Створення сприятливих умов праці має бути одним з головних завдань суспільства, невід'ємною частиною державної соціальної та економічної політики, важливою складовою менеджменту персоналу.
Умови праці поділяються на соціально-економічні, які розглядаються в широкому контексті й характеризують суспільне ставлення до них, та виробничі, тобто умови праці безпосередньо на робочих місцях.
Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці.
Гігієнічна класифікація праці визначає умови праці як сукупність факторів трудового й виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.
На формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи (рис. 11.1).
Перша група — соціально-економічні фактори, дія яких обумовлює характер умов праці. Серед них виділяють такі підгрупи:
· нормативно-правові (закони, норми, стандарти, а також форми адміністративного та громадського контролю за їхнім виконанням);
· економічні (матеріальне й економічне стимулювання, моральне заохочення, система пільг та компенсацій за несприятливі умови праці);
· соціально-психологічні (ставлення працівників до праці, психологічний клімат);
· суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятливих умов, винахідництво й раціоналізація).
Друга група — техніко-організаційні фактори. Вони впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, цехах. Серед них виділяють такі підгрупи:
· предмети та продукти праці (сировина, матеріали, готові вироби);
· технологічні процеси;
· засоби праці;
· організаційні форми виробництва, праці та управління.
Третя група — природні фактори, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й висуває додаткові вимоги до
Фактори умов праці
Рис. 11.1 Класифікація факторів формування умов праці, елементи умов праці та напрями впливу умов праці на працівника
устаткування, технології, організації виробництва та праці. Серед них виділяють такі підгрупи:
· географічні (кліматичні зони);
· біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві);
· геологічні (характер добування корисних копалин).
Усі ці фактори впливають на формування умов праці одночасно та в нерозривній єдності, обумовлюючи, поряд з іншими параметрами, виробниче середовище.
Класифікація факторів допомагає на рівні галузі, об'єднання, окремого виробництва:
· формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їхній стан;
· планувати заходи щодо поліпшення умов праці;
· розробляти проекти устаткування, споруджень, технологічних процесів, спрямованих на поліпшення умов праці;
· зосереджувати ресурси (фінансові, матеріальні, трудові) на поліпшення умов праці;
· прогнозувати зміни в умовах праці у зв'язку зі змінами технології, устаткування, упровадженням нових матеріалів і технологій.
Система факторів впливає на людину опосередковано через сукупність системи елементів, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях.
Виділяються такі елементи умов праці:
Санітарно-гігієнічні елементи характеризують виробниче середовище, на яке впливають предмети та засоби праці, а також технологічні процеси (шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря та ін.).
Усі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються встановленням стандартів, санітарних норм і вимог.
Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово-психологічна напруга, монотонність трудового процесу тощо). Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів.
Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого місця, освітлення, функціональна музика тощо).
Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертного оцінювання.
Соціально-психологічні елементи характеризують взаємовідносини в трудовому колективі, створюючи відповідний психологічний настрій працюючих (соціальний клімат).
Вони не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у вигляді усного опитування, анкетування сприяють їхньому об'єктивному оцінюванню.
Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці.
Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснюється за трьома напрямами:
· формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту;
· поліпшення умов праці у зв'язку з наявністю несприятливих факторів чи зростаючими потребами суспільства, а за неможливості поліпшення умов праці — підтримання їх на досягнутому рівні;
· захист працівників від наявних та можливих небезпек та виробничої шкідливості, тобто охорона праці.
Найефективнішими є заходи, спрямовані на формування сприятливих умов на нових підприємствах або в порядку реконструкції на діючих.
Для більшості підприємств характерним є планомірне поліпшення умов праці та захист працівників від небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
