому складу під розпис у книзі видачі зброї;
− до прибуття в роту офіцерів або старшини виконувати вказівки чергового частини.
Отримавши від чергового роти команду, військовослужбовці (якщо вночі) зобов'язані:
− піднятися з ліжок;
− завісити вікна (виконують світломаскування казарми);
− одягнутися, отримати індивідуальні засоби захисту від зброї масового ураження, укомплектовані речові мішки, особисту зброю і вишикуватися за командами згідно з бойовим розрахунком для виконання першочергових завдань.
Удень черговий роти відправляє днювальних для оповіщення особового складу, який знаходиться в місцях проведення занять, робіт та інше.
Особовий склад прибуває в розташування роти, отримує індивідуальні засоби захисту від зброї масового ураження, укомплектовані речові мішки, особисту зброю і діє згідно з бойовим розрахунком роти.
Одним з елементів бойової готовності є особиста екіпіровка всього особового складу. Вона повинна забезпечувати виконання своїх обов'язків за службою в повному обсязі, з моменту підняття за тривогою й включає мінімум одягу, спорядження і приладдя для роботи у польових умовах.
Порядок предметів екіпірування визначається згідно з наказами, відповідно для кожного роду військ.
Усі військовослужбовці повинні твердо знати і чітко виконувати свої функціональні обов'язки у разі оголошення бойової тривоги чи збору.
Екіпіровка військовослужбовця містить у собі:
− обмундирування та особисту зброю;
− речовий мішок, у якому повинні бути: казанок, плащ-намет, туалетні речі, фурнітура (ґудзики, 2-3 зошита, конверти, носові хустини, комірці, одна пара онуч, крем, щітка для взуття), індивідуальний комплект захисту, головний убір не у сезон.
Екіпіровка офіцера містить у собі:
− обмундирування та особисту зброю;
− польову сумку;
− індивідуальні засоби захисту від зброї масового ураження,
− речовий мішок, в якому повинно бути: плащ-накидка, головний убір, натільна білизна (літня), білизна тепла, шкарпетки (онучі), рушник, туалетні речі, станок для гоління, щітка, крем для чобіт, щітка для одягу, столові речі, підкомірці, носові хустинки, ліхтарик, фурнітура, бойовий раціон, індивідуальний пакет.
Військовослужбовці після отримання зброї і військового майна діють згідно з бойовим розрахунком.
Водії (механіки-водії) відбувають у парк. Після прибуття в парк старший з водіїв з дозволу чергового парку відкриває сховище бойової техніки і керує підготовкою техніки до виходу з парку, з прибуттям решти підрозділу, в призначений час, підрозділ на бойової техніці виходить до пункту збору, де продовжує виконувати заходи згідно з бойовим призначенням.
Військовослужбовці, які призначені згідно з бойовим розрахунком в вантажно-розвантажувальні команди, прибувають до складів, де чекають начальника сховища. Після прибуття начальника сховища, виконують його команди до особового розпорядження.
Стан бойової готовності залежить від ступеня та якості укомплектованості підрозділів особовим складом, озброєнням, бойовою та спеціальною технікою, запасами матеріальних засобів, тому командир повинен завжди знати потреби підрозділів у особовому складі, техніці та запасах матеріально-технічних засобів (МТЗ), мати точні відомості про обліковий та наявний склад частини, бойову техніку, озброєння та боєприпаси, пальне, про всі інші запаси матеріальних засобів, періодично перевіряти їх стан та бойову готовність. З виникненням поточного або тимчасового некомплекту особового складу та автотранспорту командир повинен в установлений термін через штаб подати у відповідні органи заявку для його усунення.
Для якісного комплектування (доукомплектування) підрозділів командир зобов'язаний знати ділові та морально-бойові риси всіх офіцерів, прапорщиків частини і старшин рот (батарей) як кадрового складу, так і військовозобов'язаних запасу, які призначені для укомплектування частини. Для того, щоб вивчити ділові та морально-бойові риси військовозобов'язаних, командир повинен виділяти необхідний час, визначати строки, узгоджувати дату його проведення з військкоматами і відображати це в особистому плані роботи. Командир повинен особисто брати участь у розподілі новоприбулих у частину з навчальних підрозділів сержантів, солдатів та поповнення чергового призову, військовозобов'язаних.
Особливу увагу командир повинен приділяти утриманню в справному стані і підтриманню в готовності для бойового застосування озброєння та військової техніки частини. Практика роботи командирів свідчить, що це досягається проведенням комплексу таких організаційно-технічних заходів:
− суворим дотриманням періодичності та обсягу обслуговування техніки та озброєння і постійним контролем за їх станом;
− ретельною організацією та проведенням занять з технічної підготовки з офіцерами, прапорщиками та водіями;
− удосконаленням паркового обладнання;
− проведенням систематичних тренувань з екіпажами, обслугами зі зняття техніки і озброєння зі зберігання та її приведення в готовність для бойового застосування в установлені терміни.
Щоб організувати приведення підрозділу в бойову готовність, командиру, беручи до уваги рішення штабу, слід вирішити і дати завдання офіцерам управління та командирам підрозділів, організувати взаємодію, всебічне забезпечення та управління, ретельно спланувати весь комплекс заходів.
Основою виконання всіх заходів з приведення в бойову готовність є рішення командира. Воно приймається особисто командиром на основі всебічного вивчення та усвідомлення вихідних даних, оцінки обстановки та зроблених розрахунків. Вихідними даними для прийняття рішення командира є наказ вищого командира, розрахунки та наряди на поповнення особовим складом та автотранспортом до штатів воєнного часу, а також вказівки щодо всебічного забезпечення та управління.
Ставлення завдань щодо приведення підрозділів у бойову готовність має свої особливості. Це доцільно робити за категоріями офіцерів, доводячи завдання в частині, що їх стосується, спочатку до заступників командира потім до начальників родів військ і служб, командирів підрозділів. Планування приведення частини в бойову готовність полягає в детальній розробці змісту та порядку виконання заходів під час приведення частини в бойову готовність.
Важливим завданням командира з підтримання постійної бойової готовності є своєчасне уточнення документів що плануються за часом, місцем та обсягом заходів, що проводяться, з метою врахування всіх необхідних змін у бойовому складі та укомплектованості підрозділів особовим складом і бойовою технікою. Для уточнення плану приведення в бойову готовність залучаються заступники командира, начальники родів військ і служб, командири батальйонів (дивізіонів).
Документи бойової готовності уточнюються щомісячно у дні, визначені планом бойової підготовки частини.
Командир повинен постійно приділяти увагу підтриманню свого підрозділу (частини) в постійної бойової готовності.
