Семінар 2 Рання грецька філософія

План

1. Поняття ранньої грецької філософії.

2. Іонійська філософія.

3. Італійська філософія.

4. Елейська школа.

5. Давньогрецький атомізм.

Література

Філософія. Курс лекцій для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання. – Полтава., 2012. – С. 27-33.

Киричок О.Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– C. 39-44.

Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – C. 63-77.

Рассел Р. Історія західної філософії. – Переклад з англійської Ю. Лісняка та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – 759 с. – С. 16-79.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. В четырех томах (Перевод с итал. С. Мальцевой). Т. І: Античность. – Санкт-Петербург: Петрополис, 1997. – 336 с. – С. 3-52.

Татаркевич В.Історія філософії. В трьох томах (Переклад з польської А. Шкраб’юка). T. 1: Антична і середньовічна філософія. – Львів: Свічадо, 1997. – 456 с. – С. 16-72.

Трубецкой С.Н. Курс истории древней философии. – М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС; Русский Двор, 1997. – 576 с.

 

Другий семінар присвячено розгляду становлення філософії у давній Греції. Почати семінарське заняття доречно з прояснення понять «рання грецька філософія», «досократики», тощо, окреслюючи її хронологічні та географічні межі.

При розгляді другого питання потрібно звернути особливу увагу на процес становлення філософської термінології та взаємозв’язок понять: «фізис», «архе», «космос», «логос», «стихії», тощо.

Підчас розгляду третього питання доречно зосередити увагу на піфагорійському понятті «числа» як основи існування світу, приділити певну увагу розповіді про Піфагорійський союз.

Підчас розгляду четвертого питання потрібно детально розглянути відкриття давніми греками концепту «сущого» («буття») – від критики Ксенофаном грецького політеїзму до апорій Зенона з Елеї. Центром цього розгляду є концепція буття (сущого), розроблена Парменідом.

Розгляд п’ятого питання, присвяченого давньогрецькому атомізму доречно почати з викладення концепції Левкіпа-Демокріта, поступово пов’язуючи його з рештою філософських побудов античності, пояснити роль атомізму у подальшому розвиткові філософської думки.

Семінар 3 Класичний період античної філософії

План

1. Визначення поняття «Класична грецька філософія».

2. Софісти й Сократ.

3. Філософська доктрина Платона й платонізм.

4. Філософія Аристотеля й Перипатетична школа.

Література

Філософія. Курс лекцій для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання. – Полтава, 2012. – С. 33-39.

Киричок О.Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– C. 44-50.

Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – C. 77-91.

Рассел Р. Історія західної філософії. – Переклад з англійської Ю. Лісняка та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – 759 с. – С. 80-192.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. В четырех томах (Перевод с итал. С. Мальцевой). Т. І: Античность. – Санкт-Петербург: Петрополис, 1997. – 336 с. – С. 53-170.

Татаркевич В.Історія філософії. В трьох томах (Переклад з польської А. Шкраб’юка). T. 1: Антична і середньовічна філософія. – Львів: Свічадо, 1997. – 456 с. – С. 73-149.

Трубецкой С.Н. Курс истории древней философии. – М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС; Русский Двор, 1997. – 576 с.

Методичні рекомендації

Вивчення першого питання потрібно розпочинати з визначення понять «класика» й «класичний», прояснення хронологічних меж та головних діячів, рис й особливостей грецької філософії періоду античного класицизму.

Вивчення другого питання доречно починати з розгляду доктрини софістів, звернувши особливу увагу на поняття «софіст» та «софістичний релятивізм». Далі, потрібно здійснити безпосередній перехід до зіставлення софістичного вчення (підкреслено релятивістського й утилітарного) з філософським вченням Сократа про абсолютність, всезагальність й незмінність істини. Особливо потрібно наголосити на новизні сократичного методу (маєвтики) та підкреслити роль відкриття, котре було зроблене Сократом – відкриття сфери абсолютних понять чи універсалій, що й стали відправним пунктом подальшого розвитку античної класичної філософії.

Починаючи розгляд третього питання потрібно наголосити, що Платон був першим з античних філософів, котрому вдалося побудувати цільну й довершену філософську систему. Ознайомлення з доктриною Платона доречно розпочинати з розгляду його діалектики, пов’язавши її становлення з сократичною маєвтикою, втім, показуючи й певні відмінності цих двох методів. Особливо потрібно відзначити принципову відкритість платонівського діалогу, що робить його практично вічним предметом цікавості інтелектуалів. Від діалектики потрібно перейти до поступового розгляду платонічного вчення про ідеї, людину, та державу. Наприкінці розгляду цього питання потрібно наголосити на нетотожності понять «філософія Платона» й «платонізм».

Розгляд четвертого питання доречно почати з зіставлення Платонівської діалектики із логікою Аристотеля, представленою у корпусі праць останнього, об’єднаних під спільною назвою «Органон». Далі потрібно здійснити перехід від логіки Аристотеля до його фізики, вчення про душу, етики, політики й, далі, до метафізики. Особливо наголос варто зробити на реалістичному характері Аристотелевої філософії, порівнюючи його з ідеалістичною позицією платонізму. Студенти мають засвоїти й чітко собі уявляти відмінності платонічної та перипатетичної онтологій, розуміти й бути здатними пояснити такі терміни як «гилеморфізм», «фінітизм», «матерія», «форма», «енергія», «ентелегія», «можливість», «дійсність», тощо.