1. Системи ризик-менеджменту інновацій.
2. Методологія ідентифікації та аналізу ризиків інноваційної діяльності.
3. Оцінювання ризиків інноваційної діяльності.
4. Напрями та методи регулювання впливу ризиків інновацій на розвиток підприємства.
Ключові положення
Терміни і поняття
Питання для перевірки знань
Література для поглибленого вивчення
Вивчивши матеріал цього розділу, ви будете ЗНАТИ:
· сутність процесу ризик-менеджменту та послідовність його етапів;
· особливості організації ризик-менеджменту на сучасних підприємствах;
· класифікувати ризик інновацій за специфічними і неспецифічними ознаками;
· основні фактори та чинники виникнення ризику інновацій;
· особливості ризиків інновацій на різни стадіях життєвого циклу інновацій.
а також УМІТИ:
· ідентифікувати основні ризики інноваційної діяльності підприємства;
· Розподіляти ризики інновацій за відповідними зонами якісного оцінювання;
· використовувати методи кількісного оцінювання ступеню ризику інновацій;
· обирати оптимальні інструменти та методи зниження ризику
· регулювати рівень ризику інноваційної діяльності
2.1. Система ризик-менеджменту інновацій
Інноваційний тип розвитку– характеризується використанням принципово нових прогресивних технологій, переходом до випуску високотехнологічної продукції, прогресивними організаційними і управлінськими рішеннями в інноваційній діяльності, що стосується мікро- і макроекономічних процесів розвитку. Однак, наслідки інновацій амбівалентні, вони можуть принести не тільки блага, на які спочатку орієнтуватися, але і непередбачувані збитки. Будь-які інновації ризикові за своєю природою, тому в умовах інноваційного розвитку необхідно очікувати помітного збільшення ризиків.
Сучасні успішні світові корпорації чітко засвоїли та використовують золоте правило підприємця: «Ризик інновацій дуже високий, та набагато вищим є ризик відмови від інновацій!»
Проте формування цього правила мало еволюстичний підхід. Перші ґрунтовні дослідження ризику були проведені ще представниками класичної теорії (Дж. Мілль та Н.У. Сениор), які зазначали, що ризик інновацій можна визначити як імовірність втрат, що виникають при вкладенні коштів у виробництво нових товарів і послуг, в розробку нової техніки і технології, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку, а також при вкладенні коштів у розробку управлінських інновацій, що не принесуть очікуваного ефекту.
Неокласична школа (Ф. Х. Найт, А. Маршал і А. Пігу) доповнює погляди попередників, пропонуючи не просто знижувати ризик, а в першу чергу, регулювати його вплив. Щоб вижити в умовах ринкових відносин, потрібно постійно впроваджувати технічні нововведення, наважуватись і на сміливі радикальні інновації, а це в рази посилює ризик. Звідси і випливає, що підприємець-інноватор повинен не уникати ризику, а вміти оцінювати ступінь ризику та управляти ним.
Ефективне та комплексне управління інноваційними ризиками можливе лише завдяки впровадженню на підприємстві системи ризик-менеджменту інновацій.
Ризик-менеджмент інновацій це сукупність практичних заходів, сформованих на основі принципів, методів та інструментарію прийняття управлінських рішень з урахуванням критеріїв ефективності, що дозволяє знизити невизначеність результатів інноваційної діяльності, підвищити ефективність реалізації інноваційних проектів, зменшити втрати досягнення цілей інноваційного розвитку.
Система ризик-менеджменту інновацій включає:
•структуру ризик-менеджменту, наявну в організації для забезпечення своєчасного та оперативного визначення ризику і комунікацій щодо управління ризиком;
•ресурси достатнього обсягу, потрібні для реалізації завдань ризик-менеджменту;
•культуру ризику, що підсилює управлінські рішення у сфері ризик-менеджменту;
•інструменти та методи, розроблені для забезпечення ефективного і постійного ризик-менеджменту.
Управління ризиками інновацій ґрунтується на послідовному процесі дослідженні їх впливу та обранні напрямків їх регулювання, основні етапи якого представлені на рис. 14.1.
Рис. 14.1. Процес функціонування системи ризик-менеджменту інновацій
Відповідно до рис. 14.1. процес управління ризиками включає в себе наступні етапи:
1. Взаємодія і консультування - на кожній стадії процесу ризик-менеджменту необхідно взаємодіяти і проводити консультації як із зовнішніми, так і з внутрішніми учасниками інноваційного процесу
2. Визначення контексту ризик-менеджменту - необхідно визначити зовнішні характеристики підприємницького середовища, внутрішні параметри організації, а також параметри ризик-менеджменту, в яких буде реалізовуватись процес.
3. Ідентифікація ризиків – визначення ризиків, здатних вплинути на інноваційний розвиток.
4. Аналіз ризиків - визначення наслідків, імовірності виникнення, і, як результат, ступеня ризику, а також причини та фактори виникнення ризикових ситуацій.
5. Оцінка ризиків – поділяється на якісну та кількісну. Якісний аналіз ризиків та умов їх виникнення з метою визначення їх впливу на успіх інновації.. Кількісна оцінка ризиків – числове визначення величин окремих ризиків і ризику інновації в цілому. При кількісному аналізі використовується інструментарій теорії імовірності, математичної статистики, теорії дослідження операцій, фінансового аналізу.
6. Прийняття і реалізація ризикового рішення - це визначення необхідних дій для попередження ризиків і реакції на загрози для подій інноваційного ризику, що вимагає реагування.
7. Моніторинг ризиків - постійний і систематичний контроль ситуації з метою своєчасного виявлення сигналів і ознак виникнення ризикових ситуацій і прийняття адекватних заходів щодо їх розв'язання.
Ефективний процес управління ризиком не може бути сукупністю фрагментарних дій, оскільки він повинен бути сформованим у комплекс дій, який є частиною загального управління інноваційним розвитком і бізнесом в цілому. Особливостями системного управління ризиками є:
· безперервний процес, який охоплює всю організацію;
· здійснюється співробітниками всіх рівнів організації;
· використовується при розробці та формуванні стратегії;
· використовується всією організацією, на кожному її рівні і кожним підрозділом та включає аналіз портфелю ризиків на рівні організації;
· спрямований на визначення подій, які можуть впливати на підприємство та управляти ризиками таким чином, щоб вони не перевищували ризик-апетити;
· надає керівництву обґрунтовані гарантії досягнення цілей.
Основними принципами управління ризиками інновацій є:
· ресурсна забезпеченість - достатність внутрішніх ресурсів підприємства та можливість залучення зовнішніх ресурсів для реалізації заходів з управління ризиками інновацій;
· адекватність - відповідність розроблюваних методів умовами і характерам динаміки ризикової ситуації;
· своєчасність - відновлення динаміки процесу інноваційної діяльності при мінімальних втратах часу;
· гнучкість - можливість модифікації заходів з управління ризиками без зміни цільової орієнтації при зміні умов їх реалізації або при виникненні нових, неврахованих факторів, що визначають стан і динаміку процесу інноваційної діяльності;
· ефективність - відновлення проведення інноваційної діяльності при мінімальних сукупних затратах.
Організація управління ризиками інноваційної діяльності включає формування інформаційного та методичного забезпечення, систему розподілу обов'язків та відповідальності за ефективне регулювання ризику, проведення постійного контролю за його рівнем та ступенем впливу (рис.14.2).
Рис. 14.2. Організація ризик-менеджменту інновацій
Інтегрований ризик-менеджмент інновацій передбачає комплексне управління ризиками всіма підрозділами підприємства на постійній основі на чолі з вищим керівництвом.
Основні ризики компанії Microsoft пов'язані із втратою нею частки ринку. І тому вона змушена постійно займатися активними інноваціями в своїй сфері. Однак в умовах сучасного, ускладненого міжнародного бізнесу ризик не завжди очевидний. Брент Каллінікос, казначей і керівник групи ризик-менеджменту корпорації, каже: "Раніше ми страхували майно на випадок землетрусів, думали про захист устаткування і збиток, нанесений будівлям, і т.д. Але реальний ризик був пов'язаний не з пошкодженими будівлями, а з перервою у циклі розробки наших продуктів і неможливістю займатися виробництвом нових продуктів". Брент Каллінікос пояснює, звідки починається управління ризиками в його компанії: "З початку і до кінця дня головним ризик-менеджером Microsoft залишається Білл Гейтс. Саме він вирішує, чи будемо ми випускати цей продукт і чи займемося ми завоюванням цього ринку ". Лорі Йоргенсен, менеджер групи ризик-менеджменту, та інші відповідальні працівники казначейства разом з Б. Каллінікосом входять у склад групи ризик-менеджменту корпорації Microsoft. І хоча в кінцевому рахунку саме президент корпорації є головним ризик-менеджером, все ж управлінський персонал усіх рівнів має розглядати ризик-менеджмент як важливу частину своєї роботи. Для цього вони повинні знати про ризики, перед якими опинився їх підрозділ, а також про ризики, з якими стикаються інші підрозділи і підприємство в цілому. У Microsoft група з ризик-менеджменту постійно просуває ідеї ризик-менеджменту в підрозділах компанії. Ризик-менеджери Microsoft говорять, що вони "проповідують" необхідність виявлення ризику, акцентуючи увагу на показниках ймовірності та потенційних наслідках, які слід враховувати при прийнятті бізнесових рішень. Як стверджує казначей корпорації Microsoft, такий підхід дозволяє виявити "90% ризиків інновацій корпорації". Для виявлення своїх матеріальних ризиків корпорація Microsoft також використовує сценарний аналіз.
