Поняття кримінально-правової кваліфікації

Вячеслав Навроцький

Основи кримінально-правової кваліфікації

 

Аналізуються загальні положення кримінально-правової кваліфікації - її поняття, підстави та принципи, а також питання кваліфікації окремих типів діянь, передбачених Кримінальним кодексом України - кваліфікації злочинів, з урахуванням стадії їх вчинення, вчинених у співучасті, множинності злочинів тощо.

Для науковців, студентів юридичних вищих закладів освіти, юристів-практиків.

 

 

Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації. - К.: //////////////////////////////, 2005. - /// с.

 

Зміст

Переднє слово.. 6

1. Поняття кримінально-правової кваліфікації 8

1.1. Зміст та об’єм поняття кримінально-правової кваліфікації 8

1.2 Процес кримінально-правової кваліфікації та її результат. 15

1.3 Структура кримінально-правової кваліфікації 27

1.4. Значення правильної кримінально-правової кваліфікації 35

1.5. Дефініція кримінально-правової кваліфікації та її видів. 39

2. ПІДСТАВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ 46

2.1. Поняття і види підстав.кримінально-правової кваліфікації 46

2.2. Фактична підстава кримінально-правової кваліфікації 51

2.3. Нормативна підстава кримінально-правової кваліфікації 53

2.4.Склад злочину і його значення для кримінально-правової кваліфікації. 66

3. Принципи кримінально-правової кваліфікації 72

3.1. Поняття та види принципів кримінально-правової кваліфікації 72

3.2. Характеристика окремих принципів кримінально-правової кваліфікації 79

4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ З УРАХУВАННЯМ СТАДІЇ ЙОГО ВЧИНЕННЯ 97

4.1. Кваліфікація закінченого злочину. 98

4.2. Кваліфікація готування до злочину. 108

4.3. Кваліфікація замаху на злочин. 124

4.4. Кваліфікація у зв’язку з добровільною відмовою від вчинення злочину 132

5. Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті 145

5.1. Загальні положення кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті 147

5.2. Кваліфікація співучасті з врахуванням виду співучасника. 167

5.3. Кваліфікація співучасті з врахуванням її форми. 187

5.4. Кваліфікація невдалої співучасті та співучасті у незакінченому злочині 209

5.5.Кваліфікація співучасті в злочинах із спеціальним суб’єктом.. 225

5.6. Кваліфікація причетності до злочину. 231

6. КВАЛІФІКАЦІЯ МНОЖИННОСТІ ЗЛОЧИНІВ.. 237

6.1. Загальні положення кваліфікації множинності злочинів. 239

6.2. Кваліфікація сукупності злочинів. 249

6.3. Кваліфікація повторності злочинів. 254

6.4. Кваліфікація рецидиву злочинів. 268

7.Кваліфікація при конкуренції кримінально-правових норм 275

7. 1. Поняття конкуренції кримінально-правових норм та її види. 276

7.2. Кваліфікація злочинів при конкуренції загальної та спеціальної норм. 285

7.3. Кваліфікація злочинів при конкуренції кількох спеціальних норм. 289

7.4. Кваліфікація злочинів при конкуренції частини і цілого. 291

8. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ за НАЯВНОСТІ КВАЛІФІКУЮЧИХ ТА ПРИВІЛЕЮЮЧИХ ОЗНАК СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ.. 293

8. 1. Диференціація кримінальної відповідальності, кримінально-правова кваліфікація, індивідуалізації покарання. 295

8.2. Кваліфіковані та привілейовані склади злочинів як засіб диференціації кримінальної відповідальності 301

8.3. Правила кваліфікації злочинів, відповідальність за які диференційована 305

9. Розмежування злочинів в ході кримінально-правової кваліфікації 320

9.1. Поняття і значення розмежування складів злочинів. 321

9.3. Розмежування окремих складів злочинів. 325

9.4. Відмежування злочинів від інших правопорушень. 327

10. Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність.. 332

10.1. Поняття та види обставин, які усувають злочинність діяння та загальні положення кваліфікації діянь, вчинених при таких обставинах. 333

10. 2. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності окремих видів обставин, передбачених розділом УІІІ Загальної частини КК.. 337

10.3. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності обставин, що виключають злочинність, передбачених Особливою частиною КК.. 337

10.4. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності обставин, які усувають злочинність діяння, передбачених Конституцією України, міжнародно-правовими актами. та “некримінальними” нормативно-правовими актами України. 338

11. Кваліфікація посткримінальної поведінки.. 342

11.1 Кваліфікуюче значення поведінки винного після закінчення злочину 343

11.2. Позитивна посткримінальна поведінка в системі інститутів кримінального права України. 345

11.3. Кваліфікація при позитивній посткримінальній поведінці 347

12. Кваліфікація діянь, вчинених при відсутності всіх ознак складу злочину.. 348

12.1. Відсутність складу злочину як обставина, що виключає провадження в кримінальній справі 349

12.2. Кваліфікація малозначних посягань. 349

12.3. Кваліфікація діянь, вчинених особами, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. 350

12.4. Кваліфікація діянь, вчинених при відсутності вини. 356

13. Неправильна кримінально-правова кваліфікація.. 362

13.1 Поняття, види і значення неправильної кримінально-правової кваліфікації 365

13.2. Види неравильної кримінально-правовоїй кваліфікації 373

13.3. Якість кримінального закону і помилки у кримінально-правовій кваліфікації 375

14. Зміна кримінально-правової кваліфікації 389

14.1 Поняття і підстави зміни кримінально-правової кваліфікації 391

14.2 Межі зміни кримінально-правової кваліфікації 394

14.3 Наслідки зміни кримінально-правової кваліфікації 395

Переднє слово

 

В середовищі як юристів, так і непрофесіоналів права побутують вислови: «Закон, як дишло...», «Була б людина, а стаття знайдеться!». Вони з’явилися не випадково, відображають існуючий стан в правозастосуванні, коли при правовій оцінці діянь допускаються натяжки та пересмикування. Внаслідок цього непоодинокі випадки, коли винні не притягаються до відповідальності, а діяння осіб, які не порушували закону, оцінюються як злочинні, однакові діяння отримують різну правову оцінку.

Разом із тим, курс на створення правової держави передбачає, що вирішення питань правозастосування має здійснюватися не на підставі суб’єктивних уподобань, політичної доцільності чи інших подібних чинників, а з врахуванням об’єктивно існуючих закономірностей, на основі принципів, які не залежать від обставин конкретної справи, особи, діяння якої кваліфікуються. І особливої гостроти це набуває в сфері боротьби зі злочинністю.

Встановлення відповідних закономірностей, формулювання принципів застосування кримінального закону взагалі і кваліфікації зокрема, на перший погляд, не повинно становити особливих труднощів. Адже правозастосуванням людство займається тисячі років, віки нараховує історія теоретичних досліджень в цьому напрямку. Однак більш уважний аналіз показує, що рівень розробки відповідних питань явно недостатній, не відповідає існуючим потребам.

В вітчизняній кримінально-правовій науці приділялася певна увага окремим аспектам цієї проблеми, є безсумнівні здобутки у вирішенні проблем кваліфікації окремих видів злочинів. Слід відзначити монографічні дослідження з проблем кваліфікації злочинів, підготовлені російськими професорами В.М. Кудрявцевим, Б.А.Куріновим, Л.Д.Гаухманом, українськими вченими Ф.Г.Бурчаком, С.А.Тарарухіним, М.І.Коржанським. Однак багато питань залишається нерозкритими або гостро дискусійними. До того ж, в літературі висвітлюються лише питання кваліфікації злочинів, а інші аспекти кримінально-правової кваліфікації залишаються поза увагою вчених. Одним із наслідків цього є фактичне збереження неодноразово засудженого обвинувального ухилу як при теоретичному дослідженні певних питань, так і в практичній діяльності. Взагалі, доводиться констатувати, що в теорії кримінального права, по суті, не приділялася досі увага загальним проблемам методологічного характеру, які стосуються кваліфікації усіх діянь, передбачених кримінальним законом.

Існуючий стан законодавства, практики та розвитку теорії веде до численних негараздів. Вирішення в теорії часткових питань без попереднього розв’язання загальних неминуче наштовхує на них, призводить до непослідовності та суперечностей у висновках і рекомендаціях. Теорія не завжди здатна запропонувати практиці чіткі й однозначні рекомендації щодо кваліфікації передбачених кримінальним законом діянь.

Прямим наслідком відсутності належних теоретичних підвалин є те, що чинне законодавство, по суті, не містить положень, які б регламентували порядок застосування кримінально-правових норм, в тому числі і питання кваліфікації. Правила кваліфікації (на відміну від правил призначення покарання) на сьогодні не закріплені в законі, існують здебільшого у вигляді звичаїв, що побутують серед практичних працівників та теоретичних положень. Частина із них відображена в постановах Пленуму Верховного Суду України з питань застосування норм про відповідальність за окремі види злочинів.

Це ускладнює як застосування закону, так і вивчення відповідних питань студентами. Разом із тим, важливість відповідних положень обумовлює те, що навчальними планами і програмами підготовки юристів вищої кваліфікації передбачене вивчення відповідних проблем. Положення, які стосуються кримінально-правової кваліфікації, неодмінно входять в систему перепідготовки та підвищення фахового рівня слідчих, прокурорів, суддів.

Передумовою ж висвітлення загальних положень кримінально-правової кваліфікації є з’ясування поняття кримінально-правової кваліфікації та її видів, вияснення того, що виступає підставами кваліфікації в кримінальному праві, вияснення найбільш загальних правил, якими слід керуватися в ході кримінально-правової кваліфікації.

Поняття кримінально-правової кваліфікації