Спонтанність характерника.

 

Природність дій. Основна ідея характерництва лежить у його природності. Тобто це означає, що характерник робить тільки ті речі, які є природними для людини. Все, що протиприродно, характерником ігнорується.

 

Економія сил. Характерник ніколи не тратить вся свої сили одночасно. Ніколи не відомо, де його зустріне перемога, а де він отримає поразку. Для того, щоб бути готовим до любих несподіванок, йому постійно необхідно мати якийсь запас сил. Характерник живе так, щоб завжди бути готовим до виконання несподіваної задачі або допомоги іншому. Тому з його життя викреслюється ті речі, які швидко зношують організм та викликають серйозні хвороби: алкоголізм, наркоманія, переїдання тощо.

 

Спеціальна підготовка. Характернику не бажано витрачати багато сил на ті речі, які рідко використовуються людьми у повсякденному житті. Наприклад, більшість видів спорту не мають в своїй основі ніяких прикладних аспектів, а є чисто розважальними. Наприклад, гра у футбол, волейбол, хокей, теніс та багато інших, які мають чисто спортивний інтерес. Бажано займатися такими видами спорту, які мають в своїй основі прикладні аспекти життя людини: кінний спорт, стрільба, бойові мистецтва, біатлон, легка атлетика, плавання тощо. Тобто ті види спорту, які найкраще допоможуть козаку у його професійному рості.

 

Спонтанність дій. Коли мене питають, що може швидко зробити з козака характерника, або яку програму підготовки потрібно розробити, щоб поставити «на потік» кузню характерників, я відповідаю: ніщо не зробить з козака характерника крім його особистого життя. Тільки особисте життєвий шлях кожного козака є тією кузнею, у якій він проходить «через вогонь, воду і мідні труби». Кожен день приносить свої проблеми, свої радощі та переживання. Тому кожен козак повинен бути спонтанним у виборі тих засобів та інструментів, якими він буде проходити кожен урок. Планування – це добре. Але планування приносить у життя штучність. Тому вміння вирішувати життєві ситуації спонтанним способом – це більш природно.

 

Дій у відповідності до ситуації. Людина, яка постійно сумнівається, завжди знаходиться у залежному стані. Така людина не може діяти повністю самостійно. Вона більше намагається керувати кимось, аніж виконувати роботу самостійно. На противагу цьому людина, яка вірить у свої сили та вміння, легко дозволяє себе вести у деяких справах. Саме такі люди стають добрими наставниками для молоді. Непересічність також дозволяє характернику направляти себе, але не сліпо та безвольно. Просто характерник, виконуючи доручену роботу, намагається вчитися в любій ситуації, намагається знайти в ній те, що допоможе зробити черговий крок на Шляху.

 

Не шукай, але дозволяй. Характерник не шукає того, що робить його характерником. Воно прийде само. Він просто йде по життю та сміливо зустрічає все, що воно йому пропонує.

 

Сила характерника. Характерництво робить козака сильнішим за пересічну людину не просто так. Сила Характерництва – це дар Природи за те, що він живе з нею у гармонії. Той, хто постійно дії силою та агресивно, ніколи не може здобути мир та спокій у душі.

 

Творча інтуїція. Характерництво не існує без інтуїції. Саме інтуїція - здатність передбачувати наслідки своїх дій та дій інших людей - сприяє розкриттю внутрішніх джерел сили людини. Якщо людина намагається вирішувати життєві ситуації раціональним шляхом, через роботу свого розуму, вона не зможе проникнути в глибини своїх здібностей. Судження будуються, виходячи з зовнішніх ознак, тоді як інтуїція базується на внутрішньому світлі. Перша дія – обмежена та має кінцеву мету, а друга – вільна та безмежна у часі та просторі.

 

Розум характерника.

 

Завжди вчись. Характерник – це та людина, яка постійно вчиться та ніколи не зупиняється у своєму розвитку. Те, що не може розвиватися, не можна вважати доцільним.

 

Допитливий розум. У справжнього характерника завжди допитливий розум. Його не задовольняють чужі пояснення та висновки. Він зажди намагається впевнитися в усьому через особистий досвід або інші джерела інформації.

 

Універсальність. Бути кимось одним та не змінюватися – це крайня ступінь нерухомості. Характерник завжди щось вивчає, примірює до себе ту або іншу професію чи ремесло. Бо він намагається стати універсальним майстром.

 

Внутрішні протиріччя. Бути відстороненим від усього зовнішнього світу – це крайня ступінь гостроти почуттів. Характерник повинен вміти слухати не тільки зовнішній, але й свій внутрішній світ. А для того, щоб правильно зрозуміти свій внутрішній світ, йому потрібно позбавитися внутрішніх протиріч. Саме їх дає крайню ступінь чистоти сприйняття Всесвіту. Все разом робить характерника непереможним.

 

Сам собі керівник. Якщо хтось думає, що він може керувати характерником – це велика помилка. Якщо він погоджується щось робити для отамана, козацького товариства або своєї сім’ї, то це означає лише, що характерник вирішив сам перевірити свою силу, свій розум в тих обставинах, які йому пропонуються.

 

Життя без обмежень. Обмежена людина не може думати вільно. Обмеженість заважає розуму бачити світ таким, яким він є насправді. Якщо людина неправильно сприймає навколишній світ, вона не може правильно реагувати на життєві ситуації.

 

Позбався рабства. Більшість людей на Землі перебуває в рабстві того або іншого вчення або філософської течії. Такі люди обмежують свій розум рамками однієї книги або якогось постулату, що стає життєвою перепоною для подальшого її розвитку. Щоб стати характерником, необхідно не тільки багато вчитися, але й бути вільним у своїх судженнях. Тому необхідно вивчити те, що важливо для розвитку, а все непотрібне та несуттєве повинно бути відкинуто.

 

Розум людини – це його реальність. Розум людини – це основний інструмент, через який вона він реальність, поки не зрозуміє, що він і є сама реальність. Тому характерник повинен не «мати розум», а «бути з розумом».

 

Позбудься умовностей. Тільки розум, який не зв’язаний умовностями, може інтуїтивно пізнавати реальність буття. Потрібно мати живий та гострий розум, щоб він міг пізнати Істину, яка є у всьому. Щоб стати характерником, потрібно звільнити розум від старих звичок, забобонів, які обмежують свободу мислення.

 

Постійна готовність. Щоб бути завжди у стані постійної готовності, потрібно бути серйозним. Бути дуже серйозним неможливо без щирого відношення до себе. Саме щирість відкриває характернику шлях до Істини.

 

Сприйняття характерника.

 

Шлях до Істини. Шлях до Істини лежить через правильне сприйняття, а не через переконання або який-небудь спосіб для її досягнення. Очищуючи своє тіло, розум та душу від важких та негармонійних елементів, характерник досягає стану сприйняття світу без спотворень та перекручувань.

 

Постійне усвідомлення. Характерник повинен жити в стані постійної усвідомленості свого Шляху. Тільки тоді він буде сприймати світ навколо себе як місце для плодотворного пошуку нових можливостей.

 

Усвідомлення Істини. Для усвідомлення істинності процесів, які проходять навколо характерника, не існує якихось чітких вимог. Потрібна тільки добра спостережливість. Розум, який постійно розвивається та наповнюється енергією, сам побачить суть речей, яка приховується від інших. Тому характерник дивиться на всі речі без особистих переваг та бажань, з чистим розумом та ясними почуттями.

 

Проблеми сприйняття. Філософська основа кожної людини обов’язково вносить свій відбиток на процес сприйняття навколишнього світу. Від агресивно-матеріалістичного до найвищого метафізичного – ось спектр філософських платформ, через які може сприймати світ характерник. Характерництво накладає свій відбиток на кожну людину, яка осягає Істину.

 

Внутрішній страх. Страх – ворог всякого розвитку. Як тільки людина починає боятися чогось нового в своєму житті, в неї пропадає усіляке бажання що-небудь робити. Якщо людина відчуває щось неприємне, вона може підсвідомо перервати процес пізнання світу та закритися в панцирі особистих образ та стереотипів. Справжній характерник – це воїн, який без остраху інтегрує свою свідомість до найвищих та найпотаємніших горизонтів Всесвіту. Він розуміє, що тільки Всесвіт дарує справжню свободу та силу людині.

 

Закони Всесвіту. Розуміння справжньої ролі та місця людини на Землі і в Всесвіті приходить людині через безпосереднє сприйняття навколишнього світу та глибоке розуміння Законів, яким він керується[18]. Чим більше цих Законів ігнорує людина, тим гірше сприйняття нею світу. Характерник повинен не тільки знати ці Закони, але й чітко діяти в їх рамках. Тільки тоді він зможе відкривати таємниці Всесвіту без страху та сумнівів.

 

Безпосереднє сприйняття. Характерник сприймає Всесвіт та його Закони безпосередньо, тобто не пред’являючи нікому та нічому ніяких вимог, через відкрите серце та незатьмарений розум. Він не оцінює та не критикує. Він інтегрує себе у Всесвіт як невід’ємну складову. Це дає йому повну свободу у своїх діях.

 

Не робіть поспішних підсумків. Інколи проходить досить багато часу, перш ніж приходить усвідомлення глибинної суті того чи іншого процесу або явища у нашому земному житті. Характерник знає, що він істота, яка в кінцевому розумінні її сутності непідвласна часу. Тому, перш ніж щось порівнювати, погоджувати, критикувати або очікувати, він намагається усвідомити через повноту Буття у безкрайньому Всесвіті.

 

Его[19] характерника.

 

Его людини – ворог чистого сприйняття. Его людини дуже часто заважає неопосередкованому сприйняттю навколишніх явищ у суспільстві. Воно стійко противиться всьому, що не вкладається у рамки його розуміння. Тому егоїзм [20] у характерника повинен бути приборканий якнайсильніше.

 

Чи потрібно бути талановитим? Часто люди кажуть, що без вроджених талантів проста людина не може стати характерником. Це не правильна точка зору. Любий вроджений талант не може розвинутися без наполегливої праці. Тому характерником можна вважати не просто талановиту, а наполегливу та працелюбну людину.

 

Про соціальні обов’язки. Дуже часто соціальні обов’язки виглядають як простий ритуал. Більшість людей намагаються сподобатись комусь або зробити вигляд, що хтось подобається їм. Вони одягають костюми з краватками, збираються у великі групи, мило ведуть бесіди ні про що і т. д. Не чекайте цього від характерників. Вони можуть просто прийти та у довільній формі сказати те, що вони дійсно думають про людину або суспільство. А потім піти, не вислухавши вашої відповіді. Будьте готові до цього.

 

Его – це теж інструмент. Сучасні матеріалісти дивляться на его як на свою власність замість того, щоб використовувати його як засіб для вивчення світу. Справжній характерник бачить себе як би зі сторони. Тому в його руках его нарівні з його фізичним тілом використовуються як дані Богом інструменти для вивчення себе та всесвіту.

 

Не затримуватися на чомусь довго. Характерником неможливо стати, якщо дотримуватися якихось чітких встановлених правил. Нехай все навколо буде тим, чим воно є. Характерник не намагається з когось перемогти або обігнати. Він розуміє, що бути переможцем постійно неможливо. Тому він слідує своїй внутрішній течії у тільки йому відомому напрямку.

 

Потрібно позбавитися від впливу свого его. Его людини дуже сильно впливає на її увагу. Це заважає вільно проявлятися тим знанням, які були здобуті або ще будуть здобуті. Необхідно позбавитися впливу его та починати працювати так, ніби його немає взагалі.

 

Егоїзм у дії. Більшість людей потакають своєму его. Вони хочуть, щоб на них дивилися як на авторитетних та впливових людей. При цьому вони не хочуть зрозуміти, що вони сліпці, неуки та невігласи. Дуже часто така поведінка заводить розвиток людини до тупику. Характерник все одно, як на нього дивиться суспільство. Бо він знає, що на нього дивляться не люди, а їх его.

 

Его дуже сильне. Его людини намагається залишити рівень усвідомленості людини на якомусь сталому рівні. Воно придумує хитрі способи для того, щоб звільнити розум людини від тих думок та знань, які не вписуються у його «зручну» модель всесвіту. Воно намагається утримати розум людини від всіляких «незручних» моделей поведінки, які звільнюють її від жорстких рамок матеріалістичної шкарлупи. Як це не сумно, але у цій боротьбі з его більшість людей терплять повну поразку. Характерником може стати той, хто отримав перемогу над своїм его.

 

Кордони его. Основною роботою нашого его є встановлення кордонів між нашим «Я» та всім іншим, що не належить цьому «Я». З однієї сторони, це корисно на ранніх стадіях розвитку людини, коли її свідомість ще нестійка. На цьому етапі его відгороджує «Я» людини від всього підозрілого, невідомого та чужого. Але на більш високих етапах еволюційного розвитку, коли людина намагається вмістити в собі весь всесвіт, его вже виступає не як запобіжник, а як гальмо. Характерник в своєму намаганні до розвитку повинен вчасно розгледіти шкідливість свого его та максимально мінімізувати її.

 

Его та бойові мистецтва. Дуже багато людей займаються бойовими мистецтвами. Але не всі вони стають справжніми воїнами. Більшість з них стають…. спортсменами. Так, так, саме спортсменами. Сучасний спорт – це найкраще місце, де его людей має всі можливості для зміцнення своїх позицій та влади над людиною. Всі ці змагання, титули та, медалі є способом виховання дуже сильного егоїзму, я би сказав – суперегоїзму. Бо саме в спорті люди намагаються стати сильнішим від іншого, виграти перше місце, боротися за першість не зважаючи на способи та методи. Вживання різноманітних медичних препаратів, обман, груба сила, підкуп суддів – всього не перерахувати. Все це є проявом роботи его, яке робить людину у спорті своїм рабом.

На відміну від цього справжній воїн тренується не заради титулів, медалей або почестей, а заради того, щоб захистити життя та здоров’я своїх ближніх: родину, мешканців свого міста, побратимів та всіх тих, хто потребує захисту від грубої сили та свавілля. Істинному воїну не потрібна слава. Йому достатньо того, що він отримує внутрішнє задоволення від добре виконаного обов’язку. В цьому задоволенні його его має мінімальний вплив та амбіції, тому що життя воїна може перерватися у любий момент. А якщо гине людина, то разом зі смертю фізичного тіла гине і його его. Тому можна сказати що справжній воїн-герой – це людина без его.