Ознайомлення дітей з частинами доби

При навчанні дітей розпізнавання частин доби достатньо обмежитися співвіднесенням правильного позначення кожної з частин доби (ранок, день, вечір і ніч) з відповідним проміжком часу і навчити визначати цей проміжок з характерною для нього діяльності та зовнішніми ознаками. Тому в «Програмі виховання в дитячому садку» рекомендується починати розвиток уявлень про час у молодшому дошкільному віці з розрізнення окремих частин доби, а в середній групі на цій основі показати послідовність, змінюваність частин доби і доби в цілому (одну добу змінюють інші, і настає новий день).

Для ознайомлення дітей з частинами доби можна використовувати набір із чотирьох картинок, де зображені види діяльності, характерні для кожної частини доби.

Картинки необхідно показати дітям по черзі і задавати запитання: «Коли це буває?»

За змістом діяльності, зображеної на картинці, і деякими об'єктивними показниками діти повинні визначити і назвати час.

Навіть діти першої молодшої групи намагаються, і досить успішно, визначають час добре знайомої діяльності. Намагаючись визначити час дії, малята називають в основному день і ніч.

Якщо на картинках зображена будь-яка активна діяльність при денному освітленні, діти кажуть, що це день; картинки з сутінковим освітленням або електричним світлом, в інтер'єрах яких були ліжка, визначають як ніч.

Конкретність мислення дітей третього року життя виражена в тому, що вони співвідносять те що зображено на малюнку зі своїм особистим досвідом,

наприклад: «Це буває, коли ми йдемо додому із садочка.

Вночі ми з мамою йдемо»(тобто зимового вечора.

Хлопчик їсть кашу. І я вдень їм кашу».

Різниця в засвоєнні навичок визначення і називання різних частин доби у дітей молодшого та старшого віку незначна. Справа в тому, що назви «ранок» і «ніч» дитина частіше за інших чує від дорослих як вдома, так і в ДНЗ.

Розрізнення ранку і ночі сприяють і типові об'єктивні показники: світло або темрява за вікном, схід сонця або місяця. Все це допомагає дітям у процесі повсякденного життя навчитися більш активно розрізняти і називати ці частини доби.

Розрізнення і називання дня і вечора як частин доби більше ускладнює дітей. Обсяг знань про ці поняття майже не збільшується від однієї вікової групи до іншої. Ймовірно, це пов'язано з тим, що діти рідше чують ці слова, до того ж слово «день» використовується в різних значеннях (день як добу, як половина доби і як частина доби). Для цих проміжків часу характерно різноманіття видів діяльності, межі їх розпливчасті, об'єктивні показники (влітку - для вечора, взимку - для дня) досить відносні.

Тому в активному словнику дітей слова «день» і «вечір» зустрічаються рідше.

Разом з тим аналіз показує, що навіть якщо слова – назви, відсутні в словнику дитини, це ще не означає, що він не має уявлення про ці відрізках часу.

Слова «день» і «вечір» замінюються часто зазначенням конкретних дій, що здійснюються в даний час («День - коли обідаємо», «Вечір - коли мама за мною прийде» і т. п.).

Іноді діти не змогли відповісти на питання: «Коли це буває?» - І тому, що не розуміли значення самого запитливо слова «коли?».

Дітям середнього дошкільного віку вже засвоюють послідовність і плинність часу, але в уяві багатьох з них послідовність частин доби має одну постійну точку відліку - ранок. У їхньому уявленні ніч закінчує добу, а ранок - починає.

Діяльність як більш знайома і конкретна ознака затушовує об'єктивні ознаки - ступінь освітленості простору, місяць, зірки (вночі).

Отже, в процесі навчання необхідно в більшій мірі включати об'єктивні показники для розпізнавання частин доби - положення сонця в різний час дня, різну силу освітленості землі, неба, а також різне забарвлення всього навколишнього в різні частини доби. Так, можна підмітити переважання блакитного кольору в ранкові години, жовтого в денні, сірого в вечірні і чорного в нічний час.

Ознака кольору зможе служити показником різних частин доби, тобто з'явиться можливість використовувати кольорові знаки, як моделі, що символізують один із значущих ознак кожної частини доби - її кольорову гаму.

При оволодінні дошкільниками навичкою розрізняти, називати частини доби і визначати їх послідовність відзначено такі особливості: 1) нерівномірність в оволодінні назвами частин доби; 2) виділення раніше тих частин доби, які частіше називаються дорослими, пов'язані з характерними видами діяльності і мають конкретні ознаки; 3) співвідношення показників частин доби з власним досвідом життя і діяльності; 4) визначення послідовності частин доби, як правило, починаючи з ранку.

Час сприймається дитиною опосередковано, з яких-небудь конкретних ознаками. Але ці конкретні ознаки («Ранок - коли світло і діти йдуть до дитячого садка», «Ніч - коли темно, діти і дорослі сплять») нестабільні, вони залежать від пори року, від географічного положення того чи іншого місця. При визначенні частин доби велике значення має індивідуальний досвід дитини. Ознаки ночі (темно, всі лягають спати) можуть бути не характерні для дітей, у яких батьки працюють по змінах. Тому індивідуальні особливості побуту повинні бути обов'язково враховані при навчанні дітей розрізненні частин доби.

Освоєння часу відбувається повільно і здійснюється лише через практичну діяльність самих дітей, коли вихователь спеціально виокремлює в ній цю сторону життя. Тому, навчаючи дітей, треба насичувати частини доби конкретними істотними ознаками дитячої діяльності, називаючи відповідний час.

Серед різноманітних видів діяльності, які щодня повторюються в режимі дня дитини, є постійні, що мають місце тільки в певний час: це прихід у дитячий сад, зарядка, сніданок, обід, післяобідній сон. Постійні види діяльності в першу чергу можуть бути використані в якості показників часу частин доби. Показати ці види діяльності і пов'язати час їх перебігу з певною назвою частин доби можна, розмовляючи з дітьми про цю діяльності та час показуючи цю діяльність на картинках.

Ознайомлення дітей з частинами доби згідно з «Програмою виховання в дитячому садку» починається з другої молодшої групи. У цьому віці треба навчити дітей розрізняти і позначати словами всі чотири частини доби. У зв'язку з особливостями даного віку для визначення кожної з частин доби ми мали б використовувати діяльність, максимально наближену до особистого досвіду кожної дитини.

Висновок :Вчити дітей спостерігати,закріплювати знання про частини доби в в різних видах діяльності.Сумісна праця батьків і дітей допоможе дітям правильно і швидше зрозуміти знання про частини доби.