Адміністративна відповідальність

Адміністративні санкції становлять міри адміністративного впливу за допомогою адмі­ністративно-правових норм, що містять осуд винного та його вчинку і що припускають негативні наслідки для правопоруш­ника. Особливостями адміністративних санкцій є: відсутність важких правових наслідків; застосування по відношенню до менш тяжких податкових правопорушень (проступків); не тяг­нуть судимості.

Підставою адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність адміністративного правопорушення — вина (умисна чи необережна) дія чи без­діяльність, що зазіхає на суспільні відносини, які охороняють­ся законом, за що законодавством передбачена адміністратив­на відповідальність. До адміністративної відповідальності мо­жуть бути притягнуті громадяни та посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства. Адміністративній відпо­відальності підлягають особи, що досягли на час вчинення пра­вопорушення шістнадцятирічного віку, осудні.

Із всіх видів адміністративних стягнень податковим орга­нам надано право використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, встановлених за вчинення відповідних правопорушень, в сумах, кратних певному показ­нику (неоподатковуваному мінімуму заробітної плати).

Розмір штрафу залежить від періодичності здійснення правопорушень: так, при здійсненні протягом року після накладення адміністративного штрафу однорідного правопорушення розмір штрафу, що накладається повторно, зростає.

При накладенні подібного стягнення законодавець диференціює поняття «момент здійснення» у залежності від типу правопорушень. Для звичайних правопорушень при численні терміну накладення стягнення таким є момент здійснення правопорушення. При здійсненні триваючого правопорушення, відповідно, момент його виявлення. Триваючими правопорушеннями визнаються такі, котрі характеризуються безупинним здійсненням єдиного складу певного діяння. Термін, протягом якого може бути накладене стягнення, — той самий в обох випадках — два місяці.

2.3 Фінансова відповідалність — покарання упов­новаженим органом платника податків за вчинення податко­вого правопорушення в порядку, встановленому фінансово-пра­вовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів по забезпеченню грошових надходжень в бюджет. Дуже часто між фінансовими і адміністративними санкціями ставлять знак рівності. Проте така позиція вимагає докладної аргументації. Нам видається, шо фінансові санкції відрізняються від адміні­стративних, які застосовуються за податкові правопорушення за такими підставами. По-перше, вони розрізняються за суб'єк­тами (якщо при адміністративних — це тільки фізичні особи, то при фінансових — і юридичні, і фізичні). По-друге, адміні­стративні санкції реалізуються в грошовій формі, саме цей термін і підходить їм ближче, тоді як фінансові санкції значно ширші грошових. По-третє, фінансові санкції за податкові правопору­шення засновані на податковому примусі, і характеризуються специфічними рисами.

Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства виступає в формі:

— стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет в формі податку;

— штрафу (що накладається податковими органами);

— пені, що стягується із платника за затримку внесення податку.

Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкрет­ними нормативними актами, що характеризують окремі види податків або відповідальність платників.

На відстрочені або розстрочені суми повинна нараховуватись пеня, якщо інше не передбачено в рішенні про відстрочку.

Згідно з Законом України «Про списання і реструктизацію податкової заборгованості платників податків» платникам податків, які мають безнадійну до сплати податкову заборгованість надається можливість реструк-туризувати її, тобто їм надається розстрочка сплати рівними частками.

. Після прийняття податковим органом рішення про рест­руктуризацію заборгованості за його заявою боржник зобов'я­заний щомісяця вносити належну суму боргу в бюджет. У ви­падках несплати сума податкової заборгованості стягується податковими органами в безспірному порядку. Сплата реструктуризованої заборгованості починається з 1 січня.

3.Відповідальність податкових та інших органів за порушення податкового законодавства Органи державної податкової служби України, їх посадові особи можутьбути притягнуті до відповідальності у випадках: - безпідставного завищення об'єкта оподаткування за результатами перевірки платника податку; - нанесення збитків платнику податку тощо. Банки, як особи, що сприяють сплаті податків, притягуються довідповідальності за наступні дії або бездіяльність: - неповідомлення податкових органів про відкриття або закриття рахунків платникам податків; - за порушення строків перерахування податків, інших обов'язковихплатежів до бюджету, державних цільових фондів тощо. Зокрема, згідно ст.25 Закону України “Про державну податкову службу вУкраїні” посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу, передбачену законодавством, відповідальність. При порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав ізаконних інтересів громадянина відповідний орган державної податкової служби зобов'язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодуваннязавданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Посадова чи службова особа податкової міліції, яка виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. Посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежне виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку. Дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду чи прокуратури. У ст.13 згаданого Закону сказано, що посадові особи органів державноїподаткової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконанняпокладених на органи державної податкової служби функцій. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органівдержавної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державноїподаткової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державногобюджету. Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати комерційної та службової таємниці. Стаття 1663 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за дискримінацію підприємців органами владиі управління, а саме: заборона створення нових підприємств чи іншихорганізаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а такожвстановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції, примушування підприємців до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів, прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного становища на ринку, встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону республіки в інший, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців, що призводить до монополізації ринку певного товару, обмеження прав підприємців щодо придбання та реалізації товарів, встановлення заборон чи обмежень відносно окремих підприємців або груп підприємців — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Способи ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можна об'єднати в шість основних груп:
1) неподання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою обов'язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);
2) заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;
3) приховування об'єктів оподаткування;
4) заниження об'єктів оподаткування;
5) неутримання чи неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб громадян, котрим вони виплачувались;
6) приховування втрати підстав для пільги з оподаткування або неповідомлення про неї.
Неподання декларації про доходи чи прибутки містить у собі навмисне ухилення від сплати податків, тобто підприємство працює, отримує прибутки, однак декларацію не подає і податки не сплачує. Можуть бути також випадки, коли ухилення від сплати обов'язкових платежів сталось тоді, коли в особи не було умислу на несплату їх. У цьому разі вона може бути притягнута лише до адміністративної відповідальності за невчасне подання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів. Так, відповідно до ст. 20 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку, котрі не подали або невчасно подали до податкового органу декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10 % суми нарахованого податку на кожний випадок порушення.
Для всіх видів податків, зборів, інших обов'язкових платежів відповідними нормативними актами визначено терміни сплати їх. З моменту закінчення визначених термінів настають наслідки у вигляді ненадходження коштів до бюджетів та державних цільових фондів.
Приховання або заниження об'єктів оподаткування характеризується більш широко.
Приховання об'єктів оподаткування полягає в тому, що декларація про доходи подається, але в ній не вказано всієї суми одержаного прибутку, тобто окремо отримані прибутки приховуються. Складається ситуація, коли фактично прибуток є, але він не декларується і ніякий податок з нього не нараховується і не сплачується. Значення немає, як саме було приховано прибуток — продано товар за готівку, а оформлено угоду як дарування, навмисно не відображено прибуток у надії на те, що це залишиться не помітним, та ін.
Заниження об'єктів оподаткування — це декларування суми прибутку меншої, ніж та, яку було отримано насправді.
Приховання об'єктів оподаткування обов'язково поєднується із посадовим підлогом у тому разі, коли посадова особа в офіційні документи державного обліку вносить свідомо неправдиві відомості і подає їх до Державної податкової адміністрації. За таких обставин дії посадової особи слід додатково кваліфікувати за ст. 172 КК України. Якщо внаслідок умисно вчинених посадовими особами злочинних дій при ухиленні від сплати податку підприємству, організації, громадським інтересам та окремим громадянам завдано істотної шкоди, то ці дії слід додатково кваліфікувати за ст. 165 КК України. Шкода організаціям, підприємствам та установам завдається тим, що за несплату податків з їхніх рахунків стягуються штрафи.
У випадках, коли встановлено факт несплати податків суб'єктом підприємницької діяльності, який функціонує без реєстрації в установленому порядку або без спеціального дозволу (ліцензії), дії осіб (як громадян, так і посадових осіб) слід кваліфікувати відповідно за статтею 148 за порушення встановленого порядку заняття підприємницькою діяльністю, а в разі подання неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання пільг при оподаткуванні — відповідно за статтею 148 КК України як за шахрайство з фінансовими ресурсами.
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тягне за собою застосування до неплатників штрафу (фінансових санкцій) та за наявності умисної або службовим станом” — ст. 364 “Зловживання владою або службовим становищем”, ст. 148 “Порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю” — ст. 202 — “Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю”, ст. 148 “Шахрайство з фінансовими ресурсами” — ст. 222 з тією ж назвою, ст. 167 “Халатність” — ст. 367 “Службова недбалість”, ст. 80 “Приховування валютної виручки” — ст. 207 “Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті”.

 

ВИСНОВОК

 

Отже, підсумовуючи роботу, слід виділити актуальність даної теми, оскільки податковий механізм будь-якої економічної системи — це важливий важіль за рахунок якого можна скерувати діяльність підприємницького сектору економіки до пожвавлення або занепаду. Податкова система — це та сфера, за рахунок якої держава отримує кошти для державного регулювання,дотримання певного курсу реформ і т.д. Тому відповідальність запорушення податкового законодавства важлива ланка цього процесу.

Існує багато різних тверджень щодо жорсткості в Україні відповідальності

за порушення податкового законодавства. Одні дотримуються думки, що потрібні більш жорсткі міри, інші — навпаки.

На мій погляд відповідальність за порушення податкового законодавства має бути краще врегульована відповідно до пропорційності розмірів податкових правопорушень.

Суспільству потрібно найти ту рівноважну крапку, коли платник податків

настроєний, в кращому варіанті, сплатити в повному обсязі податки, збори, інші обов’язкові платежі, ніж обходити різними злочинними способами їх, а державна податкова політика мала б на меті не забивання платників податків величезною кількістю різних платежів, а навпаки, максимально спростити податкову систему в країні.

Існуючий податковий тиск, на мій погляд, зависокий, тому платники

податків намагаються в будь-який спосіб уникнути або обійти певні види

платежів.

України має бути визнана пріоритетність удосконалення українського

податкового законодавства. У суспільстві повинно бути розуміння того, що хитлива податкова система підриває основу бюджетної системи країни, провокує політичну нестабільність і соціальну напруженість.

Комплексні перетворення, спрямовані на упорядкування і раціоналізацію

податкової системи, є в даний час загальновизнаною необхідністю. Їхня успішна реалізація буде сприяти оздоровленню фінансової системи і проведенню ефективної державної економічної політики.

На даному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, податкове

законодавство не досконале; податкова служба носить більш силовий, ніж

контролюючий характер; законодавець не приймає рішучих дій щодо

вдосконалення законодавчої бази податкової системи загалом.

Налагодження партнерських відносин між державною податковою службою і

платниками податків — юридичними та фізичними особами має велике значення в умовах проведення податкової реформи, вдосконалення порядку

адміністрування податків і зборів та формування високого рівня податкової культури населення.

На сьогодні державна податкова служба рухається у напрямі відмови від

чисто фіскальних методів роботи у бік зменшення податкового тиску,

спрощення обліку та звітності, вдосконалення механізмів оподаткування:

Втілення податкових ініціатив в Україні, спрямованих на

поліпшення податкового клімату в державі, підтримку та стимулювання

економіки, вітчизняного товаровиробника, — наочний тому приклад.

Слід зазначити, що найважливішою умовою реалізації всіх заходів,

спрямованих на поліпшення податкового клімату, вдосконалення податкового

законодавства є забезпечення високого рівня добровільної та своєчасної сплати податків і зборів до бюджету та державних цільових фондів.