Засоби виробництва
Сфери суспільного виробництва
Галузева структура суспільного виробництва
Продуктивні сили суспільства
- Засоби виробництва
- Робоча сила
- Використовувані людьми сили природи
- Наука
- Інформація
- Форми і методи організації виробництва
Виробничі відносини – це відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних та духовних благ
Організаційно-економічні Соціально-економічні
(«виробництво»-«виробництво») («людина»-«людина»)
Взаємозв’язок матеріального і нематеріального виробництва
Фактори виробництва
|
Тема 2. Економічні потреби та інтереси суспільства
Потреба – це нужда в чому небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому, внутрішній збудник активності.
Потреби
|
| Фізіологічні (їжа, одяг, житло) | Соціальні (спілкування, суспільне визнання, самореалізація) | Духовні (творчість, самовдосконалення, самовираження) |
Модель ієрархії людських потреб А. Маслоу
Засоби задоволення людських потреб - блага
Благо – будь-яка корисність (предмет, явище, процес), яка задовольняє людську потребу.
Блага
неуречевлені уречевлені неекономічні економічні
(сонячне світло, (їжа, одяг, житло) (дарові, необмежені, (обмежені)
здоров’я, спілкування надані природою)
знання)
Економічні потреби –це потреби в економічних благах.
Класифікація економічних потреб за критеріями:
І.За характером виникнення:
- первинні (базові), пов’язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо.
- вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.
ІІ. За способом задоволення:
- матеріальні (потреби в матеріальних благах)
- нематеріальні(духовні потреби)
ІІІ. За нагальністю задоволення:
- першочергові (предмети першої необхідності)
- другорядні (предмети розкоші)
ІV.За можливостями задоволення:
- насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення)
- ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю).
V.За участю у відповідальному процесі:
- виробничі (потреби у засобах виробництва)
- невиробничі (потреби у споживчих благах)
VІ. За суб’єктами вияву:
- особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда)
- колективні, групові(потреби групи людей, колективу)
- суспільні(потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому)
VІІ. За кількістю визначеністю та мірою реалізації:
- абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку)
- дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду)
- платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом)
- фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).
Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом і споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.
Взаємовплив потреб і виробництва
Проблема вибору як наслідок суперечності між безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів
Економічні інтереси – усвідомлене прагнення суб’єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.
Класифікація економічних інтересів за категоріями:
За суб’єктами:
- особисті
- колективні, групові
- суспільні
За нагальністю, важливістю:
- головні, першочергові
- другорядні
За часовою ознакою:
- поточні
- перспективні
За суб’єктами:
- майнові
- фінансові
- інтелектуальні тощо.
За ступенем усвідомлення:
- дійсні
- уявні
За можливостями реалізації:
- реальні
- утопічні
Взаємозв’язок потреб і інтересів
Інтерес (від лат. interesse –мати важливе значення)- форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до її задоволення.
Суб’єкти економічних інтересів – окремі індивіди, домогосподарства, колективи (групи) людей, суспільство в цілому.
Об’єкти економічних інтересів – економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).
|
Ієрархія інтересів економічних суб’єктів у командно-адміністративній системі
Координація інтересів економічних суб’єктів у ринковій економіці
|
Взаємозв’язок потреб, мотивів, стимулів та інтересів
Стимул (від лат. stimulus –збуджую, заохочую) –подразник, який викликає ту чи іншу реакцію, спонукання до дії.
Мотив (від лат. moveo –рухаю, штовхаю) –спонукальна причина дії і вчинків людини. Спонукання економічних суб’єктів до певних дій породжує конкретний результат у вигляді задоволення, часткового задоволення або незадоволення потреби, утворюючи таким чином логічний ланцюжок активної діяльності.
Потреби та інтереси як джерело активності економічних суб’єктів
Тема 3
Періодизація суспільного розвитку
Формаційний підхід
Первіснообщинний С.В. Рабовласн. С.В. Феодальний С.В. Капіталістичний С.В. Комуністичний С.В.
Цивілізаційний підхід
Епоха дикості Епоха варварства Епоха цивілізації
Аграрна Індустріальна Постіндустріальна
Економічна система – це сукупність взаємозв’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, певну структуру суспільства, яка має загальну мету.
Найважливіші ознаки економічної системи
Основні структурні елементи економічної системи
Система економічних відносин
Типи економічних систем
Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господарюванняз приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.
Привласнення –процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб’єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів.
Відчуження –це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності.
Система відносин власності:
- відносини з приводу привласнення об’єктів власності;
- відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності (тобто одержання від них доходу);
- відносини з приводу господарського використання об’єктів власності.
Об’єкти власності –це все те, що можна привласнити чи відчужити.
Суб’єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності.
Право власності (юридичний аспект)- це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об’єктів власності.
Сукупність правочинностей власника
Еволюція форм власності
Існує два основних типи власності: приватна, суспільна.
Сучасні форми приватної власності
|
Сучасні форми суспільної власності
|
Сучасні форми змішаної власності
Місце і роль людини в економічній системі
Біосоціальні риси людини
|
Місце людини в економічній системі
ТЕМА 4:Форми організації суспільного виробництва та їх еволюція
Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.
Натуральне господарство – такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.
Товарне виробництво –це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.
Спільність і відмінність простого і розвинутого
Товарного виробництва
ТЕМА5: Товар і його властивості
Благо – все те, що здатне задовольнити людські потреби, наприклад, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають інтересам людини, цілям та прагненням.
Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.)
Економічні блага –це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.
Класифікація економічних благ
Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі-продажу на ринку).
Корисність – ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.
Цінність – оцінка покупцем ступеня корисності товару для себе (категорія суб’єктивна).
Рідкість – характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.
Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснитися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.
Основні теорії вартості
|
Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.
Всяка праця є, з однієї сторони, затратою людської робочої сили в фізіологічному розумінні, - і в цій своїй якості однаковою, або абстрактно людською, праця створює вартість товарів. Всяка праця є, з іншої сторони, затратою людської робочої сили в особливій ціле направленій формі, і в цій своїй якості конкретної корисної праці вона створює споживну вартість.
Величина вартості товару
Продуктивність та інтенсивність праці
|
|
Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснитися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.
Величина вартості товару
(приклади)
| Групи товаровиробників | Затрати робочого часу на виробництво одиниці товару А (годин) | Кількість товару А, що поставляється на ринок кожною групою товаровиробників (одиниць) | Суспільно необхідний робочий час, який визначає величину вартості одиниці товару А (год.) |
| І |  
| ||
| ІІ | |||
| ІІІ | |||
| І | 
| ||
| ІІ | |||
| ІІІ |
ТЕМА 6:Теорія грошей та грошового обігу
Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.
Основні концепції виникнення грошей
Основні властивості грошей
Теорії грошей
|
Функції грошей – це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.
Еволюція форм грошей
Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.
Структурні елементи грошової системи
Типи грошових систем
Види кредитних грошей
Види чеків
|
Функції котирування валют
Конвертованість валюти означає ступінь її здатності вільно обмінюватися на національні грошові одиниці інших країн.
Закони грошового обігу
Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю
обороту грошей.
КГ= СЦ-К+П-ВП
О
де КГ –кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ –сума цін товарів, реалізованих протягом року; К –сума цін товарів, проданих у кредит; ВП -платежі, які взаємно погашуються; О –швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.
Рівняння грошової і товарної мас (за І. Фішером):
М*V=P*Q
де, М –маса грошей в обігу; V –середня швидкість обігу грошей; Р –середній рівень цін на товари та послуги; Q –кількість товарів та послуг, представлених на ринку.
М= Р*Q
V
M= P*Q + L(r)
V
L(r)– попит на гроші
Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.
Структура грошової маси
Інфляція, шляхи її подолання
Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги.
Насправді ж інфляція є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин.
|
Основні причини інфляції
|
Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.
Типи інфляції
Соціально-економічні наслідки інфляції
Економічні:
- Руйнація господарських зв’язків, дезорганізація інвестиційних процесів.
- Перелив капіталів з сфери виробництва в сферу обігу
- Порушення нормального функціонування кредитно-грошової системи
- Поступове згортання товарно-грошових відносин, поширення бартерних угод.
Соціальні:
- Зниження життєвого рівня всіх верств населення (особливо зі сталим доходом)
- Знецінення заощаджень
- Посилення безробіття, підрив мотивації до ефективної праці.
- Посилення соціальної диференціації населення і соціальної напруги в суспільстві.
Антиінфляційні заходи держави:
- зростання виробництва і насичення ринку товарами;
- обмеження емісії грошей;
- подолання дефіциту державного бюджету;
- стимулювання нагромаджень та інвестицій;
- проведення обґрунтованої кредитної політики;
- скорочення ставок податків;
- проведення приватизації і стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу.
- збільшення безготівкового обігу;
- широке впровадження електронної системи розрахунків;
- скорочення бартерних операцій;
- регулювання валютного курсу;
- розвиток ринку цінних паперів;
- подавлення інфляційних очікувань населення;
- проведення грошових реформ конфіскаційного типу.
Дефляція – загальне зниження зниженyя середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції.
Тема 7. Ринкова економіка
Ринок –система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів. (Г-Т-Г та Т-Г-Т)
Сектори економіки:
Ринковий сектор Бюджетний сектор
Ринок –економічна система, Виробляє необхідні для суспільства
що працює заради прибутку. товари і послуги, але г оловна
Хто виробляє, що виробляється, мета для нього –не прибуток, а
скільки виробляється, задоволення потреб через
вирішує зиск. виробництво суспільних благ.
Це само відтворювальний Не запрограмований на само-
сектор економіки. окупність та самофінансування
і тому потребує існування
Працює на задоволення ринкового сектору.
економічного інтересу. Працює на гроші, виділені з
Ринковий сектор сам заробляє бюджету.
і сам на свій ризик витрачає. Витрачає кошти сурово за
цільовим призначенням.
