За загальним правилом трудовий договір укладається на невизначений строк.

Лекція № 4

Тема: Трудове право України

План

1. Поняття трудового договору.

2. Порядок укладання індивідуального трудового договору.

3. Колективний договір.

4. Порядок розірвання трудового договору.

 

1. Трудове законодавство регулює відносини щодо праці найманих працівників, визначає правові засади гарантії здійснення фізичними особами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Основними джерелами трудового права є Кодекс законів про працю в Україні. Крім того, трудові відносини регулюються численними нормативно-правовими актами, зокрема законами України:

- «Про охорону праці»;

- «Про колективні договори і угоди»;

- «Про оплату праці»;

- «Про відпустки»;

- «Про зайнятість населення».

Виходячи з основних принципів права, усі наймані працівники мають однаковий правовий статус, правові гарантії і будь-який роботодавець відносно таких працівників повинен дотримуватися всіх правил, передбачених трудовим законодавством, колективними договорами і умовами.

Наймана праця характеризується рядом ознак, які принципово відрізняють її від ненайманої (наприклад, підприємницької діяльності):

- ця праця несамостійна, залежна, що здійснюється на основі добровільної угоди, укладеної з роботодавцем;

- пов’язана з виконанням певної роботи, замовленої роботодавцем;

- пов’язана з отриманням від роботодавця певної винагороди за виконану роботу.

Організаційно-правовими формами найманої праці є трудовий договір та цивільно-правовий договір про виконання робіт, надання послуг.

Трудовий договір – це один з основних інструментів трудового законодавства України. Саме на основі трудового договору виконують трудові відносини працівника і роботодавця, а також цей юридичний факт спричиняє включення даних суб’єктів в цілий комплекс правовідносин, що регулюються трудовим правом.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначеною цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або установлений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗ п П).

Працівник має право працювати на одному підприємстві, або одночасно на декількох, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором чи угодою сторін.

Предметом трудового договору виступає процес праці. Це означає, що працівник зобов’язується виконувати певну роботу або займати певну посаду, а роботодавець зобов’язується забезпечувати його роботою, надавати засоби виробництва, обладнання тощо. Роботодавець має право доручити працівнику виконати будь-яке завдання, в межах його роботи, обумовленої трудовим договором.

Уклавши трудовий договір, працівник включається в штати підприємства, організації, установи і зобов’язаний підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку, затвердженим на конкретному підприємстві.

Зміст трудового договору – це сукупність умов, що визначають взаємні права і обов’язки сторін. У зміст входять умови, встановлені сторонами та нормативно-правовими актами. Умови договору можуть бути поділені на такі, що встановлюються законом, і такі, які визначаються сторонами договору. Останні поділяються на обов’язкові (необхідні) та додаткові (факультативні).

Необхідні умови – це такі умови, щодо яких сторони, які укладають договір, повинні обов’язково домовитися, інакше договір не може бути укладений.

Необхідними умовами трудового договору є такі:

- про місце роботи;

- про встановлення трудової функції працівника;

- про розмір оплати праці;

- про строк дії трудового договору;

- про час початку роботи.

Додаткові умови – це умови, які можуть бути відсутні в договорі (випробувальний строк, надання житла).

Особливою формою договору є контракт, у якому прописані:

· строк дії;

· умова і обов’язки сторін, їх відповідальність;

· умови розірвання договору, в тому числі дострокового;

· умови матеріального забезпечення і організації праці.

Контракт укладається завжди у письмовій формі, підписується роботодавцем і працівником, якого приймають.

Трудовий договір може бути:

- безстроковим, що укладається на невизначений строк;

- на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

- таким, що укладається на виконання певної роботи.

За загальним правилом трудовий договір укладається на невизначений строк.

Трудовий договір укладається в письмовій формі, оформляється наказом чи розпорядженням.

2. При укладенні індивідуального трудового договору громадянин зобов’язаний надати:

- паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

- трудову книжку;

- документ про освіту;

- про стан здоров’я;

- ідентифікаційний код.

При укладанні трудового договору забороняється вимагати від осіб відомості про їхню партійну та національну приналежність, а також про прописку.

При укладанні індивідуального трудового договору може бути обумовлене випробування з метою перевірки відповідності працівника даній посаді. Для службовців випробувальний термін не більше 3 місяців, а для робітників – 1 місяць.

У разі виробничої потреби власник має право тимчасово перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, на строк не більше 1 місяця; із зарплатою – не нижче середнього заробітку попередньої роботи.

Для заміни відсутнього працівника, керівник може перевести на його посаду також на строк не більше 1 місяця на рік.

Випробувальний термін не встановлюється для неповнолітніх і для молодих спеціалістів.

3. Колективний договір – це угода, яку укладають власник або вповноважений ним орган і трудовий колектив з приводу таких питань:

· нормування і оплата праці;

· встановлення розміру зарплати і інших трудових виплат (премії);

· встановлення режиму роботи;

· тривалість робочого часу і відпочинку, а також умов праці;

· охорона праці.

Колективний договір набуває чинності від дня підписання його сторонами, або від дня зазначеного в ньому і діє до укладання нового договору.

Колективний договір підлягає реєстрації місцевими органами виконавчої влади.

4. Розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст. 40 КЗпП)

- при зміні в організації праці і виробництва;

- при ліквідації виробництва, а також при скороченні штату працівників;

- при виявленні невідповідності працівника займаній посаді;

- при систематичному не виконання працівником, без поважних причин, своїх обов’язків;

- за прогули (в тому числі при відсутності на роботі більше 3 годин протягом дня);

- при відсутності на роботі більше 4-х місяців внаслідок тимчасової непрацездатності; не враховуючи відпустки при вагітності і пологах;

За працівником, який втратив працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або проф. захворюванням, місце роботи зберігається до відновлення працездатності.

- при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- при появі на роботі в нетверезому стані або у стані наркотичного сп’яніння.

 

 

Лекція № 5