Национальная металлургическая академия Украины. Ежегодно в Украине в промышленном, сельскохозяйственном и бытовом секторах образуется 3,5 млрд

Агломераційний процес за своєю специфікою є одним із основних джерел забруднення атмосфери викидами пилу та шкідливих газів. Рівень викидів у значній мірі залежить від справності технологічного обладнання та його експлуатації, технології процесу. Викиди агломераційних фабрик поділяються на технологічні та неорганізовані. Технологічні викиди утворюються внаслідок термічної обробки спікаємо агломераційної шихти, охолодження агломерату і вороття. Неорганізовані вики виникають під час дроблення шихтових матеріалів, їх грохоченні та транспортуванні.

Пил технологічного походження являє собою конгломерат частинок різного хімічного та мінералогічного складу. Агломераційні викиди можуть мати концентрацію пилу від 9 до 13 г/м³ при обсягу відхідних газів 2500-4800 м³ на тонну агломерату.

Пил, який міститься у викидах, залежно від дисперсності або осідає на поверхню землі поблизу місця викиду, або розноситься повітряними потоками, створюючи тривале забруднення атмосфери. У тому, та в іншому випадках пил, що викидається, завдає шкоди заради обмеження якого необхідно прагнути до якомога більш цілковитого її уловлювання.

Пил, крупніший за 10-20 мкм, належить уловлювати з повнотою не менш 95% її маси, незалежно від її ГДК. У приземному шарі повітря концентрація пилу не повинна перевищувати ГДК пилу у атмосферному повітрі, установлену санітарними нормами.

Крім пилу шкідливі агломераційні викиди включають до себе взагалі: окис вуглецю, сірчистий ангідрид, вуглекислий газ та окиси азоту, наявність яких визначається складом сировини та палива (коксу). Агломераційні гази, що відходять разом з утвореними при високотемпературних процесах шкідливими газоподібними речовинами, крізь пиловловлювач викидаються у атмосферу. їх кількість та хімічний склад визначаються існуючою технологією та якістю шихти.

Аналіз даних показує, що агломераційний процес завдає суттєву шкоду природному середовищу великим обсягом викидів, які обумовлені, взагалі, зношеністю пиловловлюючого устаткування, застарілими технологіями, вичерпанням часового ресурсу.

З метою зниження техногенного навантаження викидів агломераційного виробництва на атмосферне повітря необхідно розробити пропозиції щодо зниження їх дії, та вирішити основні, наприклад, застосування сучасних апаратів в схемах технологічного очищення.

СПЕЦИФІЧНІ КАТЕГОРІЇ

ПІДСЕКЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ОБ ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Ковальчук Д.К., керівник доц. Корогод Н.П.

Національна металургійна академія України

Кожній стадії життєвого циклу освітньої технології як товару відповідає певна стадія її життєвого циклу як об’єкта права інтелектуальної власності (ОПІВ).Виходячи з того, що створення будь-якого об’єкту інтелектуальної власності закінчується відтворенням його на матеріальному носії (папері, електронному носії тощо),в подальшому життєвому циклі його як об’єкта права інтелектуальної власності можна виділити такі чотири етапи: перший-набуття прав на ОПІВ;другий-використання прав на ОПІВ;третій-захист прав на ОПІВ і четвертий –утилізація, тобто засування прав на ОПІВ. Стадії розробки освітньої технології відповідає набуття прав на неї як ОПІВ, що дозволить надалі вивести її на ринок і здійснити трансфер. Це стосується перспективних освітніх технологій.

Стадії виведення освітньої технології на ринок та зростання обсягу її трансферу відповідає використання прав на неї як ОПІВ. Саме на цьому етапі відбувається комерціалізація ОПІВ, у тому числі, шляхом зовнішнього трансферу освітніх технологій і тим самим – реалізація майнових прав власника ОПІВ. Перед тим, як вийти на ринок, освітня технологія має пройти патентно-кон’юктурне і маркетингове дослідження, яке здатне визначити рівень ефективності технології та попит на неї в системі освіти.

Стадії зрілості відповідає захист прав на освітню технологію, як ОПІВ в разі порушення їх в результаті недобросовісної конкуренції. Законодавством України передбачено адміністративний та цивільний порядок захисту прав, а також кримінальна відповідальність за їх порушення.

На стадії занепаду освітня технологія не відповідає не поточним, ні перспективним вимогам і як об’єкт права інтелектуальної власності підлягає утилізації. Це не означає знищення освітньої технології або її складових. В контексті управління трансфером освітніх технологій мова йдеться про втрату інтересу потенційних користувачів до даної технології, що унеможливлює фактично її комерціалізацію як ОПІВ. Разом с тим, щодо освітніх технологій має зберегтися загальний порядок переходу їх у суспільне надбання після закінчення юридично визначеного терміну дії на них прав інтелектуальної власності.

Трансфер технологій як комплексний

об’єкт інтелектуальної власності

Воротнікова Д.О., керівник доц. Корогод Н.П.

Національна металургійна академія України

На початку ХХІ ст. все більше актуалізуються та загострюються проблеми інтелектуальної власності як на міжнародному ринку, так і на національному. На сьогодні в Україні набуває розвитку нова економічна модель, зорієнтована на побудову суспільства знань. Першочергове завдання її втілення – створення режиму сприяння пріоритетним напрямам інноваційного розвитку суспільства. І на цьому шляху трансфер інноваційних технологій відіграватиме визначну роль і дозволить прискорити технологічний розвиток підприємств. Але управління трансфером технологій в Україні ще й досі не отримало необхідного розвитку: недосконала законодавча база щодо трансферу технологій та інтелектуальної власності в цілому, практична відсутність стимулювання трансферу технологій, недостатня кількість спеціалістів у цій сфері (технологічних брокерів та ін.). У створенні технологій безпосередню участь приймають вищі навчальні заклади, а от певного механізму передачі цих технологій у систему підприємництва в Україні немає. Через це величезна кількість можливих інновацій у різних сферах економіки залишаються у стінах вузу. Вирішивши дану проблему Україна буде займати більш вагомі позиції на міжнародному ринку.

Об’єкти авторського права як основа комунікаційної політики сучасного підприємства чи організації

Репан В. М., керівник доц. Корогод Н.П.

Національна металургійна академія України

Результати інтелектуальної, творчої діяльності визначають рівень розвитку освіти, науки і культури, тобто мистецтва і виробництва загалом, а також виробничої інфраструктури і матеріально-технічного забезпечення побуту будь-якої держави. Творча діяльність - поняття більш широке ніж інтелектуальна діяльність. Результати інтелектуальної діяльності - це результати творчої діяльності. Але результати інтелектуальної діяльності обов’язково мають відповідати встановленим вимогам закону. Лише за цієї умови результати інтелектуальної діяльності можуть стати об’єктами інтелектуальної власності.

Авторське право, як частина цивільного законодавства, регулює відносини, участь у яких беруть, з одного боку, автори творів, їх правонаступники та інші власники авторського права, з другого - організації, зацікавленні у використанні творів: видавництва, редакції періодичних видань, кіностудії, телестудії тощо.

У дипломній роботі будуть розглядатися об’єкти авторського права, які створюються в рекламних агентствах, студіях дизайну чи подібних організаціях комерційної творчості, а також умови і особливості продажу цих об’єктів фізичним та/або юридичним особам (підприємствам будь-якого напряму діяльності та будь-яких форм власності). Для виконання завдань із врахуванням потреб замовників рекламного продукту, «творчим» організаціям необхідно вміти вдало застосовувати засоби маркетингу, що сприятимуть досягненню потрібного для замовника ефекту.

Комунікаційна політика як частина комплексу засобів маркетингу включає в себе рекламу, засоби стимулювання збуту, сервісну політику, прямий або персональний продаж, організацію участі у виставках і ярмарках, товарні знаки, фірмовий стиль, упаковку, формування особистісних відносин між виробниками і споживачами.

Виявлення факторів впливу організаційних змін на економічну ефективність системи Інтелектуальної власності

Соколик К.С., керівник доц. Корогод Н.П.

Національна металургійна академія України

На сучасному етапі розвитку суспільства питання інтелектуальної власності перетворилося на критичне для кожного великого підприємства. Об’єкти права інтелектуальної власності (ОПІВ), зараховані на баланс, можуть генерувати значні прибутки для підприємства.

Ефективне управління інтелектуальною власністю забезпечує високу віддачу від її використання, знижує витрати на виробництво товарів і послуг, дозволяє створювати вироби нового покоління, що мають високу конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Організаційні зміни та організаційний розвиток впливають на ефективність управління завдяки удосконаленню керуючої та керованої систем управління організацією. При цьому економічна ефективність управління визначається, з одного боку, як результат покращання керуючої та керованої систем, з іншого, на засадах трансформації організаційної та економічної ефективності. Організаційна ефективність управління інтелектуальною власністю характеризує якість побудови організації та окремих структурних підрозділів, прийняття управлінських рішень на усіх етапах життєвого циклу ОПІВ, реакцію системи управління на організаційні зміни тощо. Соціальна ефективність управління відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, розуміння ролі інтелектуальної власності на підприємстві тощо.

Таким чином, управління організаціями, що розробляють і використовують ОПІВ у своїй господарській діяльності, передбачає: усвідомлення стратегічного впливу ІВ на підвищення конкурентоспроможності підприємства; обґрунтоване визначення напрямів досліджень і розробок; ефективну комерціалізацію результатів науково-технічної творчості для досягнення цілей підприємства; створення сприятливого клімату для науково-технічної творчості на підприємстві.

ВПЛИВ НА ПРОЦЕС ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НЕЗАЛЕЖНИХ ЗАСОБІВ МАРКЕТИНГОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Дроботенко О.В., керівник доц. Корогод Н.П.

Національна металургійна академія України

Засоби маркетингової інформації (преса, телебачення, радіо, інформаційні агентства) є одним з найважливіших інститутів сучасного суспільства. Вони виконують різноманітні функції: інформативну, комунікативну, кумулятивну, когнітивну тощо. Очевидно, що вони грають важливу роль у формуванні, функціонуванні та еволюції суспільної свідомості в цілому. Більш того, сприйняття та інтерпретація найважливіших явищ і подій, що відбуваються в країні і в світі в цілому, здійснюються через і за допомогою ЗМІ.

Якщо замислитися над визначенням маркетингу, тоді необхідно подумати, яким саме чином ЗМІ може вплинути на те, що люди бажають купувати. Це є причиною появи менеджера рекламного агентства з маркетингу там, де розробляється новий об’єкт інтелектуальної власності.

Відомі випадки, коли новий продукт вмирав, ще не народившись, або був перероблений чи відправлений до незалежної організації-випробувача, тому що рекламне агентство від самого початку мало нагоду висловити свої думки.

На тлумачення подій у ЗМІ впливає низка факторів.
Перший фактор можна назвати «персоналістичним». Це те, як сам журналіст зрозумів подію.
Другий фактор можна назвати «публічним», адже на тлумачення і оцінку емпіричних фактів впливають також очікування публіки. Третій чинник - «маніфестаційний»: як правило, журналіст ідентифікує себе з тим чи іншим соціальним суб'єктом, від імені якого він і виступає. Велике значення сьогодні має технологія мас-медіа - це четвертий чинник, «технологічний». Технологія робить значимим ряд моментів, які раніше майже не враховувалися, а саме, витримані чи параметри пред'явлення новин (інформації), чи можна цю інформацію перепродати тощо. П'ятий фактор «комунікаційний». У наш час журналістські тексти створюються в просторі мас-медіа, де звертаються різні інші журналістські і тексти, які не є журналістськими.

Величезна роль, яку ЗМІ відіграють у суспільному та політичному житті країни, робить їх предметом постійного обговорення і дослідження вчених, експертів і самих журналістів.

РОЗРОБКА АЛГОРИТМУ ОЦІНКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Асташева Ю.А., керівник доц. Корогод Н.П.

Національна металургійна академія України

Сьогодні світова економіка функціонує на основі високорозвиненого інтелекту. Наявність творчих здобутків, нових знань, об’єктів права інтелектуальної власності є визначальним при виборі перспектив та напрямів розвитку суб’єкту господарювання. Усе це потребує ефективного використання власного інтелектуального потенціалу підприємства, який перетворюється на вирішальний чинник соціально-економічного розвитку і відіграє провідну роль у вирішенні економічних, соціальних та інших проблем.

Під інтелектуальним потенціалом підприємства розуміють сукупність інтелектуальних здібностей працівників (знань, умінь, інформації, цінностей, навиків і т. д.) і можливостей їх розкриття, розвитку і використання.

Інтелектуальний потенціал підприємства враховує дві складові:

- творчий потенціал, який включає наявність ліцензій та об’єктів права інтелектуальної власності (винаходів, торгових марок, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій тощо);

- професійно-кваліфікаційний потенціал, який включає освітній рівень працівників, їх кваліфікацію тощо.

Для того, щоб оцінити конкурентні переваги і сконцентрувати ресурси, потрібні для їх посилення, необхідний алгоритм оцінки інтелектуального потенціалу підприємства.

Тобто, оцінка інтелектуального потенціалу є визначальним фактором, що забезпечує конкурентоздатність як окремої організації, так і національної економіки в цілому, тому вона має стати одним з головних завдань для сучасного підприємства.

Систематична оцінка інтелектуального потенціалу дозволить керівництву підприємства більш зважено і обґрунтовано планувати і реалізувати творчу інноваційну діяльність.

Вдосконалення системи розпорядження правами інтелектуальної власності в умовах інноваційної діяльності металургійного підприємства

Пилипенко М.М., Бєлікова Є.С. (асп.), керівник проф. Петренко В.О.

Національна металургійна академія України

Використання об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ) в підприємницькій діяльності набуває все більш масового характеру. Під використанням ОПІВ розуміється будь-яка форма введення їх в господарський обіг. Наприклад, виготовлення продукції із застосуванням винаходу, раціоналізаторської пропозиції, ноу-хау, передача об’єкту права промислової власності за договором тощо.

Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на металургійному підприємстві здійснюється на підставі ліцензії на використання ОПІВ; договору про створення за замовленням і використання ОПІВ; договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності тощо.

Інноваційний процес не обмежується першою появою на ринку нового продукту, послуги або доведенням до проектної потужності нової технології. Завдяки розповсюдженням інновація стає більш досконалою, набуває не відомих раніше споживчих властивостей, що забезпечує нові сфери її застосування, ринки та нових споживачів. Розповсюдження нововведень (дифузія) та їх створення є складовою частиною інноваційного процесу. Інноваційна діяльність на металургійному підприємстві може відбуватись за допомогою проведення підприємством власних досліджень і розробок з метою оновлення власного виробництва та продукції, що виготовляється на цьому підприємстві; регулярного перегляду власних розробок і технологій, які не використовуються у виробництві з наступною пропозицією щодо їх продажу; придбання дослідницьких ліцензійних договорів на результати досліджень і розробок інших підприємств.

Якщо металургійне підприємство відстає від конкурентів за своїм науково-технічним потенціалом або хоче освоїти новий вид виробництва, воно може купити ліцензію в інших українських/ закордонних підприємств. Чи, навпаки, якщо у підприємства є відпрацьовані технології, воно може розпоряджатися результатами своєї інноваційної діяльності за допомогою технологічного трансферту (передавати ці ОПІВ малим підприємствам або підприємствам, які тільки-но розпочинають свою діяльність).

Стає все більш очевидним, що для металургійних підприємств першочергового значення набувають питання розробки і реалізації технологічної стратегії, сутність якої полягає у використанні ОПІВ та переході до технологій нового покоління.

ЗАХИСТ ПРАВ НА ОПІВ ШЛЯХОМ СТРАХУВАННЯ РИЗИКІВ

Сокур М.І., керівник проф. Петренко В.О

Національна металургійна академія України

Захист права інтелектуальної власності (ІВ) – це сукупність заходів спрямованих на визнання прав ІВ, у разі їх порушення чи не визнання. Захист права може бути здійснено в адміністративному порядку та цивільно-кримінальному порядку, а також у разі страхування ризиків порушення прав у сфері ІВ.

У роботі розглянуті законодавча база та нормативні акти які дозволяють розробити систему страхування ОПІВ та ризиків порушення прав. До ризиків можна віднести: фінансові ризики; покриття усунення порушених прав: компенсація затрат, пов'язаних із судовим переслідуванням особи, яка порушила виключні права на ОІВ, що належать страховику;покриття витрат на захист патентних прав: захищає страхувальника у випадку пред'явлення йому заяви про порушення виключних прав на ОІВ, що належать третім особам;покриття втрат у випадку неотримання чи неповного отримання ліцензійних платежів: страховим випадком у відповідності до правил страхування буде невиплата у строк авторської винагороди чи платежів, здійснюваних відповідно до ліцензійних договорів, тощо.

Страхування дозволяє доручити страховику займатися питаннями захисту предмету страхування. Розглядається механізм страхування ризиків на прикладі фінансового ризику. Неотримання винагороди по ліцензійному договору. Неотримання – натупає при не виплаті оговореної суми, що являється страховим випадком, який відповідно передбачає виплату потерпілому зазначену у договорі суму у розмірі втрачених коштів, та витребують виплату страхової суми з боржника. Після чого страхова компанія використовує законодавчі акти та процесуальні норми у вигляді договору страхування.

Механізм передачі виключних прав

на об’єкт промислової власності

Дернова К.В., керівник проф.. Петренко В.О.

Національна металургійна академія України

Економічне положення нашої держави залежить, в першу чергу, від використання результатів науково-технічного прогресу на виробництві. А це, в свою чергу, передбачає інтенсифікацію виробництва, із застосуванням новітніх технологій, які забезпечують випуск соціально-значущої продукції.

В даному контексті важливу роль грає використання об’єктів права промислової власності, які є результатом інтелектуальної діяльності людини.

Переважно об’єкти промислової власності використовуються у громадському обороті, після їх передачі від виробника до користувача.

Продаж ліцензії на використання об’єкту промислової власності є одним з найпоширеніших способів комерціалізації об’єктів промислової власності. Договір про передачу права власності на промисловий зразок здійснюється на основі ліцензійної угоди, складеної у письмовій формі, котра набирає чинності після підписання її сторонами і реєстрації в Установі. Виключна ліцензія передбачає передачу ліцензіаром власних виключних майнових прав на певний об’єкт інтелектуальної власності у повному обсязі. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання винаходу (КМ) ліцензіату у певному обсязі, залишаючи за собою право використовувати винахід у частині, що не передається ліцензіату. Крім того, в угоді за виключною ліцензією ліцензіар може обмежити права ліцензіата стосовно строку дії угоди, території та виду використання.

Передача виключних прав на об’єкти промислової власності має позитивний ефект як для виробника, який отримує прибуток від створення об’єкту, так і для підприємства, яке використовує його, в результаті чого має вдосконалення виробництва та підвищення прибутку.

Обгрунтування актуальності проектів оновлення виробництв шляхом включення в обіг обєктів інтелектуальної власності

Бєлікова Є.С., керівник проф. Петренко В.О.

Національна металургійна академія України

Найефективнішим шляхом інтенсифікації виробництва металургійних підприємств є його перехід на економічно-інноваційну модель розвитку. Інноваційні методи виробництва сприяють розвитку металургійної галузі, підвищують рівень екологічної безпеки виробництва, забезпечують модернізацію технічної бази підприємства тощо.

На початку 90-х років Україна пішла шляхом приватизації металургійних комбінатів. При цьому держава не вимагала від нових власників істотних інвестицій в управління виробництвом і технічне переозброєння. На багатьох металургійних підприємствах і до сьогодні використовується застаріле обладнання та застарілі технології виробництва, що знижує їх конкурентоспроможність не тільки на рівні підприємств металургійної галузі в Україні, а й зменшують досягнення нашої держави в світовому науково-технічному прогресі.

Сьогодні металургійна галузь України потребує необхідної модернізації підприємств на основі інновацій для збільшення обсягів виробництва, зменшення собівартості продукції, а також пристосування до ресурсів сьогодення. Втілення у практику металургійних підприємств об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ) забезпечує необхідний рівень оновлення, модернізації виробництва та підвищення конкурентоспроможності, а також дозволяє збільшувати обсяг виробництва, підвищувати прибутковість та конкурентноздатність, прискорюючи появу на ринку принципово нової продукції (нових властивостей продукції), нових матеріалів, нового обладнання, нових методів організації виробництва (нових технологій) та створення нових організаційних структур.

На відміну від виробничого процесу, інноваційна діяльність характеризується кінцевою метою – задоволенням нової суспільної потреби; невизначеністю шляхів досягнення мети; неможливістю детального планування та підвищеним ризиком; необхідністю втручання держави в її регулювання та стимулювання; особливим механізмом зацікавленості учасників інноваційного процесу.

Необхідно зазначити, що наразі всі підприємства незалежно від форми власності повинні мати стратегію щодо управління та розпорядження ОПІВ як передумову планування свого розвитку і проводити політику у цій сфері, яка полягає в створенні портфеля ОПІВ, здійсненні всебічної і надійної охорони ОПІВ; запобігання порушень прав інтелектуальної власності тощо.

ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ЖИТТЕВОГО ЦИКЛУ ОБ’ЕКТІВ ПРАВА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ ПІДПРИЄМСТВА

Концевий Д.І., керівник проф. Петренко В.А

Національна металургійна академія України

Зупинка енергоблоків ЕС, підвищення витрат на енергоносії викликають зростання собівартості в металургійному підприємстві, що, призводить до розбалансування всієї економіки держави. Тому зниження енергомісткості за рахунок оптимізації параметрів роботи металургійного обладнання є пріоритетним напрямком для інтелектуальної діяльності. Відсутність цієї проблеми при проектуванні металургійних підприємств минулого століття відобразилось на постановах задач науковців та винахідників минулого. Тому, в цей час, зміщення акцентів на користь винахідницької діяльності в цьому напрямку повинно відобразитись на новизні для даної галузі промисловості.

В сучасних металургійних технологіях давно використовуються індивідуальні циркуляційні системи рідкого змащування. Такі системи використовують для змащування двохвалкових дробарок, деяких комбінованих клітей, редукторів шлеперів прокатних станів та інших окремо розташованих механізмів, котрим потребується значна кількість мастила не тільки для змащування, але і для охолодження. Так як дане устаткування розраховувалось і впроваджувалось ще у першій половині минулого століття, то на витрати енергії для безперервної роботи електродвигунів необхідно дивитись з нового кута зору, згоджуючи з сучасними нормами та умовами виробництва. Для раціонального використання електроенергії потребується новий комплексний підхід не тільки енергетиків, але й механіків, які впроваджують подібні системи без змін і по цей час. Тому потребується відновлення способів не тільки генерування і розподілу, але перетворення активної електроенергії в корисну механічну і гідравлічну, для її мінімальних витрат.

Суть способу, який пропонується полягає у тому, що функції електродвигуна традиційного у складі циркуляційної системи переносяться на двигун, який приводиться передаточний механізм (редуктор або кліть). Повторно-короткочасний режим роботи, цього приводу, перетворюється в більш довший, за рахунок використання сил інерції. Подовжений, таким чином, час обертання приводного валу насоса збільшеної потужності, використовується для заповнення гідроакумулятора, допоміжно-встановленого в напірний трубопровід.

Оновлення систем сучасними механічними та гідравлічними розробками дозволяють одержати необхідні чинники без впровадження складної автоматики. Методика впровадження цих розробок із суміжних до металургії галузей промисловості стимулює оновлення життєвих циклів об’єктів права інтелектуальної власності.

ВДОСКОНАЛЕННЯ комплексної охорони

РЕЗУЛЬТАТІВ науково-технічних розробок

Павлишина Т.В., керівник проф. Трегубенко Г.М.

Національна металургійна академія України

Показано, що вже на стадії виникнення ідеї науково-технічної розробки необхідно вирішувати питання і проблеми її охорони і розвитку. У міру розвитку та здійснення ідеї постають додаткові питання охорони, реалізації та просування науково-технічної розробки. Зазвичай, при охороні технічних об'єктів використовують патентування винаходів, корисних моделей та промислових зразків, а для художніх творів - формують достатню сукупність доказів авторського права. Однак найбільш повну охорону інтелектуальної власності можна досягти тільки із застосуванням комплексних заходів на основі використання положень як промислової власності, так і авторського права. До цих можливостей треба також додавати захист відомостей, як секретів виробництва (ноу-хау).

Встановлено, що для успішної комплексної охорони і використання науково-технічних розробок необхідна розробка стратегії їх просування і розвитку. Для цього необхідно використовувати сучасні маркетингові дослідження і методи. Тому системна охорона інтелектуальної власності можлива тільки за допомогою узгодження динаміки розвитку науково-технічних розробок з бізнес-стратегіями фірми. При цьому для здійснення комплексної охорони необхідне об'єднання фахівців різних галузей - інтелектуальної власності, маркетингу, науковців, винахідників та бізнесменів.

Розробка нової моделі комерціалізації

результатів науково-технічних розробок

Торосян С.Г., керівник проф. Трегубенко Г.М.

Національна металургійна академія України

Проведене дослідження теоретичних засад, світового досвіду, законодавчої бази в сфері організації та управління інноваційними процесами дозволило розробити теоретичні положення і нові підходи до формування організаційно-економічного механізму комерціалізації науково-технічних розробок.

Розвиток відносин з приводу впровадження науково-технічних розробок та інтенсифікації інноваційних процесів на сучасному етапі розвитку світової економіки призводить до виникнення нових явищ у функціонуванні економічних систем, які ще недостатньо теоретично обгрунтувані та проаналізовані. Виникають нові організації, які класифіковано як “інноваційних посередників”, оскільки останні, не беручи безпосередньої участі у створенні інновації, оптимізують напрями руху та обсяги фінансових, інформаційних, матеріально-технічних і людських ресурсів з метою комерціалізації науково-технічних розробок. Через високу ефективність функціонування запропоновано створення національної мережі інноваційного посередництва на базі існуючих організацій і установ науково-технічної та інноваційної сфери. Теоретичне обгрунтування та структуризація процесу комерціалізації дозволили розробити модель комерціалізації науково-технічних розробок, яка надає додаткові можливості суб’єктам інноваційної діяльності отримувати прибуток та збільшувати вірогідність успішної реалізації проектів через роботу із інноваційним посередником.

соціальні аспекти управління сферою

інтелектуальної власності на підприємстві

Никифорова К.Т., керівник проф. Трегубенко Г.М.

Національна металургійна академія України

Нині, на 20-му році незалежності, задекларований перехід України до інноваційної моделі розвитку вимагає вирішення цілого ряду основоположних завдань. Одним із них є формування в державі цілісної системи для ефективного перетворення нових знань у нові технології, продукти та послуги, які будуть поставлятися на національний та зовнішній ринки. Адже суспільне розуміння приходить до відомого вже висновку, що інтелектуальна власність є одним із найбільш цінних людських капіталів. У міру істотного значення інтелектуальної діяльності, особливо її результатів для соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства, попит на неї також інтенсивно зростає. Саме тому інтелектуальна власність часто стає об’єктом неправомірних дій, зловживання, недозволеного використання.

Розвинута країна не може обійтися без доброї патентної системи, а значить без винахідників та їх винаходів. Так до цього повинні ставитися керівники державних установ та підприємств. Здобуття Україною статусу незалежної держави в умовах переходу від планової до ринкової економіки потребує вирішення життєво-необхідної для держави проблеми – забезпечення конкуренто­спроможності вітчизняних товарів. Це стає можливим лише через застосування новітніх технологій, основою яких є інтелектуальна власність. Тому питання створення, захисту та ефективного використання об'єктів інтелектуальної власності стає першочерговим завданням. Міжнародна практика розвинених країн світу свідчить про велике значення і провідну роль інтелектуальної власності у процесі формування національного багатства.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ФАКТОРІВ УСПІШНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗНАКІВ ДЛЯ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Гармаш А.С., керівник доц. Резнік М. А.

Національна металургійна академія України

Знак для товарів і послуг є досить новим об’єктом правовідносин на території України. Закон України “ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ” від 15 грудня 1993 р. № 3689-12 (далі – Закон про товарні знаки) визначає вказаний об’єкт як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг, які надають інші особи. Зрозуміло, що поява Закону про товарні знаки пов’язана із комерціалізацією народного життя, а це відповідно викликало потребу в індивідуалізації виробників товарів, надавачів послуг і виконавців робіт. При маркуванні продукції знак для товарів і послуг (далі – товарний знак) виконує функції так званого “ мовчазного продавця ”, оскільки споживач, орієнтуючись на знайоме позначення, обирає товари (послуги) відомого йому виробника (надавача). Проте товарні знаки можуть мати і обернену дію: придбавши товар, позначений відповідним товарним знаком, незадоволений його якістю споживач вже намагатиметься уникати придбання товарів зазначеного виробника.

Товарний знак виконує функції своєрідного гаранта якості, оскільки свідомість споживача формується таким чином: це продукція відомого виробника, а отже вона вже схвалена споживачами, що, в свою чергу, свідчить про якість (специфічні характеристики) вказаних товарів.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ

Погоріла М. О., керівник доц. Резнік М. А.

Національна металургійна академія України

В основі управління будь-якою діяльністю є орієнтація на наперед визначені цілі, а сам процес управління завжди спрямований на досягнення деякої мети. Такою метою в управлінні інтелектуальною власністю (ІВ) зазвичай повинно бути одержання прибутку або іншої користі від використання прав на об’єкти інтелектуальної власності в різних галузях економіки. Виходячи саме з цієї «кінцевої» мети, більшість фахівців приходять до висновку, що управління ІВ – це управління правами на вже створені об’єкти права інтелектуальної власності.

ІВ належить до нематеріальних активів, що мають управлятися подібно до будь-яких інших активів. Тому деяке перебільшення значення правової складової є правомірним, але, на наш погляд, не слід залишати без уваги інші складові. Адже інтелектуальна власність в широкому розумінні не обмежена вирішенням тільки правових питань.

В даній доповіді зроблена спроба розглянути питання управління інтелектуальною власністю з іншої точки зору – не тільки як управління правами на вже існуючі об’єкти, тобто – управління кінцевим результатом, а і як управління безпосередньо процесом створення об’єктів права ІВ.

ВИКОРИСТАННЯ ФІЗИЧНИХ ЄФЕКТІВ ПРИ СТВОРЕННІ ВИНАХОДІВ

Єршов А. О., керівник доц. Резнік М. А.

Національна металургійна академія України

В процес створення винаходів найважливішим і найважчим творчим процесом є пошук нових технічних рішень. Зазвичай у винахідництві найчастіше використовують алгоритмічні або неалгоритмічні методи. Найпоширенішим з неалгоритмічних є метод перебору варіантів (метод проб), а найефективнішим алгоритмічним – алгоритм рішення винахідницьких задач, розроблений Г.С. Альтшуллером. Також широке використання находять спеціальні психологічні методі.

Дана доповідь присвячена менш відомому, але ефективному інструментарію евристики – використанню фізичних ефектів. В доповіді викладена суть і особливості фізичних ефектів та розглянута можливість використання їх при створенні винаходів.

ШЛЯХИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Драч І.Є., керівник доц. Рулікова Н.С.

Національна металургійна академія України

За сучасних ринкових умов важливого значення набуває активізація інноваційної діяльності, без якої неможливим є здійснення прогресивних структурних зрушень у країні і забезпечення сталого соціально-економічного розвитку. Постійні інновації стають необхідною та природною формою існування будь-якої організації, забезпечують їй конкурентоздатність і виживання на ринку.

Великого значення у формуванні інноваційної системи країни мають вищі навчальні заклади. Метою здійснення інноваційної діяльності є отримання певного соціально-економічного ефекту шляхом впровадження наукових розробок у виробництво і соціальну сферу. Цей факт у поєднанні з перспективою вищих навчальних закладів стати центрами інноваційної активності спонукає шукати нові шляхи інтенсифікації інноваційної діяльності у вищому навчальному закладі.

Дієвим механізмом інтенсифікації інноваційної діяльності ВНЗ, на думку багатьох вчених, є посилення державного впливу, зокрема, створення національної інноваційної системи вищої освіти, удосконалення її фінансового забезпечення, розвиток інноваційних структур ВНЗ, тобто трансформація традиційного університету в університет інноваційного типу. Створення інноваційних структур (сукупності структурних підрозділів, а також створених з участю університету юридичних осіб, які забезпечують доведення результатів інтелектуальної діяльності до результату, придатного для практичного використання і реалізації на ринку) має активізувати інноваційну роботу в університетах і перетворити їх на осередки інноваційної активності.

Вдосконалення інструментарію щодо охоронних заходів у галузі комп’ютерних технологій для запобігання недобросовісної конкуренції

Кармазь Н.О., керівник доцент Рулікова Н.С.

Національна металургійна академія України

В Україні існує адміністративне регулювання юридичної охорони прав на результати інтелектуальної діяльності в галузі комп’ютерних технологій, але технічно та практично воно не діє. Згідно законодавства України, комп’ютерні технології охороняються лише авторським правом. На практиці такої охорони недостатньо для того, щоб повністю захистити свої права.

В законах США передбачається декілька варіантів охорони комп’ютерних технологій: за допомогою авторського та патентного права. Охорона комп’ютерних технологій патентом має вагомий результат, тому що охороняється не лише вихідний код, а й оригінальний алгоритм програми.

В зв’язку з розвитком IT технологій, в останні роки в нашій країні відбувається збільшення використання та нелегального розповсюдження шкідливого програмного забезпечення., яке використовують в недобросовісній конкурентній боротьбі.

В Україні дуже складно довести факт недобросовісної конкуренції за допомогою використання новітніх інформаційних технологій. Ми пропонуємо:

- удосконалити патентне законодавство;

- видавати патент на комп’ютерну технологію терміном дії 6 років;

- надати в Законі «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» суттєві ознаки патентоспроможних комп’ютерних технологій;

- ввести заявку на патент на комп’ютерну технологію.

Сподіваємось, що вдосконалення інструментарію охорони комп’ютерних технологій, значно зменшить випадки використання шпигунського програмного забезпечення у конкурентній боротьбі.

Оптимізація договірних відносин суб’єктів

авторського права при набутті прав на фотографічні твори

Коваленко С.В., керівник доц. Рулікова Н.С.

Національна металургійна академія України

Використання фотографії набуває дедалі все більш комерційного характеру, а тому потребує певного захисту. Фотографії належать до об’єктів авторського права, яке в Україні регулюється главами 35-36 Цивільного кодексу України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» та іншими нормативно-правовими актами.

Тільки автору належать авторські особисті немайнові права, до яких відносяться право:

- визнання авторства (право вимагати зазначення про автора на творі і його примірниках).

- анонімності (забороняти зазначення свого імені, якщо автор хоче залишитися анонімним);

- збереження цілісності твору та протидії його спотворення, інший заміні твору чи іншому посяганню, які можуть завдати шкоди честі та репутації автора.

До майнових прав, які можуть належати не тільки автору, а й іншим особам, відносять:

- виключне право на використання фотографії, тобто право її використовувати в будь-якій формі і будь-яким способом (дотримуючись при цьому особисті немайнові права автора);

- виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Використання фотографії як об’єкта авторського права іншими особами здійснюється тільки з дозволу власника майнових авторських прав і з виплатою винагороди.

Нажаль, не дивлячись на те, що законом фотографія віднесена до об’эктів авторського права, далеко не кожен вызнає, а, отже, і дотримується авторського права фотографа. Крім того, з розвитком цифрового фото, порушити права фотографа стало ще легше.

УПРАВЛІННЯ РОЗРОБОК НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ТА ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Пилипенко М.М., керівник доц. Сулім-Тимовті А.О.

Національна металургійна академія України

Ведення управління інтелектуальної власності на підприємстві сприяє вдосконаленню всього процесу управління підприємством, що призводить до отримання максимальних прибутків при мінімально їх витратах.

Як відомо, термін «управління», у буквальному розумінні означає «діяльність з керівництва». Найчастіше його розуміють як діяльність, що спрямовує і регулює суспільні відносини; сукупність приладів і механізмів (технології), за допомогою яких приводять в рух машини; підрозділу в системі установи; вид синтаксичної залежності, тощо.

Управління розробок нових технологій являється результатом інтелектуальної діяльності, сукупністю систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік строк, порядок та послідовність виконання операцій процесу виробництва та/або реалізації зберігання продукції чи надання послуг. Технологія управління – це безупинний творчий процес підтримки стійкого режиму функціонування системи шляхом прийняття і реалізації господарських рішень. До цього процесу зводиться вся діяльність менеджера організації як суб'єкта управління своєї системи. Технологічний процес управління складається з ряду послідовних дій – етапів, кульмінацією яких є ухвалення рішення.

Метою управління технологіями є задоволення інформаційних потреб усіх без винятку співробітників фірми, що мають справу з прийняттям рішень. Вона може бути корисна на будь-якому рівні управління. Таким чином, управління технологіями являється актуальною та потребує знання шляхів щодо їх для вирішення.

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ В МЕРЕЖІ INTERNET ЯК СКЛАДОВОЇ ЗМІ

Багаєва В.В., керівник доц. Сулим-Тимовті А.О.

Національна металургійна академія України

Вдосконалення використання літературних творів в мережі Internet є одним з головних завдань сучасного захисту інформації. У зв’язку із збільшенням кількості Інтернет-ЗМІ, плагіат, як приписування собі чужої інтелектуальної власності або її творче використання без отримання належного дозволу, стає все більш актуальною проблемою. Користувачі мережі нехтують застереженням авторів про заборону вільного користування матеріалами, як того вимагає законодавство, адже такі порушення майже неможливо відстежити, а тим паче – покарати правопорушників, які, користуючись відсутністю технічної охорони, легко запозичують потрібні їм матеріали заради власних потреб, користуючись при цьому лише кількома натисками клавіш на клавіатурі комп’ютера. Натомість, редакції втрачають багато грошей на пошук та збір інформації заради створення оригінального матеріалу.

В нашій країні майже не існує сайтів з добре налагодженою системою захисту від плагіату, що призводить до систематичних порушень авторського права. Вирішення головної проблеми захисту творів у мережі Internet потребує детального вивчення недоліків, які призводять до порушень, що можливо зробити користуючись досвідом сайтів та ЗМІ, які мали справу з цим питанням.

ПІДСЕКЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ

СТВОРЕННЯ АГРОБІЗНЕС-ІНКУБАТОРА Захарова К. І., керівник доц. Гордєєва І.О.

Національна металургійна академія України

Досвід розвитку світової економіки переконливо доводить, що в період економічних трансформацій, політика,орієнтована на надання допомоги, і сприяння малому підприємництву, дає поштовх до відчутного збалансованого зростання.

Агробізнес-інкубатор слід розглядати як найбільш ефективний шлях розвитку інноваційного підприємництва, як одну з форм прискорення та використання науково-технічних досягнень за рахунок їх впровадження в реальному секторі економіки. З їх допомогою ланцюжок - від ідеї до впровадження - стає реальним, доводиться до ринку споживачей науково-технічної продукції. На сьогоднішній день в Україні немає жодного агробізнес - інкубатору. Перша спроба його створення була запроваджена корпорацією «Агро-союз», Дніпропетровськ, проте класичні функції, притаманні даній структурі не реалізовані.

Так, видами послуг, що надає агробізнес-інкубатор на додаток до класичних, є: агропромислова біржа, консультації агрономів, ветеринарів, оренда науково-дослідницьких лабораторій, сільгосподарської техніки та сховищ для продукції. Ключовим критерієм успіху фірм-учасників агробізнес-інкубаторі є створення сприятливого інтелектуального і підприємницького середовища, яке створює комфортні умови для генерування наукових розробок, народження високих технологій та їх швидкого впровадження в агробізнес.

Пройшовши інкубаційний період, підприємницька ідея знаходить цілком конкретне комерційне застосування і на цій базі створюється мале підприємство, якому потрібна кваліфікована допомога, якщо не в збільшеному обсязі, то, принаймні, більш високого якісного рівня.

Технологія агробізнес-інкубації може бути використана при вирішенні багатьох актуальних для України проблем. Таких, як розвиток агрокомплексу, створення нових робочих місць і зниження соціальної напруженості, розвиток певної галузі промисловості в сфері бізнесу, включення в цю сферу наявних ресурсів.

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС З ВИРОБНИЦТВА МЕТАЛОПЛАСТИКОВИХ ВІКОН Лацвій С.В., керівник проф. Малий В.В. Національна металургійна академія України

У зв'язку з досить вагомою конкуренцією на даному ринку, щоб завоювати свою нішу, в процесі виробництва фірми передбачається використовувати прогресивну і екологічно чисту технологію, спеціально замовлену за кордоном. Сировинна база виробництва на 100% забезпечується єдиним постачальником відповідно з єдиним технологічним задумом, що підвищує надійність готової продукції.Конкурентоспроможність фірми забезпечується низькими внутрішньовиробничими витратами внаслідок забезпечення наскрізного технологічного процесу, а також ексклюзивною якістю готової продукції.В процесі виконання були закріплені теоретичні знання та отримано можливість практично оцінити організаційні рішення щодо здійснення конкретних напрямків діяльності майбутнього підприємства на конкретному ринку при існуючих організаційно-економічних умовах.Виконання роботи дозволило опанувати суб'єктивні елементи досягнення підприємницького успіху: прагнення до оновлення продукції, технології, організації управління виробництвом, готовність йти на розумний ризик, зіставлення витрат з результатами і створювати умови для успішної життєдіяльності бізнесу підприємства.

СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ КОНФІДЕНЦІЙНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Литвин Є.С., керівник доц. Антоненко С.В.

Національна металургійна академія України

Об’єкт розробки – розробка нової стратегії та управління конфіденційною інформацією на підприємстві ПАТ “КБ ПриватБанк” за допомогою поліпшеної форми програмної оболонки для користування внутрішньою базою даних з обмеженням та розшарування доступу до певних видів інформації певними особами.Мета розробки – створення нової посиленої системи зберігання та користування конфіденційною інформацією шляхом впровадження стратегій управління для забезпечення вимог клієнтів та користувачів.Методи дослідження – провадження нової стратегії управління конфіденційною інформацією за допомогою установки та тестування поліпшеної програмної оболонки для користування внутрішньою базою даних, яке відбувається на зовнішньому сервері банка з пропускною спроможністю 3 млн. операцій на добу. Програму розробляє фірма – підрядник, яка і буде надавати сервісне обслуговування та доопрацювання у перші 2 роки роботи програмного забезпечення, а також посилення системи контролю за зберіганням конфіденційної інформації за допомогою впровадження підвищених вимог до персоналу, який користується базами даних.

СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА ПО ПІДВИЩЕННЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БІЗНЕСОВИХ ПОКАЗНИКІВ

Литвин А.А., керівник доц. Антоненко С.В.

Національна металургійна академія України

Об’єкт розробки – аналіз конкурентоспроможності продукції ПАТ «ЭВРАЗ – ДМЗ ім. Петровського».Мета розробки – рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства.Методи дослідження– аналіз ринкових можливостей підприємства, тобто факторів, що характеризують зовнішнє та внутрішнє підприємства, визначення підбірки споживацьких параметрів та подальше порівняння параметрів вибору та еталону.Для досягнення поставленої мети вирішує ряд завдань:

1) вивчити теоретичні основи конкурентоспроможності продукції і формування стратегій конкурентоспроможності продукції.

2) проаналізувати виробничо-господарську діяльність, ринки збуту продукції та фінансову діяльність підприємства.

3) розробити методику оцінку конкурентоспроможності продукції.

4) проаналізувати конкурентоспроможності продукції ПАТ «ЭВРАЗ – ДМЗ ім. Петровського».

Результати роботи можуть стати рекомендаціями для підвищення конкурентно спроможності продукції.

РОБОТА З ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА ПІД ЧАС РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТІВ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ Пріма Ю. М., керівник проф. Малий В.В. Національна металургійна академія України

Управління трудовими ресурсами організації вимагає розуміння того – які люди, тобто їх знання, навички, здібності, тощо необхідні для ефективності реалізації проектів і програм під час здійснення реструктуризації.Для ефективної реалізації проекту, необхідно створення моделі компетенцій, основна ідея якої полягає в чіткому уявленні про стан і розвиток якостей, а також поведінкових характеристик членів команди. Елементи поведінкової компетенції включають: лідерство, участь і мотивацію, самоконтроль, упевненість в собі, розрядка, відвертість, творчість, орієнтацію на результат, продуктивність, узгодження, переговори, конфлікти і кризи, надійність, розуміння цінностей, етику.Члени команди повинні володіти п’ятьма видами компетенцій: спеціальною, загальною, організаторською, комунікативною та особовою. Досить часто для оцінки команди проекту використовують стандартну модель компетенції << 20 граней >>. Дана модель складається з 20 компетенцій, розбитих на кластерів: управлінські навички, між особові навички, навички ухвалення рішення, індивідуальні риси, мотивація. Кожен кластер містить 4 компетенції.Наявні моделі достатньо різноманітні і залежать, в першу чергу, від певної сфери діяльності організації, і відповідно, спрямованості (однотипності) проектів тому основним принципом при розробці моделі компетентності для якісного формування команди проекту. Визначено, що для формування більш ефективних проектів і програм реструктуризації з економічної точки зору, необхідно мати процедури: управління трудовими ресурсами проектів, обліку ризиків, встановлення пріоритетів, розподілу існуючих ресурсів організації між проектами і програмами; за рахунок визначення перспективності (цінності) проектів, досягнення збалансованості між проектами і програмами реструктуризації на основі визначення ризику недосягнення результатів і прийняття на цієї основі рішень про продовження, призупинення або припинення проекту.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ЗАКУПІВЛЯМИ В СФЕРІ КОСМЕТИЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Іванова А. О., керівник доц. Кармазіна Л. Л.

Національна металургійна академія України

Темою дослідження є організація процесу управління закупівлями на підприємстві виробництва натуральної косметики на прикладі ТОВ «Soap&Skin».

Вивчаючи тенденції розвитку ринку косметичної продукції за останні декілька років, неможливо оминути увагою факт зростання популярності натуральних косметичних засобів. Пропозиція вітчизняних виробників забезпечується, в основному, за рахунок невеликих приватних підприємств. Для кожного виробника у цій галузі управління процесами закупівель є одним з ключових аспектів роботи. Тобто для ведення успішної діяльності потрібно правильно та ефективно управляти такими процесами як планування покупок, планування контрактів, запит інформації у продавців, вибір продавців, адміністрування та закриття контрактів, чим і обумовлюється актуальність дослідження управління закупівлями.

Метою дослідження є таке управління процесами закупівель, яке дозволить ефективно реалізовувати закупівельну політику та уникати або послаблювати деякі ідентифіковані ризики за рахунок активного управління життєвим циклом контрактів. Зокрема, відповісти на питання про доцільність виготовлення або закупівлі вже готового напівфабрикату (мильної основи) для виготовлення кінцевого продукту; зробити вибір між вітчизняними або закордонними постачальниками сировини.

Вирішення поставлених питань можливо за рахунок інструментів і методів планування закупівель: аналізу «виробляти або покупати», експертної оцінки. Послаблення або уникнення ідентифікованих ризиків проекту, пов’язаних з закупками, можливо за рахунок адекватного вибору типу контрактів з постачальниками та активного управління життєвим циклом контрактів.

Після застосування методів та інструментів управління процесами закупівель для підприємства «Soap&Skin» було визначено, що виготовлення власного напівфабрикату (мильної основи) є вигідним, а закупівлю сировини доцільно розподілити між вітчизняними та закордонними поставниками.

АДАПТАЦІЙНІ ЗДАТНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

ПРОЕКТАМИ/ПРОГРАМАМИ ДО РИЗИКІВ Гордєєва І.О., доц.

Національна металургійна академія України

Стрімке впровадження інновацій в усі сфери діяльності, як в Україні, так і в усьому світі не можливе без реалізації інноваційних проектів та програм. Відомо, що будь-яке нововведення викликає такий небажаний ефект як ризик, а отже і втрати різного роду. До теперішнього часу, незважаючи на ретельний відбір і планування, близько 40 % інноваційних проектів у світі взагалі закінчуються невдачею. І це для України достатньо оптимістичні показники. За іншими даними близько 80 % проектів рідко виконуються у встановлений термін та в рамках виділеного бюджету.Серед численних ризиків, що супроводжують реалізацію будь-якого проекту/програми, вагоме місце займають ризики, викликані різним рівнем інноваційності, турбулентністю, змінами зовнішнього середовища та не спроможністю проектів і програм своєчасно до них адаптуватися. Досвід успішної реалізації інноваційних проектів/програм не гарантує таку ж успішність при переході до проектів/програм з іншим рівнем інноваційності та ризиками.В літературі з управління проектами та програмами науковці наголошують, що успішність реалізації проектів/програм в значній мірі визначається здатністю до адаптації, але, як в іноземній так і в вітчизняній літературі практично відсутні дослідження адаптаційної здатності системи управління проектами. Існуючі системи управління проектами та програмами не забезпечують адекватності прогнозів і реалізації планів. Запізнювання в ухваленні планових рішень зумовлює втрати і низьку економічну ефективність управління проектами/програмами, а невизначеність змін середовища – недопустимі відхилення фактичних показників якості управління від планових. Наслідком цих проблем на практиці є низька якість управління ризиками проектів/програм, що може не тільки знизити їх ефективність, але й поставити під загрозу завершення з позитивним результатом.Тому на сьогоднішній день вкрай важливо визначити методологічні основи адаптаційної здатності системи управління проектами та програмами, які дозволять: як на концептуальній фазі, так і протягом всього проекту/програми оцінити достатність адаптаційних здатностей проектів/програм різного рівня інноваційності для їх успішної реалізації, надавати керівникам рекомендації щодо «нарощування» недостатніх адаптаційних здатностей та управління ними.