Економетрія, Оптимізаційні методи і моделі
Специфікація тестових матеріалів
1. Тестові матеріали містять 200 завдань.
2. Перелік змістовних модулів, за якими складено тестові завдання:
Тема Кількість тестів
ЗМ 1. Теоретичні засади математичного програмування 6
ЗМ 2. Лінійне програмування 55
ЗМ 3. Двоїстість у лінійному програмуванні 15
ЗМ 4. Цілочислове програмування 14
ЗМ 5. Оптимізаційні методи і моделі 71
ЗМ 6. Оптимізаційні задачі управління запасами 12
ЗМ 7. Аналіз та управління ризиком в економіці 19
ЗМ 8. Задачі та моделі заміни 2
ЗМ 9. Багатокритеріальні задачі 6
Всього 200
3. Довжина тесту складає 50 тестових завдань.
4. Максимальна тривалість тестування 60 хвилин.
5. Загальні критерії оцінювання тестових завдань за кредитно-модульною
системою організації навчального процесу:
Поточний контроль 1 Кількість балів
90-100% правильних відповідей 12
82-89% правильних відповідей 11
74-81% правильних відповідей 10
64-73% правильних відповідей 9
60-63% правильних відповідей 8
35-59% правильних відповідей 7
0-34% правильних відповідей 4
Поточний контроль 2
90-100% правильних відповідей 12
82-89% правильних відповідей 11
74-81% правильних відповідей 10
64-73% правильних відповідей 9
60-63% правильних відповідей 8
35-59% правильних відповідей 7
0-34% правильних відповідей 4
Підсумковий контроль
90-100% правильних відповідей 12
82-89% правильних відповідей 11
74-81% правильних відповідей 10
64-73% правильних відповідей 9
60-63% правильних відповідей 8
35-59% правильних відповідей 7
0-34% правильних відповідей 4
Поточний контроль 1
1.1. Математичне програмування вивчає теорію і числові методи:
А. Моделювання екстремальних задач з обмеженнями на область зміни невідомих
Б. Розв’язання екстремальних задач з обмеженнями на область зміни невідомих
В. Дослідження екстремальних задач з обмеженнями на область зміни невідомих
Г. Формулювання екстремальних задач з обмеженнями на область зміни невідомих
1.2. Загальна задача математичного програмування складається із:
А. Цільової функції і системи обмежень
Б. Цільової функції і вектора обсягів обмежень
В. Цільової функції і вектора невідомих
Г. Цільової функції і вектора оцінок невідомих
1.3. В задачах математичного програмування цільова функція є математичним виразом:
А. Критерію оптимальності
Б. Системи обмежень
В. Вектора невідомих
Г. Вектора оцінок невідомих
1.4. Допустимим розв’язком задачі математичного програмування є вектор невідомих, який:
А. Дорівнює нулю
Б. Перетворює нерівності у рівняння
В. Надає екстремального значення цільовій функції
Г. Задовольняє умовам задачі
1.5. Множина допустимих розв’язків задачі математичного програмування утворює область:
А. Тільки додатних розв’язків
Б. Тільки від’ємних розв’язків
В. Означення задачі
Г. Невизначеності задачі
1.6. Оптимальним розв’язком задачі математичного програмування є вектор невідомих, який:
А. Задовольняє умовам задачі
Б. Перетворює нерівності у рівняння
В. Надає екстремального значення цільовій функції
Г. Дорівнює нулю
1.7. В задачах лінійного програмування цільова функція і обмеження містять невідомі:
А. В степенях більше одиниці та добутки невідомих
Б. Лише в степенях одиниця або нуль
В. Тільки в степенях більше одиниці
Г. В степенях менше одиниці
1.8. Для розв’язання задач лінійного програмування застосовується:
А. Симплексний метод
Б. Градієнтний метод
В. Метод штрафних функцій
Г. Метод множників Лагранжа
1.9. При n = m (n – кількість невідомих, m – кількість рівнянь) система, якщо її визначник не дорівнює нулю, має:
А. Множину розв’язків
Б. Один розв’язок
В. Не має розв’язків
Г. Дорівнює нулю
1.10. При n > m (n – кількість невідомих, m – кількість рівнянь) система має:
А. Множину розв’язків
Б. Один розв’язок
В. Не має розв’язків
Г. Дорівнює нулю
1.11. Частинний розв’язок системи рівнянь при n > m (n – кількість невідомих, m – кількість рівнянь) можна отримати, якщо прирівняти до нуля:
А. m невідомих
Б. m – n невідомих
В. n – m невідомих
Г. n невідомих
1.12. В частинному розв’язку системи рівнянь при n > m (n – кількість невідомих, m - кількість рівнянь) m невідомих, які складають розв’язок, називаються:
А. Додатковими
Б. Опорними
В. Базисними
Г. Небазисними
1.13. В частинному розв’язку системи рівнянь при n > m (n – кількість невідомих, m - кількість рівнянь) n - m невідомих, які прирівняні до нуля, називаються:
А. Додатковими
Б. Опорними
В. Базисними
Г. Небазисними
1.14. Базисні невідомі, які складають допустимий розв’язок задачі лінійного програмування, можуть бути:
А. Додатними або дорівнювати нулю
Б. Тільки додатними
В. Тільки від’ємними
Г. Від’ємними або дорівнювати нулю
1.15. Базисні невідомі, які складають допустимий розв’язок задачі лінійного програмування, повинні:
А. Надавати цільовій функції максимального значення
Б. Надавати цільовій функції мінімального значення
