Тема 4. Класифікація основних видів тренінгових груп. Проведення тренінгу

 

 

Методичні вказівки: В процесі підготовки до заняття і виконання завдань самостійної роботи студентам слід звернути увагу на особливості і критерії класифікації і типологізації тренінгових груп. Студенти мають добре засвоїти багатогранність видів класифікації соціально-психологічних, психокорекційних і психотерапевтичних груп та основні їх параметри.

Самостійна робота студентів при опрацюванні даної теми передбачає актуалізацію їхніх знань щодо світоглядно-методологічного підґрунтя проведення групового соціально-психологічного тренінгу. Так, зокрема, при підготовці завдань увагу треба звернути на основні класичні та сучасні теоретико-методологічні підходи до тренінгової практики, основну їхню суть, аналіз, переваги, методи та цілі:

o Психодинамічний підхід. Психоаналітичне лікування в групах (А. Адлер); використання психоаналізу в групах (Л. Уендер, П. Шильдер); «груповий аналіз» (Т. Барроу), «аналіз у групі» (А. Вольф); груп-аналіз (З. Фоулкс, В. Біон, Т. Майн). Транзакційний аналіз в групі (Е. Берн) та психодрама (Дж. Морено). Типові методи психодинамічного тренінгу – усвідомлення та інтерпретація. Переваги та недоліки психодинамічного підходу.

o Поведінковий (біхевіорально-орієнтований) підхід. Робота тренера в біхевиорально-ориентованих групах. Дії і роль ведучого та особливості поведінки учасників з метою формування навичок більш адаптивної поведінки. Типова методика поведінкового тренінгу - репетиція поведінки. Переваги та недоліки поведінкового підходу.

o Когнітивний підхід. Робота в когнітивно-ориентованих групах. Вплив ведучого на «когнітивні мапи» реальності учасників. Формування в учасників когнітивного тренінгу більш адекватних реальності уявлень про навколишній світ. Типова методика когнітивного тренінгу – репетиторство. Переваги та недоліки когнітивного підходу.

o Екзистенційно-гуманістичний підхід. Сутність партнерської взаємодії тренера та групи в гуманістично-орієнтованому соціально-психологічному тренінгу з метою сприяння становленню особистості (К. Роджерс, Ф. Перлс, Р. Мей, І. Ялом). Типова методика гуманістично-орієнтованого тренінгу – наставництво. Переваги та недоліки гуманістичного підходу.

o Постмодерністській підхід. Парадоксальність співвідношення «буття» та «свідомості» при побудові «екологічного світу» у постмодерністському підході. Суб’єктність (Р. Бендлер, Д. Гріндер) та транс-персональність (С. Грофф, В. Райх) як динамічний процес «пробудження» за допомогою суб’єкт-суб’єктної взаємодії в контексті групового соціально-психологічного тренінгу. Типова методика постмодерністського СПТ – розвиток суб’єктності та прогресія. Переваги та недоліки постмодерністського підходу.

o Інтегральний (цілісний) підхід. Сутнісна відмінність понять цілісність та еклектика. Інтегральна психологія (К. Уілбер), психологія еволюції (Т. Уілсон) та холістичні течії в практичній психології кінця ХХ – початку ХХІ століття (DST, ре-паттернінг тощо). Основні мета – наближення до цілісності (зцілення). Типова методика інтегрального СПТ – визнання та прийняття протиріч. Переваги та недоліки інтегрального підходу.

o Феноменологічний підхід. Ключові поняття і принципи системно-феноменологічного підходу в роботі з групою (Б. Хеллінгер).Типова методика феноменологічного СПТ – розгортання простору системи. Переваги та недоліки феноменологічного підходу.

На самостійне опрацювання виносяться питання відстроченої контекстуальної перевірки навичок, які були набуті в результаті тренінгу, а також різні формати оцінки наслідків спрямованого групового впливу та загальної ефективності тренінгу: опитування учасників, спостереження, тестові завдання, експертна оцінка замовника тощо.

 

Словникова робота: Психокорекційна група, психотерапевтична група (К. Рудестам), груповий транзактний аналіз (Е. Берн), психодрама (Дж. Морено), символдрама, групові архетипи та індивідуація (Г. Юнг), Т-групи, біхевіорально-орієнтована група, самоактуалізаційний тренінг (А. Маслоу, С. Джурард), сенс-орієнтований тренінг (В. Франкл), клієнт-центрований тренінг (К. Роджерс), групова гештальтерапія (Ф. Перлз), екзистенційний тренінг (І. Ялом), групова тілесно-орієнтована терапія (В. Райх), танцювальна терапія, групи терапії мистецтвом (арт-терапія), транс-персональний груповий тренінг (С. Грофф), групи тренінгу умінь, NLP-групи (Р. Бендлер, Д. Гріндер, Ф. Пьюселік), системно-феноменологічний груповий тренінг (розстановки за Б. Хеллінгером), сенситивний тренінг, акмеологічний тренінг (О. Сітніков), результат тренінгу, ефект тренінгу, груповий вплив.

 

 

Питання та завдання для самоконтролю:

1. Класифікація тренінгових груп. Якими є критерії класифікації тренінгових груп (за К. Рудестамом)?

2. Схарактеризуйте основи типології тренінгових методів (за Ж. Годфруа).

3. Яким чином пов’язані тактика проведення групового соціально-психологічного тренінгу та парадигми СПТ (за І. Вачковим)?

4. Стисло охарактеризуйте типові методи психодинамічного тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на психодинамічному підході?

5. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування психодинамічного підходу в соціально-психологічному тренінгу.

6. Зробіть порівняльний аналіз використання різних течій психоаналізу в групах СПТ (А. Адлер, Л. Уендер, П. Шильдер, Т. Барроу, А. Вольф, З. Фоулкс, В. Біон, Т. Майн).

7. Опишіть основні методи та моделі застосування транзактного аналізу в груповому соціально-психологічному тренінгу (Е. Берн).

8. Як працює психодинамічний підхід (Дж. Морено) в груповій роботі?

9. Стисло охарактеризуйте типові методи поведінкового тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на біхевіорально-орієнтованому підході?

10. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування біхевіорально-орієнтованого підходу в соціально-психологічному тренінгу.

11. Стисло охарактеризуйте типові методи когнітивного тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на когнітивному підході?

12. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування когнітивного підходу в соціально-психологічному тренінгу.

13. Стисло охарактеризуйте типові методи екзистенційно-гуманістичного тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на екзистенційно-гуманістичному підході?

14. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування екзистенційно-гуманістичного підходу в соціально-психологічному тренінгу.

15. Зробіть порівняльний аналіз використання різних течій екзистенційно-гуманістичного підходу в групах СПТ (К. Роджерс, Ф. Перлс, Р. Мей, І. Ялом)

16. Стисло охарактеризуйте типові методи постмодерністського підходу до соціально-психологічного тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на постмодерністському підході?

17. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування постмодерністського підходу в соціально-психологічному тренінгу. Що таке суб’єкт-суб’єктна взаємодія в контексті групового соціально-психологічного тренінгу?

18. Що таке суб’єктність? Якими є методи групової роботи у нейролінгвістичному програмуванні (НЛП)?

19. Опишіть принципи проведення тілесно-орієнтованого СПТ.

20. Розкрийте специфіку організації і проведенні соціально-психологічного тренінгу в транс-персональній концепції (С. Гроф, В. Райх).

21. Стисло охарактеризуйте типові методи інтегрального тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на цілісному підході?

22. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування інтегрального підходу в соціально-психологічному тренінгу.

23. Стисло охарактеризуйте типові методи феноменологічного тренінгу. Якими є позиція тренера та специфіка групових процесів в СПТ, що ґрунтується на феноменологічному підході?

24. Вкажіть основні переваги та недоліки застосування феноменологічного підходу в соціально-психологічному тренінгу.

25. Стисло охарактеризуйте типові методи акмеологічного тренінгу (О. Сітников).

 

 

Робота с першоджерелами (анотування літератури):

1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство «Ось – 89», 2000. – 224 с. (Практическая психология).

2. Козлов В.В. Интегральная психология: Пути духовного поиска или освящение повседневности. – М.: Психотерапия, 2007.- 528 с.

3. Мілютіна К. Л. Теорія і практика психологічного тренінгу. – К. Видавництво МАУП, 2006. – 175 с.

4. Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – 512 с.

5. Пахальян В.Э. Групповой психологический тренинг: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2006. – 224 с.

6. Рудестам К. Групповая психотерапия. – СПб.: Изд-во «Питер», 2000. – 384 с. - (Серия «Мастера психологии»).

7. Ситников А.П. Акмеологический тренинг: теория, методика, психотехнологии. – М., 1996. – 428 с.

 

 

Творчі завдання та проблемні ситуації:

 

Завдання 1.

Скласти план-сценарій процесу формування та розвитку групи в контексті СПТ за такою покроковою моделлю:

§ Визначення теми та цілі тренінгу як образу майбутнього результату. Відповісти на питання:

o Що хочуть отримати від тренінгу майбутні учасники групи?

o Чого група та кожний її учасник реально зможуть отримати та мають досягти в результаті тренінгу?

o Що я як тренер зможу та повинен для цього зробити?

o Яким має бути кінцевий результат нашої роботи?

§ Визначення складу групи. Відповісти на питання:

o Скільки буде людей? Яким буде (приблизно) співвідношення чоловіків та жінок?

o В чому полягають психологічні особливості учасників (вік, соціальний статус тощо).

§ Визначте термін тренінгу. Відповісти на питання:

o Скільки занять буде проведено?

o Як часто будуть проходити зустрічі?

o Скільки часу буде проходити кожна зустріч?

o Яким буде темп занять («марафон», модулі, вечірні зустрічі тощо)

§ Формулювання проблеми. Проблема – це своєрідна гіпотеза відносно того які проблеми мають бути вирішені в результаті тренінгу.

§ Формулювання мети та задач. Мета і завдання тренінгу мають бути сформульовані чітко, критеріально та очевидно. Тут також мають бути вимоги до здійснення діяльності тренера відповідно того чи іншого теоретико-методологічного підходу, на якому буде базуватися даний соціально-психологічний тренінг.

§ Підбір психотехнологій відповідно до теоретико-методологічної бази СПТ. Тренер може використовувати як авторські так і апробовані іншими тренерами технології і методики тренінгу.

§ Виділення блоків тренінгової програми та завдань занять під кожний блок. Треба пам’ятати, що кожний блок чи заняття мають з одного боку відповідати їхньому місцю та задачі в загальній структурі тренінгу, а з іншого боку це – майже самостійні міні-тренінги.

 

§ Складання загального сценарного плану тренінгу. необхідно враховувати такі критерії:

 

o Найважливіша задача, що вирішується за допомогою техніки;

o Термін часу, який необхідний на дану техніку;

o Сумісність технік одної з іншою;

o Стадія розвитку групової динаміки, коли буде застосована техніка;

o Тип та ступінь активності учасників, ініційованих технікою (рухові ігри, медитації чи «сидяча» робота в колі);

o Доречність застосування даної техніки в саме даний момент (готовність до неї учасників).

 

§ Написання стислого плану-сценарію тренінгу з переліком цілі кожного заняття та всіх необхідних матеріалів.

 

Завдання 2.

Парадигма – це мета-модель тренінгу, що відображає позиції тренера та клієнта (групи), а також характер взаємодії між ними. І. Вачков в своїй книзі «Основы технологии группового тренинга. Психотехники» виділяє чотири основні парадигми тренінгу:

§ Дресура – суб’єкт-об’єктні відносини між тренером-суб’єктом та групою-об’єктом.

§ Репетиторство – такий самий односторонній вплив тренера-суб’єкта на групу, проте зворотній зв'язок від групи-об’єкта все ж таки враховується в подальшій роботі тренера.

§ Наставництво – суб’єкт-суб’єктний взаємний вплив тренера та групи, але тренер відверто домінує (тому об’єкт-група до кінця не втрачає своїх об’єктних характеристик).

§ Суб’єктність – взаємовідношення між тренером та групою є єдиним цілісним процесом взаємного впливу, тобто справжньої взаємодії.

При цьому І. Вачков підкреслює, що:

§ Будь-які конкретні техніки можуть бути використані в межах будь-якої парадигми.

§ В рамках однієї парадигми можуть працювати тренери з абсолютно різними (протилежними) індивідуальними стилями.

§ Парадигми напряму не пов’язані з якимись певними школами, методологічними підходами чи теоретичними напрямками.

Проаналізуйте, якими чином зміниться ведення СПТ (стиль, суть, методи, цілі, завдання) відповідно до основних парадигм (дресура, репетиторство, наставництво, суб’єктність) в класичних та сучасних теоретико-методологічних підходах:

 

§ Психодинамічний підхід.

 

§ Поведінковий (біхевіорально-орієнтований) підхід.

§ Когнітивний підхід.

§ Екзистенційно-гуманістичний підхід.

 

§ Постмодерністській підхід.

 

 

§ Інтегральний (цілісний) підхід.

 

 

§ Феноменологічний підхід.

 

Як це вплине на переваги та недоліки кожного з підходів?

 

 

Завдання 3.

Підготувати реферати (доповіді) на тему:

§ Процес формування та розвитку групи соціально-психологічного тренінгу.

§ Особистісний компроміс як варіант побудови «успішної кар’єри».

§ Елітарні орієнтації у професійному самовизначенні, праці та творчості.

§ Шляхи та способи збереження, підтримки і відновлення працездатності спеціалістів в екстремальних умовах.

 

 

Завдання 4.

Підготуйте методики комплексної оцінки результатів тренінгу:

§ опитування учасників (усне та письмове) – оцінка учасниками програми та змін, що з ними відбулися на тренінгу;

§ моделі структурованого (для тренера) та неструктурованого спостереження та самоспостереження;

§ тестові завдання (чи захист проекту) для учасників;

§ фокус-групи та аналіз змісту знань і рівня навичок;

§ експертна оцінка замовника.

 

 

Література:

1, 2, 3, 5, 7, 11, 16, 17, 20, 29, 30, 38, 42, 45, 50, 53.

 

 

Модуль ІІІ. Особистість тренера соціально-психологічного тренінгу

 

Тема 5. Тренер – ключова фігура соціально-психологічного тренінгу

 

Методичні вказівки: Студенти мають чітко засвоїти специфіку основних методів ведення тренінгу: групова дискусія; ігрові методи; метод «кейсів»; міні-лекція; утилізація; тренінгова вправа; «мозковий штурм»; розминка; «відкрита рамка»; психогімнастика; шеррінг; медитативні методи; метафори, розповіді, історії, казки та інші наративні методи; тренінгові ритуали; фасілітація і модерація та ін. А також методи, направлені па розвиток соціальної перцепції.

Для більш глибокого засвоєння сутності методів соціально-психологічного тренінгу варто акцентувати увагу на відмінностях понять методологія, онтологія, гносеологія та епістемологія тренінгової практики. Треба також розрізняти поняття методологія, філософія, метод, методика, технологія та техніка тренінгу.

Необхідно спеціально зупинитися на особливостях прямих та непрямих методів діагностики (само-діагностики) особистості тренера: аналізу навичок та вмінь; розумінні архетипів, ролей та стилів тренінгового керівництва групою СПТ; дослідженні особистих рис тренера та виявленні й розвитку якостей, які є бажаними для тренера СПТ.

Також студенти мають розуміти нормативні критерії, за якими здійснюється співпраця тренерів – ко-тренерство: складання угоди між тренерами; взаємне узгодження прав та обов’язків; надання та прийняття зворотного зв’язку. Студенти мають розрізняти особливості різновидів ко-тренерства: запрошені виступаючі; «естафета»; «ансамбль»; робота з асистентами, робота під супервізією.

Студенти повинні вміти швидко та результативно вирішувати складні та непередбачувані ситуації, які виникають в процесі тренінгової практики: проблеми з приміщенням; проблеми з устаткуванням; відсутність матеріалів; надзвичайні ситуації; збереження особистого майна; недостатня чи завелика кількість учасників тощо.

На самостійне опрацювання виносяться питання менеджменту соціально-психологічного тренінгу, організації місць (простору) для проведення СПТ, виокремлення та врахування важливих чинників, що впливають на проведення групового соціально-психологічного тренінгу.

 

Словникова робота: Методологія тренінгу, гносеологія тренінгу, онтологія тренінгу, епістемологія тренінгу, метод тренінгу, методика тренінгу, технологія тренінгу, техніка тренінгу, стиль тренера, соціальна перцепція, ко-тренерство, групова дискусія, групова гра, ділова гра, рольова гра, міні-лекція, утилізація, тренінгова вправа, демонстрація, розминка, «відкрита рамка», психогімнастика, «мозковий штурм», шеррінг, медитація, метафора, наративний підхід, медитація, казка, історія, розповідь, тренінговий ритуал, фасилітація, модерація, професійна самоактуалізація, майстер-клас, воркшоп.

 

 

Питання та завдання для самоконтролю:

1. Тренер як особистість. Особистісні риси і якості, що допомагають в роботі тренера.

2. Роль та обов’язки тренера. Роль тренера СПТ та її трансформація в сучасних умовах.

3. Порівняйте зміст понять «методологія», «метод», «технологія» і «техніка» СПТ.

4. Визначення методології взаємодії тренера з групою. Онтологічні, гносеологічні та епістемологічні підвалини соціально-психологічного тренінгу.

5. Методи проведення соціально психологічного-тренінгу. Класифікуйте основні методи проведення СПТ: активні і інтерактивні; вербальні і невербальні; загально психологічні і специфічно-тренінгові тощо.

6. Охарактеризуйте поняття «ко-тренерство». Стисло опишіть різновиди ко-тренерства: запрошені виступаючі, «естафета», «ансамбль», робота з асистентами, робота під супервізією та ін.

7. Підготовка тренерів. Особливості професійної підготовки тренера СПТ в умовах сучасної України: освіта, досвід, вимоги до сертифікації та акредитації.

8. Організація місць для проведення тренінгів. Стандартні та нестандартні вимоги до устаткування тренінгового приміщення: зручності (температура, кондиціонування, світло, акустика); технічне забезпечення (фліп-чарт, папір, маркери, проектор тощо); сервіс (стільці чи крісла, харчування для учасників, туалети, кімнати для відпочинку тощо).

9. Робота з несподіваними подіями. Назвіть об’єктивні та суб’єктивні чинники, що можуть поставити під загрозу проведення тренінгу.

10. Групова дискусія. Поясніть її сутність та дайте стислу характеристику цього поняття.

11. Ігрові методи СПТ. Охарактеризуйте ситуаційно-рольові, рольові, ділові ігри в СПТ.

12. Назвіть методи, направлені па розвиток соціальної перцепції.

13. Що таке «мозковий штурм»? Охарактеризуйте основні етапи та принципи проведення «мозкового штурму».

14. Навіщо потрібні демонстрації в СПТ? Визначте основні вимоги до ефективних демонстрацій, поясніть суттєву різницю між демонстрацією та публічною психологічною роботою на майстер класах та воркшопах.

15. Вимоги до тренера. Стисло охарактеризуйте складові компетентності тренера СПТ.

16. Стилі ведення соціально-психологічного тренінгу. Що таке адекватний стиль ведення СПТ?

17. Складові тренерського портфелю. Назвіть основні суттєві відмінності бізнес-тренінгу, тренінгу особистісного росту, соціально-психологічного тренінгу, психокорекційного тренінгу, психотерапевтичного тренінгу, ресурсного тренінгу тощо.

18. Що таке фасілітація? Місце та завдання фасілітації в СПТ.

19. Дайте визначення понять «відкрита рамка» та «шеррінг». Їхнє місце та роль в соціально-психологічному тренінгу.

20. Охарактеризуйте модерацію як форму активності в СПТ.

21. Вимоги до міні-лекцій в СПТ. Інформаційні, когнітивні, вербальні та невербальні складові міні-лекцій. Наочність, презентативність та використання технічного забезпечення для ведення міні-лекцій в СПТ (презентація з PowerPoint, музика, сценарне забезпечення тощо).

22. Що таке утилізація? Як тренер може використовувати утилізацію для боротьби з груповим супротивом та непередбачуваними ситуаціями?

23. Вимоги до історій та розповідей. Чотири метафоричні простори: особистісний, міжособистісний, казковий та морфо-генетичний.

24. Наративні технології в тренінгу. Яким чином відбувається відбір та створення історій для соціально-психологічного тренінгу?

25. Навіювання та аутотренінг як технології соціально-психологічного тренінгу.

26. Вправи соціально-психологічного тренінгу та їх роль. Які основні відмінності між репродуктивними, продуктивно-творчими та пошуковими вправами?

27. Розминки і психогімнастика та їхнє місце у СПТ. Охарактеризуйте основні різновиди розминок: мотиваційні, ресурсні, емоційні, «криголами» та ін..

28. Ритуали в СПТ. Охарактеризуйте основні різновиди ритуалів: архаїчні, автохтонні, псевдо-теїстичні, канонічні, організаційно-нормативні, театральні, сакральні, ресурсні, трансформаційні, актуалізаційні тощо.

29. Дії психолога-тренера у непередбачуваних ситуаціях. Назвіть основні непередбачувані ситуації, що пов’язані з об’єктивними чинниками.

30. Розвиток нових навичок тренера. Професійна самоактуалізація тренера СПТ в процесі та у відповідь на зворотній зв'язок учасників тренінгу, колег та замовників.

31. Якими є основні завдання різних видів роздаткових матеріалів для учасників: інформаційні, тестові, ресурсні, ілюстративні та ін.?

 

 

Робота с першоджерелами (анотування літератури):

1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство «Ось – 89», 2000. – 224 с. (Практическая психология).

2. Кроль А.М., Михайлова Е. Л. Тренинг тренеров: как закалялась сталь. – М. Независимая фирма «Класс», 2002. – 192 с.

3. Мілютіна К. Л. Теорія і практика психологічного тренінгу. – К. Видавництво МАУП, 2006. – 175 с.

4. Пахальян В.Э. Групповой психологический тренинг: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2006. – 224 с.

5. Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н.Ю.Хрящевой. – СПб.: «Речь», Институт Тренинга, 2000. – 256 с.

6. Уикс Джеральд Р., Л’Абат Лучиано. Психотехника парадокса. Практическое руководство по использованию парадоксов в психотерапии. Методические материалы для слушателей курса «Психотерапия». – Москва, изд-во «Маркетинг», 2002. – 278 с.

 

 

Творчі завдання та проблемні ситуації:

 

Завдання 1.

Підготувати тези до статей:

· «Психологічні особливості тренерів-методистів та їхні ролі під час проведення тренінгу».

· «Тренер як особистість, його роль та обов’язки.»

· «Тренер СПТ. Теорія і практика діагностики та само-діагностики професійно важливих якостей та рис».

· «Основні компетеності тренера СПТ.»

 

 

Завдання 2.

Продовжить (напишіть повністю) дефініції:

1. групова дискусія – це …;

2. ігрові методи – це…;

3. метод «акваріум» – це…;

4. метод «кейсів» – це …;

5. міні-лекція – це …;

6. утилізація – це …;

7. тренінгова вправа – це …;

8. метод «мозковий штурм» – це …;

9. розминка – це …;

10. «відкрита рамка» – це …;

11. психогімнастика – це …;

12. шеррінг – це …;

13. медитативні методи – це …;

14. метафора – це …,

15. розповідь – це …,

16. історія – це …,

17. тренінгова казка – це …;

18. наративний метод тренінгу – це …;

19. тренінгові ритуали – це …;

20. фасілітація – це …;

21. модерація – це …

Продемонструйте на практиці кожний з цих методів СПТ.

 

 

Завдання 3.

Проведіть диспути на теми:

· «В якому співвідношенні знаходяться методологія, онтологія, гносеологія та епістемологія тренінгової практики.»

· «Чому важливо розрізняти поняття філософія, парадигма, підхід, методологія, метод, методика, технологія та техніка групового соціально-психологічного тренінгу».

 

 

Завдання 4.

Підготувати доповіді (реферати):

§ «Ритуали в груповому соціально-психологічного тренінгу».

§ «Ділові та рольові ігри в груповому соціально-психологічного тренінгу».

§ «Сакральні і трансформаційні метафори та історії в груповому соціально-психологічного тренінгу».

 

 

Завдання 5.

Є традиційна думка, що найкращим стилем управління групою на СПТ є демократичний стиль. Чи згодні ви з думкою, що наведена нижче:

 

Нажаль, часто доводиться чути судження на тему «який стиль тренерства є правильним» (зазвичай таким називають демократичний). Проте, практика показує, що нема як безумовно вірного, так й абсолютно неправильного стилю. Є лише той, який підходить тут і зараз – і непідходящий. Є той, що забезпечує виконання завдань і досягнення цілей в кожному конкретному випадку групової роботи – і є невдалий. Й це – не якийсь один, а кожного разу такий стиль (чи їх сполучення), який забезпечує групі – результат.

 

 

Демократичний тренер може бути такий само поганий, як й ліберальний чи авторитарний, якщо цей демократизм – недоречний. Гнучкий тренер – це різний тренер. Такий, який потрібен групі саме зараз.

 

Поясніть та обґрунтуйте свої висновки.

 

 

Завдання 6.

Проведіть само-діагностику власної особистості за допомогою опитувальників, розташованих у Додатку книги К.Л.Мілютіної «Теорія і практика психологічного тренінгу». – К. Видавництво МАУП, 2006. – с.160-170. Дайте відповідь на питання:

§ Що з виявленого сприяє, а що – перешкоджає успішній тренінговій роботі?

§ Яка з парадигм тренерсва більше підходить вашій особистості?

 

 

Завдання 7.

Ко-тренерство – це робота тренерів в парі чи більше, що може відбуватися у форматі: запрошений виступаючий, «ансамбль» (два-три чи більше тренерів одночасно), «естафета», робота з асистентами, робота під супервізією. Проаналізуйте наведені нижче твердження:

 

Робота в парі необхідна, коли:

 

§ група велика – більше 15-20 учасників,

§ треба водночас з проведенням групи здійснювати аудіо - чи відеозапис,

§ на групі два або більше "проблемних" учасників,

§ тренер прагне до самовдосконалення і потребує обговорення деяких аспектів своєї поведінки з колегою,

§ існує бажання навчити партнера.

 

Переваги роботи в ко-тренерстві:

 

§ можна краще простежити особистісну та групову динаміку,

§ можна розподілити обов`язки («Я розповідаю про СНІД, а ти – ведеш рольову гру»),

§ можна розподілити ролі («Я працюю інформаційним лідером, а ти створюєш емоційну атмосферу групи»),

§ існує можливість ефективної роботи підгруп при великій кількості учасників тренінгу,

§ є з ким порадитись на перервах та обговорити результати по закінченню тренінгу,

§ учасники мають наочний приклад спілкування, розуміння та взаємодії між тренерами.

 

Недоліки роботи в ко-тренерстві:

 

§ можлива особистісна несумісність між тренерами або неузгодженість переконань,

§ нерівномірний темпоритм роботи групи,

§ прагнення тренерів справити враження один на одного або «поборотися за владу» на групі,

§ прагнення групи внести розлад у взаєморозуміння тренерів.

 

Умови, коли варто вести тренінг в ко-тренерстві:

 

§ наявність особистісної сумісності між ведучими,

§ однакове розуміння мети та завдань тренінгу,

§ існування попередньої згоди та домовленості про спільну роботу

§ зручний для них розподіл повноважень на групі.

 

Дайте обґрунтовану відповідь на питання:

 

§ Чи згодні Ви з даними твердженнями?

§ Чи можете ви ці твердження доповнити / заперечити?

§ Які з цих тверджень, на вашу думку є невірними?

§ Що ви вважаєте важливим до цих тверджень додати?

§ Які нові нюанси з’являться в цих твердженнях відповідно до кожного з різновидів ко-тренерства: запрошений виступаючий, «ансамбль» (два-три чи більше тренерів одночасно), «естафета», робота з асистентами, робота під супервізією.

 

 

Завдання 8.

Знайдіть можливі вирішення в ситуаціях («кейсах»), коли суб’єктивні чинники можуть поставити проведення СПТ під загрозу. Якими мають бути адекватні дії тренера СПТ з типовими складними учасниками:

§ Зарозумілий розумник. Такий учасник мабуть багато читає літератури про тренінги чи/та неодноразово був на різного роду тренінгових програмах. Тож він вважає, що знає щось краще за тренера, тож хоче це продемонструвати групі. Наприклад: «Скажіть, будь-ласка, що Ви думаєте відносно системної епістемології смислу Григорі Бейтсона та структурної лінгвістики Норма Хомського в контексті сучасного розвитку світового нейролінгвістичного програмування (НЛП)?»

§ «Помічник». Буває двох різновидів:

o «Шанувальник» (гірше, якщо закоханий чи закохана в тренера) – є фанатом даного тренера. Наприклад: учасник (учасниця) СПТ починає виказувати знаки уваги та особисту симпатію до тренера, провокуючи його на особисті (сексуальні) відносини.

o В принципі «кайфує» від тренінгу, тож намагається усіляко «допомагати», «плутаючись під ногами» в тренера та групи. Наприклад /перебиваючи тренера/: «Вау! Супер!! Хлопці, ви помітили який тренер крутий – він тільки-що утилізував слова учасника!!!!»

§ «Жертва». Буває, що на тренінг потрапляють люди психічно нездорові, соціально неадекватні, невдахи тощо. В такому випадку тренер і група СПТ стають заручниками психічних порушень цих людей – їхніх вимог терміново надавати їм порятунок та ресурси. Наприклад: «В мене ця вправа не вийшла… і тепер мені ДУЖЕ погано!!!» Мається на увазі, що в усьому винен тренер (хтось з учасників чи вся група) і тепер «жертві» як найскоріше потрібний той, хто буде його спасати (див. «Трикутник Карпмана» 34, стор. 55-58).

§ «Гальмо». В кожного з учасників своя швидкість сприйняття інформації, проте бувають випадки, коли хтось навмисно чи не навмисно вповільнює засвоєння навичко та умінь групи своїм темпом сприйняття. Наприклад: /перепитуючи п’ятий раз поспіль/ «Поясніть будь-ласка, я щось знову не зрозумів…»

§ Неуважний. Також є люди, що відволікаються від процесів та процедур тренінгу на якісь свої думки чи мають слабку спостережливість, тож потім не можуть зрозуміти того, що відбувається. Наприклад: «Ой, а я не помітив як і коли тренер це зробив…?»

§ «Соня». Подекуди тренер може спостерігати, що в аудиторії «присутнє тільки тіло» якогось учасника, що фактично є відсутнім (позіхає, скучає чи то навіть знаходиться на межі засинання). Зазвичай такі учасники є не тільки слабо мотивованими, але й неенергійними і повільними.

§ Спостерігач. Також є учасники, що намагаються пройти тренінг відсторонено (ніби й не проходячи). Такий учасник буде дисоційовано (зі сторони) та обережно (чи трусливо) стверджувати: «Ні-ні, я цю вправу робити не буду – я просто подивлюся збоку…»

§ Безпорадний. Майже в кожній тренінговій групі знайдеться людина, що буде використовувати (свідомо чи несвідомо) цей контекст як можливість отримати якомога більше уваги та підтримки від тренера та групи. Наприклад: /жалібний погляд по сторонах/: «Я не знаю як робити цю вправу… в мене скоріш за все не вийде…»

§ Боротьба за владу. Закони соціального змагання і конкуренції за авторитет є справедливими і для контексту соціально-психологічного тренінгу. тому в групі часто знаходиться учасник чи учасники, що починають в той чи інший спосіб змагатися з тренером за владу. Це може бути у вигляді:

o Свідомої шкоди («а нумо-ж, як тренер викрутиться з такої ситуації?»)

o Підсвідомого «міряння» з тренером («в кого більше харизма!?»). Наприклад /чіткі різки жести, прямий жорсткий погляд в очі, легка зневажлива посмішка/: «А мені (гірше, якщо НАМ) тут здається, що тренер у даному випадку абсолютно НЕПРАВИЙ!»

o Свідомого «порівняння» з іншим, безумовно більш кращим, тренером. Приклад: «Я тут був на іншому тренінгу, так там тренер не дозволяв собі того, що Ви (тренер) собі дозволяєте! І взагалі, той тренер (чи тренінг) мені більше сподобався!!»

§ Особистісні нападки. Так само можуть знайтися учасники тренінгу, яким тренер не подобається як людина, особисто. це може бути викликано:

§ Безсвідомою антипатією до тренера («не знаю чому, але він (тренер) мені відразу не сподобався!!»)

§ Свідомим третируванням тренера («наїздами»)

§ Наприклад /із погано прихованим сарказмом/: «А чому це Ви, тренере, якщо Ви такий крутий, маєте зайву вагу (криві ноги, погані зуби, стомлений вигляд, так багато/мало дітей тощо)!?!»

§ Питання до компетентності та кваліфікації тренера часто також викликані неприйняттям, неповагою, неприязню та ворожістю до тренера, яку в даному випадку учасник (свідомо чи несвідомо) маскує під «об’єктивні» зауваження:

o Питання «невідповідності» освіти. Наприклад: «Як у Вас як у тренера немає навіть психологічної (економічної, політологічної, педагогічної тощо) освіти!?!!»

o Питання по «рівню» освіти. Приклад: «Чому це я, професор, доктор наук з 40-річним досвідом роботи маю слухати від цього тренера інформацію, що не відповідає … (об’єктивним даним психологічної науки, останнім даним моїх досліджень, практиці моєї психотерапевтичної роботи, постулатам моєї останньої статті тощо)»

o Питання тренерської кваліфікації. Приклад: «А взагалі в кого Ви (тренер) сертифікувалися?! Як, не в … (Фройда, Пьорлза, Роджерса, Гріндера, Бендлера, Хеллінгера тощоJ)!?!»

§ Людина-істерика. Такий як і Жертва чи Безпорадний учасник насправді привертає до себе увагу, але він робить це у прихований спосіб. Приклад: «НЕ звертайте на мене, будь-ласка, увагу… мені ПРОСТО стало ДУЖЕ зле від … (ваших слів, попередньої вправи, умов проведення тренінгу та ін..)»

§ Людина-запитання. Такі учасники СПТ вважають, що завдяки своїм запитанням вони краще вчаться., проте насправді це – ще один прихований спосіб привернути до себе увагу, показати свою значущість та забрати на себе час тренера та групи. Приклад: «А в мене тут до вашої відповіді на моє останнє питання виникло ще декілька (кільканадцять J) питань!!»

§ Людина-конфлікт. Загалом конфлікт є природною фазою групової динаміки, сприяє більшій відвертості та розвиває учасників СПТ. Проте є випадки, коли важка ситуація на тренінгу спричиняється людиною, яка має хист (любить) спричиняти чвари. Тож конфлікт в такої людини може бути:

o З учасником (учасниками) групи (частіше на піку групової динаміки).

o З тренером (з будь-якої реальної чи надуманої причини). Приклад: «А я вважаю, що тренер має негайно відповісти, чому він … (так погано веде тренінг, по-хамськи поводить себе з групою; досі ще не пішов з цієї аудиторії; не поверне нам гроші за таку свою погану роботу з нами тощо)»

§ Людина-завада. Мабуть на кожному тренінгу знайдеться людина для якої порушення групових правил та норм проведення тренінгу є своєрідною нормою. Приклад /учасник, ходячи по аудиторії чи шумлячи під час демонстрації вправи, групової медитації чи міні-лекції/: «Вибачте, але мені конче треба … (зателефонувати, вийти, попити кави, сходити до туалету тощо)».

 

Завдання 9.

Знайдіть можливі вирішення в ситуаціях («кейсах»), коли об’єктивні чинники можуть поставити проведення СПТ під загрозу. Якими мають бути адекватні дії тренера СПТ з типовими складними умовами:

§ Проблеми приміщення (освітлення, температура, свіже повітря, тіснота для учасників, невідповідна психогеографія, захаращеність тренінгового приміщення меблями та ін..)

§ Проблеми сервісу (погані/відсутні кава-брейки, обмежений доступ до туалету тощо).

§ Відмова апаратури (відключення електрики, зламаність приладів – комп’ютерів, проекторів, акустичних приладів чи мікрофону тощо).

§ Організаційна дезорганізація (поганий попередній обдзвін групи, недостатня інформованість учасників, хамське поводження менеджерів тренінгу та ін..).

§ Склад групи (вікова, соціальна, інтелектуальна чи професійна різнорідність групи; занадто валика/мала кількість учасників тощо).

§ Невиконання правил та норм тренінгу (проблеми регламенту – затягування початку, перерв, перекурів чи завершення тренінгу; не відключення мобільних телефонів та ін..).

 

 

Завдання 10.

Згідно Г. Сартан (Г. Сартан Подготовка профессиональных тренеров // Вестник практической психологии образования, 2004. №1) можна відлити систему вимог до тренера СПТ:

 

§ Базові знання та уміння для проведення соціально-психологічного тренінгу:

 

o базова психологічна освіта та додаткова парадигмальна освіта в одній з психотерапевтичних шкіл (психоаналіз, гештальт-терапія, гуманістична чи поведінкова парадигма тощо).

o знання динаміки групових процесів та уміння управляти ними.

o необхідні психологічні якості та навички ведення групового соціально-психологічного тренінгу.

 

§ Особистісні якості та навички тренера СПТ:

 

o сформована система цінностей тренера;

o побудова цілей тренінгу та адекватне вміння притримуватися їх в процесі тренінгу;

o адекватна самооцінка власних можливостей;

o усвідомлення власних обмежень;

o професіональна комунікація;

o відношення тренера до критики;

o стан покою та азарту;

o співчуття, сміливість та самопожертвування тренера;

o швидкість та темп роботи тренера в групі;

o вплив тренера на зміни в групі.

Також для атестації (сертифікації) тренерів СПТ виділяються такі критерії професіоналізму тренера:

o наявність природної впевненості;

o вміння використовувати груповий досвід;

o вирішення проблем групи, а не власних;

o енергетичний зв'язок з групою;

o розвинута інтуїція;

o наявність декількох позицій сприйняття;

o розподіл відповідальності з групою.

Чи може, на вашу думку, ця система вимог до професіоналізму та компетентності тренера СПТ бути доповненою чи зміненою? Обґрунтуйте свою думку.

 

 

Література:

1, 2, 3, 4, 8, 12, 14,17, 18, 22, 29, 30, 33, 34, 40, 42, 43, 48, 52, 53.

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

Основна:

1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство «Ось – 89», 2000. – 224 с. (Практическая психология).

2. Мілютіна К. Л. Теорія і практика психологічного тренінгу. – К. Видавництво МАУП, 2006. – 175 с.

3. Пахальян В.Э. Групповой психологический тренинг: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2006. – 224 с.

4. Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н.Ю.Хрящевой. – СПб.: «Речь», Институт Тренинга, 2000. – 256 с.

5. Рудестам К. Групповая психотерапия. – СПб.: Изд-во «Питер», 2000. – 384 с. - (Серия «Мастера психологии»).

6. Сидоренко Е.В. Технологии создания тренингов. От замысла к результату. – СПб.: Издательство «Речь»; ООО «Сидоренко и Ко», 2008. – 336 с.

7. Ситников А.П. Акмеологический тренинг: теория, методика, психотехнологии. – М., 1996. – 428 с.

 

 

Додаткова:

8. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.

9. Балаев А.А. Активные методы обучения. – М.: Профиздат, 1986. – 96 с.

10. Бейтсон Г., Бейтсон М.. Ангелы страшатся. К эпистемологии священного. Пер. с англ. В.Котряла. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1994. – 216 с.

11. Большаков В.Ю. Психотренинг / Социодинамика, упражнения, игры. – СПб: Социально-психологический центр, 1996. -380 с.

12. Гаррат Т. Эффективный тренинг с помощью НЛП.: Питер, - 2002. – 256 с. – (Серия «Эффективный тренинг»).

13. Гиппиус С.В. Тренинг развития креативности. Гимнастика чувств. – СПб., 2001. – 346 с.

14. Групповая психотерапия / Под ред. Б.Д. Карвасарского, С.Ледера. – М.: Медицина, 1990. – 384 с.

15. Джеймс М., Джонгард Д. Рожденные выигрывать. Транзакционный анализ с гештальт-упражнениями. – М., 1993. – 333 с.

16. Джексон Пол 58 с половиной импровизаций в тренинге. / Пер. с англ. А. Шарковой. – М.: ООО «Бегин групп», 2004. -178 с.

17. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. – Л., 1985.

18. Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг. – Л., 1990.

19. Игры – обучение, тренинг, досуг. / Под ред. В. Петрусинского. В четырех кн. - М.: Новая школа, 1994. - 368 с.

20. Козлов В.В. Интегральная психология: Пути духовного поиска или освящение повседневности. – М.: Психотерапия, 2007. – 528 с.

21. Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения. Переиздание. – Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД, 1997. – 144 с.

22. Кроль А.М., Михайлова Е. Л. Тренинг тренеров: как закалялась сталь. – М. Независимая фирма «Класс», 2002. – 192 с.

23. Ли Д. Практика группового тренинга. – СПб.: Питер, 2001. – 224 с. - (Серия «Эффективный тренинг»).

24. Лютова Е.К., Монина Г.В. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми. – СПб.: ООО Изд-во «Речь», 2000. – 150 с.

25. Максименко Ю.Б., Ильина Т.Б. Некоторые техники социально- психологического тренинга. – Донецк, 1994. – 18 с.

26. Марковская И.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. – СПб. ООО Изд-во «Речь», 2000. – 150 с.

27. Методичні рекомендації по проведенню тренінг-курсу для підлітків-лідерів з питань просвітницької роботи щодо здорового способу життя. Програма міністерства освіти і науки України /ПРООН/ЮНЕЙДС “Сприяння просвітницькій роботі “рівний – рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя” / Автори упорядники С.О. Свириденко, Г.Г. Ковганич. – К.: 2001. – 57 с.

28. НЛП-тренинг. Увеличение силы ваших способностей. / Майкл Холл. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. – 320 c.

29. Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – 512 с.

30. Петровская Л.А. Теоретические и методическои проблемы социально-психологического тренинга. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 168 с.

31. Прутченков А.С. Социально-психологический тренинг в школе. 2-е изд. допол. и перераб. – М.: Изд-во ЭСКИМО-Пресс, 2001. – 640 с. (Серия «Практическая психология»).

32. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия / Пер. с англ. – М.: Рефо-бук. К.: Ваклер, 1997. – 320 с.

33. Руководство по телесно-ориентированной терапии. – СПб: Рось, 2000. – 256 с.

34. Сартан Г. Подготовка профессиональных тренеров // Вестник практической психологии образования, 2004. №1

35. Сидоренко Е.В. Мотивационный тренинг. - СПб: Речь, 2000. - 234 с.

36. Сидоренко Е.В. Психодраматический и недирективный подходы в групповой работе с людьми. Методические описания и комментарии. – СПб, 1992. – 198 с.

37. Скумин В.А. Искусство психотренинга и здоровье. – Харьков, 1993.

38. Смит Мануэль Дж. Тренинг уверенности в себе. – СПб.: ООО «Речь», 2001. – 244 с. – (Серия «Психологический тренинг»).

39. Торн Кей, Маккей Дэвид Тренинг. Настольная книга тренера. – СПб.: «Питер», 2001. – 208 с.- (Серия «Эффективный тренинг»).

40. Уикс Джеральд Р., Л’Абат Лучиано. Психотехника парадокса. Практическое руководство по использованию парадоксов в психотерапии. Методические материалы для слушателей курса «Психотерапия». – Москва, изд-во «Маркетинг», 2002. – 278 с.

41. Фоппель К. Этапы развития группы // Журнал прикладной психологии и психоанализа. 2004. №3.

42. Харин С.С. Искусство психотренинга. Заверши свой гештальт. – Мн.: Издательство В.П.Ильин, 1998. – 352 с.

43. Хейли Дж. Необычайная психотерапия. – СПб: Белый кролик, 1995. – 384 с.

44. Хек Н. Динамика и механизмы процесса групповой психотерапии при неврозах // Групповая психотерапия при неврозах и психозах. – Л., 1975.

45. Хруцкий Е.А. Организация проведения деловых игр. – М., 1991.

46. Человек в мире диалога / Тез. докл. и выст. – Л., 1990. – 112 с.

47. Черепанова И.Ю. Дом колдуньи. Язык творческого бессознательного. – М.: "КСП", 1996, – 384 с.

48. Шкурко Т.А. Танец как средство диагностики и коррекции отношений в группе // Психол. вестник РГУ, 1996. – Вып. 1. – Ч.1. – С.327-348.

49. Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотехнические игры в спорте. – М., 1985.

50. Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения. – М., 1988.

51. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. Л.: 1990.

52. Ялом И. Теория и практика групповой психотерапии. - СПб: Питер, 2000. – 640 с.

53. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1996. – 264 с