Невід'ємною складовою попередження злочинності неповнолітніх є індивідуальна профілактика, що являє собою цілеспрямовану роботу з конкретним неповнолітнім та його найближчим оточенням. Індивідуальна профілактика, передусім, спрямована на: виявлення осіб, від яких можна очікувати вчинення правопорушень (злочинів) та здійснення корегуючого впливу на їх поведінку, а також на оточуюче мікросередовище шляхом усунення, послаблення або нейтралізації криміногенних факторів. Отже, індивідуальна профілактика націлена на особу, її негативні нахили, поведінку, на мікросередовище, що формує чи сприяє подальшому розвитку цих негативних якостей, властивостей та ознак в структурі особистості правопорушника.
Метою індивідуальної профілактики правопорушень (злочинів) неповнолітніх є зміна антисуспільної поведінки на законослухняну.
За своїм змістовним наповненням, індивідуальна профілактика правопорушень (злочинів) неповнолітніх полягає у:
виявленні неповнолітніх, поведінка яких засвідчує про реальну можливість вчинення ними злочинів, інших порушень законності;
вивченні цих осіб і джерел негативного впливу на них;
прогнозуванні індивідуальної поведінки;
постановці на профілактичний облік;
плануванні заходів індивідуальної профілактики;
здійсненні контролю за поведінкою, способом життя неповнолітнього, що перебуває на профілактичному обліку; систематичній перевірці результатів раніше застосованих профілактичних заходів.
Науковці виділяють такі стадії індивідуальної профілактики, як особливого виду соціальної діяльності:
підготовча, яка полягає у виявленні осіб з антисуспільними установками, а також елементів мікросередовища, які сприяють цьому;
безпосередня, яка складається з комплексу заходів щодо організації, планування та безпосереднього впливу на особу та її оточення;
кінцева, яка передбачає проведення перевірки та аналізу результатів застосовуваних профілактичних заходів, а також визначення нових цілей та завдань щодо закріплення позитивних результатів профілактики.
Отже, індивідуальна профілактика правопорушень (злочинів) неповнолітніх, розпочинається з виявлення осіб, поведінка яких засвідчує про реальну можливість вчинення ними правопорушень (злочинів). Виявлення таких осіб потребує наявності достатньої кримінологічної інформації та системного її опрацювання. До переліку такої інформації необхідно віднести соціально-демографічні дані, індивідуально-психологічні особливості, моральні якості, негативні нахили (вживання алкоголю чи наркотиків, азартні ігри тощо), відхилення від загальноприйнятих норм, наявність злочинного досвіду тощо. Основними джерелами такої інформації можуть бути: оперативно-профілактичні обліки; книги та журнали обліку подій, осіб, затриманих та доставлених до чергових частин; кримінальні справи, матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи; матеріали про адміністративні або інші правопорушення; вироки суду; заяви та листи громадян; повідомлення державних і недержавних органів та організацій тощо. До того ж працівники оперативних служб необхідну інформацію можуть отримувати завдяки оперативному спостереженню за місцями можливого перебування неповнолітніх правопорушників, при проведенні рейдів, профілактичних операцій та ін.
Інформація про минуле і теперішнє життя особи, її вчинки, соціальні зв'язки і найближче побутове оточення використовується для складання прогнозу поведінки неповнолітнього. З урахуванням результатів кримінологічного прогнозування можна розробити найдоцільніші заходи індивідуально-профілактичного впливу. Під час планування індивідуально-профілактичної роботи належну увагу необхідно приділяти активізації факторів, що можуть позитивно вплинути на неповнолітнього, і тим самим викликати бажання відмовитися від наміру вчинити правопорушення (злочин).
Заходи індивідуальної профілактики неповнолітніх мають бути своєчасними, послідовними комплексними, реальними і відповідати стану об'єкта профілактики (чим сильніше криміногенне "ураження" неповнолітнього, тим інтенсивнішими мають бути заходи профілактики). Наслідком неефективної індивідуальної профілактики правопорушень (злочинів) неповнолітніх може бути вчинення ними нових правопорушень (злочинів), залучення до злочинних груп все більшої кількості неповнолітніх, а також не реагування на заходи профілактичного впливу.
За даними Долгової А.І., лише 10 % осіб, які вчинили злочин у неповнолітньому віці в подальшому ведуть себе правомірно[88]. З цього можна зробити висновок, що індивідуальна профілактика здійснюється недостатньо ефективно, а тому потребує удосконалення.
Понад 70%[89] правопорушників в минулому були бездоглядними, самовільно залишали сім’ї, тікали з дому чи закладів у яких перебували. Такі діти відносяться до так званої “групи ризику”, тобто з порушеннями соціалізації внаслідок негативних впливів сім'ї, несприятливого мікросоціального оточення. Вплив таких чинників позначається на відхиленні у бік негативного розвитку особистості, виникненні поведінкових і психічних розладів.
До «групи ризику» відносять такі категорії неповнолітніх:
1) з вадами розвитку (розумово відсталі, психопати тощо), що утруднюють соціалізацію за умов, якщо батьки цих дітей не спроможні чи не бажають забезпечити належний виховний вплив;
2) позбавлені батьківського піклування (сироти);
3) які вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності (14-16 років);
4) які перебувають у спеціальних виховних установах внаслідок антисоціальної поведінки.
Разом з тим вище вказані категорії неповнолітніх істотно різняться за характером десоціалізації. У з виділених груп можуть діяти як безпосередні, так й опосередковані десоціалізуючі впливи, що пов'язані з сімейними негараздами, гострим або хронічним психосоціальним стресом чи асоціальним впливом неформальних підліткових груп[90].
Кримінологічний аспект виділення «груп ризику» найбільш яскраво проявляється у випадках, коли психічна і соціальна дезадаптація суміщаються з кримінальною активністю і психічною патологією.
Об’єктами індивідуальної профілактики є безпосередньо самі неповнолітні та оточуюче їх мікросередовище, що сприяє формуванню чи закріпленню негативних якостей, соціальних установок, які стимулюють готовність вчинити правопорушення (злочин).
Найбільш цілеспрямована профілактична робота здійснюється з неповнолітніми, що перебувають на профілактичному обліку. По відношенню до таких неповнолітніх в обов’язковому прядку проводиться контроль за поведінкою за місцем навчання (праці), проживання, здійснюється ретельний збір інформації про поведінку такої особи, залучається громадськість до забезпечення виховного впливу, роз’яснюються положення законодавства щодо відповідальності за порушення норм закону; надається допомога у працевлаштуванні, розв’язанні конфліктних ситуацій, за потреби неповнолітній скеровується на лікування від алкогольної, наркотичної чи токсичної залежності, психологічної патології тощо. Профілактичні заходи виконують роль соціального інструменту, який має на меті нейтралізувати або усунути внутрішні негативні риси особистості та її поведінки. Впливаючи на негативне мікросередовище, нейтралізуються або усуваються зовнішні негативні елементи матеріального і духовного порядку, що деформують особистість (несприятливі матеріальні і побутові умови життя індивідуума, негативні міжособистісні відносини та ін.).
На практиці індивідуальна профілактика, зазвичай, здійснюється з неповнолітніми, які вже вчинили правопорушення в цілях не допущення рецидиву. Таким чином, на даний час КМСД зосереджує увагу на вторинній профілактиці. З метою удосконалення діяльності в сфері профілактики правопорушень (злочинів) неповнолітніх необхідно більше уваги приділяти профілактичній роботі з бездоглядними неповнолітніми[91], які опинилися в несприятливих умовах життя та виховання та можуть вчинити правопорушення, тобто змістити акценти саме на ранню профілактику.
Як зазначають Міньковскій Г.М. та Тузов А.П., під ранньою профілактикою слід розуміти діяльність загальних і спеціальних суб’єктів у зв’язку з усуненням обставин, які сприяють виникненню дезадаптивної дозлочинної поведінки, а також перебудовою та корекцією поведінки особи. Рання профілактика здійснюється в цілях недопущення виникнення криміногенних елементів мотивації або задля своєчасного їх виявлення та корегування[92]. Рання профілактика правопорушень (злочинів) неповнолітніх має здійснюватися в більшій взаємодії з громадськістю, виховно-патріотичними організаціями, церквою, що потребує подальшого удосконалення нормативно-правового е підґрунтя для такої діяльності.
Індивідуальна профілактика неповнолітніх правопорушників має свої особливості, зумовлені соціальною незрілістю, фізичною та психологічно не сформованістю особистості у віці до 18 років. Все це вказує на пріоритетність використання психолого-педагогічних засобів виховного впливу на неповнолітніх правопорушників, які в найбільшій мірі проявляються у доборі специфічних методів вивчення неповнолітніх правопорушників, а також методів профілактики з неповнолітніми правопорушниками.
До специфічних методів вивчення неповнолітніх правопорушників, зокрема, відносять:
1. Метод спостереження за допомогою якого виявляють домінуючі риси характеру неповнолітнього, що враховується при прогнозуванні його поведінки в конкретній ситуації;
2. Метод вивчення – полягає у дослідженні результатів фізичної та інтелектуальної праці неповнолітнього, його нахилів, здібностей, захоплень тощо. Результати такого вивчення мають братись до уваги, коли необхідно переорієнтувати поведінку підлітка з суспільно небезпечної на суспільно схвальну, з урахуванням його особистих уподобань (спорт, музика, малювання тощо);
3. Метод бесіди – дозволяє з’ясувати відношення неповнолітнього правопорушника до оточуючих, соціальних цінностей, важливих суспільних подій, до власної поведінки;
4. Біографічний метод, що полягає у зборі, аналізі, узагальненні матеріалів, які характеризують життєвий шлях і розвиток психологічних властивостей неповнолітнього правопорушника, дозволяє виявити глибинні мотиви його протиправної поведінки. Джерелами такої інформації можуть стати: автобіографії, заяви; документи до вступу у вищі навчальні заклади; характеристики; листи, щоденники (у виняткових випадках з дозволу самого неповнолітнього);
5. Метод експерименту – полягає у штучному створенні умов в цілях прогнозування поведінки неповнолітнього в реальній ситуації. Цей метод застосовується у виняткових випадках, вкрай обережно та з обов’язковим залученням психолога, педагога;
6. Метод експертних оцінок – передбачає залучення експертів в галузі вікової психології, педагогіки, педіатрії, коли необхідно отримати додаткову інформацію, яка дозволить уточнити заходи та методи профілактики по відношенню до конкретної особи.
За результатами вивчення особистості неповнолітнього можуть використовуватися такі спеціальні методи індивідуальної профілактики неповнолітнього:
1. Метод формування суспільної свідомості – застосовується у випадку переконання підлітка в необхідності відмовитися від помилкових поглядів уявлень з метою формування суспільно схвальних переконань, поведінкових норм для повсякденного використання;
2. Метод прикладу – має на меті стимулювання поведінки неповнолітнього до аналогічної діяльності або ж навпаки утриматися від подібної поведінки. Зокрема, в якості позитивного прикладу варто обирати лише ту особу, яка є авторитетною для неповнолітнього з яким проводиться профілактична робота;
3. Метод формування навичок соціально корисної поведінки – передбачає тренування та розвиток позитивних якостей, зразків поведінки у типових ситуаціях шляхом роз’яснення доцільності такої поведінки, а також завдяки наданню допомоги, здійснення систематичного контролю;
4. Метод передачі інформації полягає в ознайомленні соціально занедбаного неповнолітнього з нормами моралі, права, правилами співжиття, спілкування зі старшими та однолітками, що сприятиме його подальшій соціалізації;
5. Метод переконання – повинен застосовуватися на емоційному рівні і розвивати самокритичність та активізувати інтелектуальну діяльність неповнолітнього з метою усвідомлення небезпечних наслідків та переосмислення своєї негативної поведінки[93].
Індивідуальну профілактику правопорушень (злочинів) неповнолітніх доцільно здійснювати поетапно, а саме:
1 - Рання профілактика, яка спрямована на оздоровлення мікросередовища і допомогу неповнолітнім, що опинилися в складних життєвих ситуаціях, в несприятливих умовах життя і виховання ще до того часу, як негативна дія цих чинників позначиться на поведінці неповнолітнього. Заходи ранньої профілактики за змістом включають:
• попередження й усунення істотних порушень нормальних умов життя і виховання дитини шляхом нагляду і контролю за дотриманням правових норм, що регулюють ці умови, надання соціальної допомоги, підтримки, захисту;
• усунення джерел несприятливого впливу на умови життя і виховання неповнолітнього;
• коректування неправильного розвитку особистості на початковій стадії, а також нормалізацію умов мікросередовища життя і виховання.
2 - Безпосередня профілактика має на меті виправлення дитини зі значним ступенем дезадаптації, що проявляється у формі вчинення нею правопорушень незлочинного характеру. Дані заходи необхідно застосовувати, коли на попередньому етапі не вдалось відвернути негативний вплив мікросередовища, а тому в особи вже сформувалася схильність до правопорушень. Як і на попередній стадії, доцільно нормалізувати умови життя і виховання, оздоровити мікросередовище. Окрім цього, слід посилити вплив на самого неповнолітнього, у тому числі, застосовуючи необхідні примусові заходи правового характеру:
- постановку на профілактичний облік з метою подальшої виховної роботи та контролю;
- громадський вплив;
- організацію змістовного дозвілля;
- вплив через державні органи, які розглядають адміністративні правопорушення (попередження про недопустимої протиправної поведінки, відшкодування завданих збитків, передача під нагляд, скерування до спеціальних виховних закладів);
- цивільно-правові заходи (забезпечення відшкодування завданих збитків; застосування примусових заходів до батьків, які своєю поведінкою негативним чином впливають на соціалізацію дітей, не виконують обов’язків щодо їх виховання.
3- Етап дозлочинної поведінки передбачає заходи, спрямовані на недопущення переходу неповнолітнього на злочинний шлях. За змістом дані заходи аналогічні заходами безпосередньої профілактики.
4 - Профілактика рецидиву полягає у здійсненні впливу до неповнолітніх, які раніше вже вчиняли злочини та, зокрема, шляхом:
•узагальнення даних КМСД, слідчих, прокурорів, суддів щодо причин і умов, що сприяють здійсненню злочинів неповнолітніми;
• використання можливостей виховного та профілактичного впливу судочинства;
• своєчасного вилучення зброї, можливих знарядь злочинів у раніше засуджених неповнолітніх;
• правової й моральної підготовки до життя в умовах без ізоляції від суспільства щодо засуджених, які підлягають звільненню;
• трудове і побутове облаштування неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі або засуджених до заходів, не пов'язаних із позбавленням волі, контроль за їх поведінкою,
• усунення криміногенних факторів шляхом винесення подань, окремих ухвал, використання виховно-профілактичного впливу[94].
Профілактика злочинів неповнолітніх за своєю сутністю є виховною діяльністю у якій необхідно спиратися на позитивні якості, які є у кожної дитини.
На практиці реалізація індивідуальної профілактики щодо неповнолітнього правопорушника складається з таких послідовних етапів:
1 – ретельне вивчення неповнолітнього за спеціальною програмою з метою виявлення психологічних особливостей, яскраво виражених рис характеру, захоплень, уподобань, негативних якостей, кола спілкування, складу сім’ї, сімейно-побутових умов тощо;
2 –розробка анкети, яку неповнолітніх має заповнити особисто;
3 – розробка індивідуальної програми профілактики на підставі узагальнених даних про неповнолітнього.
Для одержання більш ретельних даних доцільно запропонувати заповнити класному керівнику психолого-педагогічну характеристику на підлітка з яким буде проводитись профілактична робота. За умови добре розвинених вольових якостей завершальним етапом індивідуальної профілактики правопорушень (злочинів) неповнолітніх має стати самовиховання. Як зазначав Ковальов А.Г., самовихання має охоплювати: 1 – виділення й накопичення позитивного, 2 – надання можливості проявити себе з позитивної сторони, 3 – розвиток і коригування позитивних якостей особистості, в результаті протистояння позитивного з негативним, та постійну підтримку позитивного, тривалі вправи щодо засвоєння нових соціально схвальних форм поведінки[95]. Самовиховання неповнолітнього слід розпочинати з виконання посильних для нього завдань (учбових, трудових, виховних, з навиків культури поведінки, вироблення вольових якостей тощо), що зміцнить віру дитини у можливість зміни на краще в його особистому житті. На цьому етапі важлива роль має відводиться педагогу-психологу, який має допомогти неповнолітньому особисто розібратись у своїх позитивних і негативних якостях та «побороти» недоліки.
Отже, центральним об’єктом індивідуальної профілактики правопорушень (злочинів) неповнолітніх є особистість неповнолітнього та оточуюче мікросередовище, що призводять до формування антисоціальних поглядів, переконань і звичок, які згодом можуть реалізуватися у формі злочинної поведінки.
Питання та завдання для самоконтролю
Які ознаки кримінологічної характеристики вирізняють злочинність неповнолітніх від загальної злочинності та так званої «злочинності повнолітніх осіб»?
Які небезпечні тенденції злочинності неповнолітніх намітилися в Україні?
У яких пріоритетних сферах доцільно розглядати детермінанти злочинності неповнолітніх?
Які заходи загальносоціального характеру щодо попередження злочинності неповнолітніх?
Які морально-психологічні якості та властивості вирізняють неповнолітніх правопорушників з поміж правослухняних однолітків?
Відповідно до положень чинного законодавства, які суб’єкти відносяться до спеціальних суб’єктів профілактики правопорушень (злочинів) неповнолітніх?
Які спеціальні принципи профілактики правопорушень злочинів) неповнолітніх?
Які спеціальні методи застосовуються для вивчення особи неповнолітнього правопорушника в цілях профілактики правопорушень (злочинів)?
Які спеціальні методи профілактики неповнолітніх правопорушників?
З яких етапів складається індивідуальна профілактика правопорушень (злочинів) неповнолітніх?
[1] Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой. –2-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2002. – С. 765.
[2] Тайбаков А.А. Проблемы предупреждения и профилактики корыстной преступности: Учебное пособие. – Петрозаводск: Изд-во Петрозаводского гос. ун-та, 2000. – С.41.
[3] Лукьянчиков Е.Д., Письменный Д.П. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях несовершеннолетних: Учебное пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1987. – С. 43.
[4] Мороз В.Ф. Делінквентність дітей до чотирнадцятирічного віку (кримінологічні проблеми): Автореф.дис...канд.юрид.наук: 12.00.08 / Національний університет внутрішніх справ МВС України. – Х., 1999. – С.2.
[5] Закалюк А. П. Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки // Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – С. 469.
[6] Костова ЮБ. Підліткова злочинність як прояв кризи правосвідомості неповнолітніх // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. - № 2. – С. 83-85.
[7] Закалюк А. П. Практична кримінологія // Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2008. – С. 477; Криминология и профилактика преступлений: Учебник / Под ред. А.И. Алексеева. – М.: МВШМ, 1989. – С. 268.
[8] Даний віковий інтервал становить лише 0,7% від умовного вікового проміжку 14-70 років.
[9] Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. – М.: Юристъ, 1995. – С. 275.
[10] Кальман О.Г. Стан і головні напрями попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. –Харків: Гімназія, 2003. – 352 с
[11] Есберген Алауханов. Криминология: Учебник. – Алматы: Академия МВД Республики Казахстан, 2008. - С. 228; Астафєв В.Д. Уголовная политика в области борьбы с преступностью несовершеннолетних // Вісник Луганської академії. – 2002. - Спец випуск. Ч.1. – С. 173-176.
[12] Кальман О.Г. Стан і головні напрями попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. –Харків: Гімназія, 2003. – С. 35.
[13] Стеблинська О.С. Деякі негативні соціальні аспекти пияцтва і наркотизму та їх криміногенні властивості в структурі злочинності неповнолітніх // Визначальні тенденції ґенезу державності і права: Зб. наукових праць міжнародної науково-практичної конференції «Треті Прибузькі юридичні читання». – Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2007 р. – С. 482-484.
[14] Стеблинська О.С. Запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння: Автореф. дис. … к.ю.н. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 12-13.
[15] Ханипова Р. Деликвентность современные подростковые общества и насильственные практики // Социологические исследования. – 2007. - № 12. – С. 98.
[16] Булатов Р.М. “Казанские моталки”: особенности их асоциальной субкультуры //Криминологи о неформальних молодежных объединениях. - М.: Юридичекая література, 1990. – С. 159.
[17] Корсак К. “Альфа-злочини”. Чи можна їх зарадити? // Науковий світ. – 2006. - № 9. – С.6-8.
[18] Есберген Алауханов. Криминология: Учебник. – Алматы: Академия МВД Республики Казахстан, 2008. – С. 229.
[19] Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Бурлакова, Н.М. Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2002. – 475.
[20] Закалюк А. П. Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів // Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. –С. 316.
[21] Там само. - С. 475.
[22] Закалюк А. П. Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів // Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – С. 475; Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – С. 170.
[23] Есберген Алауханов. Криминология: Учебник. – Алматы: Академия МВД Республики Казахстан, 2008. – С. 229.
[24] Закалюк А. П. Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів // Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – С. 475; Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – С. 170.
[25] Костова Ю. Б. Підліткова злочинність як прояв кризи правосвідомості неповнолітніх // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. - № 2. – С. 83-85.
[26] Закалюк А. П. Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів // Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. –С. 100.
[27] Есберген Алауханов. Криминология: Учебник. – Алматы: Академия МВД Республики Казахстан, 2008. – С.229.
[28] Миненок М.Г., Миненок Д.М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001.- с. 63.
[29] Закалюк А. П. Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів // Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – С. 474.
[30] Шипунова Т.В. Преступность несовершеннолетних и превентивные стратегии // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2002. - № 4. – С. 113.
[31] Лазаренко В.І. Наркоситуція в Україні та девіантна поведінка молоді. Дисертація на здобуття наук. ступеня канд. соціолог. наук. – Х., Харківський національний університет ім. В.Н. Карабіна, 2003. – С. 103; Щелкунов А.О. Психологічна і педагогічна структура динаміки розповсюдження наркоманії та шкідливих звичок серед школярів різних вікових груп. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць./ За ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ, 2004. – № 17. –С. 40-41.
[32] Стеблинська О. С. Причини та умови вчинення злочинів неповнолітніми в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння (за результатами опитування) // Держава і закон: теорія, практика, методика. Зб. Наукових праць. – Івано-Франківськ: ВОНР та РВД ПЮІ ЛьвДУВС. – вип. ІІ, 2007. – С. 310-321.
[33] Стеблинська О.С. Детермінанти вчинення злочинів неповнолітніми в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2007. – Вип. ХVІІІ. – С. 196–203.
[34] Закалюк А. П. Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів // Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавни чий Дім “Ін Юре”, 2007. – С. 479.
[35] Маннапова К.Р. Особливості особистості неповнолітніх правопорушників // Право і Безпека. – 2009. - № 5 (32). – [Електронний ресур]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Pib/2009_5/index.htm.
[36] Криминология и профилактика преступлений: Учебник / Под ред. А.И. Алексеева. – М.: МВШМ, 1989. – С. 124.
[37] Менденевич В.Д. Психология девиантного поведения: Учебное пособие. – СПб.: Речь, 2005. –С. 120.
[38] Маннапова К.Р. Особливості особистості неповнолітніх правопорушників // Право і Безпека. – 2009. - № 5 (32). - [Електронний ресур]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Pib/2009_5/index.htm.
[39] Там само.
[40] Виговський Д.Л. Характер дитячої та підліткової злочинності у м. Хмельницькому // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”. Спецвипуск №1. – Хмельницький, 2002. – С. 207-208.
[41] Бугера О. І. Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх: Автореф. дис.... канд.юрид. наук - К., 2006. – С.8-12.
[42] Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підручник / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, М.Ю. Волуйська; за заг. ред. В.В. Голіни. – Х.: Право, 2009. – С. 105-120.
[43] Игошев В.Е. Психология преступных проявлений среди молодежи. – М.: Высшая школа МВД СССР. – С.86.
[44] Долгова А. И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1981. – С. 88-89.
[45] Шипунова Т.В. Преступность несовершеннолетних и превентивные стратегии // Журнал социологии и социальной антропологии. - 2002. - № 4. - С. 119-120.
[46] Игошев К.Е., Миньковский Г.М. Семья, дети, школа. – М.: Политиздат, 1989. – С.296.
[47] Аршавский А.Ю., Вилкс А.Я. Антиобщественные проявления в молодежной среде опыт регионального прогноза // Социологические исследования. – 1990. - № 4. – С. 57-65.
[48] Шинкевич Н.Е. Преступность несовершеннолетних: виктимологический подход к проблеме // Инновационные процессы в российском праве, экономике и исторической науке: сборник материалов Международной научно-практической конференции: В 2 ч. Право. - Шадринск: ШГПИ, 2009, Ч. 1. - С. 168-171.
[49] Кримінологія: Навч. посіб. / О.М. Джужа, В.В Василевич, Ю.Ф Іванов, П.М. Опанасенко, В.Г Пшеничний, В.Г. Сюравчик; За заг. ред.О.М. Джужи. - К,: Прецедент, 2004. – С. 177.
[50] Католик Г.В., Підсаднюк А.Л. Діти трудових мігрантів. Особливості особистої ідентичності у підлітково-юнацькому віці // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. - № 12. – С. 33-34.
[51] Папкова, Т. П. О проделанной работе и ближайших задачах в профилактике правонарушений несовершеннолетних // Общественная безопасность. – 2001. - №6. - С. 45-52.
[52] Стеблинська О. С. Причини та умови вчинення злочинів неповнолітніми в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння (за результатами опитування). // Держава і закон: теорія, практика, методика. Зб. Наукових праць. – Івано-Франківськ: ВОНР та РВД ПЮІ ЛьвДУВС. – вип. ІІ, 2007. – С. 317.
[53] Долгова А.И. Реагирование на преступность: концепции, закон, практика. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2002. – С.300.
[54] Виговський Д.Л. Характер дитячої та підліткової злочинності у м. Хмельницькому // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”. Спецвипуск №1. – Хмельницький, 2002. – С. 207-208.
[55] Гайдук В. Вплив, якого варто уникати // Голос України. - № 140. – 1 серпня 2006 р. – С. 13
[56] Новіков С. Неформатні діти // Іменем закону № 29 (5675) від 17-23 липня 2009 року.
[57] Паньчук О.В. Кримінологічна характеристика експлуатації діей: Автореф. дис. … к.ю.н. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2008. – С.10.
[58] Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні Закон України від 5 лютого 1993 року //Відомості Верховної Ради. - 1993. -№16.- Ст. 568.
[59] Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Бурлакова, Н.М. Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2002. – C.324-325.
[60] Якимова С.В. Попередження злочинності неповнолітніх: проблеми законодавчого врегулювання // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – Серія юридична. – Вип. 4. –С. 261-269.
[61] Стратонов В.М. Криміналістична характеристика злочинів неповнолітніх в профілактичній діяльності // Проблеми підготовки фахівців на початковому етапі розбудови української держави: 36. наук.-метод. праць. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2003 – С. 200.
[62] Вечерова Є. М. Некаральний кримінально-правовий вплив на неповнолітніх в Україні (кримінологічні засади) / Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к.ю.н. спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Одеса. – 2010. – С. 9.
[63] Папкова, Т. П. О проделанной работе и ближайших задачах в профилактике правонарушений несовершеннолетних // Общественная безопасность. – 2001. - №6. - С. 45-52.
[64] Тарасов А.Н. Преступность несовершеннолетних на железнодорожном транспорте Вестник Московского у-нта МВД России. – 2007. - № 1. – С.105-106.
[65] Стеблинська О.С. Детермінанти вчинення злочинів неповнолітніми в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2007. – Вип. ХVІІІ. – 288 с. – С. 198.
[66] Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. -1995. - № 6. – Ст. 35.
[67] Конвенція про права дитини:Міжнародний документ вiд 20.11.1989 // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. – № 1, Cтор. 205; Васильківська І.П. Правові основи запобігання злочинності неповнотінх в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Випуск 18. – К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С.286-289.
[68] Грошева И.А. Социальный контроль в практиках профилактики девиации // Социологический исследования. – 2008. - № 2. – С. 101.
[69] Шипунова Т.В. Преступность несовершеннолетних и превентивные стратегии // Журнал социологии и социальний антропологии. – 2002. - № 4. – С. 125.
[70] Иванова Л.М. Проблемы совершенствования общесоциального предупреждения молодежной преступности // Криминологический журнал. – 2008. – С. 17.
[71] Криминология. Перевод с немецкого / Шнайдер Г.Й.; Под ред.: Иванов Л.О. (Предисл.); Пер.: Неподаев Ю.А. - М.: Прогресс-Универс, 1994. – С. 214-230.
[72] Миненок М.Г., Миненок Д.М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001.- С. 63; Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України 24 січня 1998 року; із змінами // Відомості Верховної Ради. - 1995. - № 6. - Ст. 35; Відомості Верховної Ради. – 2007. - № 15. - Ст.194.
[73] Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України 24 січня 1998 року (із змінами) // Відомості Верховної Ради. - 1995. - № 6. - Ст. 35.
[74] Панкратов В.В., Цымбал Е.И. // Аналитический вестник. - 1998. - № 16 (83). – С. 24-25.
[75] Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / В.М. Бурдін; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — С. 3-4.
[76] Ювенальная юстиция в Российской Федерации [Текст]: криминол. проблемы развития / [Н. П. Мелешко и др.]; Ассоц. "Юрид. центр", М-во образования и науки Рос. Федерации, Ин-т упр. бизнеса и права. - Ростов н/Д; СПб.: Юрид. центр Пресс, 2006. - 787 с.; Зиядова Д.З. Некоторые правовые аспекты предупреждения преступности несовершеннолетних// http://library.shu.ru/pdf/1/shink010.pdf
[77] Вступительное слово начальника Московского университета МВД России Н.В. Румянцева // Вестник Московского государственного университета МВД России. – 2007. - № 1. – 109-110.
[78]Шинкевич Н.Е. Преступность несовершеннолетних: виктимологический подход к проблеме // Инновационные процессы в российском праве, экономике и исторической науке: сборник материалов Международной научно-практической конференции: В 2 ч. Право. - Шадринск: ШГПИ, 2009, Ч. 1. - С. 168-171.
[79]Лелеков В. А., Кошелева Е.В. Влияние семьи на преступность несовершеннолетних //Социологические исследования. - 2006. - № 1. - С. 103-113.
[80] Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України 24 січня 1998 року (із змінами) // Відомості Верховної Ради. - 1995. - № 6. - Ст. 35.
[81] Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 288 c.
Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підручник / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, М.Ю. Волуйська; за заг. ред. В.В. Голіни. – Х.: Право, 2009. – С.186-187.
[82] Шипунова Т.В. Преступность несовершеннолетних и превентивные стратегии // Журнал социологии и социальний антропологии. – 2002. - № 4. – С. 127-128.
[83] Сучасні стратегії міліції щодо профілактики злочинності неповнолітніх: Навчальний посібник / Л.І. Мороз, Р.Г. Коваль, Н.М. Прокопенко та ін.. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В.- 2008. – С. 116-119.
[84] Там само.
[85] Юрков В.В. Институт примирения с потерпевшим в системах обращения с несовершеннолетними правонарушителями в России, Австрии и Германии // Криминологический журнал ОГУЭП. – 2009. – № 1 (7). - С.51- 53.
[86] Сучасні стратегії міліції щодо профілактики злочинності неповнолітніх: Навчальний посібник / Л.І. Мороз, Р.Г. Коваль, Н.М. Прокопенко та ін.. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В.- 2008. – С. 119.
[87] Там само.
[88]Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой. –2-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2002. – С. 456.
[89] Шипунова Т.В. Преступность несовершеннолетних и превентивные стратегии // Журнал социологии и социальний антропологии. – 2002. - № 4. – С. 113.
[90] Сучасні стратегії міліції щодо профілактики злочинності неповнолітніх: Навчальний посібник / Л.І. Мороз, Р.Г. Коваль, Н.М. Прокопенко та ін.. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В.- 2008. – С.36.
[91] Бездоглядний - неповнолітній, контроль за поведінкою якою відсутній внаслідок не виконання чи неналежного виконання обов’язків щодо виховання зі сторони батьків чи законних представників неповнолітнього; безпритульний – це бездоглядний, який не має постійного місця проживання; неповнолітній, який перебуває в соціально-небезпечному становищі – особа у віці до 18 років, котра внаслідок бездоглядності чи безпритульності перебуває в обстановці, яка являє небезпеку для життя чи здоров’я неповнолітнього або не відповідає вимогам щодо гармонійного виховання або утримання; сім’я яка перебуває в соціально-небезпечному становищі – сім’я, де батьки чи законні представники дітей не виконують своїх обов’язків щодо виховання, навчання, утримання дітей або негативно впливають на поведінку неповнолітніх, або жорстоко поводяться з дітьми
[92] Миньковский Г.М., Тузов А.П. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних. – К.: Политиздат Украины, 1987. – С. 86.
[93] Характеристика методів проводилася на підставі базового переліку методів, визначених М.В. Костицким і М.І. Настюком (Костицкий М.В., Настюк М.И. Особенности профилактики правонарушений учащейся молодежи. – Львов: Редакционно-издательская группа Львовского госуниверситета, 1983. – С. 78-82).
[94] Курс Кримінології. Особлива частина. Підручник. /Під заг. ред. доктора юридичних наук, професора Джужи О.М. – К., 2001. – С. 132-133.
[95] Особенности профилактической работы с несовершеннолетними. – К.: РИО МВД УССР, 1978. – С. 34-35.
