При руйнуванні або аваріях на об’єктах, що мають сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), утворюються зони хімічного зараження, всередині яких можуть виникати осередки хімічного ураження.
Сильнодіючі отруйні речовини – х імічні сполуки, що у визначених кількостях перевищують гранично припустимі концентрації (щільність зараження) та можуть впливати на людей, сільськогосподарських тварин, рослини і викликати в них ураження різного ступеня. СДОР можуть бути елементом виробництва (аміак, хлор, азотна і сірчана кислоти, фтористий водень) і можуть утворюватися як токсичні продукти при пожежах на об’єктах народного господарства (окис вуглецю, окис азоту, хлористий водень, сірчистий газ).
СДОР можуть бути у вигляді рідин або зріджених газів. Їх зберігають у закритих ємностях. Руйнування або ушкодження ємності або комунікації з зазначеними речовинами служать джерелами утворення зон хімічного зараження і вогнищ хімічного ураження.
Зона хімічного зараження, утворена СДОР, включає місце безпосереднього розливу отруйних речовин і територію, над якою поширилися пари отруйних речовин у вражаючих концентраціях.
Залежно від кількості отруйної речовини, що вилилася, у зоні хімічного зараження може бути один або кілька вогнищ хімічного ураження.
Розміри зони хімічного зараження характеризуються глибиною поширення хмари, зараженої отруйними речовинами повітря з вражаючими концентраціями Г, шириною Ш і площею S.
Основною характеристикою зони хімічного зараження є глибина поширення зараженої хмари зараженого повітря. Ця глибина пропорційна концентрації СДОР і швидкості вітру. Однак при значній швидкості вітру у приземному шарі повітря (6 – 7 м/с і більше) ця пропорційність порушується, тому що хмара швидко розсіюється. Підвищення температури ґрунту і повітря прискорює випар СДОР, а, отже, збільшує її концентрацію над зараженою місцевістю. На глибину поширення СДОР і на їхню концентрацію в повітрі значно впливають вертикальні потоки повітря. Їхній напрямок характеризується ступенем вертикальної стійкості атмосфери. Розрізняють три ступеня вертикальної стійкості атмосфери: інверсію, ізотермію і конвекцію (рис.5.3.1).
Рисунок 5.3.1 – Ступені вертикальної стійкості атмосфери
Оцінювання хімічної обстановки на об’єктах, що мають СДОР, проводиться для організації захисту людей, які можуть виявитися в зонах хімічного зараження.
При розв’язанні завдання з підвищення стійкості роботи об’єктів оцінювання хімічної обстановки проводиться завчасно методом прогнозування.
Оцінювання хімічної обстановки на об’єктах, що мають сильнодіючі отруйні речовини, включає:
· визначення розмірів і площі зони хімічного зараження;
· визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта;
· визначення часу вражаючої дії СДОР;
· визначення можливих втрат людей у вогнищі хімічного ураження.
