Висновки до першого питання. Адвокатура як незалежний правозахисний інститут держави покликана виконувати роль гаранта в дотриманні суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів

Адвокатура як незалежний правозахисний інститут держави покликана виконувати роль гаранта в дотриманні суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ і організацій, інших суб’єктів господарського процесу. У господарському процесі адвокат виконує функції представника сторони чи третьої особи.

Під представництвом у господарському судочинстві слід розуміти вчинення представником у межах наданих йому законом повноважень юридичних дій від імені іншої особи, яку він представляє, з метою захисту її прав та законних інтересів, реалізації її процесуальних прав і обов’язків та сприяння господарському суду в здійсненні правосуддя по справах, віднесених законом до його відання. Представництво в господарському процесі є важливою гарантією захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

За наявності належним чином оформлених повноважень на ведення справи представник допускається в процес і набуває право на здійснення всіх тих процесуальних дій, які вправі здійснювати сама особа, яку представляють у суді.

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ АДВОКАТА В ХОДІ ДОСУДОВОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ТА ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ

СПОРІВ

Підготовка процесуальних документів до господарського суду має свої особливості, пов’язані зі специфікою господарських спорів. Глибоке вивчення матеріалів, що обґрунтовують позов, адвокатом, розробка чіткої правової позиції на стадії підготовки претензії є неодмінною умовою майбутнього позову.

Висновок адвоката про наявність правової позиції - результат дослідження документів, які є у справі. Значення для справи мають тільки юридичні факти, тобто факти, з якими закон пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Тільки ці факти можуть бути покладені в основу вимог або заперечень. Адвокат має бути впевненим у правовій позиції, яка ґрунтується на попередньому відборі фактів, що мають істотне значення для справи.

Таким чином, перед тим як вирішити питання про можливість укладення договору доручення з клієнтом адвокат повинен перевірити наявність у громадянина чи юридичної особи, які до нього звернулися, безперечних підстав для звернення до суду з позовом. Тільки переконавшись, що є всі підстави для цього, адвокат має право приступити до укладення договору. Прийнявши на себе зобов’язання щодо ведення господарської справи, адвокат повинен провести бесіду з клієнтом з тим, щоб виявити його наміри, вимоги і можливість їх задоволення. Крім того, адвокату слід з’ясувати об’єктивну картину взаємовідносин сторін.

З моменту прийняття доручення адвокату доцільно вести досьє - провадження у судовій або іншій справі. Таке досьє якоюсь мірою є технічною частиною роботи, але воно незмінно дає правовий результат, допомагаючи здійсненню представництва з використанням конкретних матеріалів справи.

Після того як визначено наявність у довірителя права вимагати захисту своїх порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів, адвокат діє відповідно до процесуальних правил, які допускають можливість примусової, через суд, реалізації цього права.

Відповідно до господарсько-процесуального законодавства у значній кількості господарських спорів момент виникнення права на захист не збігається з моментом виникнення права на звернення до господарського суду через наявність інституту досудового врегулювання господарських спорів. Так, відповідно до ст. 5 ГПК України за домовленістю між собою сторони вправі застосувати заходи досудового врегулювання спорів. Вимоги щодо досудового врегулювання господарських спорів не поширюються на спори про визнання договорів недійсними, на спори про визнання недійсними актів і державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій, на спори про стягнення заборгованості та опротестованими векселями, на спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також спори про звернення стягнення на заставлене майно.

З метою безпосереднього врегулювання спору з підприємством чи організацією, що порушили права та законні інтереси інших підприємств та організацій, представники звертаються до порушників із письмовою претензією. У претензії зазначається:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред’являється; дата пред’явлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред’явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Що ж до доказів досудового врегулювання господарських спорів, які виникають у процесі укладання, зміни та розірвання договорів, слід виходити з того, що такими доказами є договір, проект договору, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано (ст. 57 ГПК України).

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.

Претензія підписується представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Закон регулює процедурні питання розгляду претензій. Обґрунтованість вимог заявника з’ясовується на підставі представлених документів. (Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для їх розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п’яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами (ст. 7 ГПК України).

Претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання. Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.