Частина 2. Ті, що вільні духом.

 

Життя характерника.

 

В основі всього лежить Дух. Деякі сприймають Дух як «пустоту», деякі - як матерію з дуже високою частотою вібрацій, а хтось – як живу Вселенську Сутність. Незалежно від точки зору на нього, характерник повинен завжди бачити в усіх явищах навколо себе дві сторони життя: духовну та матеріальну.

 

Життя як ріка. В одну і ту ж річку не можна зайти два рази. Життя – це ріка у своєму вічному русі. В житті немає нічого сталого. Якими б не були ваші проблеми сьогодні, в майбутньому вони неодмінно будуть виглядати зовсім інакше та вимагати для свого вирішення інших методів. У противному випадку виникне штучна картина світу, а людина буде намагатися зміцнювати те, що постійно змінюється. Щоб уникнути цього, потрібно змінюватися самому. Тому характерник повинен бути дуже гнучким та уважним.

 

Кордони існують тільки для лінивих. Життя характерника – це широка та безкрайня нива. Куди б він не пішов, щоб він не робив, - він завжди намагається вдосконалити та поліпшити все навколо себе та самого себе. І так назавжди.

 

Догми. Життя характерника – це постійне напрацювання своїх особистих точок зору на всі аспекти життя, яке його оточує. Людина може стати характерником тільки тоді, коли вона вийде зі шкарлупи чужих думок та масових стереотипів. Якщо вона буде шукати схвалення у когось своїх дій або жити під впливом якогось іншої людини, їй ніколи не навчитися самостійності.

 

Реальність життя. Життя у всіх своїх проявах існує тільки в нашій свідомості. У кожної людини – своя свідомість та своя реальність. Ви почнете жити у всій повноті буття тільки тоді, коли навчитесь жити в гармонії зі своєю реальністю. І не намагайтесь прожити за когось його життя! Кожен повинен писати свою книгу своїми руками.

 

Життя – це битва. Кожен характерник всі свої дії повинен направляти на збереження та покращення життя свого народу. Бо справжній характерник - це воїн, який невсипно стоїть на чатах.

 

Зміст життя. Характерник повинен розуміти, що якщо Всесвіт дав йому можливість проявити себе у цьому образі, йому потрібно кожну хвилину свого існування наповнити щоденною практичною роботою, самовдосконаленням або допомогою іншим.

 

Істина життя. Істина у кожного своя. Я багато років займаюсь Айкідо[5]. Вивчаючи філософське надбання його засновника Моріхея Уесіби [6], я зустрів у нього такий вислів: «Багато стежок веде до вершини гори Фудзі [7], але ця вершина одна - любов!» Характерник на протязі свого ставить перед собою багато цілей, але, в кінці кінців, він починає розуміти, що остаточна мета його існування – осягнення Вселенської Любові. Коли вона поселиться в його душі, в нього вже не буде ні ворогів, ні недругів. І тоді разом з Любов’ю в його душі поселиться вічний спокій.

Життя – це матеріалізовані думки. Джеймс Аллен[8] сказав: «Людина – це те, про що вона думає». Тут, як говориться, нічого й добавити.

 

Завжди думай про карму. Хоча більшість українців і не вірять в Закон Карми[9], на жаль, ніхто з них не може відмежуватися від його впливу. В юриспруденції говорять: незнання законів не звільняє від відповідальності. Дехто вірить в Волю Божу, хтось у совість, а хтось у високу мораль. Але все це є намаганням підпорядкувати свої дії Закону Карми.

 

Більше думай про свою душу, ніж про душі інших людей. Коли людина здобуває якісь особливі знання або здібності, в неї обов’язково виникає бажання з кимось поділитися здобутим або навіть направити когось на «шлях істини». Це неправильний шлях. Характерник повинен перш за все думати про те, що він особисто має винести з цього життя після відходу в інший світ. Всі намагання «вдосконалити» когось, заставити когось думати про «спасіння» душі є наслідком відсутності мудрості. А Таємна Мудрість говорить, що всі люди на землі – це єдина вселенська сутність, яка розділила себе для того, щоб досконаліше вивчити себе саму. Тому, коли хтось вдосконалює чи пізнає себе, він неодмінно автоматично починає передавати свої здібності іншим. Це складний та тривалий процес. І деяким людям здається, що цей процес потрібно прискорити. Але у Всесвіті немає поняття часу та простору в тому розумінні, якими вони транслюються в розумі людини під час земного втілення. Тільки та людина, яка виходить за межі просторо-часового континууму, може жити в душевному спокою за інші душі, бо знає: рятуючи себе – рятуєш інших.

 

Будь вільним. Воля – це дар Божий людині. Саме право вільного вибору є невід’ємним правом людини тут, на планеті Земля. І цією волею потрібно вміти користуватися. Ніхто не може цьому навчити. Тільки самотужки, своїми руками та ногами, людина здобуває вміння робити вільний вибір.

 

Боротьба - частина життя. Кожен козак, а тим більш кожен характерник, повинен в любий момент вступити в боротьбу за свої ідеали, за життя українського народу, за свою сім’ю, за своє місто, за свою країну. Світ взагалі наповнений боротьбою, яка є відлунням боротьби Темряви та Світла у Всесвіті. Тому постійна готовність до боротьби повинна стати невід’ємною частиною життя кожного характерника. А для цього потрібно безперервно тренувати своє тіло та дух.

 

Життя – це постійний рух. Те, що було актуально вчора, може бути зовсім неважливим сьогодні, а те, що сьогодні здається вершиною, завтра може бути тільки нижньою сходинкою шляху догори. Життя постійно змінюється, змінюючи свої форми, вдосконалюючи процеси та явища. Характерник ніколи не повинен казати: я досяг того-то, я осягнув це, мені покорилася така-то істина. Все, чого досягає характерник, є тільки етапами для досягнення чогось іншого, більш досконалого, більш універсального. Погляд характерника не повинен зупинятися на одній меті. Все життя – це мета. Весь Всесвіт – поле його діяльності.

 

Неприємності – шлях до сили. Під час земного життя у кожного виникають складні або болючі ситуації, інколи трагедії або катастрофи. Деякі з них ми долаємо легко, а деякі залишають глибокі рубці в наших душах або на наших тілах. Але життя тече як ріка далі. Через деякий час кожна людина починає розуміти, що кожен етап її життя є певним уроком, набуттям якогось досвіду. Так само робить справжній характерник. Чи радість, чи горе – все це грані його земного досвіду, алмазу його душі.

 

Жити – значить творити. Якщо середньо статична людина проживає своє життя як певну послідовність неприємностей або веселощів, вона ніколи не зможе звільнитися з їх безкінечного плину. День за днем, рік за роком, життя за життям. На противагу їм характерники самі творять своє життя та будують своє майбутнє. Їх вміння керувати енергіями всередині та навколо себе досягає такої певної майстерності, що вони самі починають створювати навколо себе свій світ, свою реальність. Коли ви це осягнете, то отримаєте джерело безкінечної сили.

 

Життя не любить повторення. Коли люди стають членами якоїсь соціальної групи, їм для того, щоб утриматись в ній, потрібно слідувати певним правилам поведінки, а інколи навіть мислення. Наприклад, Збройні сили України. Це певна машина по «вирівнюванню» особистостей під якийсь військовий стандарт. Та людина, яка не може утриматись в рамках таких стандартів, приречена на звільнення.

Сучасні козацькі товариства України далекі від армійських стандартів. В деяких з них внутрішня дисципліна тримається на авторитаризмі їх отаманів, але в більшості - це групи людей, які «грають» в козацтво. Декларуючи на словах певні козацькі цінності, більшість сучасних козаків легко відходять від них при перший можливості. В таких умовах сучасним характерникам надається таке широке поле свого розвитку, що годі вже і мріяти. Але якраз це і стає тим наріжним каменем, який зупинив на шляху самовдосконалення не одну сотню потенційних носіїв цього звання. Невміння правильно вибрати засоби та методи самовираження, неправильне бачення перешкод та способів їх подолання унеможливило процес росту тих, хто хотів просто когось скопіювати або підпрягтися під якусь організацію. Тільки вільний політ фантазії, вільний вибір свого унікального шляху можуть дати козаку всі наявні можливості та засоби для досягнення стану характерника. Бо характерник – це людина, яка живе НЕ ТАК, ЯК ВСІ.

 

Чим простіше, тим краще. Простоту життя можна пояснювати по різному. Хтось не хоче накопичувати матеріальні блага, хтось не любить просту їжу, а хтось не хоче просто думати. Для більшості обивателів просте життя асоціюється з сірим, непривабливим, сумним існуванням невдахи. Але відсутність сліпучого, яскравого та веселого життя для характерника є проявом гармонії, достатку, спокою, постійності, просвіти, миру та благополуччя. Якщо хочеш бути щасливим, то просто будь ним.

 

Відповіді на питання. Не шукайте відповіді на всі питання одразу. На деякі питання є готові відповіді, а на деякі можна відповісти тільки на основі життєвого досвіду. Але в любому випадку всі відповіді даються людині у відповідності тому рівню досвіду, який вона має на той чи іншій час.

 

Насолоджуйтесь життям. Кожен характерник знає, що кожне життя, прожите тут, на Землі, має своє індивідуальне забарвлення, свій окремий урок. І цей урок може бути досить довгим, а може бути зовсім коротким. Тому немає ніякого сенсу намагатися прораховувати своє минуле або майбутнє. Просто потрібно кожне з своїх життів пройти яскраво, творчо та енергійно.

 

Буття характерника.

 

Два світи. Кожен характерник повинен завжди пам’ятати про існування двох Світів: Світу Земного (матеріального) та Світу Тонкого (духовного). Кожне народження та кожна смерть є антонімом для кожного з них. Смерть на Землі – це народження в Тонкому Світі, смерть там – це народження тут. Бо сама людина – істота безсмертна, але яка змушена мандрувати з одного світу в іншій до того часу, поки не досягне найвищої досконалості.

 

Дух первинний, тіло вторинне. Більшість людей асоціює себе зі своїм тілом. Характерник, на противагу ним, знає, що він – це вічний Дух у тимчасовій оболонці. Тільки коли добре знаєш, що вічне, а що тлінне, можеш правильно будувати загальну стратегію свого розвитку. Тоді більшість протиріч, які стають наріжним каменем у простих людей в житті, для характерника є просто окремими ступенями його духовного сходження.

 

“Sum, ergo cogito” [10]. Характерник знає силу своєї думки та вміє використовувати її у своїх цілях. Цементуючи думками світ навколо себе, він самотужки створює для себе всі умови для найдосконалішого проходження Шляху Характерника. Бо весь світ навколо нього – це матеріалізовані думки.

 

Не приймай нічого на віру. Сумніватися – значить думати. Сумніви не дають розуму заснути, не діють йому потрапити в тенета чийогось більш сильнішого розуму. Сліпа віра породжує фанатизм. Фанатизм породжує насилля. Потрібно бути завжди обережним та уважним на Шляху характерника.

 

Ніщо не зникає, ніщо не виникає з пустоти. Коли ми говоримо про думки, ми обов’язкового повинні припускати, що є той, хто ці думки породжує. Весь Всесвіт наповнений думками. Сам Всесвіт – це матеріалізовані думки Того, хто його придумав. Коли починаєш розуміти цей процес, набуваєш такої же сили, як і Він.

 

Час для характерника.

 

Минулого, теперішнього та майбутнього не існує. Характерник розуміє відмінності світу матеріального та Світу Тонкого. Тому він ніколи не чіпляється за ті феномени матеріального світу, які породжують відчуття плину часу. Він знає, що так званий «час» - це всього тільки процес, якій відбувається в розумі людини. Він знає про те, що тільки стан його Духу є тим, на чому тримається його вміння та сила. Тому, навіть перебуваючи в самих поганих або несприятливих умовах, характерник черпає свою силу зі свого Духу.

 

Значення миттєвості. У миттєвості немає ні минулого, ні майбутнього. Миттєвість – це той стан, в якому ти зараз перебуваєш. Це і є твоє життя. Цінуй кожну миттєвість свого життя, бо воно саме – миттєвість на твоєму шляху до досконалості.

 

Звільни свій розум. Той, хто думає про минуле – раб минулого. Той, хто думає про майбутнє – раб майбутнього. Щоб бути вільним, потрібно дивитися на своє життя як на вічний рух свого Духу поза рамками часово-просторового континууму. Тільки коли починаєш спостерігати себе у цьому вічному русі, отримуєш справжню свободу.

 

Не витрачуй даремно час свого життя. Хоча часу не існує, термін свого перебування на Землі потрібно використовувати з максимальною доцільністю. Кожна мить життя унікальна. Кожної миті умови навколо нас змінюються. Тому потрібно зажди думати: чи використав я ці умови для свого вдосконалення?

 

Цінуй своє життя. Якщо ви любите своє життя, ви зажди кожну його хвилину будете наповнювати радістю буття та рухом вперед. Інколи звертайте увагу на тих, хто марнує своє життя за допомогою горілки, наркотиків, веселощів тощо. Ще більше звертайте увагу на тих, хто наповнює своє життя радістю спілкування, творчими здобутками та духовною щирістю. Все має, в кінці кінців, свою ціну.