Особисті немайнові права батьків:
– право на особисте виховання дитини;
– право на залучення до виховання дитини інших осіб;
– право на передачу дитини на виховання фізичним і юридичним особам;
– право на вибір форм і методів виховання, які не суперечать закону і моралі;
– право на безперешкодне спілкування з дітьми;
– право на самозахист своєї дитини;
– право на звернення до суду, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування за захистом прав своєї дитини як її законні представники;
– право на визначення місця проживання дитини;
– право на відібрання малолітньої дитини у будь-якої особи, що утримує її незаконно.
Мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки, як і повнолітні, і можуть їх здійснювати самостійно.
Особисті немайнові обов'язки батьків:
– обов'язок забрати дитину із пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров'я;
– обов'язок зареєструвати народження дитини не пізніше одного місяця;
– обов'язок визначити прізвище, ім'я та по батькові дитини.
Однак визначальними є право та обов'язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про стан її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити здобуття нею освіти. Заборонені будь-які фізичні покарання дитини. Реалізація батьками своїх прав та виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до дитини і не суперечити її інтересам. Спори між батьками щодо виховання дітей вирішуються органами опіки та піклування, судом.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків тягне правові наслідки, визначені законом, зокрема, застосування сімейно-правових санкцій. За рішенням суду обидва або один із батьків можуть бути позбавлені батьківських прав.
Підстави позбавлення батьківських прав:
– невиконання обов'язку забрати дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров'я і відсутність піклування нею протягом шести місяців;
– ухилення від виконання обов'язків щодо виховання;
– жорстоке поводження з дитиною;
– хронічний алкоголізм або наркоманія батьків;
– експлуатація дитини, примушування її до жебракування чи бродяжництва;
– засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення проти дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають:
– один з батьків;
– опікун;
– піклувальник;
– особа, в сім'ї якої проживає дитина;
– заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває;
– орган опіки та піклування;
– прокурор;
– сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Правові наслідки позбавлення батьківських прав. Особа, позбавлена батьківських прав:
– втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
– перестає бути законним представником дитини;
– втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
– не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
– не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
– втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Надалі така дитина може бути передана на виховання іншому з батьків, родичів, усиновлена або передана на опікування органам опіки та піклування. За рішенням суду батьківські права можуть бути поновлені, якщо дитина не була усиновлена.
Отже, з метою захисту прав дитини, необхідним є знання її прав та обов’язків батьків. Батьки також іноді потребують захисту своїх прав. Особисті немайнові права є дуже важливими з урахуванням їх конституційного статусу.
