Без повної і найточнішої діагностики стану внутрішнього середовища підприємства, визначення його сильних і слабких сторін та розробка стратегії немислимі.
Внутрішнє середовище підприємства – це підсистеми, елементи і фактори, що визначають внутрішній стан, можливість і, значною мірою ефективність діяльності підприємства, його сильні і слабкі сторони.
Діагностика внутрішнього середовища означає оцінку стану підсистем і елементів цього середовища, їх взаємодію і системний вплив на рівень виробництва, його ефективність і конкурентоспроможність підприємства, та виявлення його сильних і слабких сторін.
Підприємство є складною системою. Це означає, що воно як система є не просто сумою складових (підсистем і елементів), а їх діалектичною єдністю, тобто взаємопов’язаним і взаємообумовленим цілим, що має в результаті взаємодії інші якості, ніж його складові – підсистеми і елементи.
Підсистема – це складова системи, що має свою специфіку, і саме тому її можна розглядати як самостійну систему зі складовими елементами, що її утворюють.
Елементи підсистеми, взаємодіючи з системою, іншими підсистемами і між собою, виступають інтегрованими факторами, що формують певні сприятливі або несприятливі умови для внутрішнього середовища і впливають на досягнення місії і цілей підприємства.
Отже, підприємство є системою, що теж складається з підсистеми: виробництво, збут, фінанси, маркетинг та ін.
Підсистема виробництво, в свою чергу, включає елементи: потужність, обладнання, технології, постачання, організація виробництва, якість, підрозділи тощо.
Декомпозиція системи залежить:
а) від типу системи (сільськогосподарське підприємство, переробне підприємство, сервісне підприємство і т. ін.);
б) від мети діагностики (для формулювання місії і цілей підприємства, для оцінки конкурентоспроможності тощо);
в) від методики аналізу тощо.
Загальні критерії декомпозиції підсистем:
o Суттєвий вплив на цілі і кінцеві результати системи;
o Відображення інтегрованого впливу своїх елементів;
o Зв’язок із загальносистемними характеристиками, які мають вплив на досягнення цілей за допомогою усієї системи;
Виділення в складі системи підсистем і елементів називають декомпозицією системи.
o Необхідність створення підсистем за тими ознаками, що чітко проявляють функціональний зв’язок між підсистемами і системою в цілому;
o Функції підсистеми реалізуються лише через взаємодію з іншими підсистемами і елементами.
Загальні критерії декомпозиції елементів:
Наявність структуротворчих властивостей у підсистемі (наприклад, елемент «потужність підприємства» є складовою підсистеми «виробництво» і, в свою чергу, поділяється на елементи нижчого рівня: потужності основного виробництва, потужності допоміжного і обслуговуючих виробництв тощо);
Наявність властивостей, які використовуються для характеристики підсистеми і є умовою для зарахування елементу до підсистеми (наприклад, для елементу потужність такими властивостями можна вважати рівень і ступінь використання, нестачу чи резерви потужності тощо);
Підпорядкування їх умовам функціонування підсистеми і зміна у процесі її розвитку або внаслідок управлінського впливу;
Конкретна форма існування визначається цілями системи і підсистеми, тобто її ознакою є структурна автономність;
Функція елементу реалізується виключно через взаємодію з іншими елементами та підсистемами;
Залежність взаємодії з іншими елементами і підсистемами від ступеня упорядкованості взаємозв’язків між ними.
Таким чином, щоб діагностувати підприємство, необхідно провести аналіз його внутрішнього середовища системно, з урахуванням не тільки стану елементів і підсистем, а й виявленням їх взаємозв’язків та інтегрованого впливу на можливості досягнення стратегічних цілей.
Результатом діагностики внутрішнього стану підприємства мають стати уявлення про його сильні і слабкі сторони, його потенціал.
Сильні сторони є базою підприємства для конкурентної боротьби, для розробки і реалізації стратегії. Їх слід зміцнювати.
Слабких же сторін потрібно рішуче позбуватись. Сильні і слабкі сторони виявляють при порівнянні з підприємствамиконкурентами.
Можна запропонувати наступну схему діагностики внутрішнього стану середовища підприємства (табл. 14.1).
Зрозуміло, що показана структура і діагностика внутрішнього середовища є приблизною і неповною. В кожному конкретному випадку слід підходити індивідуально, враховуючи специфіку підприємства. Але загальними підходами можна скористатися.
Таблиця 14.1
