За останні роки на підприємствах України умови праці значно погіршилися. У сфері матеріального виробництва кожен третій, а на окремих підприємствах кожен другий працівник працює в несприятливих умовах, що веде до негативних наслідків.
За результатами соціологічного моніторингу, який проводився Інститутом соціології НАН України, найбільша кількість працюючих, які оцінюють умови як небезпечні, — це працівники промисловості (34 %). За статистичною звітністю цей показник коливається в межах від 30 % (працюють у несприятливих умовах) до 47 % (мають пільги та компенсації за небезпечні та шкідливі умови).
Серед працівників сільського господарства в небезпечних умовах працюють 20 %, у сфері послуг — 14 %, у бюджетній сфері — 10% (рис. 11. 2).
Рис. 11.2. Зайнятість в несприятливих та небезпечних умовах праці за сферами діяльності
Низькі темпи вдосконалення умов праці на виробництві потребують докорінної перебудови системи управління умовами праці.
Управління умовами праці — це безперервний процес здійснення організаційно-технічних, соціально-економічних та інших заходів, спрямованих на збереження здоров'я працівників, зменшення впливу несприятливих і шкідливих факторів на організм людини.
Завдання управління умовами праці такі: забезпечення повної реалізації конституційного права працівників на безпечні й здорові умови праці, підвищення ефективності виробництва на базі поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища.
Важливою функцією управління є планування заходів з поліпшення умов праці. Планування здійснюється у формі довгострокових програм, перспективних і поточних планів (рис. 11.3).
Одним з підрозділів колективного договору є Комплексний план інженерно-технічних заходів з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення рівня охорони праці.
Виділяють такі напрями поліпшення умов праці на виробництві:
· удосконалення технологічних процесів;
· механізація та автоматизація виробничих процесів;
· впровадження дистанційного управління виробничими процесами для виведення людини з зони несприятливих умов праці;
· удосконалення конструкцій устаткування або заміна застарілого устаткування новим;
· раціональне планування та інженерне забезпечення виробничих процесів;
· улаштування та реконструкція діючих вентиляційних систем;
· виготовлення та установка ефективних інженерно-технічних засобів охорони праці (огороджень, засобів сигналізації, контролю запобіжних пристроїв);
· реалізація конструктивних рішень для доведення до норми рівнів шуму, вібрації, температурного режиму;
· раціоналізація режимів праці та відпочинку;
· використання індивідуальних засобів захисту.
