На думку І. Кона, визнаного фахівця в галузі психосексуальної поведінки
особистості, найперша категорія, у якій дитина усвідомлює власне «Я», – це статева ідентичність, а всі або майже всі онтогенетичні характеристики є не просто віковими, а статевовіковими. Статева ідентичність є результатом складного біосоціального процесу, що поєднує онтогенез із статевою соціа– лізацією та розвитком самосвідомості особистості [5]. Ця статева соціалі–зація завжди похідна від норм та звичаїв відповідного суспільства, культури і, насамперед, становить собою систему статевих ролей, специфічних ста–тево–рольових настанов, прав і обов’язків чоловіків і жінок, які пов’язані з системою статево–рольових стереотипів – уявлень про те, якими повинні бути чоловік та жінка.
Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити поняття сімейної ролі. Усвідомлення людиною своєї належності до чоловічої або жіночої статі й ототожнення себе з її типовими представниками значною мірою визначає зміст поведінки, спосіб життя, а також формування особистісних якостей людини. Статевовікові закономірності формування уявлень та настанов є насамперед, закономірностями засвоєння, інтеріоризації існуючих у суспільстві статево–рольових стереотипів, які проявляються в безпосередній поведінці людей. Статево–рольові стереотипи – це один з видів соціальних стереотипів, що становлять відносно стійкі, нормативні уявлення про соматичні, психічні та поведінкові властивості представників чоловічої або жіночої статі, які склалися в результаті узагальнення, генералізації, схематизації людського досвіду та поширених у суспільстві уявлень про статеві особливості чоловіків і жінок [8].
Як будь–який соціальний стереотип статево–рольові стереотипи являють собою певні стійкі образи мужності-жіночності, якими користуються як певним «скороченням». Так, традиційні уявлення про маскулінність як вияв
суто чоловічих якостей включає такі особистісні особливості, як раціо–нальність, агресивність, домінантність, незалежність, самодостатність, тоді як традиційні уявлення про фемінінність як про суто жіночі якості передба– чають наявність таких особистісних рис, як емоційність, залежність, кому–нікативність, емпатійність тощо. Однак слід пам’ятати, що стереотипізація в процесі пізнання людьми один одного може призвести до двох різних наслідків. З одного боку, вона призводить до певного спрощення процессу пізнання іншої людини. Такий спрощений підхід хоча й не сприяє точності побудови образу іншої людини, допомагає скоротити процес пізнання. З іншого, – стереотипізація може стати причиною виникнення упереджень. Так, якщо судження спираються на минулий, негативний досвід особистості,
будь–яке нове сприйняття цього явища або людини забарвлюється воро– жістю та неприязню [2, с. 29].
Стереотипи фемінінності й маскулінності мають стійке ядро – це комп–лекс уявлень, суджень про риси, які становлять суть жіночості й мужності. Виступаючи інтеріоризованими уявленнями та настановами, статево–рольові
стереотипи за своїм змістом, з одного боку, є певним керівництвом щодо побудови власної поведінки й самосприйняття особистості відповідно влас–ної статі та з іншого – утворюють статево–рольові очікування стосовно пред–ставників протилежної статі. І хоча статево–рольова поведінка окремої осо–бистості є індивідуально–варіативною, вона все ж таки відповідає тим за– гальноприйнятим у суспільстві статево–рольовим стереотипам, які знаходять своє відтворення у великому спектрі статевих ролей. Саме стандартизація таких статево–рольових домагань та очікувань особистості робить можли–вою взаєморозуміння навіть серед незнайомих людей за умов узгодженого розуміння змісту цих статево–рольових уявлень [9, с. 49]. І справа тут не лише в розумінні окремою особистістю змісту існуючих у суспільстві статево–рольових стереотипів і однозначному трактуванні статевих ролей, але й у тому, що статево–рольові стереотипи безпосередньо залежать від соціальних та культурно–історичних факторів. Цей факт ні в якому разі не заперечує думку про те, що особистість виступає в ролі активного суб’єкта в процесі засвоєння та інтеріоризації соціальних норм, а лише підтверджує думку І. Кона про те, що ригідність статево–рольових настанов і поведінки може бути як індивідуально– типологічною властивістю (яка корелює із загальною ригідністю настанов і поведінки особистості), так і функцією системи статево–рольових настанов, жорстка окресленість яких залежить від ситуації й виду діяльності [5]
На думку Л. Шнейдер, поняття сімейної ролі у вітчизняній науці спирається на уявлення вітчизняних авторів про соціальну роль [10, с.137]. Отже, сімейна роль є одним з видів соціальної ролі, яка визначається як поведінка, задана суспільством і очікуваннями оточуючих незалежно від індивідуальних особливостей особистості. Однак, незважаючи на формальні вимоги до виконання соціальної ролі, ця поведінка набуває суб’єктивного забарвлення, несе на собі відбиток індивідуальних особливостей і психічних станів. Прийняття людиною тієї чи іншої соціальної ролі залежить від її потреб, інтересів, схильностей і здібностей, прагнення до самореалізації й самоствердження [4].
Одним з видів соціальних ролей, що мають безпосереднє відношення до сімейного рольового розподілу, є гендерна роль, яка визначається як диференціація діяльності, статусів, прав і обов’язків індивідів залежно від їх статевої приналежності [5]. Термін «гендер» (gender – рід (англ.) упершее з’явився в роботі Р. Столера в 1963 р. і використовувався для позначення культурних характеристик чоловіків і жінок на відміну від статі – сукупності
біологічних характеристик; за допомогою поняття «гендер» було проведено структурне відокремлення природного від культурного в людині [3, с.7]. Ген-
дерна роль, як і будь–яка соціальна роль, характеризується нормативністю, виражає певні соціальні очікування (експектації) і проявляється в поведінці індивіда. На рівні культури гендерні ролі існують у контексті певної системи статевої символіки й стереотипів маскулінності й фемінінності. На думку ба-
гатьох дослідників, слід розрізняти поняття «статева роль» і «гендерна роль».
Так, статева роль визначається як роль, що зумовлена належністю людини допевної статі. Конкретний зміст статевої ролі залежить від рівня соціально–
економічного розвитку, особливостей культури суспільства, способу життя
індивіда. Гендерна роль визначається як сукупність очікуваних взірців пове–дінки для чоловіків і жінок [7, с.158].
Гендерні ролі належать до типу приписаних ролей. Статус майбутнього чоловіка або майбутньої жінки набувається дитиною ще при народженні, а потім, у процесі гендерної соціалізації, дитина навчається виконувати ту чи іншу гендерну роль [1]. На рівні міжособистісних стосунків гендерна роль похідна не тільки від загальносоціальних норм і умов, але й від конкретної системи спільної діяльності. Так, роль матері або дружини завжди залежить від того, як конкретно розподіляються обов’язки в цій сім’ї, як визначаються
в ній ролі батька, чоловіка, дітей тощо. На інтраіндивідуальному рівні інтер– налізована гендерна роль – похідна від особливостей конкретної особис–тості: індивід формує свою поведінку в якості чоловіка або батька з ураху– ванням своїх уявлень про те, яким, на його думку, узагалі повинен бути чо– ловік, на основі всіх своїх усвідомлених і неусвідомлених установок і життє-
вого досвіду.
