Вирішення проблем оптимізації природокористування

Для рекреаційних зон особливо потрібна оптимізація природокористування з урахуванням функціональної відповідності іі стійкості ландшафтів до антропогенних навантажень.

В Україні зона мішаних, широколистяних лісів, лісостепова, степова посушлива зона – це райони переважно літньої пізнавальної та оздоровчої рекреації. Сухостепова зона – регіон лікувальної й оздоровчої рекреації. У Кримському низько-, середньогірному регіоні здійснюється масова лікувальна оздоровча та пізнавальна рекреація, в середньогірному Карпатському – масова зимова та літня гірсько-спортивна. пізнавальна іі оздоровча рекреації.

У зонах мішаних і широколистяних лісів найважливішим заходом є регулювання водного режиму ландшафтів, збереження оптимальної лісистості. збільшення плоші природоохоронних комплексів.

Лісостепова і широколистянолісова зони – це зони переважно літнього відпочинку. Розвитку рекреації сприяють погодні умови (80-90%) повторюваності сприятливих погод. Наявні передумови для формування сучасних рекреаційних систем у Канівському Придніпров’ї. Придністров’ї, на Побужжі, у Лівобережному лісостепі (долини Псла. Ворскли, Сули та ін.). У лісостеповії! зоні важливий чинник зміненості ландшафтів – зменшення рівня землеробського освоєння, забезпечення нормального функціонування схилових природно-територіальних комплексів.

Створення Канівського і Кременчуцького водосховищ зумовило збільшення площ природних комплексів з нестійкою структурою внаслідок розвитку абразійно-зсувних процесів, підтоплення і заболочування земель. Високий рівень антропогенної перетвореностіландшафтів (К_ар = 6.51—7.4) свідчить про потребу регульованого природокористування, поєднаного з природоохоронними лісомеліоративними заходами, ґрунтозахисними технологіями, регулюванням водного режиму, що сприятиме підвищенню стійкості ландшафтів. У пій зоні важливо регулювати поверхневий стік, запобігати ерозійним процесам, зберігати динамічну рівновагу в межах височинних і схилових ерозійнонебезпечних природно-територіальних комплексів, збільшувати площі залісених і залужених угідь (Маринич, Шишенко).

В Українських Карпатах усі види природокористування повинні регулюватися регіональною схемою раціонального використання природних умов і природних ресурсів (лісових. мінерально-сировинних, земельних, водних, рекреаційних). Вона базується на басейновому підході, її фактологічною основою є матеріали середньо- і великомасштабних ландшафтно-геоекологічного, інженерно-геологічного, гідрологічного досліджень з використанням аерокосмічних, експедиційних і стаціонарних засобів, комплексного геоекологічного моніторингу. Важливий складник Регіональної схеми – правове забезпечення заходів з регулювання господарського і природоохоронного використання території.

Законом України "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" встановлено мораторій на проведення суцільних вирубувань в ялицево-букових деревостанах. вирубувань головного користування у високогірних лісах, у лісах лавинонебезпечних басейнів і берегозахисних ділянках лісу в Карпатському регіоні. Це сприятиме забезпеченню «екологічно збалансованого лісокористування», запобіганню проявам згубних наслідків природних явиш, посиленню водоохоронних, захисних, кліматорегулювальних, санітарно-гігієнічних та інших корисних властивостей лісів, охороні здоров’я населення та його естетичному вихованню.

Наголошується на потребі дотримання екологічних і технологічних вимог щодо розміщення лісосмуг.

Планується розширення мережі санітарно-гігієнічних та оздоровчих лісів (ліси навколо населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси перщого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лі кувально-оздоровчих територій), а також об’єктів використання мінеральних вод для бальнеологічного лікування.

У межах Карпатського регіону потрібно оцінити ступінь природної та анлропогенної трансформованості ландшафтів і антропогенного навантаження на них, здійснювати моніторинг стану природних умов, зокрема тренду небезпечних природних процесів, прогнозувати просторові й часові тенденції змін екоситуації для оптимізації природокористування. забезпечення належних умов життєдіяльності населення.

У Кримських горах оптимізація природокористування передбачає збереження природних ландшафтів, у яких можлива обмежена рекреаційна діяльність, виведення малопродуктивних земель із сільськогосподарського користування з наступним їх залісенням і залуженням. Цьому сприятимуть сучасні технології, що зменшують техногенний тиск на природні ландшафти, зокрема:

1) створення виробництв з максимальною утилізацією відходів;

2) в агропромисловому комплексі – вирощування культур у закритому ґрунті, відмова від застосування великих доз отрутохімікатів, впровадження біологічних методів боротьби зі шкідниками впрошуваних культур;

3) енергозабезпечення і використання відновлюваних джерел енергії, оснащення будинків, виробничих і громадських приміщень сонячними батареями.

Для оптимізації рекреаційного природокористування потрібно зберігати ландшафтну різноманітність, проектувати туристичні комплекси з урахуванням геоекологічних принципів, розвивати переважно організований і регламентований туризм з урахуванням місткості ландшафтів, пропускної здатності туристсько-екскурсійних об’єктів. Збереження ландшафтного різноманіття є основою для розвитку рекреаційного природокористування, створення кримської територіальної природоохоронної системи. У ній передбачено збільшення кількості природоохоронних об’єктів, організацію національного природного парку. До охоронюваних територій мають належати типові природні комплекси (еталони природи), селитебні ландшафти, ландшафтно-археологічні комплекси, агроландшафти з особливим режимом природокористування.

Вирішення проблем оптимізації природокористування має спиратися на його економічний механізм, "законодавчо-правове поле управління ресурсно-екологічною безпекою на національному рівні та нормативно-методичне супроводження законодавчих актів для регіональних і місцевих органів влади".

Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", вся проектна документація, що стосується районного планування і забудови курортів та ін.. підлягає державній сані гарно-епідеміологічній експертизі. Впровадження в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів соціально-культурного та іншого призначення здійснюється за узгодженням з державною санітарно-епідеміологічною та екологічною службами.

Для виявлення забруднення земель різного призначення, у тому числі зрошуваних та осушених, земель територій природно-заповідного фонду, рекреаційного призначення проводиться моніторинг стану земель.

Для здійснення моніторингу довкілля передбачається формування мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). яка враховувала б територіальні та часові зміни екосистем у межах країни та тенденції глобальних змін біосфери. Ця система повинна відображати фоновий, еталонний стан довкілля, регіональні особливості, диференціацію ландшафтів та інших природних комплексів, ступінь їхньої антропогенної трансформації, враховувати особливості динаміки, сприяти поліпшенню прогнозування змін на різних рівнях організації екологічних систем і стати складником державної системи моніторингу довкілля України. Для цього в межах територій ПЗФ визначатимуть місця розташування спеціальних полігонів, для яких передбачається:

ü створення детальних ландшафтних, геоботанічних та інших спеціальних екологічних карт, геоінформаційних систем;

ü закладення екологічних профілів, ділянок випробувань, які репрезентуватимуть усе різноманіття природних комплексів та об’єктів, їхні просторово-часові особливості для організації на них спеціальних стаціонарних комплексних досліджень.

Всю отриману інформацію потрібно централізовано опрацьовувати і заносити в комп’ютерний банк даних у вигляді пов’язаних між собою блоків: географічного, екологічного, ботанічного, зоологічного та інших.

Охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення покладається на служби їх охорони, які створюються у складі адміністрації заповідних територій цих категорій.

Охорона території! та об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи й організації, у підпорядкуванні яких вони перебувають. У разі потреби їх охорона може покладатися на адміністрації розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних парків і регіональних ландшафтних парків,

Державний контроль за дотриманням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його органи на місцях та інші спеціально уповноважені державні органи.

Громадський контроль за дотриманням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюють громадські інспектори охорони довкілля, які проводять свою діяльність відповідно до Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.