Майнові права та обов'язки матері, батька та дитини

Права батьків майнового характеру:

– пов'язані з набуттям та управлінням майном в сім'ї;

– пов'язані з виплатою аліментів.

Правовий режим майна батьків і дітей. Діє принцип роздільності майна, але майно, набуте внаслідок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. При управлінні майном дитини віком до чотирнадцяти років батьки діють від імені дитини, без спеціальних на те повноважень, зважаючи при цьому на думку дитини. В разі укладення від імені дитини правочину одним із батьків згода другого презюмується і може бути спростована у судовому порядку. Спори між батьками щодо управління майном дітей вирішують органи опіки та піклування чи суд. Дитина віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років або до укладення шлюбу розпоряджається своїм майном, але для укладання правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, необхідна згода батьків. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:

– мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;

– судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав;

– до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав;

– особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

– між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

– між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

– вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Майнові обов ' язки батьків:

– утримання своїх дітей до досягнення ними повноліття. Утримання дитини може бути добровільним у натуральній чи грошовій формі або примусовим (за рішенням суду) шляхом сплати щомісяця частки від заробітку (доходу) або твердої грошової суми. Присуджуються аліменти з дня подання позовної заяви, а у визначених законом випадках і за минулий час, але не більш як за три роки. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів (ст. 182 СК України):

– стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

– стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

– наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

– інші обставини, що мають істотне значення.

Аліменти на дитину є власністю того з батьків, з ким дитина проживає. Батьки можуть бути звільнені від виконання цього обов'язку, якщо дохід дитини набагато перевищує доходи кожного з них і забезпечує її потреби.

Зобов'язання по утриманню батьками дітей можуть бути врегульовані також і договором, у якому визначають умови, розмір, строки виплат. Такий договір укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується. В разі невиконання її умов сума боргу стягується за виконавчим написом нотаріуса. Крім того, шляхом укладання договору у такій же формі, з дозволу органів опіки та піклування може бути припинено право на аліменти на дитину взамін на набуття дитиною права власності на нерухоме майно. Крім аліментів, з платника можуть стягуватись у такому ж порядку і додаткові витрати, викликані певними обставинами (хвороба дитини, розвиток її здібностей, інші).

Підстави стягнення з батьків утримання на повнолітніх синів чи дочок:

– непрацездатність;

– потреба у матеріальній допомозі для них;

– спроможність батьків надавати утримання.

Така допомога повинна надаватися батьками і повнолітнім працездатним синам й дочкам, які навчаються, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Підстави стягнення утримання з повнолітніх синів та дочок:

– непрацездатність їхніх батьків;

– потреба їх у матеріальній допомозі.

Крім того, можуть стягуватись і додаткові витрати. На зазначені відносини поширюються загальні правила, визначені законом для інших видів зобов'язань по утриманню.

Посвідчення правочинів між подружжям, батьками дитини, а також особами, які проживають однією сім'єю регулює Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Укладання одним із подружжя зі сторонньою особою договорів купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, довічного утримання (догляду), застави, спадкового договору щодо своєї частки у спільній сумісній власності подружжя можливе лише за умови її визначення або виділу в натурі. Посвідчення нотаріусом таких договорів, здійснюється з дотриманням Порядку щодо посвідчення правочинів стосовно розпорядження часткою у праві власності на нерухоме майно. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності може бути посвідчений нотаріусом без визначення або виділу цієї частки. Дружина і чоловік мають право на укладання договорів про поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. При укладенні договору про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, сторони можуть відступити від засад рівності часток подружжя. Договір про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути посвідчений нотаріусом незалежно від розірвання шлюбу. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. За домовленістю між подружжям нотаріусом може бути посвідчений договір про надання утримання одному з них. Договір про надання утримання одному з подружжя має визначати умови надання утримання, строки та розмір утримання. За домовленістю сторін утримання може надаватись як у натуральній, так і у грошовій формі. При посвідченні договору про утримання нотаріусом перевіряється факт непрацездатності того з подружжя, на користь якого укладається угода. Непрацездатними (за віком або за станом здоров'я) визнаються особи, які досягли пенсійного віку, установленого законом, або є інвалідами I, II, III груп, про що зазначається в тексті договору. На утримання також матиме право той з подружжя, заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна та інші доходи якого не забезпечують йому прожиткового мінімуму, установленого законом. Про встановлення цих обставин нотаріусом зазначається у тексті договору. На примірнику договору про надання утримання, що залишається у матеріалах нотаріальної справи, робиться відмітка, у якій зазначаються реквізити документа, що підтверджує встановлені нотаріусом обставини для надання утримання.

У тексті договору нотаріусом зазначаються:

– про роз'яснення змісту ч. 4 ст. 77 СК України (якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору – за рішенням суду);

– можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом у безспірному порядку у випадку невиконання умов договору про надання утримання з посиланням на ч. 2 ст. 78 СК України (у разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса).

Вказані вище правила застосовуються також при посвідченні договорів між чоловіком та жінкою, які не перебувають у шлюбі між собою, але тривалий час проживали однією сім'єю, про надання утримання тому із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання. Договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно є договором відчуження, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню за усним зверненням заінтересованих осіб та державній реєстрації в порядку, установленому чинним законодавством. При посвідченні договору про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати нотаріусом перевіряється факт внесення на депозитний рахунок нотаріуса відповідної грошової суми. На доказ внесення обумовленої сторонами суми на депозит нотаріусу для огляду подається квитанція про внесок, про що зазначається у тексті договору. Батьки дитини мають право укласти між собою договір про сплату аліментів на дитину. Умови договору про сплату аліментів на дитину мають визначати розмір, строки, а також порядок виплати та підстави цільового використання аліментів і не можуть порушувати права дитини, які встановлені СК України.

При посвідченні договору про сплату аліментів на дитину нотаріусом роз'яснюється зміст ч. 2 ст. 189 СК України (у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса) з одночасним зазначенням про це у тексті договору у частині можливості стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором.

Між батьками, один з яких проживає окремо від дитини, з дозволу органу опіки та піклування може бути укладений договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передаванням права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Умовами договору може бути визначено набувачем права власності на нерухоме майно як саму дитину, так і дитину разом з тим із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

Укладення та посвідчення договорів про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передаванням права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) здійснюються з дотриманням вимог Порядку.

Отже, майнові інтереси досить часто є предметом суперечок не лише між подружжям, але й між батьками та дітьми. Тому висококваліфікованому юристу вельми необхідно не лише знати усі нюанси майнових прав та обов’язків батьків та дітей, а й вміння їх захищати.

 

ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ 5

ТЕМИ: Усиновлення. Опіка та піклування над дітьми. Патронат над дітьми. Прийомна сім’я як форма влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячий будинок сімейного типу як форма влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (4 години)

 

Мета лекційного заняття: ознайомити студентів з основними формами передання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання; розкрити кожну з форм, охарактеризувати їх відмінності, особливості, позитивні та негативні моменти.

План лекційного заняття

1. Усиновлення.

2. Опіка та піклування над дітьми.

3. Патронат над дітьми.

4. Прийомна сім’я як форма влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

5. Дитячий будинок сімейного типу як форма влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

 

Рекомендовані нормативно-правові акти:

Конвенція про права дитини: Конвенція, Міжнародний документ від 20.11.1989 р. (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 р.) / ООН // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990 р. – № 1. – стор. 205.

Конституція України: Конституція від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141.

Сімейний кодекс України: Кодекс від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 21-22. – ст. 135.

Цивільний кодекс України: Кодекс від 16.01.2003 р. № 435-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 40-44. – ст. 356.

Цивільний процесуальний кодекс України: Кодекс від 18.03.2004 р. № 1618-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Урядовий кур’єр. – 2004. – Липень. – № 130.

Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України від 13.01.2005 р. № 2342-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 6. – ст. 147.

Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей: Закон України від 02.06.2005 р. № 2623-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 26. – ст. 354.

Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р № 2402-ІІІ (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – ст. 142.

Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини: Постанова від 24.09.2008 р. № 866 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України від 17.10.2008 р. – 2008 р. – № 76. – стор. 47. – стаття 2561. – код акту 44557/2008.

Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу: Постанова від 26.04.2002 р. № 564 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України від 17.05.2002 – 2002 р. – № 18. – стор. 12. – стаття 925. – код акту 22318/2002.

Про затвердження Положення про прийомну сім’ю: Постанова від 26.04.2002 р. № 565 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України від 17.05.2002 – 2002 р. – № 18. – стор. 19. – стаття 926. – код акту 22311/2002.

Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. – № 905 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України від 27.10.2008 – 2008 р. – № 79. – стор. 126. – стаття 2660. – код акту 44664/2008.

Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем: Наказ від 20.08.2008 р. № 479 / Міністерство охорони здоров’я України // Офіційний вісник України від 07.11.2008. – 2008 р. – № 82. – стор. 249. – стаття 2784. – код акту 44790/2008.

Про затвердження Переліку захворювань, які дають право на усиновлення хворих дітей без дотримання строків перебування на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, а також до досягнення дитиною п’яти років: Наказ, Перелік від 27.12.2011 р. № 973 / Міністерство охорони здоров’я України // Офіційний вісник України від 16.03.2012 р. – 2012 р. – № 19. – стор. 89. – стаття 723. – код акту 60721/2012.

Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: спільний Наказ, Положення від 10.09.2012 р. № 995/557 / МОНмолодьспорт України, Мінсоцполітики України // Офіційний вісник від 15.10.2012. – 2012 р. – № 76. – стор. 187. – стаття 3087. – код акту 63643/2012.

Про затвердження Порядку вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, й соціального захисту дітей, до сімейних форм виховання: спільний наказ від 02.02.2007 р. № 302/80/49 (із змінами) / Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров’я України // Офіційний вісник України від 16.03.2007 р. – 2007 р. – № 17. – стор. 157. – стаття 685. – код акту 39028/2007.

Про затвердження Правил опіки та піклування: спільний наказ від 26.05.1999 р. № 34/166/131/88 / Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, Міністерство освіти України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство праці та соціальної політики України // Офіційний вісник України від 16.07.1999 р. – 1999 р. – № 26. – стор. 115. – код акту 8397/1999.

Про порядок та умови прийому громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину в Україні, для подання ними справ: Наказ, Порядок, Форма від 17.11.2011 р. № 445 (із змінами) / Мінсоцполітики України // Офіційний вісник України від 23.12.2011. – 2011 р. – № 97. – стор. 183. – стаття 3559. – код акту 59516/2011.

Щодо отримання згоди органів опіки та піклування: Лист від 25.07.2006 р. № 19-50-556 / Міністерство юстиції України // [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v-556323-06.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини другої статті 211 Сімейного кодексу України (справа про різницю у віці між усиновлювачем та дитиною) № 3-рп/2009 від 03.02.2009 року // Вісник Конституційного суду України. – 2009 р. – № 2. – стор. 22.

Усиновлення

СК України передбачає такі форми передання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання:

– усиновлення;

– встановлення опіки (піклування);

– патронат;

– прийомна сім'я;

– дитячий будинок сімейного типу.

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем дитини у сім'ю на правах сина (дочки).

Усиновленою може бути особа віком від двох місяців і до досягнення нею повноліття (дитина), а у виняткових випадках і повнолітня особа. За загальним правилом, рідних братів та сестер при усиновленні роз'єднувати не можна. Внаслідок усиновлення встановлюються правовідносини, які повністю прирівнюються до батьківських, а правовідносини з рідними батьками припиняються.

Вимоги до особи усиновлювача:

– має бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років;

– має бути дієздатна особа;

У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.

Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

– обмежені у дієздатності;

– визнані недієздатними;

– позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

– були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

– перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

– зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

– не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

– страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

– є іноземцями та не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

– були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені ст.ст. 148, 150, 150-1, 164, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

– за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

– є особами без громадянства;

– перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пп. 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

Крім зазначених осіб не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Переважне право стати усиновлювачем має громадянин України, в сім'ї якого дитина уже виховується певний час, який є родичем цієї дитини, чоловіком (дружиною) матері (батька) дитини, усиновляє кількох братів, сестер. Достатньою є наявність хоча б однієї з цих обставин. Подружжю надається перевага перед одинокими особами (оскільки бажаним є виховання дитини у повноцінній сім'ї).

До умов усиновлення належить вимога щодо згоди на усиновлення певних осіб.

Згода на усиновлення:

– письмова, нотаріально засвідчена згода батьків дитини (вона не потрібна, якщо батьки дитини невідомі, визнані безвісно відсутніми, недієздатними, позбавлені батьківських прав, не проживають з дитиною, більш ніж шість місяців не піклуються про неї);

– згода дитини (якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити (згода не потрібна, якщо за віком чи станом здоров'я дитина не усвідомлює факту усиновлення або якщо дитина проживає в родині усиновителів і вважає їх своїми батьками). Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров'я;

– письмова, нотаріально посвідчена згода чоловіка або дружини усиновителя. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення;

– письмова згода опікуна чи піклувальника дитини, а за відсутності такої згоди – згода органу опіки і піклування;

– письмова згода установи охорони здоров'я або навчального закладу (якщо дитина там перебуває).

Підсумовуючи слід зазначити, що розгляд справи про усиновлення відбувається в судовому порядку. З набранням чинності рішення суду усиновлення вважається здійсненим. На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.