Загальний склад біотехнічних обладнань на кінець ревізійного періоду

Види мисливської фауни	Кількість, шт.
Вид	Чисельність	Сховища	Годівниці, навіси	Підгодівельні майданчики	Солонці	Водопої	Штучні місця гніздування
Козуля		-		-			-
Заєць-русак		-	-			-	-
Куріпка		-		-	-	-	-
Водоплавна дичина		-	-	-	-	-
Разом		-

 

Зразки основних видів зазначених у таблицях біотехнічних обладнань наводиться в додатку на окремих форматках. Місця розташування біотехнічних споруд нанесені на плані типів мисливських угідь і біотехнічних заходів на стор. 27 пояснювальної записки.

При підгодівлі косуль, слід звернути особливу увагу на те, що в суворі зими багато косуль гине не тільки від нестатку кормів. Спостереженнями за косулями, проведеними в Латвії (Я. Кроніт, 1968) встановлено, що в суворі зими багато косуль гине від запалення легенів. Особливо це спостерігається в листяних насадженнях, менше в сосняках і ще менше в лісах з переважанням ялинника. У зв’язку з цим, рекомендується, разом із здійсненням заходів щодо підгодівлі, одночасно створювати і зимові сховища для косуль у вигляді навісів з годівницями. Для цієї мети (А. Езернінь, 1968) пропонується влаштовувати навіси, площа яких між опорними стовпами рівна 5x5 м з двосхилим дахом 6,4x6,4 м. Висота навісу до стелі 2,4 м. Розмір годівниці 2,5x2,5 м. Годівниця влаштовується з жердин діаметром до 5 см, розташованих вертикально на відстані 20 см один від одного. Годівниця і горище з літнього періоду заповнюються сіном. В міру поїдання сіна, запас його поповнюється з горища. Встановлюються такі навіси-годівниці в рідколіссі і на лісових полянах, в місцях захищених від сніжних заносів. Для захисту від снігу і вітру 2—3 сторони навісу робляться закритими, для чого можна використовувати підручний матеріал (хмиз, очерет, рогіз). Такі навіси можуть бути і менших розмірів, тільки не слід їх розміщувати в густому лісі. Під навісом або поблизу нього треба обладнати солонець.

 

10.5. Створення галечників і пурхалищ

 

В угіддях, де проживає сіра куріпка та борова дичина потрібно створювати галечники та пурхалища. Їх краще розміщувати поблизу годівниць та підгодівельних майданчиків.

Галечник – це місце, де насипано зернистий пісок та дрібні камінці. Пісок і камінці в шлунку птаха виконують роль перетирачів корму.

Пурхалище – своєрідна дезинфекційна ванна. Воно необхідне протягом всього року. Обладнують його так само, як і галечник, але закладають не пісок, а попіл в суміші з ґрунтом або подрібненим торфом, з додаванням інсектицидів, що не мають запаху.

Інсектициди вбивають паразитів, які знаходяться на пір’ї та шкірі птахів.

 

10.6. Заходи по тимчасовому покращенню умов проживання мисливської

фауни

 

На території водно - болотних угідь господарства необхідно створювати такі умови, при яких водоплавна дичина могла б розмножуватись, а також знаходити зручні місця для поживи та відпочинку не тільки у весняні місяці, але і в період осіннього полювання.

Такими умовами є: охорона водоймищ від непомірної чисельності пернатих і чотириногих хижаків, створення й покращення захисних умов для гніздування птахів у природних і штучних укриттях.

Густі зарості очерету потрібно розчленяти на частини, прокошуючи й розчищаючи наскрізні смуги. При косінні два – три рази в весінньо - літній період очерет в цих місцях гине. В результаті цього створюється чисті смуги води, що покращує гніздові якості угідь.

Решта видів біотехнічних заходів, які передбачаються для підвищення інтенсивності ведення мисливського господарства, а саме: контроль за чисельністю хижаків, боротьба з браконьєрством, ветеринарно – санітарні заходи, скорочення негативної дії факторів турботи, охорона диких тварин і тимчасове покращення захищеності угідь викладені в інших розділах цього проекту.

 

11. Охорона мисливських угідь

 

11.1. Визначення ступеню пошкодження лісових культур дикими

тваринами та заходи по запобіганню їх пошкодження

 

Ступінь пошкодження культур і цінних молодняків дикими копитними треба визначити у випадках, якщо кількість пошкоджених і загиблих дерев головної породи перевищує 25 %.

Інвентаризацію насаджень, пошкоджених парнокопитними, краще всього проводити ранньою весною до розпускання листя, тому що в літній час ця робота ускладнюється.

Облік деревних порід треба проводити круговими площадками площею 50м². Кількість площадок залежить від площі виділу. Площадки закладають за ходовими лініями через кожні 25 м. На кругових площадках підраховують не тільки головні, а й супутні деревно-чагарникові породи. При цьому розділяють дерева на загиблі, сильно пошкоджені, слабо пошкоджені і непошкоджені.

До слабо пошкоджених відносять деревця, в яких не пошкоджена вершина і об’їдено менше 25 % пагонів, або менше 25 % площі пошкоджень кори стовбура.

Сильно пошкоджені – зламана вершина, об’їдено 26-75 % бокових пагонів, або пошкоджено 26-75 % площі кори стовбура.

Загиблі - об’їдено 76-100% бокових гілок, багаторазове пошкодження верхівкового пагона, окільцьований стовбур.

Для зменшення пошкодження дикими тваринами лісових та сільськогосподарських культур необхідно враховувати, що використання лісогосподарських заходів по підвищенню стійкості лісових культур не знижує вимогливості до своєчасності й якісності мисливськогосподарських заходів. Посадка кормових деревно–чагарникових порід і внесення мінеральних добрив підвищують використання тваринами деревно – гілкового корму. У системі біотехнічних заходів, які збільшують кормність угідь і зменшують пошкодження молодняків, необхідно впроваджувати створення кормових полів.

На ділянках, розміщених у зоні можливого відвідування тваринами, необхідно створювати густі культури, кількість посадкових місць збільшити на 20-30% від звичайної густоти культур для даного регіону.

Заміна сосни ялиною, створення ялинових або ялиново-соснових молодняків у відповідних типах лісорослинних умов також зменшує пошкодження молодняків копитними.

У місцях, розташованих у зонах постійних зимових стійбищ парнокопитих, створення соснових, дубових культур не бажане. У таких місцях невеликі площі доцільно залишати для заростання осикою й іншими деревно-чагарниковими породами, що добре поїдаються тваринами.

Зміна строків проведення рубок догляду в молодняках дозволить вийти лісонасадженню із кормового поля парнокопитих і зберегтись. В умовах високої щільності населення копитних проведення освітлення й прочисток у строки, передбачені рекомендаціями по їх проведенню, різко підвищує пошкодження молодняків зразу ж після проведення рубок. Крім того, при проведенні рубок догляду не слід вирубувати кормові породи (осика, верба та інші), що також зменшує пошкодження лісових культур.

 

11.2. Охорона диких тварин і мисливських угідь

 

Як уже зазначалось, для зручності охорони, територія господарства складається з шести єгерських обходів. Крім того, для ефективної охорони мисливських звірів і птахів, необхідно здійснити наступній комплекс заходів:

систематично залучати всіх мисливців і рибалок в зоні діяльності господарства до роботи по охороні угідь. Впроваджувати груповий метод охорони території єгерями спільно з мисливцями – членами первинних мисливських колективів;

посилити роботу по боротьбі з браконьєрством;

встановити постійний контакт у справі охорони угідь з державною лісовою охороною, місцевими органами екобезпеки та міліцією;

з участю міліції проводити вилучення незареєстрованої мисливської зброї у місцевого населення;

проводити роз’яснювальну роботу серед населення (публікації в місцевій пресі, виступи по радіо, проведення лекцій і бесід на підприємствах і в школах) про державне значення охорони природи, цілі та завдання мисливського господарства, правила полювання та про шкоду, яку наносять природі й мисливському господарству браконьєри;

своєчасно повідомляти мисливців та рибалок про час і місце видачі карток на полювання та рибну ловлю, строки полювання на той або іншій вид диких тварин тощо;

установити аншлаги з вивісками, в яких зазначається необхідність суворого дотримання правил полювання на диких звірів та птахів у кількості – 56 шт.

Частина мисливських угідь господарства розташована на густонаселеній території району з густою мережею доріг і стежок, які в багатьох випадках проходять через лісові масиви. Тому з метою зменшення фактора турботи рекомендується керівництву мисливського господарства по погодженню з місцевими органами влади домовитися з підприємствами лісового господарства про закриття значної їх частини. Для загального користування залишити лише необхідні для лісового господарства дороги й стежки.

Мисливському господарству необхідно строго слідкувати за дотриманням користувачами земельних ділянок установлених норм і правил застосування отрутохімікатів та мінеральних добрив.

Всі сільськогосподарські машини й агрегати, які призначені для роботи в полі та на луках, повинні бути обладнані пристроями для запобігання загибелі диких звірів та птахів.

 

11.3. Ветеринарно-санітарні та профілактичні заходи

 

Заходи по боротьбі з хворобами мисливської фауни можна розділити на профілактичні і лікувальні.

Профілактичні міри направлені на запобігання захворювань диких тварин і обмеження їх поширення. Необхідно вести нагляд за станом тварин та птахів, щоб своєчасно виявити ознаки появи тієї або іншої хвороби.

Основою профілактичних заходів являється штучна дегельмінтизація, як місць підгодівлі, так і безпосередньо тварин, а також селекційне вилучення неповноцінної частини поголів’я.

Дегельмінтизацію місць підгодівлі тварин потрібно проводити два рази на рік: за 1-2 тижні до початку зимової підгодівлі і через 1-2 тижні після її закінчення. При цьому годівниці та солонці необхідно обробляти 40%-им розчином формаліну або хлорним вапном, а всі залишки кормів і кал, який знаходиться на підгодівельних майданчиках, спалювати або закопувати на глибину не менше одного метра.

Для дегельмінтизації тварин необхідно викладати разом з кормами сіно полину (гіркого, звичайного, лікарського) із розрахунку 5 кг сіна за сезон на одну козулю або десять зайців.

Гілкові віники треба змочувати ацетоновим екстрактом чоловічої папороті, одночасно можна додавати у корм кору осичин, потовчену на кусочки розміром 5х2 см.

Велике значення в попередженні захворювань диких тварин має правильна організація проведення підгодівлі, яка забезпечує добру вгодованість на протязі всього року та різко підвищує опірність їхнього організму до різних інфекцій і захворювань.

Із найбільш поширених інфекційних захворювань слід відзначити туляремію, пастерельоз, бруцельоз, буребкульоз, сказ, ящур, хвороба Нюкейле та орнітоз.

Із інвазійних хвороб найбільш часто зустрічаються: спірохетоз, кокцидитоз, гельмінтози, трихінельоз, диктиокаульоз, мюлеріоз, цистицероз, ехінококоз, фасціольоз, аскаридоз, парафасціолопсоз і опісторхоз. У всіх випадках вилучені тварини та птахи, зовнішній вигляд яких різко відрізнявся від здорових, повинні підлягати огляду ветеринарним лікарем.

З метою попередження інфекційних захворювань у господарстві необхідно постійно проводити наступні профілактичні заходи (крім вищезазначених):

- керівництву мисливського господарства постійно підтримувати контакти з ветеринарно-зоотехнічною службою району з метою інформації про епізоотичну обстановку в зоні розміщення господарства, щоб не допускати поширення захворювань свійських тварин у середовище тварин та птахів;

- при всіх завозах і випусках диких тварин в угіддя господарства необхідно проводити їх ветеринарне обстеження та дотримуватись правил їх перетримування. Кволих і хворих тварин не слід випускати в угіддя, а залишати у вольєрах до їх вилікування або вибраковки;

- постійно контролювати повноту викладки кормів, їх якість та додавати до них лікувальні і профілактичні засоби.

Розтин загиблих тварин і лабораторні дослідження являються основними критеріями уточнення епізоотичної обстановки на території мисливського господарства. За згодою з власниками земельних ділянок необхідно облаштувати місця утилізації відходів полювання у відповідності до санітарних та ветеринарних вимог.

У разі виявлення осередку хвороб на території мисливського господарства його керівництво зобов’язане негайно проінформувати про це районні органи державної ветеринарної медицини. Розглянувши таку інформацію, управління державної ветеринарної медицини району приймає розпорядження про потребу проведення діагностичних відстрілів відповідних диких тварин.

Дозволи на вибірковий діагностичний відстріл на території мисливських угідь господарства надаються Держлісагентством України.

Для отримання дозволу на діагностичний відстріл на території мисливських угідь користувачі мисливських угідь подають до Держлісагентства України заяву про його надання. До заяви додається розпорядження головного державного інспектора ветеринарної медицини Харківської області.

 

11.4. Боротьба з браконьєрством

 

Мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі, у тому числі і в межах мисливського господарства, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Незаконне добування та знищення корисних звірів і птахів, тобто браконьєрство, наносить значні збитки мисливському господарству, а інколи призводить до неповоротних змін в популяціях мисливської фауни. Тому, керівництву й єгерській службі потрібно вести повсякденну і рішучу боротьбу з цим негативним явищем.

Для затримання браконьєрів треба створювати змішані групи із єгерів і мисливської громадськості, бажано з участю міліції.

Значна частина намірів браконьєрів може бути попереджена проведенням агітаційно-масової роботи засобами наочної агітації (встановлення аншлагів, красивих панно тощо), а також доведенням своєчасної інформації населенню про строки та правила полювання по місцевому радіо, телебаченню, в пресі, через мисливські колективи.

При охороні угідь необхідно звертати особливу увагу на найбільш привабливі для браконьєрів місця. Для оперативної і результативної охорони угідь єгері повинні бути оснащені автотранспортом і зв’язком.

У всіх випадках браконьєрства уповноваженими особами складається протокол про адміністративне правопорушення. Відшкодування збитків здійснюється добровільно або за рішенням суду за затвердженими таксами відповідно до статті 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

 

 

12. Додаткові рекомендації з ведення мисливського господарства

 

12.1. Мисливська оптимізація лісо- та сільськогосподарських робіт у мисливських угіддях

 

Інтенсивне використання мисливських угідь, що визначає рівень розвитку і організації мисливського господарства, немож­ливе без активного чи пасивного втручання та мисливського контролю всіх процесів лісового чи сільськогосподарського виробництва.

Розмежовують два види мисливського впливу на основні виробничі процеси, що проводяться землекористувачами:

заходи по запобіганню шкоди самим звірям і птахам та умовам їх перебування при проведенні лісо- та сільськогосподарських робіт /суцільні рубки чи рубки догляду, посівні роботи, збирання врожаю, внесення хімічних препаратів або мінеральних добрив тощо/;

додаткові лісо- та сільськогосподарські роботи, які покращують захисні та кормові властивості угідь /створення кормових полів та захисних реміз, покращення водопостачання угідь, залишення кормових залишків на лісосіках, на полях після збирання врожаю тощо/.

Для оптимізації сільськогосподарських робіт при веденні мисливського господарства необхідно:

створювати штучні кормові поля згідно з загальноприйнятими у сільському господарстві технологіями;

дотримуватись на орних землях встановлених правил та норм користування хімікатами та мінеральними добривами, а також спеціальних технологічних прийомів при збиранні врожаю /обладнання машин та агрегатів, які використовуються при польових роботах приладами, що запобігають загибелі дичини, а також використання безпечних методів збирання сільськогосподарських культур/.

Мисливська оптимізація лісогосподарських заходів проводиться у відповідності до матеріалів лісовпорядкування та включає в себе:

- впровадження поступових лісовідновлювальних та суцільних санітарних рубок в урочищах для яких характерна відносно висока чисельність тварин;

- збереження при можливості мозаїчності угідь;

- узгодження з мисливським господарством строків, а також інтенсивності проведення рубок догляду та вибіркових санітарних рубок з метою створення прийнятних умов перебування диких тварин на ділянках, де проводяться рубки (заборона проведення рубок в місцях виведення потомства);

- узгодження рубок в узліссях завширшки 20 м навколо галявин та біополян;

- узгодження проведення санітарних рубок і рубок догляду на зовнішніх узліссях лісових урочищ;

- узгодження вирубання підліску, за винятком його омолодження;

- заборона вирубування дуплистих дерев;

- підрубка та залишення в разі необхідності на лісосіках верби, осики та інших кормових деревних порід, а також порубочних з­лишків у зимовий період;

- штучне створення кормових та захисних ремізів;

- при створенні лісових культур необхідно передбачати введення до їх складу, крім основних лісоутворюючих, чагарникові породи, які будуть сприятливим фактором підвищення кормової якості, а також захисності штучних насаджень;

- узгодження побічних користувань, в першу чергу сінокосіння під час виведення молодняку мисливських тварин.

 

12.2. Акліматизаційні та реакліматизаційні роботи

 

З метою підвищення продуктивності мисливських угідь господарству рекомендується провести роботи по акліматизації фазана. Для цього повинна бути проведена попередня робота по збагаченню кормових і захисних властивостей угідь: створені захисні й кормові ремізи з чагарників (шипшина, бузина, терен, глід, обліпиха тощо), а також підібрані місця для щорічного створення на значних площах кормових полів, з яких не збирається урожай.

Всі роботи по акліматизації та реакліматизації диких тварин повинні погоджуватись з Харківською обласною державною адміністрацією.

 

12.3. Розведення диких тварин

 

 

Розведення диких тварин – один з найбільш інтенсивних способів збагачення кількісного та видового складу мисливської фауни.

Об’єктами штучного розведення мисливської фауни на перспективу в господарстві можуть бути: кабан, а також водоплавна дичина, фазан, сіра куріпка, перепілка.

Біологічні особливості вищезазначених представників мисливської фауни цілком відповідають природним умовам мисливського господарства.

Молоді звірі і птахи, які вирощені в штучних умовах, мають ослаблені репродуктивні та пристосувальні властивості у порівнян­ні з особинами з природних угідь.

Технологія розведення мисливських птахів зводиться до утримання птахів - плідників на спеціальних фермах, інкубації яєць, вирощуванню молодняку за інтенсивними технологіями з використанням сучас­них надбань ветеринарної та зоотехнічної науки з наступним ви­пуском молодих птахів у спеціально біотехнічно підготовлені мис­ливські угіддя, або під постріл.

При створенні міні-ферм та вольєрного господарства для розведення звірів та птахів потрібно враховувати слідуючі обставини:

-економічну доцільність;

-забезпечення повного циклу необхідних робіт: будівництво при­стосованих приміщень для маточного поголів’я; вибір та ветери­нарно-зоотехнічне обстеження необхідної кількос­ті тварин-плідників; збалансована годівля; медикаментозна підтримка дорослих тварин та молоді; постійний санітарно-епідеміо­логічний контроль; біотехнічні облаштування мисливських угідь, де будуть проводитись випуски молодих тварин (знищення хижа­ків, забезпечення кормами, водою та укриттям); забезпечення належної охорони від незаконних полювань.

Для цього необхідно отримати дозвіл на утримання диких тварин, виготовити відповідні проекти на облаштування вольєру.

 

12.4. Залучення мисливських собак для полювання

 

Для зменшення втрат дичини та підвищення ефективності і привабливості полювання даним проектом передбачається залучення мисливських собак для його проведення. Полювання з собаками значно спрощує, робить цікавішим процес добування дичини, а також виключає залишання підранків, що важливо з етичних міркувань.

Емоційність полювання з лайкою, гончаками, хоробрість норних собак, елегантність, краса лягавих та спанієлів привертає увагу справжніх мисливців.

Полювання з допомогою спеціально навчених собак є ознакою культури ведення мисливського господарства.

Виходячи з вище наведеного, мисливському господарству рекомендується придбати і закріпити за штатними єгерями мисливських собак, віддаючи перевагу породам із групи лайок. Крім лайок бажано мати гончаків і норних собак.

При вихованні й утриманні мисливських собак необхідно підтримувати тісний зв'язок з місцевими відділеннями Кінологічної спілки України.

 

 

12.5. Розвиток мисливського туризму

 

Господарство має умови для подальшого розвитку мисливського туризму, для чого потрібно вирішити слідуючі питання:

забезпечення необхідного рівня професійної роботи єгерської служби під час прийому туристів-мисливців;

організація обробки трофеїв безпосередньо у мисливському господарстві;

забезпечення необхідного рівня побутових умов для туристів - мисливців.

 

 

12.6. Рідкісні та зникаючі (червонокнижні) види тварин і їх охорона

 

Втручання людини в природні екосистеми приносить негативні наслідки. Особливо відчутний такий вплив у густонаселених регіонах, до яких відноситься і Харківська область.

В результаті фактору турбування чисельність деяких видів тварин різко зменшується, а для окремих із них з’являється загроза повного зникнення. Тому, рідкісні та зникаючі види тварин підлягають всебічній охороні. Такі тварини занесені до “Червоної книги України”.

Перелік рідкісних і зникаючих видів тварин подається в таблиці 12.6.1, коротка біологія мисливських тварин на стор. 113.

Таблиця 12.6.1.