Карні санкції застосовуються за податкові злочини. Передбачається законодавче закріплення восьми складів податкових злочинів при прийнятті Податкового кодексу. В даний час подібні діяння регулюються ст. 148 Кримінального кодексу України (ухиляння від сплати податків); ст. 212 (кримінальна відповідальність за приховання доходів (прибутку) або інших об'єктів оподатковування у великих і особливо великих розмірах або особою, що раніше вже вчинила цей злочин). Уперше кримінальна відповідальність за податкові правопорушення, що зазіхають на встановлений порядок стягування податків, була встановлена в 1986 році статтею 168 КК СРСР «Відхилення від подачі декларації про доходи»; за новим КПК 212 “ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів”
Кримінальна відповідальність за даними складам характеризується деякими особливостями:
— суб'єктами є фізичні особи (платники податків чи посадових осіб);
— регулюється кримінально-правовими нормами;
— здійснюється тільки в судовому порядку;
— характеризується певними процесуальними особливостями.
Якщо поняття об'єкта і суб'єкта злочину не викликає особливих проблем, то елементи характеристики суб'єктивної сторони податкового злочину більш складні при конкретизації. Законодавче регулювання форми провини не дозволяє визначити, з якою формою провини відбувається приховання об'єкта оподатковування. Деякі ґрунтуються на граматичному тлумаченні, тобто виходять з того, що приховання припускає усвідомлення суб'єктом того факту, що він ховає об'єкт або його частину, бажає вчинити і здійснює це діяння в активній формі.
Прихильники правозастосовних органів виходять з того, що приховання може бути здійснено і по необережності, тому що законодавець не використовував терміна «навмисне приховання». Критерієм «приховання» може розглядатися відображення доходу в звітних документах. Приховання доходів припускає невнесення в документи відповідних відомостей. Неправильне ж їхнє заповнення характеризується як заниження доходу.
Видимо, необхідно більш докладно розглянути проблему правопорушень в області облікового процесу. Адже про процес складання звітності в даному випадку і мова йде. Це приводить часом до абсурдних ситуацій, коли платники, що практично не ведуть облік, піддаються меншим штрафним санкціям, чим дисципліновані, але такі що допустили помилку в звітності.
Характеризуючи механізм податкових санкцій, виділяють два можливих підходи:
а) американський - відбиває жорсткість санкцій, підвищення податкового тиску. Нерідко використовуються і податкові санкції для покарання за неподаткові злочини. Адже в багатьох випадках діяльність, зв'язана з одержанням злочинних доходів (торгівля наркотиками, зброєю і т.д.), припускає і приховання цих доходів від оподатковування.
Можливо також моделювання штрафних санкцій, спрямованих на досягнення істотних матеріальних чи наслідків утрат для платника. Кодекс про внутрішні доходи в США за недоплату податків припускає комбінований штраф: 5 % від несплаченої суми плюс 50 % від суми, що платник податків одержав би у випадку приміщення цих грошей у банк, виходячи зі стандартних банківських ставок.
б) європейський підхід характеризує більш м'яке обходження з платником податків. Поруч європейських податкових законодавств здійснюється вивід податкових санкцій зі сфери карного права.
Турецьке законодавство припускає оподаткування і додатковий компенсаційний збір постачальника товарів, реалізованих по навмисно занижених цінах. При цьому антидемпінгове мито відшкодовує збиток, а додатковий компенсаційний збір носить характер штрафних санкцій.
