Небезпечне гідрологічне явище - подія гідрологічного поход-ження або результат гідрологічних процесів, що виникають під дією різних природних, гідродинамічних факторів або їх ком-бінацій, які справляють або можуть справити дію ураження на людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти еконо-міки і довкілля.
До небезпечних гідрологічних явищ відносять:
1. Затоплення, повені.Це тимчасове затоплення окремих районів місцевості через різкий підйом рівня води в річках, озерах і на морі в результаті зливових дощів. Підйом рівня во-ди може відбуватися при бурхливому таненні снігу і льодови-ків, від рясних опадів, у результаті заторів, дії вітрів, підвод-них землетрусів з утворенням цунамі, аварій на гідровузлах.
При затопленні, повені гинуть посіви сільськогосподарських культур, можлива загибель людей, тварин, матеріальних цін-ностей, руйнування ліній зв'язку і енергозабезпечення, пош-кодження житлових будинків і виробничих споруд.
Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутних матеріальних збитків. Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають повільніше, але й небезпека негативних наслідків зберігається довше. У зоні затоплення можуть опинитись також хімічно небезпечні об'єкти.
Зона затоплення - територія, що покривається водою в ре-зультаті перевищення притоку води у порівнянні з пропускною спроможністю русла.
Зона вірогідного затоплення - територія, в межах якої є можливим або прогнозується виникнення зони затоплення.
2. Цунамі– це довгі хвилі, які можуть виникати в результаті підводних землетрусів, а також вулканічних викидів або зсувів на морському дні. Хвиля цунамі може бути непоодинокою, ос-кільки дуже часто - це серія хвиль з інтервалом в одну і більше годин. Можливі масштаби наслідків цунамі визначаються балами.
3. Селевий потік.Це бурхливий потік води, грязі, каміння, який виникає несподівано під час великих злив або швидкого танення снігу, льодовиків у горах та їх сповзання в русла рі-чок. Ця маса рухається по руслу або прямолінійно, викликаючи на своєму шляху великі руйнування. Селевий потік характер-ризується великою масою і швидкістю руху, руйнує будівлі, до-роги, гідротехнічні та інші споруди, знищує сади, поля, ліси, призводить до загибелі людей і тварин.
Наближення селевого потоку можна пізнати за звуками ударів валунів і уламків каміння, що перекочуються, це нага-дує гуркіт поїзда, який наближається з великою швидкістю.
Швидкість селевого потоку 2,5 - 4,5 м/с, при прориві зато-рів може досягати 8 - 10 м/с і більше.
Причини виникнення селевих потоків: зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, прорив гребель водойм, землетруси і виверження вулканів. До причин виникнення селевих потоків належать і антропогенні фактори: вирубування лісів і деграда-ція ґрунтів на гірських схилах, роботи в кар'єрах, вибухи гір-ських порід при прокладанні доріг, неправильна організація обвалів.
Виникнення і розвиток селевого потоку проходить у три етапи:
Перший- накопичення в руслах селевих басейнів рихлого матерія внаслідок гірської ерозії і вивітрювання порід.
Другий- переміщення по гірських руслах з високих у нижчі рихлих гірських матеріалів.
Третій- розтікання селевого потоку в долинах.
Необхідно пам'ятати, що від селевого потоку можна вряту-ватися, лише уникнувши його. Не можна виходити в гори у сніг та непогоду. Слід стежити в горах за зміною погоди. Най-більш небезпечний період сходження лавини - весна - літо, від 10-ї години ранку до заходу сонця. Почувши шум селевого по-току, що наближається, необхідно негайно піднятися з дна ло-щини вгору не менше ніж на 50 - 100 метрів.
4. Затори, зажори. В період льодоходу зазвичай спостеріга-ється поява заторів (захаращування русла річки льодом) або зажорів (нагромадження внутріводного льоду, який утворює льодову пробку), які, в свою чергу, викликають додаткове під-вищення рівня води та затоплення нової території. Крім того, при прориві водою перешкоди, може з’являтися хвиля, яка створить небезпеку раптового затоплення території, що розта-шована нижче за течією. Затори найчастіше виникають на річках, що прямують із півдня на північ, оскільки південні ді-лянки раніше звільняються від льоду і льодохід, який почався, зустрічає на своєму шляху перешкоду у вигляді льодоставу. За-жори виникають в період танення льоду період або при наяв-ності незамерзаючих ділянок річки.
4. Підвищення рівня ґрунтових вод.Одним з негативних явищ являється підвищення ґрунтових вод та підтоплення вна-слідок цього значних територій. Розвиток цього процесу на мі-ських територіях залежить від низки причин і факторів: втра-ти води із водоносних комунікацій, неорганізований поверх-невий стік, ліквідація або погіршення фільтраційних власти-востей ґрунтів природних дренажних систем (ярів, балок, ру-сел невеликих річок тощо), зменшення випаровування у зв’яз-ку з асфальтуванням. Однією з найважливіших причин підтоп-лення земель є гідротехнічне будівництво, яке призвело до пе-рерозподілу річкового стоку та перекриття природних шляхів дренування ґрунтових вод.
Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчас-ному введенні дренажних споруд Підвищення рівня ґрунтових вод призводить до таких негативних наслідків, як забруднення підземних вод, підвищення вологості і погіршення санітарного стану територій, засолення і заболочування ґрунтів, вимокання зелених насаджень, зниження урожайності сільгоспугідь, де-формація будівель і споруд, виникнення таких процесів, як зсуви, просадки, обвали.
Фактори природних пожеж.
Дуже розповсюдженими надзвичайними подіями, особливо в засушливу пору, є такі стихійні лиха, як.
1. Лісові пожежі. Неконтрольоване горіння на землях лісо-вого фонду. Знищують дерева і чагарники, заготовлену про-дукцію, будівлі і споруди. Можуть виникнути від блискавок, через самозаймання, при необережному поводженні з вогнем, від вихлопних газів транспорту і ще від цілого ряду причин. Поширюються дуже швидко і охоплюють великі території. Критичний рівень відносної вологості поверхні землі, що спри-яє їх виникненню, лежить у межах від 17 до 20%.
Залежно від характеру горіння, швидкості поширення вог-ню та розмірів пошкодження лісу, розрізняють категорії лісо-вих пожеж:
А) Низові пожежі. Розвиваються внаслідок згоряння хвой-ного підліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайни-ку, трав'янистих рослин, напівчагарників і чагарників) та мер-твого або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, вітролому, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих безпосередньо на ґрунті або на неве-ликій висоті (півтора-два метри). Полум'я має висоту до 50 см, швидкість поширення вогню при цьому невелика - стодвісті метрів за годину, а за сильного вітру - до кілометра на рівнин-ній місцевості та від одного до трьох кілометрів на схилах.
Крім того, вони бувають рухливі і тривалі. Перші характе-ризуються швидким рухом (в декілька сотень метрів, а іноді і декілька кілометрів за годину) і димом світло-сірого кольору. Тривалі ж повністю спалюють надґрунтовий покрив. Висота полум'я при цьому більша, але інтенсивність поширення неве-лика - не перевищує декількох сотень метрів за годину.
Б) Верхові пожежі.
Верхові лісові пожежі розвиваються із низових, і відмін-ність їх у тому, що згоряє не тільки надґрунтовий покрив, а й нижні яруси дерев та крони жердняків. Однак можуть бути ще і вершинні пожежі, коли вогнем знищуються лише крони де-рев. Але без супроводу низинної пожежі вони довго тривати не можуть. При верхових пожежах виділяється багато тепла. Ви-сота полум'я при цьому становить 100 і більше метрів. В таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на де-кілька сотень кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8 - 25 км за годину.
Поділяються на рухливі і тривалі. Рухливі супроводжуються димом темного кольору.
В) Пожежі дуплистих дерев.
2. Торф'яні пожежі. Загоряння висушеного торфовища вна-слідок природних чинників або викликане штучно. Горить торф, який залягає під лісовими масивами. Самі по собі вини-кають дуже рідко, їх утворення в більшості випадків пов'язане з низовими лісовими пожежам.
Торф'яні пожежі на торфорозробках і на торф'яних болотах можуть виникнути від самозаймання або в результаті пору-шення правил експлуатації техніки, з допомогою якої добува-ється торф, у суху погоду - від будь-якої іскри. Торф'яні поже-жі охоплюють величезні простори, важко піддаються гасінню. Вогонь поширюється нерівномірно зі швидкістю кілька метрів на добу, обходячи місця з підвищеною вологістю. Непогашений до осені торф може тліти під заметами снігу і льодом і наступ-ного року розгорітися з новою силою. Виникають часто в кінці літа, як продовження низових або верхових пожеж.
Заглиблення низових пожеж починається біля стовбурів дерев, потім воно поширюється в усі боки до декількох метрів за добу. В осередках ґрунтових пожеж створюються завали із опалих дерев і ділянок згорілого торфу. Однак торф'яні пожежі можуть і не бути результатом лісових. Вони часто захоплюють величезні простори і дуже важко піддаються гасінню. Небез-пека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи по-рожні місця у торфі, який уже згорів, і в ці порожнини можуть провалюватися люди й техніка.
3. Степові пожежі. Мають вигляд кромки горіння, яка переміщується. При сильному вітрі фронт вогню може пересува-тися зі швидкістю до 25 - 30 км/год, а нагору - до 50 км/год.
Біологічні небезпеки.
Біологічні небезпеки поділяються на:
1. Епідемію- швидке і широке розповсюдження інфекцій-них хвороб серед людей.
Інфекційні хвороби, це такі хвороби, які передаються від одної людини до іншої. Поширюються вони не тільки серед лю-дей, а й уражають тварин і рослини.
Шляхи і способи передачі інфекції різні:
А) Через органи дихання.
Б) При вживанні заражених продуктів, фуражу, води.
В) Після контакту із зараженими предметами.
Г) При контакті з хворими людьми і тваринами.
Д) При укусах комах і кліщів.
Інфекційні хвороби можуть набувати великого поширення і масового характеру. До них відносяться: азіатська холера, на-туральна віспа, черевний тиф, випний тиф, СНІД, грип.
Отруєння людей - спостерігаються в результаті споживання ними неякісних продуктів харчування або води. Таке може статися, коли вживаються продукти з простроченими строком зберігання чи була порушена технологія їх виготовлення і збе-рігання. Отруєння людей може статися токсичними та іншими речовинами також внаслідок порушення правил охорони праці або виробничих аварій.
2. Епізоотію- одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин у часі та просторі, на території не менш ніж 1 району, що значно пе-ревищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на цій території. До них відноситься: сибірська виразка, сап, ящур, пситакоз, туляремія, чума великої рогатої худоби, афри-канська чума свиней. Деякі хвороби тварин небезпечні і для людей.
3. Епіфітотію- масове, поширюване у часі та просторі, ін-фекційне захворювання рослин, що супроводжується чисель-ною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності, за яко-го уражено більше 50 % їх поверхні.
В Україні у посівах зернових культур має місце епіфітотія борошнистої роси, бурої листкової іржі, фузаріозу, сажкових та інших хвороб, а в степовій зоні відзначався масовий спалах розвитку найнебезпечнішого шкідника озимої пшениці – кло-па-черепашки.
План-конспект склав
ст. викладач Миколаївського
державного аграрного університету В. М. Курепін.
