А. Додатними або дорівнювати нулю

Економетрія, Оптимізаційні методи і моделі

 

Специфікація тестових матеріалів

1. Тестові матеріали містять 200 завдань.

2. Перелік змістовних модулів, за якими складено тестові завдання:

Тема Кількість тестів

ЗМ 1. Теоретичні засади математичного програмування 6

ЗМ 2. Лінійне програмування 55

ЗМ 3. Двоїстість у лінійному програмуванні 15

ЗМ 4. Цілочислове програмування 14

ЗМ 5. Оптимізаційні методи і моделі 71

ЗМ 6. Оптимізаційні задачі управління запасами 12

ЗМ 7. Аналіз та управління ризиком в економіці 19

ЗМ 8. Задачі та моделі заміни 2

ЗМ 9. Багатокритеріальні задачі 6

Всього 200

 

3. Довжина тесту складає 50 тестових завдань.

4. Максимальна тривалість тестування 60 хвилин.

5. Загальні критерії оцінювання тестових завдань за кредитно-модульною

системою організації навчального процесу:

Поточний контроль 1 Кількість балів

90-100% правильних відповідей 12

82-89% правильних відповідей 11

74-81% правильних відповідей 10

64-73% правильних відповідей 9

60-63% правильних відповідей 8

35-59% правильних відповідей 7

0-34% правильних відповідей 4

Поточний контроль 2

90-100% правильних відповідей 12

82-89% правильних відповідей 11

74-81% правильних відповідей 10

64-73% правильних відповідей 9

60-63% правильних відповідей 8

35-59% правильних відповідей 7

0-34% правильних відповідей 4

Підсумковий контроль

90-100% правильних відповідей 12

82-89% правильних відповідей 11

74-81% правильних відповідей 10

64-73% правильних відповідей 9

60-63% правильних відповідей 8

35-59% правильних відповідей 7

0-34% правильних відповідей 4

 

Поточний контроль 1

 

1.1. Математичне програмування вивчає теорію і числові методи:

А. Моделювання екстремальних задач з обмеженнями на область зміни невідомих

Б. Розв’язання екстремальних задач з обмеженнями на область зміни невідомих

В. Дослідження екстремальних задач з обмеженнями на область зміни невідомих

Г. Формулювання екстремальних задач з обмеженнями на область зміни невідомих

 

1.2. Загальна задача математичного програмування складається із:

А. Цільової функції і системи обмежень

Б. Цільової функції і вектора обсягів обмежень

В. Цільової функції і вектора невідомих

Г. Цільової функції і вектора оцінок невідомих

 

1.3. В задачах математичного програмування цільова функція є математичним виразом:

А. Критерію оптимальності

Б. Системи обмежень

В. Вектора невідомих

Г. Вектора оцінок невідомих

 

1.4. Допустимим розв’язком задачі математичного програмування є вектор невідомих, який:

А. Дорівнює нулю

Б. Перетворює нерівності у рівняння

В. Надає екстремального значення цільовій функції

Г. Задовольняє умовам задачі

 

1.5. Множина допустимих розв’язків задачі математичного програмування утворює область:

А. Тільки додатних розв’язків

Б. Тільки від’ємних розв’язків

В. Означення задачі

Г. Невизначеності задачі

 

1.6. Оптимальним розв’язком задачі математичного програмування є вектор невідомих, який:

А. Задовольняє умовам задачі

Б. Перетворює нерівності у рівняння

В. Надає екстремального значення цільовій функції

Г. Дорівнює нулю

 

1.7. В задачах лінійного програмування цільова функція і обмеження містять невідомі:

А. В степенях більше одиниці та добутки невідомих

Б. Лише в степенях одиниця або нуль

В. Тільки в степенях більше одиниці

Г. В степенях менше одиниці

 

1.8. Для розв’язання задач лінійного програмування застосовується:

А. Симплексний метод

Б. Градієнтний метод

В. Метод штрафних функцій

Г. Метод множників Лагранжа

 

1.9. При n = m (n – кількість невідомих, m – кількість рівнянь) система, якщо її визначник не дорівнює нулю, має:

А. Множину розв’язків

Б. Один розв’язок

В. Не має розв’язків

Г. Дорівнює нулю

 

1.10. При n > m (n – кількість невідомих, m – кількість рівнянь) система має:

А. Множину розв’язків

Б. Один розв’язок

В. Не має розв’язків

Г. Дорівнює нулю

 

1.11. Частинний розв’язок системи рівнянь при n > m (n – кількість невідомих, m – кількість рівнянь) можна отримати, якщо прирівняти до нуля:

А. m невідомих

Б. m – n невідомих

В. n – m невідомих

Г. n невідомих

 

1.12. В частинному розв’язку системи рівнянь при n > m (n – кількість невідомих, m - кількість рівнянь) m невідомих, які складають розв’язок, називаються:

А. Додатковими

Б. Опорними

В. Базисними

Г. Небазисними

 

1.13. В частинному розв’язку системи рівнянь при n > m (n – кількість невідомих, m - кількість рівнянь) n - m невідомих, які прирівняні до нуля, називаються:

А. Додатковими

Б. Опорними

В. Базисними

Г. Небазисними

 

1.14. Базисні невідомі, які складають допустимий розв’язок задачі лінійного програмування, можуть бути:

А. Додатними або дорівнювати нулю

Б. Тільки додатними

В. Тільки від’ємними

Г. Від’ємними або дорівнювати нулю

 

1.15. Базисні невідомі, які складають допустимий розв’язок задачі лінійного програмування, повинні:

А. Надавати цільовій функції максимального значення

Б. Надавати цільовій функції мінімального значення