3.1 Значення промислового маркетингу підприємства в розвитку ринкових економічних відносин в Україні
Проведені в Україні радикальні економічні реформи створюють міцне підґрунтя для використання переважно економічних методів управління промисловим ринком. Успіх економічних реформ нерозривно пов’язаний із поглибленням та вдосконаленням товарно-грошових відносин, у тому числі за рахунок переходу від стихійного маркетингу до розвинутої системи маркетингових взаємовідносин на промисловому ринку.
Удосконалення господарського механізму націлене, у першу чергу, на зміцнення економіки та підвищення міжнародного авторитету країни за допомогою виходу на світовий рівень науки, техніки, технології й організації сучасного виробництва[20, c 67].
Розпочаті в Україні заходи з перебудови роботи всіх господарських комплексів, включаючи й промисловий, створюють у країні принципово нову обстановку, коли в руках керівників різного рівня і, що найважливіше, підприємств-виробників зосереджується вся повнота відповідальності за кінцеві результати виробничо-збутової діяльності господарських одиниць.
У сформованих ринкових умовах особливу увагу доцільно приділяти розвиткові промисловості, яка має для держави стратегічне значення. Необхідно відзначити той факт, що економічний інтерес до відродження промисловості зумовлений внутрішньою потребою України. Розв’язанню актуальних виробничо-економічних завдань, пов’язаних із насиченням внутрішнього промислового ринку, сприяє організація виробництва і збуту продукції на основі принципів і методів маркетингу із чіткою орієнтацією на вимоги ринку й задоволення платоспроможного попиту споживачів. Іншими словами, утілення цих завдань неможливе без орієнтації на використання промислового маркетингу[29].
Промисловий маркетинг можна визначити як діяльність у сфері ринку товарів виробничо-технічного призначення, направлену на просування цих товарів (послуг) від підприємств, які їх виробляють, до тих організацій і фірм, які набувають їх для подальшого використання у виробництві або перепродажу без змін. За А. І. Ковальовим: “Суть промислового маркетингу полягає в створенні для клієнтів споживчої вартості товарів і послуг, які направлені на задоволення потреб організацій і досягнення їхніх цілей”.
Необхідність застосування принципів промислового маркетингу в Україні зумовлена розірванням економічних зв’язків між виробниками й споживачами, взаємини між якими раніше регулювалися централізовано. Сьогодні, коли кожне підприємство-виробник управляється самостійно, проблеми маркетингу набули першорядної ваги. Адже маркетинг у широкому значенні цього слова являє собою діяльність із виявлення потреб людей та їх задоволення найбільш ефективним способом. На макрорівні маркетинг відіграє роль каталізатора економічного розвитку, оскільки він допомагає:
· найбільш ефективно узгодити пропозиції доступних товарів та послуг із існуючими потребами покупців;
· забезпечити вихід нових продуктів та послуг на ринок;
· долучити споживачів до ринкової економіки [3, c.12-13].
Остання функція особливо важлива для країн, які перебувають на етапі формування цивілізованої ринкової економіки. Як на рівні підприємства, так і на рівні країни промисловий маркетинг дозволяє вирішувати щонайменше триєдине завдання:
· по-перше, він може бути використаний як ефективний інструмент визначення стратегії економічного розвитку й напряму структурної перебудови при заданих умовах обмеження природних, трудових і фінансових ресурсів, оскільки дозволяє проаналізувати особливості середовища діяльності та порівняти їх із наявними та потенційними можливостями економічного суб’єкта;
· по-друге, промисловий маркетинг може сприяти трансформації економічної та соціальної системи, допомагаючи контролювати зміни у сфері попиту та пропозиції;
· по-третє, промисловий маркетинг допомагає просуванню основних ідей трансформації, сприяючи їх розвитку та сприйняттю різними верствами та соціальними групами суспільства[33, c 16].
Взаємозв’язок між маркетинговою діяльністю й економічним розвитком має в цілому двосторонню спрямованість, оскільки маркетинг одночасно виступає і як стимул, і як наслідок економічного розвитку. Він може відігравати провідну роль, прискорюючи економічний розвиток, чи наслідувати його з невеликим відривом.
Залежно від особливостей середовища промисловий маркетинг виконує одне із цих завдань або обидва відразу. Якщо економічний розвиток відбувається відносно рівномірно та досить високими темпами, промисловий маркетинг справляє сильний стимулюючий вплив. Якщо ж економічний розвиток проходить спонтанно, маркетинг може відставати від нього, поки не буде досягнутого певного поворотного пункту. В умовах трансформації економіки цей пункт пов’язаний із невідворотністю економічних і політичних реформ, викликаних розвитком ринкової економіки [21, c 31].
Промисловий маркетинг дозволяє визначити шляхи оптимального використання наявних виробничих потужностей для задоволення потреб споживачів. Двома важливими інструментами промислового маркетингу в стимулюванні економічного розвитку є розвиток ринково орієнтованої системи менеджменту та приваблення національних і зарубіжних інвесторів. Така модель була розроблена для опису процесу економічного розвитку та факторів, що впливають на нього, в умовах країн, які розвиваються. Але цю модель можна використати для пояснення багатьох економічних процесів, які відбуваються під час розвитку ринкової економіки.
Подолання економічної стагнації, характерної для трансформаційного процесу, прямо пов’язане із залученням нової методології менеджменту та інвестицій. Сприйняття та розвиток маркетингової орієнтації допомагає успішно вирішувати більшість проблем відповідного періоду [20, c 15].
Промисловий маркетинг як один із наслідків економічного розвитку суспільства можна проаналізувати на прикладі розвинутих країн. Прогрес виробництва в епоху промислової революції відкрив безліч можливостей для насичення ринку різноманітними товарами та послугами. Рух суспільства від ринку виробника до ринку споживача супроводжувався загостренням проблеми попиту та необхідності ретельного вивчення потреб споживачів. Розвиток маркетингових інститутів та інструментів дозволив оптимізувати використання обмежених ресурсів суспільства для задоволення постійно зростаючих потреб покупців. На певному етапі з’ясувалось, що подальший економічний ріст просто неможливий без активного використання маркетингу.
Аналогічний процес розвитку маркетингу під впливом корінних змін в економічній системі суспільства виникає в процесі формування та розвитку ринкового управління економікою. Еволюція маркетингу в цьому випадку безпосередньо пов’язана із процесом децентралізації й виступає не тільки наслідком, але й вагомим інструментом суспільної трансформації[30, c 18].
Аналіз еволюції маркетингу в процесі трансформації суспільства від централізовано керуючої системи до ринкової економіки показує, що для розвитку промислового маркетингу потрібен ряд об’єктивних передумов, до яких можна віднести:
· наявність ринку споживачів, де пропозиція товарів перевищує попит і споживач може самостійно здійснювати власний вибір;
· наявність розвинутого конкурентного середовища й достатньо низького рівня монополізації економіки;
· регулювання цін на більшість товарів та послуг на рівні підприємства;
· самостійність підприємств у прийнятті рішень щодо питань виробництва й реалізації товарів та послуг;
· наявність добре розвинутої інфраструктури, необхідної для здійснення ефективної маркетингової діяльності[14, c 23].
Однією з найбільших передумов промислового маркетингу є наявність демонополізованого ринку споживача. Головний принцип сформулювати можна таким чином: одиниця бізнесу (тобто підприємство) може покращити результати своєї діяльності лише шляхом задоволення потреб споживача більш досконалими, ніж у фірми-конкурента, методами.
Проте здійсненню ефективної маркетингової діяльності промисловими підприємствами в існуючих економічних умовах перешкоджає ряд факторів, серед яких важливими доцільно вважати такі [3, с. 33]:
· низький рівень конкурентоспроможності більшості промислової продукції, що випускається вітчизняними виробниками;
· повільний перехід цих підприємств на випуск нових видів товарів;
· значне відставання технічного рівня певних промислових товарів від світових виробів-аналогів або навіть їхня ліквідація;
· неузгодженість промислової продукції з міжнародними стандартами й сучасними вимогами до її якості;
· відокремленість від участі в перспективних наукових програмах з випуску новітніх товарів промислового призначення на умовах міжнародної співпраці;
· занепад у державі науково-технічної інфраструктури, нестабільність фінансової та нерозвинутість інформаційної інфраструктури;
· відсутність стабільного законодавства й визначеності умов ведення підприємницької діяльності суб’єктами господарювання тощо.
Сучасне товарне виробництво відрізняється величезною кількістю об’єктів і суб’єктів ринкових трансакцій, складністю взаємозв’язків та взаємозалежностей. Розуміння цієї закономірності, вивчення ринкових потреб та формування відповідної реакції на зміну маркетингового середовища передбачає обробку великих інформаційних потоків та оволодіння сучасними інструментами ринкового аналізу. Інформаційна інфраструктура стає таким же обов’язковим елементом забезпечення розвитку промислового маркетингу, як і банківська, транспортна, розподільча, комунікаційна та інші види інфраструктур. Серед останніх, наприклад, на сучасному етапі розвитку економіки України особливого значення набуває банківська інфраструктура, яка забезпечує рух грошових ресурсів між господарюючими суб’єктами і створює умови для інвестиційної діяльності. Недоліки в розвитку банківської інфраструктури негативно відбиваються на фінансовій діяльності одиниць бізнесу та обмежують можливості розвитку промислового маркетингу[23, c 37].
Доцільно відзначити й той факт, що промисловий маркетинг дає змогу спрогнозувати ситуації запобігання помилкам, не говорячи вже про ефективні методи організації збуту продукції, які можуть забезпечити підприємству сталі позиції на ринку. Промислова сфера особлива, оскільки залежить від сезонності виробництва, зовнішньоекономічних зв’язків, участі держави в розвитку промислового комплексу, а тому потребує особливого підходу, який надає саме промисловий маркетинг. Невміння здійснювати ретельний аналіз ринку і якісне маркетингове планування часто призводить до створення неефективної стратегії щодо нового виду продукції чи освоєння ринку. Тому розуміння специфіки промислового маркетингу має особливе значення в практичному використанні традиційних маркетингових інструментів і розробці відповідної маркетингової стратегії підприємством [5, с. 32].
3.2 Проблема маркетингової політики комунікацій на промисловому підприємстві
Реалізація маркетингових завдань неможлива без ефективної системи комунікацій. Тому що без неї прийнята ціна або вдало обрана система розподілу не можуть дати відповідного результату.
Саме тому одним із чотирьох "китів" маркетингу є комунікаційна політика[4, с. 311].
Маркетингова політика комунікацій – це комплекс заходів, які використовує фірма для інформування, переконання чи нагадування споживачам про свої товари (послуги) [5, с. 18]. Вона реалізується за допомогою відповідного процесу.
Вважається, що особливість промислової політики комунікації полягає в тому, що компанія має справу з іншими організаціями, а не з кінцевим споживачем. Маркетолог промислового підприємства повинен не забувати про кінцевого споживача, а бачити бізнес посередників, щоб розуміти, що відбувається з товаром на всьому його шляху.
Головне завдання маркетингової політики комунікацій на промисловому підприємстві є формування ефективного процесу, яке здійснюється за таким алгоритмом [1, с. 179-185]: аналіз ситуації, виявлення цільової аудиторії, план маркетингових заходів, вибір звернення, вибір засобів поширення інформації, вибір засобів впливу: реклама, пропаганда, стимулювання, персональний продаж, формування каналів зворотного зв'язку, розрахунок бюджету. Отже, основними інструментами комунікаційної політики є: реклама; стимулювання збуту; персональний продаж; пропаганда [6, с. 311].
Реклама потребує значних витрат, а тому мусить бути ретельно спланованою і організованою. Зміст рекламної роботи на промисловому підприємстві (який має три складники: джерела інформації, форми передачі і адресат) зображено на рис. 2 [7, с. 202]. На наш погляд, в більшості випадків реклама промислових товарів повинна містити таку інформацію: призначення та відмінні особливості товарів, досвід використання їх іншими споживачами, гарантії відносно якості, після продажний сервіс.
Пропаганда – це планомірне, систематичне й економічно ефективне встановлення зв'язків між фірмою і громадськістю (клієнтами, постачальниками, посередниками, акціонерами, робітниками, службовцями, іншими фірмами, державою) з метою завоювання чи зміцнення довіри, створення відповідного іміджу, поширенням комерційно важливих даних через засоби масової інформації.
Якщо оцінити реальну ситуацію, то сьогодні пропаганда – найменш розвинута форма маркетингової комунікації в Україні. І хоч за даними експериментального опитування, мають майбутнє такі послуги пропаганди, як "створення репутації" (60 % опитуваних), "проведення інформаційних компаній" (54 %), "управління кризовими ситуаціями" (52 %), "розроблення комунікаційних стратегій" (33 %), "розвиток корпоративних зв'язків" (29 %), все ж серйозних замовлень на запропоновані технології пропаганди поки що нема [4, с. 54].
Паблік рилейшнз за характером впливу на обсяги продажу не належить до тих напрямків маркетингової політики комунікацій, які спонукають споживача, відклавши все, бігти до магазину за покупкою. Пропаганда маркетингової комунікації на промисловому підприємстві, особливо важлива у сфері послуг. Саме тут її головна особливість, що полягає у надходженні інформації від незалежного, а тому об'єктивного джерела, робить пропаганду найдійовішою з погляду досягнення мети маркетингової комунікації.
Стимулювання збуту – це використання короткотермінових заходів, спрямованих на швидке реагування ринку у відповідь на пропонування фірмою своєї продукції. По суті, це пряме заохочення споживачів здійснити ку-півлю продукту чи послуг фірми, тоді як реклама чи пропаганда лише створює імідж або популяризує їх.
Найактивніше стимулюють працівників такі промислові підприємства, як "Х'юлет-Пакард", "Кодак" [8, с. 51]. Тепер ринок промисловості України бурхливо розвивається. Але оцінка товарів споживачем, його мотиви купівлі майже не враховують виробники. Тому підприємствам потрібно знову завойовувати внутрішній ринок, привернути та посилити увагу до українських товарів. Потрібно належно впливати на почуття людини та спонукальні мотиви її поведінки, створювати позитивний образ власної продукції.
У засобах масової інформації комунікаційної політики широко використовують персональний продаж, тобто прямий контакт представника підприємства із споживачем. Про його значення для промислових підприємств свідчить рівень затрат, щодо його здійснення. Наприклад: фірми, що виробляють запасні деталі для автомобілів у середньому витрачають на персональну продажу 2,9 % обсягу коштів, отриманих від реалізованих товарів (у три рази більше порівняно з рекламою). Підприємства, які виготовляють комп'ютери, за тому ж рівня на рекламу (тобто 1 %), на персональну продажу затрачають 10 % [8, с. 212].
Сучасний маркетинг потребує набагато більшого, чим просто створення хорошого товару, призначення йому привабливої ціни, забезпечення його доступності для цільових споживачів. Фірми повинні ще здійснювати комунікацію зі своїми замовниками. Тому в змісті комунікацій не повинно бути абсолютно нічого зайвого. Щоб забезпечити діючу комунікацію, фірми наймають рекламні агентства для створення ефективних оголошень, спеціалістів із стимулювання збуту для розроблення заохочувальних програм і спеціалістів для створення образу організації. Фірми навчають свій торговий персонал бути привітливим і обізнаним. Для більшості фірм питання виникає не в тому, щоб займатися комунікацією чи ні, а в тому, скільки і як саме витрачати коштів у цій сфері.
Здійснення реформи господарського життя виявило безліч проблем, пов'язаних із запровадженням нових методів управління, заснованих переважно на маркетинговій політиці. В цих умовах особливого значення набуває організація комунікаційної діяльності як елемент комплексу маркетингу.
Однак за історичних обставин в Україні ще немає достатнього досвіду такого управління. Доводиться констатувати, що складності, з якими зіштовхуються підприємства під час здійснення ефективної комунікативної політики, переконливо показують нагальність створення організаційно-методичних основ управління комунікаціями фірм. Це, своєю чергою, потребує побудови цілісної програми управління комунікаційною діяльністю на даному рівні, створення алгоритму формування комунікаційних програм і стратегій, розроблення методик оцінювання ефективності вжитих комунікаційних заходів, здійснення спеціального теоретичного й прикладного пророблення проблеми.
Подальші наукові дослідження стосуватимуться удосконалення концепції комунікацій, шляхом об'єднання теоретичних підходів до комунікацій із практичним управлінням комунікаційною діяльністю на українських підприємствах[36, c 246].
3.3 Роль маркетингових досліджень на промисловому ринку
Маркетингова діяльність на сучасному етапі розвитку суспільства за своїм змістом та технологією зазнає суттєвих змін. Ці зміни пов'язані як зі значною перебудовою самої системи ринкового управління підприємства, так і з підвищенням загального рівня сучасних технологій отримання та обробки маркетингової інформації. Нині основою маркетингового управління стає інформація як сукупність знань, даних, фактів, характеристик про відповідні ринкові процеси, явища, взаємовідношення тощо, а управління цією сукупністю – суттєвим інструментом підвищення загального рівня управління підприємством.
Мінливе ринкове середовище завжди висувало підвищені вимоги до маркетингової інформації про оточуюче середовище промислових підприємств, проте масштаби і глибина змін в економіці та суспільстві породжують потребу пошуку шляхів виходу вітчизняних виробничих підприємств з кризи. Саме виробництво, на думку А. Чухно, визначає сутність української кризи: недостатній рівень розвитку виробництва, недосконала її структура (переважання сировинного виробництва), технологічне відставання на цілу епоху, висока спрацьованість устаткування та, як наслідок, низькі ефективність і конкурентоспроможність – це основні причини, що створили умови для широкого прояву і наявності особливо негативних наслідків світової кризи в українській економіці. На глибину падіння нашої економіки вказують такі дані: індекс промислового виробництва у січні-травні 2009 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року знизився до 68,1%, обсяги будівництва до 44,2%, експорту-до 55,9%, імпорту товарів-до 48%. Економічний спад виявився найбільшим серед країн СНД та Європи [33]. Такий стан промисловості дозволяє дійти висновку, що постала нагальна потреба активного пошуку шляхів інтенсифікації управлінських та виробничих процесів вітчизняних промислових підприємств.
Аналізуючи ринок маркетингових досліджень, варто зазначити, що в Україні маркетингові дослідження є більш поширеними на споживчому ринку, та не досить розповсюдженими на ринку організацій-споживачів. Так, А.Федорченко стверджує, що серед замовників на вітчизняному ринку маркетингових досліджень домінують представники сектора товарів широкого вжитку, проте протягом останніх років стабільно відслідковується тенденція до збільшення частки замовників, представників промислового ринку[14, c 17].
Постійні зміни ринкових умов та прискорення темпів науково-технічного прогресу з року у рік підвищують роль маркетингових досліджень у діяльності промислового підприємства. Так, практика підтверджує, що сучасне промислове виробництво повинне відповідати таким параметрам:
1) бути гнучким для швидкої адаптації асортименту продукції під мінливі вимоги ринку;
2) постійно оновляти технологію й організацію виробництва для випуску нових виробів найвищої якості й підвищення конкурентоспроможності продукції й підприємства у цілому;
3) будувати «маркетинг взаємодії» на засадах врахування індивідуальних вимог споживачів на початкових етапах створення й розробки особливо складної продукції виробничо-технічного призначення;
4) забезпечити побудову системи планування виробничої, комерційної й фінансової діяльності на основі маркетингових досліджень на вибір саме тих виробів, які користуються або користуватимуться у майбутньому найбільшим попитом у споживачів тощо.
За цих обставин головною метою промислових маркетингових досліджень є пошук та обґрунтування можливостей підприємства-виробника більш ефективної адаптації його виробництва, виробничих технологій, організаційної структури й продукції до попиту й вимог кінцевого споживача. У цьому зв'язку проведення промислових маркетингових досліджень та прийняття на основі їх результатів продуманих маркетингових рішень обґрунтовують необхідність вивчення макро- і мікросередовища.
Сучасні науковці, зокрема А.О. Старостіна, розглядають такі відмінності маркетингових досліджень на промисловому і споживчому ринку (табл. 3.1) [26,c.35] 
Таблиця 3.1 Порівняльна характеристика маркетингових досліджень на промисловому та споживчих ринках
Основними чинниками, які визначають специфіку проведення промислових маркетингових досліджень, є організаційна поведінка організацій-споживачів. Її визначають такі характеристики: історія, економіка, географія, культура; організаційна структура, модель, системи і процес прийняття рішень, управління технологіями; мотивація, командна робота, фактори стресу і конфлікти, контакти, влада, керівництво; управління змінами, управлінські аспекти глобалізації, моделі організаційних змін, моделі споживацької поведінки тощо.
Необхідно зазначити, що найпоширенішими видами маркетингових досліджень на промисловому ринку, є:
- експертне опитування, вивчення думок клієнтів з різних питань. Оскільки коло клієнтів обмежене, то існує можливість опитати практично всіх клієнтів, тобто провести суцільне опитування;
- конкурентна розвідка, вивчення конкурентів, виявлення їх відмінностей;
- вивчення галузі, тенденції та перспектив її розвитку.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що подальший розвиток теоретико-методологічного базису формування та функціонування маркетингової інформаційної системи сучасного промислового підприємства спроможний забезпечити довгострокову взаємодію й взаємовигідний процес обміну між споживачем і продавцем[29, c 41].
Висновок до Розділу III
Забезпечення розвитку ринкових відносин і стабільного зростання показників діяльності підприємств промислової сфери вимагає використання професійного підходу в питанні доцільності впровадження промислового маркетингу як цілісної системи, оскільки поки що він займає вторинні позиції в секторі українського господарства.
Зараз на ринку Україні неможливо чітко визначити тенденцію розвитку промислового маркетингу тому, що в сучасному його розумінні він на підприємствах практично не застосовується. Виконуються лише окремі його ідеї та напрямки. До того ж ефективна маркетингова діяльність підприємств може здійснюватися лише за умов, що нею будуть займатись усі працівники з апарату управління фірмою, а сприяти цьому будуть усі робітники, зайняті у сфері виробництва та доведення товару до споживача.
Реалізація маркетингових завдань неможлива без ефективної системи комунікацій. Тому що без неї прийнята ціна або вдало обрана система розподілу не можуть дати відповідного результату.
Головне завдання маркетингової політики комунікацій на промисловому підприємстві є формування ефективного процесу, яке здійснюється за таким алгоритмом: аналіз ситуації, виявлення цільової аудиторії, план маркетингових заходів, вибір звернення, вибір засобів поширення інформації, вибір засобів впливу: реклама, пропаганда, стимулювання, персональний продаж, формування каналів зворотного зв'язку, розрахунок бюджету. Отже, основними інструментами комунікаційної політики є: реклама; стимулювання збуту; персональний продаж; пропаганда.
Подальший розвиток теоретико-методологічного базису формування та функціонування маркетингової інформаційної системи сучасного промислового підприємства спроможний забезпечити довгострокову взаємодію й взаємовигідний процес обміну між споживачем і продавцем.
Висновок
У даній курсовій роботі були вивчені теоретичні аспекти маркетингової діяльності промислового підприємства, у тому числі розглянуті його особливості, визначено основні стратегії маркетингової діяльності, а також проаналізований сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку.
Підприємство здійснює економічну діяльність для реалізації соціальних та економічних цілей, управління його функціонуванням неможливе без урахування чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. Єдиним управлінським інструментом, здатним ураховувати зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, акцентуючи увагу на тих або інших особливостях підприємства як суб’єкта та об’єкта виробничої діяльності, є маркетинг.
Досить часто маркетинг розглядається вченими-теоретиками як єдина дисципліна, в основі якої лежить споживчий маркетинг. В той час, як промисловий маркетинг розглядається лише як ряд несуттєвих відхилень від цієї основи.
Промисловий маркетинг — це вид діяльності у сфері матеріального виробництва та промислових послуг, спрямованої на задоволення потреб підприємств, установ та організацій у сировині, матеріалах, комплектуючих виробах, устаткуванні, послугах через обмін, а також на підвищення ефективності виробництва та збуту товарів виробничого призначення (ТВП) шляхом дослідження та задоволення попиту на промислову продукцію та промислові послуги.
При формуванні та організації служби маркетингу на підприємстві необхідно враховувати напрямки товарної політики підприємства та політики розподілу, а також розміри і характер діяльності підприємства, його виробничі потужності та інноваційний потенціал.
Маркетингові комунікації – необхідна умова розвитку будь-якого підприємства. Використання цієї складової комплексу маркетингу для просування продукції промислового призначення відрізняється від тих, що традиційно застосовуються для товарів широко вжитку. Оптимальний набір інструментів маркетингових комунікацій в умовах вступу до світової організації торгівлі підвищує шанси українських підприємств у конкуренції з іноземними компаніями.
Зараз на ринку Україні неможливо чітко визначити тенденцію розвитку промислового маркетингу тому, що в сучасному його розумінні він на підприємствах практично не застосовується. Виконуються лише окремі його ідеї та напрямки. До того ж ефективна маркетингова діяльність підприємств може здійснюватися лише за умов, що нею будуть займатись усі працівники з апарату управління фірмою, а сприяти цьому будуть усі робітники, зайняті у сфері виробництва та доведення товару до споживача.
Існує значний досвід відомих іноземних промислових компаній, які не бачать можливості власного існування без функціонування департаменту маркетингу. Тому питання підходів до організації маркетингових структур на промислових підприємствах України залишається поки що відкритим.
