Методи регулювання ринку товарів та послуг.

Обмеження переміщення товарів і послуг можуть запроваджуватися лише у відповідності з законодавчо-правовою базою країни, якщо це необхідно для забезпечення безпеки; захисту життя, здоров’я людей та навколишнього середовища і культурних цінностей. Такою нормою чітко обмежується можливий масштаб зовнішнього впливу на ринок товарів окремої країни. Тобто, в рамках ринкового саморегулювання у випадку необхідності виділяються ті властивості продукції і послуг, які можуть негативно вплинути на життя і здоров’я людей, оточуюче середовище і культурні цінності, а інші властивості продукції і послуг повинні встановлюватися безпосередньо під впливом ринку шляхом саморегулювання.

Рис. 1. Механізм регулювання ринку товарів

Стосовно ринку товарів з трьох його дефектів, які ми попередньо розглянули, лише два можуть безпосередньо негативно впливати на людей і оточуюче середовище – це зовнішні ефекти і недосконалість інформації.

Негативні наслідки зовнішніх ефектів від використання продукції проявляються у вигляді:

· вихлопних газів автомобілів, які містять вуглекислий газ та інші шкідливі для здоров’я людей і навколишнього середовища речовини;

· електромагнітні випромінювання при експлуатації електропобутової техніки (які викликають завади в роботі радіоелектронних приладів літаків цивільної авіації, забезпечуючи безпеку пасажирів і т. д.).

Недосконалість інформації однаково стосується всіх груп властивостей продукції безпечності, призначення, ергономічних, естетичних, екологічних та ін. Як наслідок, факту недосконалості інформації про наявний на ринку товар є відсутність в необхідному об’ємі інформації, яка об’єктивно характеризує продукцію, з метою її ідентифікації.

Деякі властивості продукції, що характеризуються показниками призначення, ергономічними, естетичними та ін. є основними, коли покупець приймає рішення про купівлю товару. Характеристики таких властивостей не викликають шкідливих та небезпечних для життя, здоровя та навколишнього середовища наслідків. Тому така інформація має бути об’єктивною, достовірною, повною. Проте її наявність чи відсутність не є основною для обмеження вільного обігу продукції на ринку. Дана інформація має описовий характер. Якщо взяти до уваги інформацію, що стосується таких властивостей продукції, як екологічність і безпечність, то ці характеристики за рахунок зовнішніх ефектів можуть завдати збитки як безпосереднім користувачам, так і поширитись на необмежену кількість сторонніх осіб.

На відміну від таких показників як естетичні і ергономічні, властивості яких торкаються виключно користувачів продукції. Тому інформація про деякі властивості продукції має нормативний характер, що означає встановлення певних норм, обмежень, обов’язкових до використання. Наприклад, вільний обіг на ринку продукції використання якої дає негативні зовнішні ефекти з перевищенням допустимого рівня повинно обмежуватися.

Враховуючи характер інформації виділяють наступні способи регулювання: прямі і непрямі.

Рис. 2 Об’єкти і методи регулювання в залежності від характеру інформації.

Нормативний характер інформації передбачає застосування прямого методу регулювання, тобто безпосередньої дії на негативні фактори, пов’язані наявності у суб’єкта регулювання визначених владних повноважень, якими володіють лише державні органи. Прямі методи здійснюються через такі способи регулювання, як законодавчі акти, ліцензії, регламенти, правила, право на здійснення контролю і нагляду, а також через застосування інших форм оцінки відповідності встановленим нормативам.

Описовий характер інформації передбачає переважне застосування непрямих методів регулювання. Ці методи використовуються суб’єктами господарської діяльності з власної ініціативи або за рекомендацією таких суб’єктів регулювання ринку, як асоціації підприємців чи управління захисту прав споживачів, які можна вважати специфічним аспектом саморегулювання ринку товарів. Типовим прикладом такого регулювання є впровадження таких регулятивних заходів як системи управління якістю та системи управління навколишнім середовищем (СУНС) та ін. непрямі методи не виключають і впливу на властивості продукції.

Держава, організуючи діяльність з регулювання ринку товарів диференціює використання методів регулювання і відповідно регулятивні заходи: від прямих – що встановлюють обов’язкові вимоги, обов’язкове підтвердження відповідності і контролю (нагляду), до непрямих = використання добровільних стандартів, розвиток добровільної сертифікації, страхування відповідності за збитки, впровадження системи якості, навчання та інформування споживачів, вручення національних премій з якості та ін.

Прямі методи регулювання найбільш повно відповідають меті усунення негативних наслідків дефектів ринку товарів, таких як зовнішні ефекти і недосконалість інформації.

Непрямі методи націлені на компенсацію наслідків лише одного дефекту ринку – недосконалої інформації.

Для кожного сегменту ринку – фінансового, фондового, праці; товарів існують свої форми, методи, засоби регулювання і регулятивні заходи, які впливають як один на одного, так і на суміжні сегменти ринку. Для ринку товарів та послуг основною формою його регулювання є технічне регулювання.

*Саморегулюючими організаціями визнаються некомерційні організації, створені в цілях саморегулювання, засновані на членстві, об'єднуючи суб'єктів підприємницької діяльності, виходячи з єдності галузі виробництва товарів (робіт, послуг) або ринку вироблених товарів (робіт, послуг), об'єднуючи суб'єкти професійної діяльності одного вигляду або ринку вироблених товарів (робіт, послуг), об'єднуючи суб'єкти професійної діяльності одного вигляду або об'єднуючи недержавні пенсійні фонди. (Під саморегулюванням розуміється самостійна і ініціативна діяльність, яка здійснюється суб'єктами підприємницької або професійної діяльності або недержавними пенсійними фондами, і цілю якої є розробка і встановлення правил і стандартів вказаної діяльності, а також контроль за дотриманням вимог вказаних правил і стандартів).