ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ 1
ТЕМИ: Поняття, принципи та система сімейного права. Сімейне законодавство. Сімейні правовідносини (2 години)
Мета лекційного заняття: ознайомити студентів зізмістом поняття «сім'я», розкрити значення цього суспільного-правового явища; надати уявлення про підстави створення сім'ї та розкрити зміст цих підстав; розкрити нормативно-правове регулювання сімейних відносин; розкрити поняття «родинність» та «свояцтво»; охарактеризувати пряму (висхідну та низхідну) та бокову лінію родинності; охарактеризувати предмет, систему та принципи сімейного права; надати характеристику сімейних відносин за правовою природою; розкрити особливості сімейних відносин; охарактеризувати суб'єктів сімейних відносин; дати уявлення про систему сімейного права, пояснити різницю між його загальною та особливою частинами; дати визначення та охарактеризувати принципи сімейного права; розкрити поняття «джерела сімейного права»; охарактеризувати основні нормативно-правові акти, які в сукупності складають сімейне законодавство; надати детальну характеристику Сімейного кодексу України як основного кодифікованого акта сімейного права.
План лекційного заняття
1. Поняття сім'ї.
2. Предмет і система сімейного права.
3. Джерела правового регулювання сімейних відносин.
Рекомендовані нормативно-правові акти:
Конституція України / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141.
Сімейний кодекс України: Кодекс від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – №21-22. – ст. 135.
Цивільний кодекс України: Кодекс від 16.01.2003 р. № 435-ІV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 40-44. – ст. 356.
Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 р. № 2398-VI (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2010. – № 38. – ст. 509.
Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні: Наказ від 18.10.2000 р. № 52/5 (із змінами) / Міністерство юстиції України // Офіційний вісник України від 03.11.2000 – 2000 р. – № 42. – стор. 205. – стаття 1803. – код акту 16932/2000.
Поняття сім'ї
Сім'я відіграє важливу роль у вихованні дитини, становленні особистості, функціонуванні суспільства. Розуміння поняття сім'ї на кожному етапі розвитку суспільних відносин зазнавало змін. Багатогранність правової природи цього соціального явища обумовлює складність у формулюванні його дефініції.
Сім'я – особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч. 2 ст. 3 СК України).
Підстави створення:
– шлюб;
– кровне споріднення;
– усиновлення;
– інші підстави, не заборонені законом і такі, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України).
Регулювання:
– звичаї;
– норми моралі;
– догми релігії;
– договори;
– норми права. Сімейні відносини регулюються "лише у тій частині, у якій це є допустимим, можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства" (ч. 3 ст. 7 CK України). Тому поняття сімейних відносин ширше за поняття сімейних правовідносин.
Родинність (кровне споріднення) і свояцтво. Родинні зв'язки є однією з підстав виникнення сімейних правовідносин. СК України не вміщує визначення поняття "родинність". Родинність – кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. До осіб, що походять один від одного, належать пращури та їхні нащадки як чоловічої, так і жіночої статі (прадід, дід, мати, дочка, онук, правнук та ін.). Крім того, існує також поняття походження осіб від спільного пращура, до яких належать рідні і двоюрідні брати та сестри, дядьки (тітки), племінники (племінниці). Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої (походження сина (дочки) від матері). Пряма низхідна лінія визначається від пращурів до нащадків (напр.: прадід, дід, мати, дочка, онук). Пряма висхідна лінія визначається від нащадків до пращурів (напр.: онука, син, батько, баба, прадід). За бокової лінії родинність ґрунтується на походженні осіб від спільного пращура (походження рідних сестер (братів) від матері, двоюрідних братів (сестер) від спільних діда та баби). Розрізняють також повнорідну родинність – наприклад, походження рідних братів, сестер від спільних батька, матері; і неповнорідну родинність – походження рідних братів (сестер) від різних батька чи матері. Неповнорідна родинність також буває єдинокровною (походження неповнорідних братів та сестер від одного батька); єдиноутробною (походження неповнорідних братів та сестер від спільної матері). У разі, коли в сім'ю входять діти, в яких немає ні спільної матері, ні спільного батька, ці діти називаються зведеними стосовно один одного (зведені брати, сестри). Свояцтво – це відносини між родичем одного з подружжя і другим з подружжя, а також між родичами кожного з подружжя. Свояцтво не ґрунтується ані на походженні, ані на кровному спорідненні. Підставою для виникнення відносин свояцтва є укладення шлюбу. Підставою для їх припинення – розірвання шлюбу. Виняток з цього правила – продовження відносин свояцтва після смерті одного з подружжя або розірвання шлюбу, в якому залишились діти (дитина).
Для родинності (кровного споріднення) характерним є також поняття ступеня родинності, яке визначає близькість кровного споріднення. Ступінь кровного споріднення – це кількість народжень, що пов'язують між собою двох осіб, які перебувають у родинних зв'язках. При цьому народження нащадка не враховується. Наприклад, мати і дочка знаходяться у першому ступені родинності, бабуся і онук – у другому. Рідні брати і сестри – у другому, бо для виникнення між ними родинних зв'язків необхідно два народження – брата і сестри. Близькими родичами є родичі по прямій лінії кровного споріднення, а також рідні брати і сестри по боковій лінії родинності.
Отже, необхідно знати легальне визначення поняття «сім’я», надане у ст. 3 СК України. Знання дефініції будь-якого поняття дозволяє виокремити його основні ознаки, що, в свою чергу, дозволяє зрозуміти сутність відповідного поняття.
Предмет, система та принципи сімейного права
Сімейне право (далі – СП) – це система правових норм, спрямованих на врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, опікунами, піклувальниками та підопічними, патронатними вихователями та їх вихованцями, інших сімейних відносин між членами сім'ї та родичами.
Предмет правового регулювання СП – відносини між подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, рідними братами і сестрами, бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, а у випадках, визначених законом, між іншими членами сім'ї та родичами.
Характер сімейних відносин за правовою природою:
– особистий немайновий;
– майновий.
В першу чергу, сімейні правовідносини мають особистий немайновий характер, і вже в другу чергу характеризуються майновим характером. Майнові правовідносини випливають з особистих: спочатку є родинність, шлюб, а вже потім виникають майнові відносини.
Особливості сімейних відносин:
– специфічні юридичні факти як підстави їх виникнення (шлюб, народження дитини, усиновлення, договір патронату та ін.);
– суб'єктами є лише фізичні особи;
– сімейні права та обов'язки є невідчужуваними (їх не можна продати, подарувати, заповісти);
– в регулюванні цього виду суспільних відносин тісно переплітаються норми права з нормами моралі, звичаями, релігійними канонами.
Суб'єктами сімейних відносин є фізичні особи. Окремі елементи їх правоздатності в сімейному праві виникають не з моменту народження, а з досягненням певного віку (наприклад, право на шлюб виникає в особи з досягненням шлюбного віку). Натомість до досягнення повноліття дитина може вчиняти певні юридично значимі дії самостійно, без згоди батьків чи інших законних представників (наприклад, з семи років давати згоду на зміну свого прізвища в разі зміни прізвища обома батьками (ст. 148 СК України), з десяти років давати згоду на визначення свого місця проживання (ст. 160 СК України) і т.п.).
Система СП – структура, елементами якої є сімейно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності. Система СП складається з двох частин.
Загальна частина – містить норми, які стосуються усіх сімейних правовідносин, зокрема, що визначають засади та джерела їх правового регулювання, коло учасників, підстави застосування до сімейних відносин цивільного законодавства, а також аналогії закону чи аналогії права, порядок реалізації сімейних прав, обов'язків та механізм їх захисту.
Особлива частина – сукупність інститутів, кожен з яких регулює визначений різновид сімейних відносин, наприклад, інститути шлюбу, материнства (батьківства), правового режиму майна подружжя, батьків та дітей, аліментів, форм виховання дітей, що залишились без батьківської опіки та ін.
Принципи СП – основні засади, керівні ідеї, відповідно до яких здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин.
Основні принципи СП:
– одношлюбність (моногамія) (ст. 25 СК України) – означає, що громадяни можуть одночасно перебувати тільки в одному шлюбі;
– свободи і добровільності при укладенні шлюбу (ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України) – означає, що вибір дружини, чоловіка громадянами України здійснюється з їх власного бажання; держава гарантує захист інтересів особи, право якої на вільний вибір дружини, чоловіка порушено;
– свобода розірвання шлюбу (ст. 105 СК України);
– повна рівність чоловіка і жінки в особистих та майнових правах (ст.ст. 21, 24, 51 Конституції України, ст. 7 СК України);
– моральності та матеріальної підтримки членів сім'ї (ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України).
Отже, визначення сімейного права як галузі права є теоретичним, натомість знання загальнотеоретичного визначення поняття «галузь права» дозволяє сформулювати дефініцію будь-якої галузі, враховуючи особливості суспільних відносин, що регулюються нею.
3. Джерела правового регулювання сімейних відносин
Джерела сімейного права – нормативно-правові акти, які в сукупності складають сімейне законодавство.
1. Загальні засади правового регулювання сімейних відносин визначені Конституцією України. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ст. 51 Конституції України).
2. Основним регулятором усього розмаїття сімейних правовідносин є Сімейний кодекс України (далі – СК України), прийнятий 10.01.2002 p. У ньому в загальному вигляді сформульовані такі принципи сімейного законодавства:
– демократичність, рівність, гарантування прав та свобод особи;
– зміцнення сім'ї та утвердження її ролі в суспільстві;
– побудова сімейних відносин на паритетних засадах, почуттях взаємної любові та поваги, підтримки;
– виховання у дітей почуття обов'язку перед батьками та іншими членами сім'ї та забезпечення кожній дитині сімейного виховання, можливостей духовного та фізичного розвитку.
СК України охоплює широке коло відносин у сфері сім'ї, регулює особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками і дітьми, усиновлювачами та усиновленими, бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, іншими членами сім'ї; не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником, іншими родичами.
СК України складається з семи розділів:
І. Загальні положення;
IІ. Шлюб. Права та обов'язки подружжя;
ІІІ. Права та обов'язки матері, батька і дитини;
IV. Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
V. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів;
VI. Особливості усиновлення дітей громадянами України, які проживають за її межами та іноземцями;
VII. Прикінцеві положення.
3. До регуляторів сімейних відносин належить також низка законів, зокрема Закон України "Пру охорону дитинства" від 26.04.2001 p., Закон України "Про освіту" від 23.05.1991 p., Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 р. Підлягають застосуванню також окремі положення ЦК та ЦПК України. Важливу роль відіграють також і підзаконні нормативно-правові акти.
4. Належне місце серед регуляторів сімейних відносин зайняв договір. Нові види своєрідних за своєю правовою природою договорів дозволять членам сім'ї вирішувати важливі питання для кожної конкретної життєвої ситуації.
5. В СК України задекларовано можливість вирішення окремих питань керуючись звичаями. Відлунням вимог практики стало і врегулювання відносин жінки та чоловіка, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, повернення в законодавство однієї із можливих форм виховання дітей – патронату.
Отже, орієнтування у джерелах тої чи іншої галузі права (і сімейне право не є винятком у цьому питанні) дозволяє юристу швидко прийняти правильне рішення, надати дієву консультацію, вірно скласти той чи інший юридичний документ. Особливо важливим є знання змін, що відбулися в чинному законодавстві.
ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ 2
ТЕМА: Шлюб (4 години)
Мета лекційного заняття: ознайомити студентів зізмістом поняття «шлюб» та його ознаками; ознайомити з умовами вступу в шлюб; охарактеризувати перешкоди для укладення шлюбу; охарактеризувати значення цього суспільного-правового явища; надати уявлення про порядок укладення шлюбу; охарактеризувати підстави визнання шлюбу недійсним та правові наслідки такого визнання; розкрити поняття «припинення шлюбу»; охарактеризувати підстави припинення шлюбу; порядки, у яких можливим є розірвання шлюбу; пояснити наслідки як укладення, так і розірвання шлюбу.
План лекційного заняття
1. Поняття, ознаки, умови вступу в шлюб.
2. Порядок укладення шлюбу.
3. Недійсність шлюбу.
4. Припинення шлюбу.
Рекомендовані нормативно-правові акти:
Конституція України: Конституція від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141.
Загальна декларація прав людини: Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948 р. / ООН // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 93. – ст. 3103.
Конвенція про права дитини: Конвенція, Міжнародний документ від 20.11.1989 р. (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 р.) / ООН // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990 р. – № 1. – стор. 205.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Пакт, Міжнародний документ від 16.12.1966 р. (дата набуття чинності для України – 23.03.1976 р.) / ООН // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 11.
Сімейний кодекс України: Кодекс від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 21-22. – ст. 135.
Цивільний кодекс України: Кодекс від 16.01.2003 р. № 435-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 40-44. – ст. 356.
Цивільний процесуальний кодекс України: Кодекс від 18.03.2004 р. № 1618-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Урядовий кур’єр. – 2004. – Липень. – № 130.
Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 р. № 2398-VI (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2010. – № 38. – ст. 509.
Про захист суспільної моралі: Закон України від 20.11.2003 р. № 1296-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – ст. 192.
Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15.11.2001 р. № 2789-ІІІ (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – ст. 70.
Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 р. № 1382 (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – ст. 232.
Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова від 22.08.2007 р. № 1064 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – ст. 2516.
Про затвердження Порядку здійснення добровільного медичного обстеження наречених: Постанова від 16.11.2002 р. № 1740 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Урядовий кур’єр від 27.11.2002 р. – 221.
Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власне імені, по батькові) фізичної особи: Постанова від 11.07.2007 р. № 915 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. – 2007 р. – № 52. – стор. 95. – стаття 2115. – код акту 40449/2007.
Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання: Наказ, Правила, Форма типового документа від 12.01.2011 р. № 96/5 (із змінами) / Міністерство юстиції України // Офіційний вісник України. – 2011 р. – № 4. – том 2. – стор. 939. – стаття 238. – код акту 54533/2011.
Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні: Наказ від 18.10.2000 р. № 52/5 (із змінами) / Міністерство юстиції України // Офіційний вісник України від 03.11.2000. – 2000 р. – № 42. – стор. 205. – стаття 1803. – код акту 16932/2000.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п’ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї») № 5-рп/99 від 03.06.1999 року // Офіційний вісник України від 02.07.1999. – 1999 р. – № 24. – стор. 180. – код акту 7927/1999.
Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова від 21.12.2007 р. № 11 / Верховний Суд України // Адвокат від 00.12.2007 – 2007 р. – № 11. – стор. 119.
1. Поняття шлюбу
Термін шлюб походить від старослов'янського та перекладається як обіцянка. Шлюб –сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 21 СК України).
Ознаки шлюбу:
– добровільність (наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 СК України);
– досягненням шлюбного віку чоловіком та жінкою, що вступають в шлюб (ст. 22 СК України);
– реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним СК України;
– спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка і жінки.
Умови вступу в шлюб – ті умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу. Умовами вступу в шлюб є:
– взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу (добровільність). Шлюб є добровільним союзом. Стаття 51 Конституції України, ст. 24 СК України передбачають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Ця вимога закону означає відсутність щодо них фізичного насильства та психологічного тиску з приводу укладення шлюбу, а також усвідомлення цими особами значення своїх дій та спроможність керувати ними на момент вчинення ними волевиявлення щодо одруження;
– досягнення шлюбного віку на день реєстрації шлюбу (шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлено у 18 років). Судом може бути надано право на шлюб особі, яка досягла 16 років, за умови відповідності такого рішення її інтересам. Право на шлюб не обмежується максимальним віком або віковою різницею осіб, які бажають одружитися.
Перешкодами для укладення шлюбу є:
– перебування в іншому шлюбі. Вітчизняне сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі;
– наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ч. 2 ст. 26 СК України у шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
– наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;
– недієздатність особи (осіб), які бажають укласти шлюб.
Свобода шлюбу включає:
– право вступу в шлюб;
– вибір другого з подружжя;
– свободу розлучення.
Отже, шлюб є найпоширенішою підставою виникнення сімейних правовідносин. На жаль і кількість судових справ, пов’язаних із шлюбно-сімейними відносинами, є також вельми значною. Тому юристу необхідно досконало знати норми сімейного законодавства, які регулюють шлюбні відносини, щоб мати змогу захистити права кожного з подружжя.
Порядок укладення шлюбу
Порядок укладення шлюбу включає в себе декілька етапів.
1. Звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану жінки та чоловіка, які бажають укласти шлюб. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання (ст. 28 СК України);
2. Ознайомлення наречених з їхніми правами та обов'язками. Орган державної РАЦС зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу (ст. 29 СК України). До цього етапу порядку укладення шлюбу слід також віднести етап взаємного ознайомлення наречених зі станом здоров'я одне одного. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим (ст. 30 СК України). Порядок здійснення медичного обстеження наречених встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 1740 «Про затвердження Порядку здійснення добровільного медичного обстеження наречених». Цей Порядок визначає механізм організації добровільного медичного обстеження наречених, з метою визначення стану їх здоров'я для профілактики захворювань, небезпечних для подружжя та їх нащадків. Відповідно до Порядку медичне обстеження наречених, проводиться тільки за їх бажанням. Орган державної реєстрації актів цивільного стану під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує осіб, які подають таку заяву, про можливість здійснення медичного обстеження та за їх бажанням видає направлення за зразком, затвердженим МОЗ. Медичне обстеження осіб за направленнями органів державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється в акредитованих лікувально-профілактичних закладах за визначенням Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської та Головного управління охорони здоров'я Київської міської держадміністрацій. Перелік таких лікувально-профілактичних закладів ці органи доводять до відома органів державної реєстрації актів цивільного стану. Вказані лікувально-профілактичні заклади зобов'язані здійснити медичне обстеження наречених, протягом 20 днів після їх звернення до цих закладів. Перелік видів добровільного медичного обстеження наречених, затверджується МОЗ. Відомості про результати медичного обстеження повідомляються лише особам, які пройшли обстеження, і заносяться до медичних карток.
3. Прийняття органами державної реєстрації актів цивільного стану заяви за наявності всіх необхідних документів;
4. Зобов'язання наречених у разі відмови від шлюбу. Назва "заручини", яку раніше мала ст. 31 СК України, зараз виключена. Зазначена стаття встановлює лише правила відшкодування затрат, що були нею понесені стороною у зв'язку з відмовою однієї із сторін від шлюбу. Така особа зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася – відшкодувати її вартість;
5. Реєстрація шлюбу (ст. 27 СК України). Значення: є вимогою для правозгідності шлюбу і виникнення прав та обов'язків подружжя; встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Релігійний обряд шлюбу має такі ж правові наслідки лише у випадках, якщо він відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану. СК України окремо регулює правовідносини між жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Такі особи не вважаються подружжям. За загальним правилом, реєстрація відбувається через місяць після подання заяви у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану лише за особистої присутності осіб, що одружуються. Представництво не допускається. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Питання державної реєстрації шлюбу регулює також Наказ Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 р. "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні".
Відповідно до підрозділу 2 "Державна реєстрація шлюбу" Розділу ІІІ "Державна реєстрація окремих актів цивільного стану" цього нормативно-правового акту для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява про державну реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про державну реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, справжність підпису(ів) на якій засвідчено нотаріально, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності.
При поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред'являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ. Заяви про державну реєстрацію шлюбу від громадян України, які постійно проживають за кордоном, приймаються за паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Для підтвердження сімейного стану такі громадяни подають заяву, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом або дипломатичним представництвом чи консульською установою України, у якій повідомляють про себе, що вони ніколи не перебували у шлюбі, або про те, що вони раніше перебували у шлюбі, але зараз їх шлюб припинено. Заяви про державну реєстрацію шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном, приймаються при пред'явленні паспорта громадянина України. При пред'явленні для державної реєстрації шлюбу тимчасового посвідчення громадянина України в заяві про державну реєстрацію шлюбу та графі "Для відміток" актового запису про шлюб зазначається: "Особа попереджена про правові наслідки недійсності шлюбу у разі повідомлення завідомо неправдивих даних щодо свого сімейного стану". Такий запис засвідчується підписом особи, яка пред'явила вказаний документ. Заяви громадян України, які оформили виїзд на постійне місце проживання до іншої країни, але ще не виїхали за кордон, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та при пред'явленні зазначеної в абзаці 3 цього пункту заяви.
За погодженням з нареченими орган державної реєстрації актів цивільного стану призначає день і час державної реєстрації шлюбу з додержанням вимог, передбачених ст. 32 СК України. Державна реєстрація шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану після закінчення одного місяця з дня подання нареченими заяви про державну реєстрацію шлюбу. За наявності поважної причини і з дозволу керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану державна реєстрація шлюбу проводиться до закінчення зазначеного строку на підставі спільної заяви наречених та документів, які підтверджують наявність поважної причини. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини та якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, за наявності документів, що підтверджують викладені факти, державна реєстрація шлюбу проводиться в день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця.
Якщо є відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більш як на три місяці. Про відстрочку державної реєстрації шлюбу повідомляються наречені. Рішення про таке відкладення державної реєстрації шлюбу може бути оскаржене в судовому порядку. Орган державної реєстрації актів цивільного стану може на прохання зацікавлених осіб або зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку. За наявності передбачених законодавством перешкод для державної реєстрації шлюбу орган державної реєстрації актів цивільного стану відмовляє в його реєстрації і повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі. Якщо відомості про такі перешкоди не дістануть підтвердження, державна реєстрація шлюбу проводиться на загальних підставах.
Якщо наречені не можуть з'явитися з поважної причини для проведення державної реєстрації шлюбу у встановлений день, строк такої реєстрації переноситься за їх письмовою заявою на інший день, про що робиться відповідна відмітка на заяві про державну реєстрацію шлюбу та в журналі обліку заяв про шлюб. У такому разі строк перенесення державної реєстрації шлюбу не може перевищувати одного року від дня подання відповідної заяви.
Якщо наречені не з'явилися для проведення державної реєстрації шлюбу і не повідомили про причину неявки протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність.
Державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченої та нареченого. Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається.
Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану. У цих випадках наявність поважної причини необхідно підтвердити документально. Про державну реєстрацію шлюбу в лікарні, удома або в іншому відповідному місці, а також про документ, що підтверджує наявність поважної причини, зазначається в графі "Для відміток" актового запису про шлюб.
За заявою наречених державна реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці. Про таке бажання наречені зазначають у заяві про державну реєстрацію шлюбу.
Державна реєстрація шлюбу з особою, якій відповідно до Сімейного кодексу України знижено шлюбний вік, проводиться на загальних підставах. У цьому випадку особа, яка не досягла шлюбного віку, при поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу пред'являє паспорт або паспортний документ та копію рішення суду про надання права на шлюб. Фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, але ще не отримала паспорт (паспортний документ), пред'являє свідоцтво про народження та довідку з місця проживання за умови, якщо від дня досягнення зазначеного віку минуло менше ніж один місяць. У такому випадку в графі "Для відміток" актового запису про шлюб зазначаються назва суду, яким постановлене дане рішення, номер та дата його постановлення, а у паспорті (паспортному документі) або свідоцтві про народження (у випадку, передбаченому абзацом третім цього пункту) робиться відмітка про проведену державну реєстрацію.
Державна реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи на загальних підставах, передбачених законодавством України.
Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя, або надалі іменуватись дошлюбними прізвищами, або приєднати до свого прізвища прізвище нареченого (нареченої). Якщо наречені бажають мати подвійне прізвище, то за їх спільною заявою визначається, з якого прізвища буде починатися обране ними прізвище, про що робиться відповідна відмітка у графі "Для відміток" актового запису про шлюб. Складання більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо на момент державної реєстрації шлюбу прізвище нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого, про що вказується у заяві про державну реєстрацію шлюбу та проставляється відповідна відмітка у графі "Для відміток" актового запису про шлюб.
Про державну реєстрацію шлюбу в паспорті громадянина України особи, яка зареєструвала шлюб, робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і дати такої реєстрації. Якщо особа під час державної реєстрації шлюбу змінила прізвище, то на першій сторінці паспорта громадянина України робиться відмітка про те, що зазначений документ підлягає обміну в місячний строк у зв'язку зі зміною прізвища при державній реєстрації шлюбу. У тимчасових посвідченнях громадян України відмітки про державну реєстрацію шлюбу не робляться.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у семиденний строк надіслати районним, районним у місті, міським чи міськрайонним військовим комісаріатам повідомлення про зміну військовозобов'язаними і призовниками прізвища у зв'язку з державною реєстрацією шлюбу, розірвання шлюбу.
Отже, реєстрація шлюбу є не лише важливою подією у житті будь-якої людини, але вона пов’язана із регулюючою роллю держави. Необхідним є знання як процедурних норм, так і загальних положень СК України про шлюб, про наслідки його реєстрації.
Недійсність шлюбу
Підстави визнання шлюбу недійсним. Можна виділити три групи таких підстав.
1. Підстави, за наявності яких шлюб є недійсним. При укладенні шлюбу сторони допустили такі порушення умов його укладання, що він вважається недійсним уже в силу самих цих порушень і без рішення суду. Це такі порушення, коли шлюб:
– зареєстрований з недієздатною особою;
– зареєстрований з особою, що вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
– зареєстрований між родичами прямої лінії споріднення, рідними братом та сестрою.
При наявності однієї із таких обставин за заявою заінтересованої особи орган державної РАЦС анулює актовий запис про такий шлюб;
2. Підстави, за наявності яких шлюб визнається недійсним в судовому порядку. Рішення суду повинно ґрунтуватись на доведених в судовому засіданні обставинах, що свідчать про порушення умов укладання шлюбу. Такими порушеннями є:
– відсутність вільної згоди;
– фіктивність шлюбу (укладення шлюбу без наміру створити сім'ю, тобто лише реєстрація шлюбу з метою досягнення якихось пільг та привілеїв, що випливають з його реєстрації (право на житло другого з подружжя, прав на майно другого з подружжя у випадку його смерті тощо);
3. Підстави, за наявності яких шлюб може бути визнаний недійсним у судовому порядку. Правові наслідки, які можуть настати в зв'язку з порушенням умов укладення шлюбу, цілком залежать від суддівського бачення: суд може або визнати шлюб дійсним, незважаючи на порушення, або, зважаючи на них, визнати шлюб недійсним. Такими підставами є:
– недосягнення шлюбного віку;
– приховання тяжкої або небезпечної для членів сім'ї хвороби одним із подружжя;
– укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, двоюрідними братом та сестрою, тіткою, дядьком та племінником, племінницею.
Отже, презумпція дійсності (правозгідності) шлюбу може бути спростована в судовому порядку, і шлюб вважатиметься недійсним з моменту його укладення.
Правові наслідки недійсності шлюбу (ст. 45 СК України) можуть бути як особистого так і майнового характеру:
– анулюються усі подружні права та обов'язки;
– майно, набуте за цей період, вважається таким, що належить квазіподружжю на праві спільної часткової власності;
– одержані одним із квазіподружжя аліменти підлягають поверненню, але не більше ніж за три роки;
– набуте у зв'язку із реєстрацією шлюбу прізвище підлягає зміні на дошлюбне;
– особа може бути виселена із житлового приміщення другої сторони.
Щодо добросовісної особи, яка, вступаючи у шлюбні відносини, не знала і не повинна була знати про наявні перешкоди, закон містить особливі правові наслідки недійсності укладеного нею шлюбу, аналогічні наслідкам розірвання шлюбу, а саме:
– поділ майна за правилами про поділ спільної сумісної власності подружжя;
– залишається право на вибір прізвища (набутого в шлюбі чи дошлюбного);
– залишається право на аліменти та на житлове приміщення, в які ця особа вселилися у зв'язку із вступом у шлюб.
Отже, досить часто студенти «ігнорують», що в СК України виокремлено саме три групи підстав визнання шлюбу недійсним, та змішують їх «до купи». Ці підстави слід чітко відмежовувати, адже наслідки визнання шлюбу недійсним залежно від конкретної підстави можуть різниться. Це впливає на способи, якими юрист має захищати права осіб.
Припинення шлюбу
Припинення шлюбу –припинення правовідносин між подружжям, зумовлене настанням певних юридичних фактів (підстав).
Підстави припинення шлюбу:
– смерть одного з подружжя;
– оголошення одного з подружжя померлим;
– розірвання шлюбу.
У разі з'явлення особи, оголошеної померлою, суд скасовує відповідне рішення. Її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не уклав повторного шлюбу. Розірвання шлюбу відбувається за заявою одного з них або спільною. Розгляд таких заяв віднесено законом до компетенції державних органів: місцевого суду та органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Існують два порядки розірвання шлюбу: спрощений та судовий.
Розірвання шлюбу в спрощеному порядку здійснюється органами державної реєстрації актів цивільного стану:
– за заявою подружжя, за умови відсутності у них дітей. Дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повноліття раніше. Заява подружжя передбачає їх взаємну згоду на розірвання, яка підтверджується особистою присутністю кожного з них. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної РАЦС, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя;
– за заявою одного з подружжя, якщо другий визнаний судом безвісно відсутнім або визнаний недієздатним.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви, якщо вона не була відкликана, реєструє даний юридичний факт і видає відповідне свідоцтво. Моментом припинення шлюбу, розірваного органом державної реєстрації актів цивільного стану, є день реєстрації розірвання шлюбу. Майнові спори між подружжям не є перешкодою для застосування спрощеного порядку розірвання шлюбу, вони вирішуються у суді.
Судовий порядок. Якщо є взаємна згода осіб на припинення подружніх відносин між ними, але вони мають спільних дітей, то відповідну заяву вони можуть подати лише до суду. Питання розподілу обов'язків щодо подальшого виховання дітей, визначення місця їх проживання, питання участі у забезпеченні умов життя дитини того з батьків, хто буде проживати окремо, батьки зобов'язані вирішити шляхом укладення договору і подання його до суду. В такий же спосіб допускається врегулювання розміру аліментів на утримання дитини, однак, щодо такої домовленості СК України вимагає письмову форму з нотаріальним посвідченням. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Після проходження місячного строку з дня подання заяви суд постановляє рішення. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
В разі незгоди одного із подружжя на припинення шлюбу інший має право звернутися із позовом до суду, керуючись відповідними положеннями ЦПК України.
Чоловік та жінка позбавлені такого права, а суд повинен відмовити їм у прийнятті позовної заяви в період вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Однак, це правило не застосовується, якщо один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення щодо другого з подружжя або дитини.
Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.
На суд покладається обов'язок вжити заходів до примирення подружжя. З цією метою суд може відкласти розгляд справи на строк не більше шести місяців. Під час судового розгляду встановлюються також причини розлучення, переліку яких СК України не містить, для кожного випадку вони індивідуальні.
Шлюб розривається, якщо подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).
Шлюб, розірваний у судовому порядку, припиняється з дня набрання чинності відповідним рішенням суду. Цей юридичний факт підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. В паспортах ставлять відмітки про розірвання шлюбу.
Питання державної реєстрації розірвання шлюбу регулює також Наказ Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 р. "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні".
Відповідно до підрозділу 3 "Державна реєстрація розірвання шлюбу" Розділу ІІІ "Державна реєстрація окремих актів цивільного стану" цього нормативно-правового акту державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках. Розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація розірвання шлюбу може проводитись незалежно від строку, що минув після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності. Розірвання шлюбу, здійснене в порядку, передбаченому ст.ст. 106 і 107 СК України, повинно бути зареєстроване в органі державної реєстрації актів цивільного стану. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день державної реєстрації розірвання шлюбу.Рішення суду про розірвання шлюбу, постановлене судом після набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", надсилається судом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який отримав рішення суду про розірвання шлюбу, повинен у день його надходження зробити відмітку про розірвання шлюбу на лицьовому боці актового запису про шлюб, зазначивши дату і номер рішення суду, повне найменування суду, яким ухвалено рішення, а також внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Після цього відділ державної реєстрації актів цивільного стану надсилає повідомлення до архіву органу державної реєстрації актів цивільного стану, у якому зберігається другий примірник актового запису про шлюб, який здійснює у ньому відповідну відмітку. Якщо актовий запис про шлюб зберігається в іншому відділі державної реєстрації актів цивільного стану України, відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який отримав рішення суду про розірвання шлюбу, повинен у день надходження рішення надіслати його до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням актового запису про шлюб для проставлення відповідної відмітки в порядку, передбаченому абзацом другим цього пункту, та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану направляє рішення суду про розірвання шлюбу до компетентного органу іноземної держави за місцезнаходженням актового запису про шлюб, якщо між Україною і цією державою укладено договір про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах. Підставою для державної реєстрації розірвання шлюбу є: – рішення суду про розірвання шлюбу, постановлене судом до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", яке набрало законної сили;– спільна заява про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей;– заява про розірвання шлюбу одного з подружжя та рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім, недієздатним.В актовому записі про розірвання шлюбу в графі "Підстава державної реєстрації розірвання шлюбу" зазначається одна з підстав: назва суду, дата постановлення судового рішення, номер справи; дата подання заяви про розірвання шлюбу подружжям, яке не має дітей; назва суду, дата постановлення судового рішення про визнання одного з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним, номер справи.Державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться за місцем проживання подружжя або одного з них. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації розірвання шлюбу, якщо один із подружжя звернувся із заявою про державну реєстрацію розірвання шлюбу до відділу державної реєстрації актів цивільного стану не за своїм місцем проживання, а за місцем проживання другого з подружжя. У цьому разі місце проживання другого з подружжя підтверджується його паспортом або паспортним документом з відміткою про його проживання чи відповідною довідкою, виданою компетентними органами, про що робиться відмітка в актовому записі про розірвання шлюбу в графі "Для відміток".Державна реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду, постановленого до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", проводиться за письмовою заявою про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду, яка подається подружжям або одним з них, по пред'явленні копії рішення суду (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита. Якщо один із подружжя, що розриває шлюб, звільнений від сплати державного мита, то державна реєстрація розірвання шлюбу і видача йому свідоцтва проводиться незалежно від сплати державного мита другим з подружжя.При одержанні заяви про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду та після реєстрації її у спеціальному журналі відділ державної реєстрації актів цивільного стану одночасно з'ясовує, чи не було зареєстровано розірвання шлюбу у відділі державної реєстрації актів цивільного стану України за заявою другого з подружжя. Тому з подружжя, хто подав заяву, роз'яснюється, що розірвання шлюбу буде зареєстровано після одержання відповіді відділу державної реєстрації актів цивільного стану України за місцем зберігання актового запису про шлюб.Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який одержав такий запит, повинен у семиденний строк повідомити, коли і яким органом державної реєстрації актів цивільного стану було зареєстровано розірвання шлюбу другим з подружжя або про відсутність відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб.Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який одержав повідомлення про відсутність відмітки про розірвання шлюбу, у семиденний строк запрошує заявника для державної реєстрації розірвання шлюбу і в його присутності реєструє розірвання шлюбу.Якщо розірвання шлюбу реєструється одним із подружжя, то при складанні актового запису до нього вносяться всі необхідні відомості щодо цієї особи. Щодо другого з подружжя зазначаються лише прізвище до розірвання шлюбу, власне ім'я, по батькові і сума державного мита, яку він має сплатити відповідно до рішення суду. У цьому разі в свідоцтві про розірвання шлюбу зазначається прізвище, присвоєне після розірвання шлюбу, лише тому з подружжя, який зареєстрував розірвання шлюбу.Якщо відділу державної реєстрації актів цивільного стану відомо, що другий із подружжя вже зареєстрував розірвання шлюбу, то заяву, що надійшла, разом із копією рішення суду (витягом з рішення суду) і квитанцією про сплату державного мита вказаний відділ надсилає до відділу державної реєстрації актів цивільного стану України за місцезнаходженням актового запису про розірвання шлюбу для доповнення його відсутніми відомостями.Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який одержав такі матеріали, зобов'язаний у десятиденний строк доповнити актовий запис про розірвання шлюбу і надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника для вручення, зазначивши в ньому ту саму дату державної реєстрації розірвання шлюбу, що й першому з подружжя.Після доповнення актового запису відділ державної реєстрації актів цивільного стану повинен у семиденний строк надіслати про це повідомлення відділу за місцезнаходженням другого примірника актового запису про розірвання шлюбу.Державна реєстрація розірвання шлюбу у випадку, передбаченому ст. 106 СК України, проводиться на підставі письмової заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, у якій повинно бути зазначено про відсутність у них спільних дітей, після закінчення одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана, у присутності хоча б одного з подружжя. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.Якщо один із подружжя через поважну причину (у зв'язку з тяжкою хворобою, тривалим відрядженням, проживанням у віддаленій місцевості) не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, або прирівняну до неї, від його імені може подати другий із подружжя, про що робиться відмітка в журналі обліку заяв про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, та заяв відповідно до ст. 107 СК України, а також в актовому записі про розірвання шлюбу в графі "Для відміток".При прийнятті заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, особам роз'яснюються порядок і умови державної реєстрації розірвання шлюбу, а також момент його припинення.Якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу в установлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. Про це робиться відмітка на заяві та в журналі обліку заяв про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, та заяв відповідно до ст. 107 СК України. У цих випадках строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви. Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність. Якщо один із подружжя через поважну причину не може з'явитись для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідченим, про що робиться відповідна відмітка в актовому записі про розірвання шлюбу в графі "Для відміток". У цьому випадку при державній реєстрації розірвання шлюбу в актовому записі вказуються всі дані щодо другого з подружжя відповідно до поданої заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей.Той із подружжя, який змінив своє прізвище у зв'язку з державною реєстрацією шлюбу і буде відсутній при державній реєстрації розірвання шлюбу, повинен зазначити в заяві про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, про бажання надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.Якщо один із подружжя визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім, недієздатним, державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться за заявою другого з подружжя про розірвання шлюбу відповідно до ст. 107 СК України. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.При складанні актового запису про розірвання шлюбу відомості щодо відсутнього з подружжя зазначаються лише до розірвання шлюбу в графах "Прізвище", "Ім'я" та "По батькові".До заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, та про розірвання шлюбу відповідно до ст. 107 СК України має бути додане свідоцтво про шлюб. Якщо в подружжя такого свідоцтва немає, а актовий запис про шлюб в органі державної реєстрації актів цивільного стану не зберігся, то за наявності в паспортах або паспортних документах заявника відмітки (штампа) про шлюб вимагати поновлення актового запису не потрібно. Про відсутність свідоцтва робиться відмітка на заяві про розірвання шлюбу. За наявності свідоцтва про шлюб після складання актового запису про розірвання шлюбу воно повертається заявникам з відміткою про державну реєстрацію розірвання шлюбу. Якщо актовий запис про шлюб був складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України, але не зберігся, і в подружжя немає свідоцтва про шлюб, а також відсутні штампи (відмітки) про шлюб у паспортах, паспортних документах, то державна реєстрація розірвання шлюбу може бути проведена тільки після поновлення актового запису про шлюб у встановленому законодавством порядку. До заяви про розірвання шлюбу відповідно до ст. 107 СК України ініціатором розірвання шлюбу, крім того, додається копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним.Державна реєстрація розірвання шлюбу може бути проведена відділом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, або прирівняною до нотаріально засвідченої, якщо актовий запис про розірвання шлюбу вже складено за заявою другого з подружжя на підставі рішення суду про розірвання шлюбу або на підставі вироку суду про засудження одного з подружжя до позбавлення волі на строк не менш як три роки до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", у разі якщо така особа не може з поважної причини особисто з'явитися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Той із подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував розірвання шлюбу, повинен у десятиденний строк надіслати повідомлення про державну реєстрацію розірвання шлюбу до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням актового запису про шлюб. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який одержав таке повідомлення, повинен у десятиденний строк зробити на лицьовому боці актового запису про шлюб відмітку про державну реєстрацію розірвання шлюбу, зазначивши, коли і яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану було зареєстровано розірвання шлюбу, а також номер актового запису про розірвання шлюбу. При державній реєстрації розірвання шлюбу на підставі рішення суду зазначаються дата і номер рішення суду, повне найменування суду, яким ухвалено рішення. Після цього відділ державної реєстрації актів цивільного стану надсилає повідомлення про проведену державну реєстрацію розірвання шлюбу до архіву органу державної реєстрації актів цивільного стану, у якому зберігається другий примірник актового запису про шлюб, який здійснює у ньому відповідну відмітку.Про державну реєстрацію розірвання шлюбу в паспортах громадян України осіб, шлюб між якими розірвано, робиться відмітка про реєстрацію розірвання шлюбу із зазначенням місця і часу цієї реєстрації, прізвища, власного імені, по батькові особи, з якою розірвано шлюб, прізвища після реєстрації.Якщо державна реєстрація розірвання шлюбу була проведена за відсутності одного з подружжя, відмітка про розірвання шлюбу в його паспорті громадянина України робиться при врученні йому свідоцтва про розірвання шлюбу тим відділом державної реєстрації актів цивільного стану, який видає свідоцтво, із зазначенням фактичного місця та дати державної реєстрації розірвання шлюбу.Відмітка про розірвання шлюбу за рішенням суду проставляється в паспортах громадян України осіб, шлюб між якими розірвано, у разі їх звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану та пред'явлення рішення суду. При зверненні осіб для проставлення вказаної відмітки відділ державної реєстрації актів цивільного стану одночасно перевіряє наявність відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану України за місцем зберігання актового запису про шлюб. Особам роз'яснюється, що відмітку про розірвання шлюбу в паспорті громадянина України буде проставлено після одержання відповіді. У разі відсутності відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб відділ державної реєстрації актів цивільного стану проставляє її з дотриманням абзацу другого пункту 3 цієї глави одночасно з відміткою про розірвання шлюбу в паспортах громадян України осіб із залишенням у відділі ксерокопії рішення суду або направляє рішення суду про розірвання шлюбу до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання актового запису про шлюб. Після проставлення відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб відділ державної реєстрації актів цивільного стану повинен у десятиденний строк надіслати повідомлення, передбачене абзацом другим пункту 3 цієї глави, до архіву відділу державної реєстрації актів цивільного стану, у якому зберігається другий примірник актового запису про шлюб, та внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. У паспорті громадянина України зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, з якою розірвано шлюб, повне найменування суду, яким ухвалено рішення, дата і номер рішення суду, прізвище після розірвання шлюбу.Якщо особа, у паспорті громадянина України якої робиться відмітка про реєстрацію розірвання шлюбу або про розірвання шлюбу, змінила прізвище на дошлюбне, то на першій сторінці цих документів одночасно вказується, що у зв'язку зі зміною прізвища паспорт або паспортний документ підлягає обміну в місячний строк.Відділи державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язані в семиденний строк надіслати районним, районним у місті, міським чи міськрайонним військовим комісаріатам повідомлення про зміну військовозобов'язаними і призовниками прізвища у зв'язку з державною реєстрацією шлюбу, розірвання шлюбу. Якщо той з подружжя, який у судовому порядку був оголошений померлим, з'явився або якщо одержано відомості про місце його перебування, суд скасовує рішення про оголошення його померлим. Якщо смерть особи, оголошеної судом померлою, була зареєстрована в органах державної реєстрації актів цивіль
