Розвиток усного і писемного мовлення на уроках літератури

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ

ПІДВИЩЕННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Розвиток усного і писемного мовлення на уроках літератури

У сучасній науці розрізняються поняття: мова і мовлення. Перше трак­тується як система фонетичних, лексичних, граматичних засобів спілку­вання людей; друге - процес цього спілкування. Мова і мовлення нерозривно зв'язані з мисленням людини, з її свідомістю, є формою існування думки, способом її вираження, а також усіх інших сторін психіки людини, її відчуттів, емоцій, уяви, пам'яті та ін. І.П. Павлов визначив мовлення як другу сигнальну систему і твердив, що лише воно створює умови для абстрагування від конкретно-почуттєвого світу й узагальнення досвіду, що й становить вище мислення, притаманне тільки людині.

Успішно виконувати свої комунікаційні функції мовлення може лише за умови належного ступеня культури. Культура мовлення визначається такими якостями:

■ точність (відбір мовних засобів для висловлення, адекватного змісту думки того, хто говорить або пише);

■ ясність (доступність сприйняттю того, кому воно адресується);

■ чистота (незасміченість діалектизмами, професіоналізмами, вульгариз­мами, перекрученими словами, доцільність використання мовних засобів);

■ багатство лексичного запасу, логічне сполучення слів;

■ різноманітність синтаксичних конструкцій, грамотність їх;

■ змістовність, художня виразність;

■ орфоепічна та орфографічна грамотність.

Першорядне значення мовлення в педагогічному процесі визначається тим, що пізнавальна діяльність неможлива без користування мовою. Лише вправне володіння мовними багатствами забезпечує належне засвоєння знань, набутих людством у матеріальній і духовній сферах. Водночас у про­цесі засвоєння знань збагачується і вдосконалюється мовлення, причому шко­лярі оволодівають складнішими логічними формами та прийомами мисли-тельних операцій. Цим визначається велика увага до збагачення та удоско­налення мовлення школярів.

Розвиток мовлення - педагогічний процес, система методів та прийомів учіння і спеціальних вправ, спрямованих на формування в учнів правильного, виразного усного та писемного мовлення, практичного оволодіння багат­ствами рідної мови.

Ш Роль граматичних знань у розвитку мовлення учнів

Мовлення учнів розвивається протягом усіх років навчання на уроках з усіх шкільних предметів, але провідна роль належить словесним предметам. Розвиток мовлення учнів на уроках мови та літератури - єдиний процес, що й виражено в програмах з цих предметів, зокрема у вимогах до знань і вмінь учнів викладати думки в усній та письмовій формах, намічена система різних видів роботи в цьому напрямку, які ускладнюються від класу до класу. Словесникові потрібно зважати на те, які знання й уміння, набуті учнями на уроках мови, доцільно використовувати з метою розвитку мовлення під час вивчення літератури.

Окремі положення орфоепії введені до шкільного курсу фонетики. Тут учні знайомляться з деякими нормами літературної вимови, звільняються від діалектичної вимови; оволодівають правильним наголошенням слів і виразною їх вимовою; навчаються графічно правильно відтворювати звуки мови на письмі, користуватися великою і малою буквами.

Морфологія дає учням знання про правильне написання слів і через сис­тему відповідних вправ забезпечує формування відповідних умінь, без чого не можна достатньо ясно, чітко, виразно висловити думку, щоб її правильно зрозумів адресат (вчитель, учень і т.д.); а також виховує увагу до графічного відтворення лексем, формує орфографічну зіркість, полегшує розуміння значення слів.

Шкільний курс стилістики знайомить учнів з різними стилями, критеріями грамотного і логічно правильного мовлення, різноманітними синтаксичними конструкціями, інтонаційним забарвленням їх та особливостями вимовляння (запитальних, спонукальних, окличних, еліптичних речень, ввідних слів і зворотів, однорідних слів тощо), логічно і граматично правильним сполученням слів, а також через систему вправ створює умови для формування в учнів потрібних практичних умінь і навичок, виробленню індивідуального стилю.

Лексика дає уявлення учням про словниковий склад рідної мови, різні прошарки в ній (діалектизми, архаїзми, неологізми, професіоналізми тощо), фразеологізми, пряме й переносне вживання слів, навчає правильно користу­ватися її багатствами.

Література, оскільки вона вивчає художні твори, є зразком для учнів не тільки правильного, змістовного, а й образного, емоційного мовлення.