Методологія ідентифікації та аналізу ризиків інноваційної діяльності

Під ризиком інноваційної діяльності слід розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов’язаних з інноваційними процесами, розробкою та виробництвом нової продукції, товарів, послуг, їх комерціалізацією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

"Ризик і інновації - дві сторони тієї ж самої монети" (Джонатан Блекмор, ризик-менеджер Ернст енд Янг). Думка, що управління ризиками має натиснути на гальма, є неправильним уявленням багатьох. В першу чергу, функція ризику повинна закликати бізнес до формування урівноважених стратегії. Сприйняття ризику - справжній фактор вартості компанії, який сформований на підтримці інновацій із зваженими ризик-апетитами. Природно, якщо підприємство не вводитиме нововведення, воно може рокам стабільно йти «дорогою» вниз.

Ще П.Друкер вказував на ризик інновацій, як на: «Найбільший ризик пов’язаний з інноваціями, в основу яких покладені нові знання в науці й техніці. Цей ризик особливо високий, звичайно, для інновацій в тих областях, які на даний момент найбільш популярні – сьогодні це персональні комп’ютери й біотехнології. Навпаки, в тих областях, які не визивають великої уваги, ризик значно нижчий, тому що підприємець має в своєму розпорядженні більше часу. А в інноваціях, заснованих на знаннях, що не мають відношення до науки й технологій, - наприклад, в соціальних інноваціях – ризик ще нижчий» [3].

Отже, між ризиком (ступенем ризику) та масштабом і новизною інновацій існує пряма залежність (рис.14.3). Найвищий ризик мають проривні інновацій, а найнижчий – комплексні поступові.

Рис.14.3. Ступінь ризику інновацій в залежності від їх типу

Класифікація ризиків багатогранна. Вона передбачає поділ ризиків за такими основними ознаками:

1. За причинами виникнення:

Ø ризик, викликаний невизначеністю майбутнього, характерною для функціонування всіх суб'єктів ринку (непередбачуваний вплив мікро- та макросередовища);

Ø ризик, викликаний нестачею інформації, що пов'язана з об'єктивною неможливістю врахування і розгляду всіх параметрів, необхідних для прийняття виробничо-господарських рішень;

Ø ризик, викликаний обмеженими ресурсами: часовими, фінансовими, кваліфікаційним рівнем персоналу.

2. За відповідністю допустимим межам:

Ø допустимі ризики - припускають рівень ризику в межах його середнього рівня, тобто середнього стосовно інших видів діяльності та інших господарських суб'єктів.

Ø критичні ризики – ризики, припускають рівень вищий за середній, але в межах допустимих значень, прийнятих у даній економічній системі для певних видів діяльності.

Ø катастрофічні ризики - ризик, що перевищують верхню (максимальну) межу ризику, яка сформована в даній економічній системі.

3. За масштабами впливу, або за сферою охоплення:

Ø одноособові ризики - ризики, що впливають тільки на конкретний інноваційний проект та його найближче оточення;

Ø багатоособові ризики - ризики, виникнення яких відобразиться не тільки на окремому інноваційному проекті, а й на цілій групі інших проектах та підприємствах

4. За рівнем виникнення:

Ø ризики мікрорівня – виникають рівні інновації підприємства;

Ø ризики галузевого походження - виникають у цілої групи підприємств однієї галузі і здійснюють вплив на всю галузь (поява товарів-замінників на рівні галузі, радикальні інновації конкурентів);

Ø державні ризики – виникають на макрорівні і впливають на всіх суб’єктів господарювання даної країни (реалізація венчурних проектів держави);

Ø глобальні (світові) ризики - виникають в економіці кількох країн чи світового співтовариства в цілому, впливаючи при цьому на діяльність суб’єктів господарювання (проривні інновації транснаціональних компаній).

5. За родом діяльності:

Ø дослідної,

Ø експериментальної

Ø дослідно-виробничої діяльності

Ø комерціалізації.

6. За можливістю прогнозування:

Ø прогнозовані ризики - ризики, виникнення яких піддається прогнозу та оцінюванню, що може бути здійснений з використанням найрізноманітніших методів аналізу;

Ø ризики, що частково не прогнозуються (форс-мажорні) - ризики, що виникають внаслідок настання форс-мажорних подій (надзвичайних обставин), що не можуть бути цілком передбачені, та виступають непереборною перешкодою (стихійні лиха, катастрофи тощо);

Ø непрогнозовані ризики - ризики, виникнення яких неможливо передбачити жодним з існуючих методів чи підходів.

7. За ступенем впливу на діяльність суб’єкта господарювання при реалізації ризику:

Ø негативний ризик – ризик, реалізація якого спричинює збитковість інновації;

Ø нульовий ризик - ризик, що характеризується відсутністю впливу на інновацію;

Ø позитивний ризик - ризик, реалізація якого прибуток інновації.

Іноді ризик, реалізований для одного суб'єкта з негативним або нульовим результатом, є вигідним для іншого суб'єкта (наприклад, реалізація ризику у фірм-конкурентів тощо).

8. За можливістю запобігання:

Ø ризики, яким можна запобігти - ризики, реалізації яких можна з впевненістю запобігти організаційно-технічними чи іншими управлінськими методами за умови вчасного реагування на загрозу;

Ø ризики, яким не можна запобігти - ризики, яким не можна запобігти вказаними методами, їх можна лише застрахувати.

9. Залежно від можливого результату виділяють:

Ø чистий ризик – імовірність отримання негативного чи нульового результату (операційні ризики реалізації інноваційних проектів);

Ø спекулятивний ризик – імовірність отримання як позитивного, так і негативного результату. Більшість ризиків інновацій є саме спекулятивними, оскільки досить часто підприємці свідомо реалізують ризикові інновації сподіваючись на надприбутки: «Найбільший ризик – це відмова від ризику!».

До основних специфічних видів ризиків інноваційного процесу відносять: 1) ризик помилкового вибору інноваційного проекту і його ідеї; 2) ризик незабезпечення інноваційного проекту достатнім рівнем фінансування; 3) маркетингові ризики; 4) ризики невиконання господарських договорів (контрактів); 5) ризик посилення конкуренції; 6) ризик недостатнього кадрового забезпечення; 7) ризики, пов'язані із забезпеченням прав власності на інноваційний продукт.

Процес створення інноваційної продукції на промисловому підприємстві пов'язаний не тільки зі значними інвестиціями, але і ризиками на всіх етапах його життєвого циклу. Найбільш характерні ризики для кожної стадії інноваційного процесу показані у табл. 14.1.

Таблиця 14.1

 

Характерні ризики для стадій життєвого циклу інновацій

 

Ризики	Стадія життєвого циклу інновації	№ з/п
Ризик зміни ринкових уподобань, помилкового вибору цільової аудиторії, недооцінки ринкового спаду	Маркетингові дослідження ринкових потреб
Ризик помилкової гіпотези, ризик практичної реалізації	Генерація ідеї
Ризик невідповідності ідеї, ризик відсутності необхідних ресурсів та їх обмеженості, ризик практичної реалізації	Розробка маркетингового зразка
Виробничо-технічні ризики, ризик недостовірності випробувань	Виробництво досвідних зразків
Ризик освоєння виробництва, обмеженості ресурсів, збоїв у роботі обладнання та устаткування, ризик несвоєчасного виходу на ринок та реалізації продукції	Початок промислового виробництва
Ризик зниження дифузії інновацій, ризик втрати ліцензії, неотримання патенту	Зростання обсягів виробництва
Ризик застарілої модернізації, невідповідності потребам ринку модифікованим під впливом більш конкурентоспроможної продукції	Уповільнення темпів зростання обсягів виробництва
Ризик помилок функціонально - вартісного аналізу	Зупинка зростання обсягів продажу
Ризик несвоєчасного вивведення інновації з ринку	Завершення

 

 

У період генерації ідеї та проведенні науково-дослідних робіт ризик інновацій дуже високий (0,6-0,9). З початком практичної реалізації інновації та її комерціалізації ризик починає скорочуватись та досягає свого мінімального значення у момент повернення інвестицій, зберігаючи його до стадії уповільнення зростання обсягів виробництва. Далі ризик інновацій знову починає стрімко зростати (рис. 14.4).

Рис. 14.4. Динаміка ризику інноваційного процесу

 

Темп інновацій прискорюється дуже швидко, а отже і суттєво скорочується її життєвий цикл, що призводить до зростання рівня очікуваного ризику інновації. Сучасні підприємства для забезпечення конкурентоспроможного функціонування змушені шукати нові інновацій ще під час виробництва досвідний зразків попередніх інновацій. Отже, ризик інноваційної діяльності підприємства складається з сукупності ризиків інноваційного портфелю. Особливістю збалансованого інноваційного портфелю є те, що досить часто несистемні ризику одних інноваційних проектів нівелюють вплив ризиків інших інновацій. Це дозволяє знижувати сукупний ризик інноваційного портфелю через розширення інновацій у ньому.

 

Рис.14.5. Графік ризику портфелю інновацій

 

Ризик в інноваційній діяльності виникає через існування невизначеності зовнішніх умов і внутрішніх реалій процесів діяльності підприємств. Доцільність прийняття ризику інновацій може бути виявлена тільки після проведення його ґрунтовного аналізу.

В межах інноваційної діяльності підприємства може бути використана така класифікація зон ризику: безризикова зона, зона допустимого ризику, зона критичного ризику, зона катастрофічного ризику. Основними критеріями розмежування виступають: прибуток, виручка, інвестиції, втрати, коефіцієнт ризику. Іноді в межах зони допустимого ризику відокремлюють мінімальну зону та зону підвищеного ризику, використовуючи в якості критеріїв чистий і розрахунковий прибутки від здійснення інноваційної діяльності. Змістовну характеристику основних зон ризику подано в табл.14.1.

Таблиця 14.1

Характеристика основних зон ризику

Зона ризику	Характерні ознаки
Безризикова зона	· Відсутність будь-яких втрат при інноваційній діяльності.
Зона допустимого ризику	· Можлива величина втрат не перевищує розміру очікуваного прибутку. У найгіршому випадку - втрата всього прибутку. · Велика ймовірність виникнення витрат даного рівня. · Втрати піддаються точному розрахунку в межах одного року.
Зона критичного ризику	· Можливий розмір втрат перевищує прибуток, але не є більшим за виручку. · Середній рівень ймовірності виникнення даного рівня втрат. · Настання ризикованих подій змушує систему до зміни певних цілей
Зона катастрофічного ризику	· Найбільш небезпечна; можливі втрати перевищують виручку і можуть досягти величини, що дорівнює витратам на розробку та впровадження інновації. · Низька ймовірність виникнення втрат даного рівня. · Настання ризику може призвести до банкрутства, краху або ліквідації підприємства та його інновації

 

Кожна із зон має свою імовірність настання та ступінь впливу. Так, імовірність настання ризиків з безризикової та допустимої зони – набагато вищі у порівнянні з катастрофічними, проте наслідки впливу ризиків катастрофічної та критичної зони набагато серйозніші, навіть за умов їх випадкової появи.

Ступінь ризику при здійсненні інновацій – різний і залежить від типу інновацій. Інновації на часткову модернізацію обладнання та технології виробництва, оновлення продукції, зниження витрат виробництва і підвищення матеріальної зацікавленості персоналу в результатах праці пов'язані із незначним ризиком і є обов’язковими умовами постійного підвищення ефективності діяльності.

Зі значно більшим ризиком пов'язано впровадження принципово нових досягнень науки і техніки, які радикально змінюють технічну базу виробництва і організацію управління. До їх числа відносяться не тільки фундаментальні дослідження у техніко-технологічній галузі, а й нові організаційно-економічні рішення.

 

2.3. Оцінювання ризиків інноваційної діяльності.

 

В теорії управління ризиками інноваційної діяльності знаходить своє підтвердження положення про стохастичний характер впливу достатньо великої кількості факторів на інноваційну діяльність: кон’юнктура цін та попит на інноваційну продукцію, джерела фінансування, можливості технологічного обладнання та інше.

Всі фактори узагальнено можна розділити на зовнішні і внутрішні. Система зовнішніх факторів, які впливають на рівень ризиків інноваційних проектів, в свою чергу поділяється на фактори прямого і опосередкованого впливу. Фактори прямої дії безпосередньо впливають на результати підприємницької діяльності та рівень ризику:

- конкуренція (її вид, рівень);

- дії контрагентів (постачальників, посередників, партнерів, представників контактних аудиторій (місцеві жителі та громадські організації, банки і кредитори);

- темпи росту ринку;

- структура попиту і пропозиції;

- лояльність споживачів;

- розвиток НТП в світі і в країні;

- бюджетна, фінансово-кредитна та податкова системи;

- тіньова економіка, корупція та інші.

Фактори опосередкованої дії не здійснюють безпосереднього впливу на дані процеси, але зумовлюють їх зміну:

- міжнародна торгівля (вплив діяльності Всесвітньої організації торгівлі, міжнародної конкуренції);

- міжнародний імідж держави та деякі інші.

- розвиток інноваційної діяльності в галузі.

- економічне становище в країні (в т.ч. інфляція),

- економічне становище в галузі.

- форс-мажорних обставин,

- соціальний та демографічний фактор та інші.

До внутрішніх факторів ризику інновацій можна віднести:

- гнучкість і ступінь адаптації до змін умов господарювання,

- інформаційне забезпечення,

- організація виробничого процесу, ступінь диверсифікації виробництва, збуту,

- відповідність організаційної структури характеру інноваційної діяльності;

- характер НДДКР на підприємстві,

- стан впровадження нової техніки, технологій,

- психологічний клімат і характер мотивації персоналу до інноваційної діяльності;

- наявність кадрів відповідної кваліфікації,

- просування продукції на ринку,

- організація ринкових досліджень, стан роботи з контрагентами.

Кожний з визначених факторів за певних умов може відігравати вирішальне значення в настанні ризикової ситуації.

Обґрунтованим ризик може вважатися тільки після проведення його кількісного та якісного оцінювання. Співвідношення можливих вигод від ризику та імовірних збитків від реалізації ризикової ситуації дозволяє визначити прийнятний рівень ризику. Оцінювання рівня ризику – один з найвідповідальнійших і методично складних етапів процесу управління, від якості проведення якого залежить ефективність ризик-менеджменту взагалі. Він передбачає кількісну та якісну оцінки ризику.

Якісний аналіз спрямований на визначення чинників та зон ризиків. Сутність кожної зони нами вже розглянуто у пункті 14.2.

Інноваційна діяльність пов'язана з різними видами ризику, що виникають при вкладенні коштів у розробку і виробництво нововведень. Для ефективного управління ризиками важливо чітко передставити причини їх виникнення.

Таблиця 14.3