Фінансова система. Державний бюджет.

Фінанси функціонують через фінансову систему, яка включає різні форми організації фінансових відносин: між державою і підприємствами, між підприємствами, відносини держави, підприємств, організацій з населенням.

Фінансова система – це сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави.

Структура фінансової системи України (трирівнева):

1) державні фінанси – це сукупність грошових фондів, які акумулюються в руках держави і використовуються для виконання її соціально-економічних функцій (бюджет держави, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси державних підприємств);

2) фінанси підприємств – це сукупність грошових ресурсів для здійснення процесу відтворення у межах того чи іншого підприємства;

3) фінанси населення – це грошові ресурси, що формуються у жителів країни з доходів, отриманих від трудової та господарської діяльності, або зі спадщини і спрямовуються на примноження їх власності. Нині вони вилучені з державного бюджету й утворено самостійні спеціалізовані резервні фонди, які ще називаються страховими фондами.

Доречним буде також розглянути інструменти фінансової системи: податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі (доходи від власності – земля, будинки), формування бюджетних і позабюджетних фондів.

Міністерство фінансів України та його органи на місцях є важливим елементом фінансової системи, бо воно формує й використовує головні економічні регулятори і несе за це цілковиту відповідальність.

Важливою складовою фінансової системи є бюджетна система.

Бюджет – це баланс грошових доходів (надходжень) і витрат (використання), який складається для держави, місцевих органів управління, суб’єктів господарювання, сімей або окремих громадян на певний термін. У нас бюджети бувають центральними, обласними, місцевими.

Державний бюджет – це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового забезпечення.

Бюджетна система – це сукупність усіх бюджетів країни у їх взаємодії. Вона залежить від державного устрою країни (унітарна чи федеральна держава), її економічної, політичної системи.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади
функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи
бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за
порушення бюджетного законодавства.

Бюджетна система складається з двох або трьох ланок:

1) в унітарних (або єдиних) державах (Англія, Франція) – дві ланки (1 – державний і 2 – місцевий бюджет);

2) у федеральних державах (США, Німеччина) – три ланки (1 – державний; 2 – бюджет штатів або земель; 3 – місцевий).

В Україні бюджетна система – змішана. Автономна Республіка Крим затверджує свій бюджет, що робить бюджетну систему України частково триступінчатою, а всі інші ланки – двоступінчаті.

На державний бюджет покладаються функції оборони, управління народних господарством, зовнішні зв’язки, охорона кордонів, пошта, зв’язок, залізниці, грошовий обіг.

На місцеві бюджети покладається функція розвитку комунального господарства, будівництво певних об’єктів, розвиток охорони здоров’я, освіти (частково), тощо.

Кожен бюджет має свої власні джерела доходів. Виділимо джерела доходів державного бюджету:

1) податок з обігу;

2) податок на прибуток підприємств;

3) податок на додану вартість (вартість проданого фірмою продукту за вирахуванням вартості предметів праці);

4) акцизні збори (різновид непрямого податку на товари масового споживання – цигарки, алкоголь);

5) доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

6) доходи від державних позик, що їх випускає центральний уряд;

7) доходи від об’єктів державної власності;

8) надходження від реалізації грошово-речової лотереї.

Джерелами доходів місцевих бюджетів є:

1) податки (здебільшого помайнові);

2) рента від будинків;

3) окремі акцизи;

4) випуск позик, що розміщуються через різні фінансові інститути (банки, страхові компанії).

З найдавніших часів 95 – 97 % державних доходів складали податки.

Отже, державні доходи – це виражені у грошовій формі відносини власності (привласнення) між державою і юридичними та фізичними особами в процесі вилучення (привласнення) державою частини необхідного та додаткового продукту. Державні доходи поділяються на внутрішні й зовнішні.

Державні витрати – це відносини власності (привласнення) між державою і юридичними та фізичними особами в процесі розподілу і споживання частини національного доходу.

Форми виплат із державного бюджету бувають різні:

- асигнування – видатки на утримання підприємств та установ;

- субсидії – державна допомога організаціям, установам, громадянам;

- субвенції – державна грошова допомога місцевим органам влади для розвитку;

- дотації – допомога підприємствам, організаціям, установам для покриття збитків.

Зупинимося на структурі державних витрат, тобто куди вони йдуть в першу чергу:

1) на соціальні цілі (освіта, здоров’я, допомога безробітним, пенсіонерам);

2) на економічні цілі (житлове будівництво, розробку природних ресурсів, сільське господарство, транспорт, наука, зв’язок);

3) на військові цілі (оборона, космічні дослідження, допомога іншим країнам, виплата пенсій ветеранам війни);

4) витрати на обслуговування державного боргу;

5) на утримання державного апарату влади, посольств, консульств, оплати внесків до міжнародних організацій.

Законом України «Про державний бюджет України на 2012 р.» затверджено:

доходи Державного бюджету України на 2012 рік у сумі 370.799.224 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 319.650.706,3 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 51.148.517,7 тис. Гривень;

видатки Державного бюджету України на 2012 рік у сумі 396.683.118,9 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 344.247.464,1 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 52.435.654,8 тис. гривень.

прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі - з 1 січня – 1017 гривень, з 1 квітня - 1037 гривень, з 1 жовтня - 1044 гривні, з 1 грудня - 1095 гривні; та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

· дітей віком до 6 років - з 1 січня - 893 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 917 гривень, з 1 грудня - 961 гривня;

· дітей віком від 6 до 18 років - з 1 січня - 1112 гривень, з 1 квітня - 1134 гривні, з 1 жовтня - 1161 гривня, з 1 грудня - 1197 гривень;

· працездатних осіб - з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні;

· осіб, які втратили працездатність - з 1 січня - 822 гривні, з 1 квітня - 838 гривень, з 1 липня - 844 гривні, з 1 жовтня - 856 гривень, з 1 грудня - 884 гривні.

Цим Законом установлено з 1 січня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня - з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 6,43 гривні, з 1 квітня - 6,56 гривні, з 1 липня - 6,61 гривні, з 1 жовтня - 6,7 гривні, з 1 грудня - 6,8 гривні.

Коли доходи перевищують витрати, то це позитивний стан в бюджеті (профіцитний), але ж буває і навпаки – дефіцит бюджету (дефіцитний).

Дефіцит бюджету – це перевищення витрат державного бюджету над доходами. Для України ця проблема досить актуальна і нині.