Організація банківського кредитування

Самостійна робота № 29

«Організація і форми банківського кредитування»

План

1. Організація банківського кредитування

2. Форми банківського кредитування

 

Література

1. А.І.Щетинін Гроші та кредит: Підручник, 2006 – 432 с.

2. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. К.: кнеу, 2002. - 598 с.

 

Організація банківського кредитування

Залучені комерційним банком ресурси розміщуються в різні активи з метою отримання прибутків. Такі операції носять назву активних, і їх можна охарактеризувати принаймні з двох боків: з боку їх загальної організації і з боку форми, в якій нада­ються кредити. Перша сторона реалізує відносини між клієнтом і банком з приводу, скоріше, технологічної сторони, а саме з по­гляду визначення ступеня ризику і самої можливості надання кредиту. Друга сторона більшою мірою відбиває сутність еконо- мічних відносин між кредитором (банком) і позичальником (клі­єнтом) щодо балансування їх економічних інтересів, які реалізу­ються цими відносинами.

Слід зазначити, що процес кредитування, здійснюваний коме­рційними банками, є досить складним і вимагає добре розробле­ної правової основи. У нашій країні правова база для здійснення процесу банківського кредитування подана в таких законодавчих актах, як Закони України «Про банки та банківську діяльність», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво» та ін. Крім того, організація банківського кредитування регламентується і цілою низкою положень Національного банку України. Серед них особливе місце займає Положення «Про кредитування» (1995 р.), яке обумовлює основні принципи і форми банківського кредиту­вання.

Конкретна технологія надання кредиту визначається кожним комерційним банком і може відрізнятися від організації надання кредитів іншими банками конкретним набором дій. Однак у ці­лому процес підготовки видачі кредиту і його повернення має ба­гато спільного, і в ньому можна виокремити декілька етапів. Ос­новні з них такі:

Перший етап настає тоді, коли банк, отримавши заявку на одержання кредиту, в якій указується мета одержання кредиту, його сума, термін і дата погашення, приступає до аналізу об'єкта кредитування з метою визначення його сильних і слабких сторін. На цьому етапі банк, як правило, пропонує позичальникові нада­ти ряд документів. Серед них банк, звичайно, вимагає копії ста­туту й установчого договору, дані про кредити, які отримані в інших банках, бухгалтерський баланс і звіт про результати фі­нансової діяльності на останню звітну дату, техніко-економічне обґрунтування проекту, під який клієнт хоче отримати кредит, і інші документи. Метою роботи банку з майбутнім позичальни­ком виступає вивчення реальності й ефективності проектів, під які позичальник прагне одержати кредит.

Другий етап кредитування передбачає вивчення кредитоспро­можності позичальника. Для цього банк використовує насампе­ред ту інформацію, яку йому надає клієнт. Разом з тим банк ви­користовує й інші джерела інформації. Це можуть бути відомості, які знаходяться в базі даних банку, а також відомості, отримані із зовнішніх джерел. У нашій країні процедура одер­жання зовнішньої інформації ще не відрегульована законом, що утруднює доступ до відповідних матеріалів. Це, з одного боку, знижує можливості банку у швидкій і, головне, точній оцінці кредитоспроможності позичальника, а з іншого — може неви­правдано зачепити інтереси клієнта. У країнах з розвинутою рин­ковою економікою таку інформацію банкам надають спеціалізо­вані комерційні структури на підставі банківських документів, які підтверджують факт звернення за кредитом. При цьому закон чітко визначає, яку інформацію можна давати банкові, а яку ні.

Головною метою на другому етапі кредитування є з'ясування здатності позичальника повернути кредит. З цією метою банк роз­робляє систему показників, що дають можливість визначити поточ­ний фінансовий стан підприємства, ліквідність його активів, акурат­ність при розрахунках за раніше отримані кредити і т. ін.

На третьому етапі відбувається розробка умов кредитування і укладається сама кредитна угода. Існуюче законодавство де вста­новлює конкретних вимог до форми такої угоди, а основою для його розробки виступають відповідні статті Цивільного кодексу України. Важливим моментом при укладанні кредитної угоди ви­ступає визначення відсотка за кредит і умов його виплати.

Метою даного етапу виступає розробка таких умов кредиту­вання, які б чітко фіксували права та обов'язки сторін і давали можливість банкові і позичальникові максимально задовольнити свої інтереси.

Четвертий етап банківського кредитування включає заходи щодо організації контролю за виконанням умов кредитної угоди. Форми контролю і дії банку у випадку виникнення загрози непо­вернення кредиту або несплати відсотків визначаються конкрет­ною ситуацією. Однак відшкодування банкові непередбачених втрат або неотриманих прибутків, як правило, можливе тільки пі­сля відповідного судового розгляду.

Важливість даного етапу для банку важко переоцінити, тому що він є реалізацією кредитної угоди. Оперативність оцінки си­туації, яка склалася в процесі використання кредиту, і різномані­тність форм і методів впливу на позичальника виступають для банку визначальною гарантією зменшення можливого кредитно­го і процентного ризику.

Заключний етап кредитування пов'язаний з поверненням кре­диту і відсотків за ним, якщо в кредитному договорі не передба­чено інший порядок сплати відсотків. У практиці дуже часті ви­падки продовження (пролонгації) термінів кредиту, тоді в письмовій формі робляться зміни і доповнення до вже укладеної кредитної угоди.

Класифікація банківських кредитів визначається тією озна­кою, яку покладено в основу розмежування кредитів. Насамперед усі кредити розмежовують за термінами їх використання. За цією ознакою в Україні виділяють такі кредити:

ü Короткострокові - це кредити, що видаються на термін до 1 року. Як правило, вони пов'язані з необхідністю вирішення тимчасових фінансових проблем, що виникають у підприємства в процесі виробництва.

ü Середньострокові кредити видаються на термін до 3 років. Як правило, ці кредити пов'язані з оплатою придбаного устатку­вання, фінансуванням капітальних вкладень, купівлею технологій або патентів.

ü Довгострокові кредити надаються на термін більше 3 років. Зазвичай вони пов'язані з реконструкцією підприємства, розши­ренням виробництва, новим будівництвом і т. ін.

Друга важлива класифікаційна ознака - забезпеченість кре­диту. За цією ознакою виділяють два види кредитів:

ü забезпечені - видаються під заставу майна, цінних папе­рів, майнових прав. До них також належать кредити, забезпечені гарантіями банку, поручительством і майном третіх осіб, свід­ченням страхової організації тощо;

ü незабезпечені (бланкові) - видаються під зобов'язання по­зичальника вчасно погасити взятий кредит. Такі кредити менш поширені. Вони пов'язані з підвищеним ризик)м, і плата за такі кредити, звичайно, вище тих позичок, що будь-яким способом забезпечені.

Кредити розрізнюються також за методом надання і способа­ми їх погашення. Це такі види кредитів:

ü кредити, надані в разовому порядку. За ними зазвичай при­ймаються окремі рішення банку;

ü позички, надання яких здійснюється в межах заздалегідь встановленого ліміту відповідно до кредитної лінії. Такий кредит реалізується звичайно через оплату розрахункових документів (чеків, платіжних доручень тощо), які надаються позичальником до оплати;

ü гарантійні кредити, які ще називають резервними. їх відмін­ність від розглянутих вище полягає в тому, що заздалегідь обу­мовлюється дата надання кредиту, або ж банком видається гара­нтія про надання позичальнику позики, якщо у нього виникне така потреба.

Важлива також класифікація кредитів за термінами їхнього погашення:

ü кредити, погашення яких здійснюється одночасно із закін­ченням терміну, на який вони були видані;

ü кредити, повернення яких проходить після закінчення яко­гось умовного терміну (наприклад, місяця або кварталу);

ü кредити, що погашаються відповідно до особливих умов, обговорених у кредитній угоді. Такими умовами можуть бути можливість дострокового погашення за вимогою кредитора або за бажанням позичальника, погашення в розстрочку, з регресом платежів і ін.

Дещо особливе місце займає класифікація кредитів, побудо­вана за такою ознакою, як характер і спосіб сплати відсотків. Відповідно до даної класифікаційної ознаки виділяють кредити:

ü з фіксованою процентною ставкою, що не змінюється про­тягом усього терміну дії кредитної угоди;

ü змінною (плаваючою) ставкою відсотка. Умови і межі змін зазвичай обговорюються в угоді про кредит;

ü зі сплатою відсотка в міру використання позички. Цей вид кредиту зустрічається досить часто;

ü дисконтні кредити, тобто такі, за якими сплата відсотка від­бувається одночасно з одержанням позички.