Показання:
1.Гіперемія пульпи.
2.Гострий травматичний пульпіт (випадковий розтин порожнини зуба під час препарування каріозної порожнини).
3. Гострий травматичний пульпіт (при переломі коронки зуба з розтином або без розтина пульпи, якщо після травми пройшло не більш 6 год.).
4. Серозний обмежений пульпіт при тривалості хвороби не більше доби і локалізації каріозної порожнини на жувальній чи апроксимальній поверхні, що розташована вище від екватора зуба, у здорових і практично здорових дітей у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу.
5.Хронічний фіброзний пульпіт(зубів з несформованим коренем)
Вітальна ампутація пульпи — це метод лікування пульпіту, що найчастіше застосовується в зубах із несформованими коренями, позаяк він дозволяє зберегти функціональну повноцінність кореневої пульпи і тим самим забезпечити умови для росту і формування коренів постійних зубів.
Показання:
1. гострий серозний дифузний пульпіт без вираженої реакції з боку періодонта;
2.травматичне оголення пульпи, якщо з моменту травми
минуло більше ніж 6 год;
3.хронічний фіброзний і хронічний гіпертрофічний пульпіт постійних зубів із несформованими коренями;
4. також випадки, коли застосування біологічного методу лікування протипоказане або неефективне.
Під час вибору методу вітальної ампутації також беруть до уваги стан загальносоматичного здоров'я дитини.
При гострому серозному дифузному пульпіті в зубах із несформованими коренями іноді виконують субтотальну екстирпацію пульпи або так звану глибоку ампутацію.
Вітальна екстирпація пульпи дозволяє уникнути токсичного впливу девіталізуючих засобів на тканину росткової зони у разі несформованого кореня і на періодонт при сформованому корені, що відповідає біологічним вимогам і дозволяє розраховувати в майбутньому на утворення цементо-кісткоподібноі тканини, яка обтурує верхівкову частину кореневого каналу. Така регенеративна здатність прикореневих тканин можлива лише в разі усунення подразників і стимулювання їх захисних властивостей. Дуже важливо виключити використання цитотоксичних засобів для антисептичної обробки і пломбування каналу кореня, а також можливість механічного пошкодження під час ендодонтичних втручань.
Показання:
1.усі форми гострого та хронічного пульпіту постійних зубів із сформованим коренем, якщо зберігаючі методи лікування неефективні.
2. при гострому гнійному пульпіті незалежно від ступеню формування кореня.
3. хронічному гангренозному пульпіті, а також при пульпіті, що супровод-
жується вираженою реакцією з боку періодонта.
У зубах із незавершеним ростом кореня пульпа широко сполучається з тканиною зони росту. У такому разі ендодонтичні інструменти неможливо увести до кінця, не пошкодивши тканини зони росту. Пульпа при цьому розривається, а не видаляється повністю, що спричиняє значну кровотечу, яку надто важко зупинити.
З огляду на це, при виборі екстирпаційного методу лікування пульпіту зуба з несформованим коренем потрібно ренггенологічно визначити ступінь сформованості кореневого каналу. Якщо не сформована верхівкова третина кореня зуба, доцільно здійснити глибоку ампутацію з наступною зупинкою кровотечі і накладенням паст на основі гідроксиду кальцію.
Девітальні методи лікування передбачають девіталізацію пульпи з наступним її видаленням частково (ампутація) чи повністю (екстирпація).
Для лікування постійних зубів у дітей девітальні методи використовуються в тому разі, коли з тієї чи іншої причини неможливо виконати анестезію і безболісно видалити пульпу. Девітальна екстирпація, як правило, проводиться в зубах зі сформованими коренями. Девітальна ампутація, на думку більшості дослідників, неефективна і призводить до розвитку хронічного періодонтиту. Тому в постійних зубах девітальна ампутація
може застосовуватись лише в разі лікування пульпіту в зубах із несформованим коренем з обов'язковим ендодонтичним лікуванням після
завершення його формування.
Показання до методу девітальної ампутації є такі самі форми пульпіту постійних зубів із незавершеним формуванням кореня, як і до методу вітальної ампутації. Відповідно показаннями до методу девітальної екстирпації є такі самі форми пульпіту, що й до методу вітальної екстирпації.
Таким чином, вибір методу лікування пульпіту постійного зуба визначається:
- формою пульпіту (гостре або хронічне запалення) і ступенем залучення пульпи в патологічний процес;
- стадією розвитку зуба (формування кореня або його стабілізація);
- станом соматичного здоров'я дитини (при виборі зберігаючих методів лікування);
- локалізацією каріозної порожнини, що особливо важливо при виборі біологічного методу лікування або вітальної ампутації пульпи;
- реакцією пульпи на постійний електричний струм. Зниження електрозбудливості пульпи більш ніж на 20 мА є протипоказанням для проведення біологічного методу лікування пульпіту;
- станом періодонта при пульпіті (пульпіт, ускладнений періодонтитом). При наявності клінічних і (або) рентгенологічних ознак поразки періодонта при пульпіті (перифокальный, фокальний періодонтит) лікувати пульпіт необхідно методом екстирпації, незалежно від стадії формування кореня.
5. Додатки. Засоби для контролю.
