Види способів спостереження.

• За контактом: опосередковані — неопосередковані (непря­
мі — контактні)

• За умовами: лабораторні (природні) — експериментальні

• За характером: включені — невключені

• За взаємодією з об'єктом: відкриті — приховані

• За цілями: випадкові — цілеспрямовані

• За упорядкованістю (за часом) діяльності: соціальні — вибіркові

• За фіксацією: довільні — структуровані констатуючі — такі,
що оцінюють результати

Спостереження в природних умовах — найпростіший, але й найбездіяльніший метод. Спостерігач мусить триматися осто­ронь, щоб залишатися непоміченим, або так змішатися з юрбою, щоб не привертати до себе уваги. При цьому він повинен заува­жувати й оцінювати події, що мають відношення до явища, яке потрібно описати.

Спробуємо застерегти спостерігача від найпоширеніших помилок.

Найбільші труднощі пов'язані з тим, що можна легко сплутати істотне з другорядним, або ж інтерпретувати деякі події, виходячи з того, що очікує побачити спостерігач, а не з того, що відбувається насправді. Гала-ефект (ефект ореола) — один із способів уникнути цього — полягає в тому, щоб озброїтися магнітофоном, відеокаме-рою, що дасть змогу реєструвати поведінку і, в разі потреби, багато­разово демонструвати записи різним спостерігачам.

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПСИХОЛОГИ УПРАВЛІННЯ

 

Досить інформативним є систематичне спостереження.

У разі такого спостереження увагу слід зосередити на одно­му аспекті поведінки для того, щоб якомога точніше описати його характеристики.

Експериментальне дослідження — дослідження, у ході якого встановлюються причинно-наслідкові зв'язки за умови маніпулю­вання одним чи декількома факторами (незалежними змінними) і контролю за іншими (які залишаюються незмінними).

Сутність експериментального методу — втручання, мета яко­го — встановити, як наявність чи відсутність одного з факторів впливає на інший фактор. Розглянемо різновиди цього методу:

1) структурно-аналітичний метод — аналіз отриманих резуль­
татів, коли експериментатор відслідковує структурну будову
прийомів, що застосовуються до випробуваних (лаборатор­
ний; констатуючий);

2) експериментально-генетичний метод — експериментатор
може досліджувати походження й розвиток у дитини тих чи
інших психічних процесів, вивчати етапи цього розвитку та
фактори, що його визначають (формуючий експеримент);

3) лонгитюдне дослідження — тривале й систематичне вивчення
одних і тих самих випробуваних (Ж. Піаже, Л. Виготський,
П. Блонський, С. Рубінштейн, О. Леонтьєв та ін.);

4) експериментально-патологічний метод — метод синдромно-
го аналізу. З його допомогою досліджуються зміни, що від­
буваються у разі мозкових травм, патології мозку, а також у
випадку однобокого розвитку якогось психічного процесу
(А. Лурія).

Анкети й тести — більш структурований спосіб вирішення тієї чи іншої проблеми, пов'язаний з використанням засобів, обра­них залежно від досліджуваного явища.

Анкети дають можливість одержати інформацію про великі групи людей шляхом опитування якоїсь частини цих людей, після чого складається репрезентативна (представницька) вибірка.

Розрізняють чотири способи інструментального забезпечення методу опитування:

• інтерв'ю — вільне, структуроване;

• біографічні анкети-опитувачі, призначені для одержання відо­
мостей про історію життя людини;

• опитувачі інтересів — призначені для виявлення професійних
та освітніх потреб людини;

• особистісні опитувачі — для дослідження й оцінювання сили
прояву тих чи інших індивідуальних особливостей.
Найбільш поширеними є особистісний опитувач Г. Айзенка,

16-факторний особистісний опитувач Р. Кеттелла (16 РР), Мінне-сотський багатоаспектний особистісний опитувач (ММРІ).

Тести — стандартизований метод, що використовується для вимірювання різних характеристик окремих осіб — об'єктів спо­стереження. Тести дають можливість оцінити інтелектуальні чи перцептивні здібності, рухові функції чи особистісні риси, поріг виникнення почуття тривоги або прикрості.

Метод тестів, що буває іноді дуже ефективним, нерідко вико­ристовують для підтвердження ідей, що належать більше до сфери інтуїції, ніж науки.

Починалося тестування з розробок Ф. Гальтона (1822-1911), який першим застосував тести для вимірювання психічних власти­востей. Відомі «розумові тести» Дж. Кеттела, а Г. Ебінгауз запропо­нував методику вимірювання пам'яті у школярів.

У Франції тестування вперше запропонували в 1908 р. А. Біне і Г. Симон. Йдеться про шкалу розумового розвитку для дітей (Щ — коефіцієнт інтелекту).

Проективні методики являють собою спосіб опосередкова­ного вивчення особистісних особливостей людини за результа­тами її продуктивної діяльності. Наприклад, досліджуваному пропонують що-небудь намалювати (будинок, дерево, неіснуючу тварину). Серед найбільш популярних методик — методика чор­нильних плям Роршаха, яка дає змогу одержати дані про ступінь реалістичності сприйняття дійсності та емоційного ставлення до

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

 

світу, про рівень тривожності й т. п. Методика фрустрації Роз-енцвейга спрямована на вивчення реакції індивіда на ситуацію, що травмує (містить 24 рисунки).

Кореляційне дослідження — вивчення природних зв'язків між змінними.

Подібні залежності оцінюються головним чином за допомо­гою статистичних методів. Найчастіше при цьому обчислюють коефіцієнт кореляції.