Культурний розвиток первісного суспільства.

Первісна доба була найтривалішою в історії людства. Це період відокремлення людини від тваринного світу, еволюція, становлення її сучасного типу. Давня історія людства вченими умовно поділена на періоди залежно від матеріалу, з якого переважно виготовлялися знаряддя праці: І – кам’яний (який в свою чергу поділяється на палеоліт, мезоліт, неоліт); ІІ – мідно-кам’яний (енеоліт), ІІІ – бронзовий; ІV – залізний віки. Кожен із цих періодів відповідає певним змінам у господарстві, суспільному устрої.

У добу ПАЛЕОЛІТУ з’явилася перша форма організації суспільства – стадо. Прадавні люди (пітекантропи) навчилися не тільки користувалися вогнем, а й видобувати його. Основними заняттями людини до кінця мезоліту були мисливство та збиральництво. За існування неандертальців удосконалилися форми мисливства та збиральництва, змінилася форма суспільних зв’язків, виникла дородова община, рід, плем’я. Упродовж епохи палеоліту повільно, але безупинно з’являлися нові види знарядь праці (кам’яні, кістяні, дерев’яні), вдосконалилася техніка їх виготовлення, з’явилося мистецтво, зародилася примітивна релігія.

Переконливим. доказом формування людської свідомості у ті часи є матеріалізовані думки людини про практичне ви­користання знарядь праці: їх форму, техніку обробки каме­ню, дерева, кісток.

- В Україні у багатьох стоянках періоду палеоліту знаходили кістки тварин, прикрашені прокресленими лініями або орнаментовані зиґзаґом, меандром, кутами, «ялинками», стилізованими фігурами. Поряд з простим ор­наментом зустрічаються і композиційні зображення тварин. Для виконання цих малюнків, орнаментів, композицій вико­ристовувалася червона вохра.

- Крім нанесення цих ліній, первісна людина вже вміла виготовляти так звані «ювелірні вироби». Як правило, ма­теріалом для виготовлення браслетів різної форми слугува­ли кістки. Первісна людина, знаючи техніку різьби по кістках, спроможна була виготов­ляти й статуетки Зображення жінки, пташки, тварини – перші скульптурні вироби.

- Деякі знахідки із поселень у Мізині, Молдові можуть вказувати на наявність у палеолітичної людини музики та музичних інструментів. Наприклад, лопатка, тазова, кістка, гомілка, нижня щелепа мамонта використовувалися як ударні музичні інструменти. На стоянках Подністров'я знай­дені чотири флейти, що мали на той час складну конфігура­цію: шість отворів на корпусі, за допомогою яких можна було відтворювати цілу гаму звуків.

Наявність орнаментованих кісток, композиційних і ску­льптурних зображень, ювелірних виробів, музичних інстру­ментів є показником не тільки зародження і розвитку мисте­цтва, а й зародження віросповідань палеолітичної людини. Ці віросповідання були пов'язані з магією та тотемізмом.

- У Гроті Мамонта (Кам'яна Могила) знайдені пофарбовані зображення групи турів у позиції кругової оборони і групи турів, розташованих вздовж карнизу. Перед ними стоїть удвічі-утричі більша за кожного бика фігура мамонта. Зобра­ження покриті вертикальними лініями, які імітують рани від знарядь полювання. В Печері Чаклуна можна бачити сцени виконання магічного обряду, де серед мамонтів, пе­черних левів, биків, носорогів, кабанів знаходяться люди (в основному жінки), в рогатих масках і шкірах.

- Віросповідання людей палеоліту виявляються і в культу­рі поховань. Як правило, поховання здійснювалися на міс­цях проживання людей у межах жител. Ці факти можна розцінювати і як віру палеолітичних людей у душі помер­лих, котрі, на їх думку, захищали живих на цьому світі, і як своєрідне жертвоприношення.

- До палеолітичної доби відноситься поява системи лічби, яка дійшла до нашого часу у формі рисок та ямок, розташо­ваних у певній послідовності на виробах з каменю, кісток, рогу.

- 3 розвитком землеробства та скотарства у людини пер­вісного суспільства з'являються астрономічні уявлення. Про це свідчать: фігура Бика, яка відповідає розташуванню ямок (зір сузір'я Тільця), накладених на неї (Кам'яна Могила.); позитивно-негативне зображення астрономічного символу сузір'я Близнят з буго-дністровської культури, виконане на керамічному посуді; зображення кола. Мабуть, тоді повністю утвердилися уявлення про богів, які змінили уявлення про духів (епоха мезоліту).

Наступний етап у духовному розвитку первісного суспільства пов'язаний з «неолітичною революцією», і передусім з виготовленням керамічного посуду, який став одним з найважливіших символів Сонця, Неба, Всесвіту. Форма та орнамент посуду різних неолітичних культур відбили зображення та антропоморфні персонажі, рослини та космічні символи.

До епохи неоліту слід віднести появу усної народної творчості – розвинутої міфології. На цей час припадає й подальше удосконалення мистецтв, новими рисами якого з'являються скульптурні зображення чоловіків, що пов'яза­не із зростанням їх ролі у відтворюючому виробництві.

У період енеоліту людство опанувало обробку перших металів – міді, золота, виникли нові ремесла. З’явилося орне землеробство з використанням тяглової сили. Відбувалася спеціалізація скотарства. Використання металевих знарядь праці та транспортних засобів, зміни у сільському господарстві спричинили зростання продуктивності праці, появу надлишків продуктів. Це призвело до створення умов для майнового розшарування та виділення родоплемінної верхівки. Енеоліт – період формування великих міжплемінних об’єднань.

Епоха енеоліту яскраво подана культурою трипільських поселень. (Можливо саме тоді виникла писемність).

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА (поч. ІV – кінець / середина / ІІІ тис. до н.е.).

Наприкінці ХІХ ст. (1896 р.) український археолог Вікентій Хвойка відкрив та дослідив пам’ятки цієї культури (рештки життєдіяльності давніх хліборобів) біля с. Трипілля на Київщині. Трипільська культура (назва умовна) – одна з найдавніших археологічних культур епохи енеоліту, племен землеробів та скотарів, які займали територію від Дніпра до Дністра та від Карпат до Північного Причорномор’я. Вона проіснувала на наших землях майже півтори (дві) тисячі років. Ця культура утвердилася на основі поєднання місцевого етносу з народом Південно-Східної Європи, Близького Сходу, що прийшов сюди.

Головне заняття – землеробство (перелогове рільництво, яке передбачало використання ділянок землі доти, доки не вичерпувалась їхня родючість). Землю обробляли мотиками, плугами з рогів оленя. Пізніше почали застосовувати дерев’яне рало з тягловою силою волів. Основні культури – пшениця, ячмінь, бобові. Врожаї збирали серпами з вкладишами із кременю, міді. Зерно розтирали в зернотерках. Було розвинуте тваринництво, розводили волів, кіз, свиней тощо. Велику роль відігравало полювання, рибальство, збиральництво, садівництво (в деяких районах).

Високого рівня у трипільців досягло гончарство, іноді цю культуру називають культурою мальованої кераміки. Трипільці виготовляли глиняний посуд у спеціальних гончарних печах, а потім розмальовували складними візерунками чорною, брунатною, червоною, рідше білою фарбами. В оздоблювальні орнаменти трипільські гончарі вплітали зображення фігур людей, тварин і птахів. Трапляються там і схематичні знаки, подібні до піктографічних. Це дає підстави припускати, що трипільці впритул наблизилися до винайдення письма. З трипільцями пов’язують виникнення на наших землях металургії.

Трипільці одними з перших почали виготовляти мідні вироби. Але більшість виробів була з кременю. Було виготовлено ручний дриль для свердління, освоєно ткацтво. Трипільські селища розташовувалися на високих місцях поблизу води, мали чітке планування. Будинки розташовувалися колом із загоном для худоби в центрі. Деякі трипільські селища (протоміста) налічували близько 10 – 25 тис. мешканців. Найвідоміші трипільські поселення: Майданецьке на Черкащині(майже 2 тисячі жител), Тальянки, Доброводи, Сушківці.

Основною ланкою суспільства була сім’я, кілька сімей об’єднувалися в рід, кілька родів становило плем’я, на чолі якого стояв старійшина.

Причини загибелі культури до кінця не з’ясовані. Існує декілька гіпотез: погіршення кліматичних умов, примітивні знаряддя праці призводили до низьких врожаїв, напади кочових племен. Трипільська культура мала виняткове значення у формуванні багатьох етнічних рис українського народу.

З культур енеоліту також інтерес викликає кемі-обінська археологічна культура, поширена в Криму, Нижньому Подніпров'ї та Приазов'ї. Для цієї культури характерні пер­ші ознаки культу померлих; їх ховали у камерах, ґрунтових ямах під великими кам'яними плитами у скрюченому стані, померлих розмальовували червоною фарбою, над могилами ставили антропоморфні стели (пуруші).

У період бронзового віку з’явився перший штучний метал – бронза. Завершився процес відокремлення землеробських племен від скотарських. Остаточно утвердився патріархат. Удосконалилася зброя, збільшилась кількість військових сутичок. Бронзовий вік – це період «першого великого переселення народів», пов'язаний із міграційними процесами, доба утворення великих мовних груп населення (етносів). Бронзова епоха на території України стала фактично завершальною стадією первісного ладу.

У бронзовий вік на території України існувало кілька ар­хеологічних культурних груп: ямна, катакомбна, зрубна, шнурової кераміки та ін. Тоді ж продовжувалася зміна сві­тогляду, людини. Це виявлялося в обожнюванні душі, при­родних циклів. У цей час удосконалюється культ померлих: з'являються масові могильники, кургани-могильники. Брон­зовий вік був завершальним етапом первісного суспільства.

Таким чином, у первісному суспільстві були закладені підвалини подальшого розвитку різних напрямків духовного життя людини.