Розміри на складальних кресленнях

Самостійна робота №27

Тема: СКЛАДАЛЬНЕ КРЕСЛЕННЯ. СТВОРЕННЯ СПЕЦИФІКАЦІЇ.

План.

1. Складальні одиниці.
2. Складальне креслення.
3. Специфікація. Види специфікації.
4. Прийоми створення специфікації.

 

Складальні одиниці.

Складальна одиниця – це частина виробу, складові частини якого підлягають з'єднанню між собою на підприємстві-виготівнику складальними операціями (згвинчуванням, зчленовуванням, клепкою, зваркою, паянням, опресовкою, розвальцьовуванням, склеюванням, зшиванням, укладанням і т.п.), наприклад: автомобіль, верстат, телефонний апарат, мікромодуль, редуктор, зварний корпус, маховичок з пластмаси з металевою арматурою.

Складальне креслення.

 

Складальне креслення — документ, який містить зображення складальної одиниці та інші дані, потрібні для її складання (виготов­лення) і контролю.

Конструкцію складальної одиниці утворю­ють деталі, з яких вона складається, а також з'єднання цих деталей.

Виконання креслень складальної одиниці ґрунтується на розумінні й призначенні скла­дальної одиниці, її структури та її конструк­ції, форм зв'язку між деталями, конструкцій деталей тощо.

Складальне креслення містить:

а) зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розміщення та взаємний зв'язок окремих його частин;

б) розміри та інші параметри і вимоги, які виконують і контролюють під час складання виробу, вказівки про спосіб з'єднання частин виробу;

в) номери позицій складових частин виробу;

г) основні характеристики виробу;

д) габаритні, встановлювальні, приєднувальні, а також довідкові розміри.

Послідовність виконання складального креслення:

Наведемо лише деякі вимоги, які слід вра­ховувати, виконуючи ескізи для складальних креслень.

1. Вибір головного вигляду деталі на ес­кізі не слід пов'язувати з розміщенням її у виробі.

2. Кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів) і їх розробка мають бути настіль­ки повні, щоб за ними можна було виконати складальне креслення.

3. На ескізах спряжених деталей слід ви­тримати однакові розміри, бо інакше склас­ти виріб буде неможливо.

4. Для спряжених поверхонь переважно беруть однакові знаки шорсткості.

Перевіривши зроблені ескізи щодо пра­вильності виконання зображень, нанесення розмірів, шорсткості, умовних позначень тощо, виконують складальне креслення:

а). вибирають потрібну й достатню кіль­кість зображень (виглядів, розрізів, перері­зів), які розкривають конструкцію виробу на складальному кресленні;

б). залежно від складності виробу та його габаритних розмірів визначають масштаб креслення й обирають формат паперу відповідно до ГОСТ 2.301-68. Наносять рамку і виділяють місце для основного напису;

в). проводять осі симетрії й намічають габаритні прямокутники для розміщення окремих зображень;

г). наносять контур основної деталі виробу, причому побудову бажано вести одночасно на всіх намічених зображеннях; разом з виглядом деталі виконують і потрібні її розрізи;

д). інші деталі креслять приблизно в тій самій послідовності, в якій їх приєднують; на складальному кресленні виконують розрізи, перерізи, виносні елементи і т.ін.;

е). перевіряють зроблене креслення, обводять лінії видимого і невидимого контурів, заштриховують розрізи та перерізи;

ж). проводять виносні та розмірні лінії, про­ставляють розмірні числа;

з). заповнюють основний напис;

и). на окремому аркуші (аркушах) виконують специфікацію виробу;

к). наносять позиції деталей виробу на кре­слення.

Кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів) залежить від складності констру­кції і має бути мінімальна, але достатня для повного уявлення про будову виробу. Навча­льне складальне креслення найчастіше ви­конують у двох або трьох основних зобра­женнях, застосовуючи місцеві й додаткові ви­гляди, прості, складні та місцеві розрізи, пе­рерізи тощо.

Розміри на складальних кресленнях

На складальному кресленні виробу нано­сять:

1. Габаритні розміри, які характеризують висоту, довжину і ширину виробу або його найбільший діаметр. Якщо якийсь із цих розмірів змінний унаслідок переміщення рухомих деталей механізму, то на кресленні показують розміри граничних положень рухо­мих.

2. Монтажні розміри, які потрібні для пра­вильного поєднання між собою деталей, розміщених у виробі у безпосередньому зв'яз­ку.

3. Установлювальні розміри, що визнача­ють величину елементів, за якими виріб установлюють на місце його монтажу або при­єднують до іншого виробу.

4. Експлуатаційні розміри, які показують деякі розрахункові та конструктивні характеристики виробу.

Розміри окремих деталей або їх елемен­тів на складальному кресленні не простав­ляють.

 

Номери позицій

На складальному кресленні всі складові виробу нумерують відповідно до номерів по­зицій, нанесених у специфікації виробу, тобто за правилами ГОСТ 2.108-68 спочатку за­повнюють специфікацію, а потім з неї пере­носять на креслення відповідні номери по­зицій. Номери позицій слід проставляти на тому зображенні, на якому деталь проекціюється як видима, віддаючи перевагу основ­ним виглядам або розрізам, розміщеним на їх місці.

Номери позицій проставляють на полич­ках ліній-виносок, які заходять на зображен­ня деталі і закінчуються точкою.

Лінії-виноски і полички виконують тонки­ми суцільними лініями, причому лінії-винос­ки не мають перетинатись між собою і, якщо можливо, не бути паралельними лініям штриховки розрізів і перерізів.

Розміщують номери позицій паралельно основному напису креслення поза контуром зображення, зазвичай групуючи їх у рядок або в колонку.

Номер позиції проставляють на кресленні переважно лише один раз. Цифри для номе­рів позицій мають бути на один-два розміри більші за розмір шрифту розмірних чисел.