Сутність, структура та функції фінансів.

Фінансові та кредитні відносини – важливі елементи економічної системи.

В першу чергу курсанти повинні звернути увагу на визначення сутності фінансів. При цьому слід зауважити, що автори різних підручників дають визначення, які по суті співпадають, але мають і свої нюанси. Зупинимося на основних з них.

Фінанси (лат. – дохід) – це сукупність економічних відносин, пов’язаних з системою утворення та використання фондів грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення (проф. Ю.В.Ніколенко).

Фінанси – це певна сукупність відносин власності щодо формування та використання фондів грошових ресурсів (проф. С.В.Мочерний).

Фінанси – це грошові фонди, що утворюються в процесі відтворення (проф. Г.Н.Климко).

Грошові фонди — це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), фонд розвитку виробництва, фонд соціального призначення, фонд заохочення, резервний фонд та інші. Зокрема, статутний фонд використовується підприємством для інвестування коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці — для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для фінансування капітальних вкладень та капітального ремонту. Фонд споживання — для фінансування відтворення робочої сили та соціально-культурних заходів. Фонд нагромадження — для вдосконалення та розвитку підприємства.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

Слід запам’ятати, що до фінансів не належать:

1) гроші, які обслуговують особисте споживання та обмін;

2) зарплата, грошові перекази;

3) гроші людей у комерційних банках;

4) гроші, отримані у спадщину.

Гроші набувають форми фінансів, якщо вони певним чином акумулюються і з певною метою та на чітко визначених засадах розподіляються і використовуються.

А що ж таке фінансові відносини?

Фінансові відносини – це економічні відносини, що виникають між державою, банками, суб’єктами господарської діяльності, окремими громадянами, між галузями економіки, регіонами у зв’язку з формуванням та використанням грошових фондів.

Сутність фінансів найповніше проявляється у їх функціях. Фун­кції конкретизують сутність фінансів, розкривають їх економічний зміст. Вони являють собою об'єктивно притаманні фінансам властиво­сті, але їх прояв можливий лише в процесі діяльності людини. Питання щодо виконання фінансами функцій є диску­сійним. Економісти визнають, що фінанси виконують розподільну, контрольну, стимулюючу (підвищує ефективність використання факторів виробництва, створює умови для режиму економії), регулюючу, відтворювальну, стабілізаційну та інші функції. Такі погляди мають право на існування. Водночас найбільш обґрунтованою є точка зору, що фінанси на макроекономічному рівні виконують дві функції:

- розподільну;

- контрольну.

Розподільна функція фінансів – акумулювання грошових коштів у конкретних видах цільових фондів. Основне завдання фінансів поля­гає у здійсненні розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу. Саме у сфері розподілу проявляються властиві фінансам риси, і в першу чергу, їх розподільний характер. Об'єктом розподілу, що здійснюється з допомогою фінансів, служить ВВП і НД, а суб'єктами розподілу виступає держава, господарські суб'єкти і фізичні особи.

Помилки і прорахунки в розумінні закономірностей пропорційного розподілу національного доходу на кожному рівні і кожному етапі розвитку держави можуть призвести до негативних наслідків у розвитку економіки.
Завдяки розподільчій функції забезпечується оптимальне поєднання різних інтересів в Україні (загальнодержавних, колективних, особистих) і створюються стимули для ефективного господарювання.

Контрольна функція перебуває в тісному зв'язку і взаємообумовленості з розподільчою функцією. Якщо існують закономірності розподілу національного доходу, то й існує механізм інформування про результати дотримання цих закономірностей та контролю за дотриманням цих закономірностей. Необхідність контролю випливає з того, що фінансові відносини мають яскраво виражений суперечливий характер, оскільки кожний суб’єкт прагне отримати якомога більше. Саме для того, щоб у процесі розподілу і перерозподілу ВВП окремі суб’єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний постійний всеохоплюючий фінансовий контроль.

У практичній діяльності контрольна функція проявляється у фінансовому контролі.

Фінансовий контроль – це перевірка спеціально уповноваженими органами форм і змісту фінансових відносин та порядку здійснення фінансово-господарської діяльності. Фінансовий контроль може бути державний, незалежний (у формі аудиту), внутрішньогосподарський, який проводиться бухгалтерією, фінансовим відділом у формі: рахункової перевірки; тематичної перевірки; економічного аналізу.

Аудит – це незалежний платний фінансовий контроль, а також система надання платних послуг з удосконалення фінансово-господарської діяльності. Аудит здійснюють аудиторські фірми чи окремі самостійні аудитори, які мають ліцензію. Значна кількість фінансової інформації та звітності підприємств відповідно до існуючих нормативних документів завіряється аудиторами.

Залежно від часу здійснення фінансовий контроль ділиться на попередній, поточний і наступний. Попередній контроль проводиться до здійснення фінансово-господарських операцій; поточний – під час фінансових і господарських операцій; наступний після здійснення операцій і покликаний виявити ті порушення, які виникли і не були встановлені під час попереднього і поточного контролю.

Результати фінансового контролю підлягають повному оприлюдненню. Фінан­сова діяльність кожного суб’єкта має бути прозорою, що створює передумови для її законності.

Отже, контрольна функція – здійснення грошового контролю за використанням матеріальних ресурсів.

Виконуючи розподільну і контрольну функції, фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони:

· забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

· забезпечують кругообіг фінансових ресурсів, а відтак безперервність відтворення виробництва;

· здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

· впливають на інтереси суб’єктів розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

· відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;

· утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

· забезпечують всеохоплюючий контроль між суб’єктами обмінно-розподільних відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів та доходів.

В умовах адміністративно-командної системи ці функції слабо вивчалися, підпорядковувались політичним принципам, що привело до розвалу фінансів. В незалежній Україні відбувається процес демонополізації, децентралізації й роздержавлення, що сприяло радикальному реформуванню фінансової системи.